Рішення № 140157457, 28.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1494/25

Провадження №2/338/165/26

28 вересня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Битківського Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Микитюк А.П.,

представника позивача Чебанова О.О.,

представника відповідача Васютина Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути заборгованість за договорами № 4017458 від 28 вересня 2021 року, № 77243661 від 14 жовтня 2021 року, № 555157061013 від 30 вересня 2021 року та № 100030681 від 07 жовтня 2021 року в загальному розмірі 326784,27 грн.

Позов обгрунтовано тим, що між відповідачем та первісними кредиторами в електронній формі укладено зазначені кредитні договори. Кредитні кошти перераховано на банківські картки відповідача, однак у передбачені договорами строки він кредитів не повернув та процентів не сплатив. Права вимоги за договорами внаслідок укладення договорів відступлення права вимоги послідовно перейшли до позивача.

За договором № 4017458 позивач просив стягнути 142920 грн., з яких 20000 грн. - тіло кредиту та 122920 грн - проценти. За договором №77243661 заявлено 38432,87 грн., з яких 18000 грн. тіло кредиту, 20429,92 грн. - проценти та 2,95 грн - три проценти річних. За договором №555157061013 заявлено 17931,40 грн, з яких 7000 грн. тіло кредиту та 10931,40 грн. проценти. За договором №100030681 заявлено 127500 грн, з яких 20000 грн. тіло кредиту, 105500 грн. проценти та 2000 грн. комісія.

У відзиві на позов представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. Посилався на те, що ОСОБА_1 спірних договорів не укладав, на вебсайтах кредитодавців не реєструвався, заявок не заповнював, одноразових ідентифікаторів не отримував та кредитних коштів не одержував. На думку відповідача, надані позивачем довідки та односторонні розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами і не доводять ані видачі кредитів, ані розміру заборгованості. Також указував на неправомірність нарахування процентів поза межами строків кредитування та посилався на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2023 року у справі № 338/635/23 і від 05 лютого 2024 року у справі № 338/1834/23.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що електронні договори підписані одноразовими ідентифікаторами, направленими на номер телефону відповідача, містять його анкетні та паспортні дані, РНОКПП і реквізити банківських карток. Факт перерахування коштів підтверджується документами платіжних установ. Позивач також наполягав, що договори ТОВ «Мілоан» передбачали автоматичне продовження строку кредитування за наявності непогашеної заборгованості.

Представник позивача Чебанов О.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав із підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Васютин Я.В. підтримав позицію довірителя, викладену у відзиві, та окремо звернув увагу суду на те, що поданий позивачем розрахунок заборгованості містить незаконно нараховані відсотки поза межами строків кредитування та фактично приховані штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

За статтями 205, 207, 626, 638, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Електронний договір, укладений і підписаний у передбаченому законом порядку, прирівнюється до договору в письмовій формі.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може укладатися шляхом направлення електронної оферти та її акцепту, а моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За змістом статей 525, 526, 530, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк; позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти та сплатити проценти в розмірі й порядку, визначених договором.

Матеріали справи містять довідки про ідентифікацію відповідача, відомості про одноразові ідентифікатори, направлені на номер телефону НОМЕР_1 , анкети позичальника, документи платіжних установ та розрахунки первісних кредиторів.

На виконання вимог суду АТ «Універсал Банк» повідомило, що ОСОБА_1 належить платіжна картка № НОМЕР_2 , а номер телефону НОМЕР_1 міститься в його анкетних даних. Банк підтвердив зарахування на цю картку 28 вересня 2021 року 20000 грн, 30 вересня 2021 року 7000 грн і 07 жовтня 2021 року 20000 грн.

АТ КБ«ПриватБанк» підтвердило належність відповідачу картки № НОМЕР_3 та зарахування на відповідний рахунок 14 жовтня 2021 року 18000 грн. Номер телефону НОМЕР_1 також зазначений банком як номер відповідача.

Дати і суми цих операцій повністю відповідають датам укладення та сумам кредитів за чотирма спірними договорами. Банківські виписки також відображають подальше розпорядження коштами з рахунків відповідача.

Тому доводи відзиву про відсутність належних доказів перерахування коштів спростовані документами банків, які обслуговували рахунки відповідача. Сукупність відомостей про анкетні дані, РНОКПП, паспортні дані, належний відповідачу номер телефону, одноразові ідентифікатори, карткові реквізити та фактичне зарахування точно визначених сум у дати укладення договорів є достатньою для висновку, що договори укладені відповідачем, а кредитні кошти ним одержані.

Відповідач не подав будь-яких доказів, які би вказували на неправомірний доступ інших осіб до його рахунків чи засобів зв`язку, а також будь-яких звернень із відповідними заявами до банків або правоохоронних органів. Саме заперечення факту укладення договорів без наведення обставин, які б пояснювали збіг усіх ідентифікаційних і платіжних даних, не є достатнім для спростування доказів, поданих позивачем.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області у справах № 338/635/23 та № 338/1834/23 ухвалені щодо інших кредитних договорів, інших первісних кредиторів та на підставі іншого складу доказів. У тих справах суд констатував недоведеність перерахування коштів за договорами, які були предметом відповідних позовів. Зазначеними рішеннями не встановлено факту неналежності відповідачу карток і номера телефону, використаних при укладенні договорів, які розглядаються у цій справі, або факту неодержання ним коштів саме за договорами № 4017458, № 77243661, № 555157061013 та № 100030681. Тому передбачені статтею 82 ЦПК України підстави для звільнення відповідача від доказування його заперечень у цій справі відсутні.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу погодженого сторонами строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після закінчення строку кредитування права кредитора охороняються за правилами статті 625 ЦК України.

Саме невиконання позичальником обов`язку повернути кредит не є його волевиявленням на продовження строку кредитування. Умова, яка передбачає щоденне продовження строку договору лише внаслідок подальшого неповернення коштів і не потребує будь-якої окремої дії позичальника, фактично ототожнює пролонгацію з простроченням. Тому нарахування процентів за так званий період автоматичної пролонгації не може вважатися нарахуванням у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За договором № 4017458 від 28 вересня 2021 року - відповідачу надано 20000 грн. У межах первісного строку кредитування проценти нараховувалися за ставкою 0,88 % на день і становлять 3520 грн: 20000 грн ? 0,88 % ? 20 днів. Нарахування 60000 грн. за 60 днів автоматичної пролонгації та наступних 58000 грн. після відступлення права вимоги здійснено поза межами первісного строку без нового волевиявлення позичальника, тому ця частина вимог задоволенню не підлягає.

У первинному розрахунку за цим договором також відображено 1400 грн. як «комісію за оформлення кредиту». Водночас у подальших розрахунках її без пояснення включено до процентної заборгованості, а окрему заборгованість за комісією зазначено як нульову. Договір і розрахунок не визначають конкретної самостійної послуги, наданої позичальнику за цю плату, відмінної від розгляду заявки, оформлення договору та видачі кредиту. Тому позивач не довів наявності правових і фактичних підстав для стягнення цієї суми.

Отже, за договором № 4017458 підлягає стягненню 23520 грн., з яких 20000 грн. тіло кредиту та 3520 грн. - проценти.

За договором № 100030681 від 07 жовтня 2021 року -відповідачу надано 20000 грн. Проценти в межах первісного 30-денного строку за ставкою 1,25 % на день становлять 7500 грн: 20000 грн ? 1,25 % ? 30 днів. Нараховані надалі 60000 грн. за період автоматичної пролонгації та 38000 грн. за наступний період не підлягають стягненню як проценти за користування кредитом.

Заявлена комісія в сумі 2000 грн. позначена як «комісія за оформлення кредиту». Матеріали справи не містять відомостей про конкретну додаткову чи супровідну послугу, надану відповідачу за цю плату, порядок визначення її вартості або можливість відмовитися від такої послуги. Оформлення договору та перерахування кредиту є діями кредитодавця, необхідними для виконання його основного обов`язку за кредитним договором. Отже, підстав для стягнення 2000 грн. комісії суд не встановив.

За договором № 100030681 підлягає стягненню 27500 грн., з яких 20000 грн. тіло кредиту та 7500 грн. проценти.

За договором № 77243661 від 14 жовтня 2021 року - відповідачу надано 18000 грн. на 64 дні. З детального розрахунку вбачається, що в межах цього строку нараховано: за період із 14 до 29 жовтня 2021 року - 4147,20 грн.; із 30 жовтня до 14 листопада 2021 року - 4229,28 грн.; із 15 до 30 листопада 2021 року - 4330,40 грн.; із 01 до 16 грудня 2021 року - 4454,88 грн. Загальна сума процентів у межах 64-денного строку становить 17161,76 грн.

Проценти в сумі 3268,16 грн., нараховані з 17 до 28 грудня 2021 року, виходять за межі погодженого строку. Визначення їх у договорі як процентів за понадстрокове користування не змінює того, що вони нараховані після завершення строку позики.

Три проценти річних у сумі 2,95 грн. нараховані за 22-23 лютого 2022 року відповідно до статті 625 ЦК України, розрахунок цієї суми є правильним. Отже, за договором № 77243661 підлягає стягненню 35164,71 грн., з яких 18000 грн. - тіло кредиту, 17161,76 грн. - проценти та 2,95 грн - три проценти річних.

За договором № 555157061013 від 30 вересня 2021 року відповідачу надано 7000 грн. на 30 днів. Оскільки кредит у встановлений строк не повернуто, відповідно до погоджених умов у межах строку підлягала застосуванню стандартна ставка 950 % річних. Проценти за 30 днів становлять 5465,70 грн.: 7000?950%?365?30 днів. Ще 5465,70 грн. нараховано за наступні 30 днів після завершення строку позики, а тому ця частина вимог задоволенню не підлягає.

За договором № 555157061013 підлягає стягненню 12465,70 грн., з яких 7000 грн. - тіло кредиту та 5465,70 грн. проценти.

Загалом із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 98650,41 грн: 23520 грн.+27500 грн.+35164,71 грн.+12465,70 грн. У стягненні решти 228133,86 грн. необхідно відмовити.

Таким чином, позовні вимоги задоволено на 30,188%. Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Із сплаченого позивачем судового збору в сумі 3921,41 грн. з відповідача підлягає стягненню 1183,80 грн.

Позивач заявив 25000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та послався на договір про надання правничої допомоги й акт наданих послуг. З урахуванням часткового задоволення позову, обсягу підготовлених процесуальних документів, розгляду вимог за чотирма договорами, а також критеріїв реальності, необхідності та співмірності витрат, на користь позивача підлягає стягненню 7547грн. витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає частці задоволених вимог.

Заявлений відповідачем у відзиві попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу сам собою не підтверджує фактичного понесення витрат або обов`язку їх сплатити. За відсутності належних доказів розміру та оплати таких витрат підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст.263-265, 274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість у загальному розмірі 98650 (дев`яносто вісім тисяч шістсот п`ятдесят) грн.41 коп., з якої:

за договором № 4017458 від 28 вересня 2021 року - 23520 грн. (20000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 3520 грн. заборгованості за процентами);

за договором № 100030681 від 07 жовтня 2021 року - 27500 грн., (20000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 7500 грн. заборгованості за процентами);

за договором № 77243661 від 14 жовтня 2021 року - 35164 грн.71 коп., (18000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 17161,76грн. заборгованості за процентами та 2 грн. 95 коп. трьох процентів річних);

за договором № 555157061013 від 30 вересня 2021 року - 12465,70 грн., (7000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 5465,70 грн. заборгованості за процентами).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 1183,80 грн. судового збору та 7547 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Битківський