Ухвала суду № 140157222, 18.09.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12629/26

№ 1-кп/183/2495/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026042350000738 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Азатава, Атишського району, Республіка Вірменія, громадянина Республіки Вірменія, маючого середню освіту, офіційно не працюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 01.09.2005 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років 6 місяців;

- 04.02.2015 року Рожищенським районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 391, ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць. Звільнений 12.01.2016 у зв`язку з відбуттям строку покарання.

- 24.02.2020 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією майна. Ухвалою Рівенського апеляційного суду від 07.03.2023 вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.02.2020 залишено без змін.

- 17.04.2023 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 187, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років

- 15.11.2019 року направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018030100000848 за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України (остаточне рішення не прийняте);

- 14.07.2022 року направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021030000000179 за ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України (остаточне рішення не прийняте);

- 31.05.2023 року направлено до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023030000000081 за ч. 1 ст. 255-2 КК України (остаточне рішення не прийняте),

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України,

встановив:

До провадження Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість забезпечити запобігання наявних ризиків більш м`якими запобіжними заходами. А саме, вказує, що про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_4 суспільно корисною працею не займається, офіційного джерела доходу не має, не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, громадянства України не має, є громадянином республіки Вірменія, у зв`язку з чим стійкі соціальні зв`язки у нього відсутні. Крім того, аналізуючи поведінку обвинуваченого, який після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення з місця його вчинення втік - можна дійти висновку, що останній може переховуватися від суду, в тому числі має реальну можливість виїхати за межі території України. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесене до категорії особливо тяжких, за яке передбачена реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі строком від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна, а тому тяжкість покарання, яке може бути призначено ОСОБА_4 у разі визнання його винним, буде спонукати останнього переховуватись від суду.

Зазначає, що про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушень проти власності, в тому числі пов`язаних із застосуванням насильства, зокрема за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.09.2005 за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років 6 місяців, вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 04.02.2015 за ч. 1 ст. 391, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць, вироком Луцького міськрайонного судом Волинської області від 24.02.2020 за ч. З ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією майна, вироком Богунського районного суду м. Житомира від 17.04.2023 за ч. 1 ст. 187, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років. Крім того на розгляді Луцького міськрайонного суду Волинської області відносно обвинуваченого знаходяться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018030100000848 за ч. 2 ст.289, ч. 3 ст.289 КК України, у Маневицькому районному суді Волинської області обвинувальні акти у кримінальних провадження №12021030000000179 за ч.2 ст.255-1, ч.2 ст.307, ч. 3 ст.307 КК України та №12023030000000081 за ч. 1 ст.255-2 КК України. Незважаючи на викладене, розуміючи вагомість своєї належної поведінки в суспільстві ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову обґрунтовано обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочин, вчиненого із застосуванням насильства, за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про його низьку соціальну відповідальність та можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Також, з огляду на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням з насильства відносно потерпілого, просив не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Вважає, що дії обвинуваченого неправильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 186 КК України, відсутні докази на підтвердження розміру завданої шкоди та суми грошових коштів. Вказує на недоведеність зазначених прокурором ризиків та неможливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу. Зазначає, що обвинувачений не застосовував насильства. Також посилалась на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 та наявність у нього хвороби шлунково-кишкового тракту. Просила обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, або визначити обвинуваченому розмір застави.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подане прокурором клопотання, дійшов такого висновку.

Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2026 року застосувано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 серпня 2026 року включно.

Ухвалами слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2026 року та 17 серпня 2026 року ОСОБА_4 продовжено строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 вересня 2026 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження дії застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, у разі винесення судом обвинувального вироку.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

Суд також погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушень проти власності, в тому числі пов`язаних із застосуванням насильства.

За таких обставин суд вважає, що прокурором доведено, що на цей час є наявними та не зменшились ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд вважає, що обвинуваченим та його захисником не наведено достатніх даних, які б безумовно вказували на необхідність зміни запобіжного заходу або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Стосовно тверджень сторони захисту про необґрунтованість пред`явленого обвинувачення, суд вважає необхідним зазначити, що враховуючи стадію кримінального провадження, питання обґрунтованості пред`явленого обвинувачення не може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження, оскільки докази сторони обвинувачення будуть досліджуватися відповідно до параграфу 3 глави 28 КПК України, і лише за результатами судового розгляду буде вирішено питання про доведеність або не доведеність обвинувачення. Також стороною захисту не надано суду доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_4 хвороб, що унеможливлюють його тримання під вартою.

Розглядаючи питання щодо визначення розміру застави, суд враховує положення ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно з якими суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, а також враховуючи особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, необхідно продовжити без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 314-317, 376 КПК України, суд,

постановив :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 16 листопада 2026 року включно.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 22 вересня 2026 року о 16 год. 05 хв.

Суддя ОСОБА_1