Рішення № 140156703, 29.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

29 вересня 2026 року №520/24037/26

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДМС України в Харківській області щодо неприйняття заяви та рішення за результатами розгляду громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

2) зобов`язати Головне управління ДМС України в Харківській області прийняти заяву громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 року №649 та надати рішення за результатами розгляду заяви.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем протиправно не прийнято заяву громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 року №649. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін у судове засідання за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач звернувся 04.08.2026 з заявою до Головного управління ДМС у Харківській області про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій повідомив про те, що він є громадянином Азербайджанської Республіки, членом опозиційної партії "Народний фронт", представники якої, згідно інформації про країну походження, піддаються переслідуванням в Азербайджані. Крім того, він виконував функції водія та охоронця лідера вказаної партії, якого було ув`язнено у зв`язку з його опозиційною діяльністю. Зважаючи на вказані обставини, позивач має побоювання можливого переслідування з боку державних органів Азербайджанської Республіки тому не бажає повертатися до країни свого походження. Листом від 12.08.2026 №6301.8-20319/63.2-25 позивача повідомлено, що звернення від 04.08.2026 року щодо наміру бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, було розглянуто у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян". Таким чином, твердження позивача щодо наявності з боку відповідача протиправною бездіяльності, яка виражається в неприйнятті заяви позивача не відповідає дійсності.

Представник позивача надіслав суду відповідь на відзив, в якій не погодився з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, просив суд задовольнити позов у повному обсязі вказуючи на те, що надана позивачем заява підлягає розгляду в порядку Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 року №649, а не в порядку Закону України "Про звернення громадян".

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Азербайджанської Республіки, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_1 , виданого 09.10.2019 Міністерством внутрішніх справ Азербайджанської Республіки, строком дії до 08.10.2029 та посвідкою на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 , строком дії до 07.09.2030.

27.07.2026 співробітниками Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області був встановлений та фактично затриманий громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу перебуває у міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до Азербайджану.

Згідно з відомостями з Генерального Секретаріату Інтерполу встановлено, що ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) перебуває у розшуку (до 10.06.2030). Інкриміноване ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) правопорушення за законодавством України кваліфікується статтею 178.3.2 Кримінального кодексу Азербайджанської Республіки, що відповідає частині четвертій статті 190 КК України, яка є екстрадиційною, санкція вказаної статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова у справі №638/17755/26 застосовано до позивача запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги у місті Харкові, строком на 18 днів, тобто по 13 серпня 2026 року.

Рішенням Головного управління ДМС у Харківській області від 27.07.2026 №630123000287320 позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання.

04 серпня 2026 року позивач особисто разом з представником звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з заявою та пакетом документів про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. В заяві вказав, що він є активним членом опозиційної партії "Народний фронт", представники якої, згідно інформації про країну походження, піддаються переслідуванням в Азербайджані. Крім того, він виконував функції особистого водія та охоронця лідера вказаної партії - ОСОБА_5 , що безумовно підтверджує його безпосередню наближеність до керівництва опозиційної партії. У листопаді 2025 року ОСОБА_5 було ув`язнено у зв`язку з його опозиційною діяльністю, що, на думку позивача, і стало каталізатором для подальшого переслідування його особисто, у тому числі для висунення щодо нього неправдивих обвинувачень та оголошення міжнародного розшуку в Інтерпол. У зв`язку з цим, позивач має обґрунтовані побоювання щодо можливого переслідування з боку державних органів Азербайджанської Республіки і побоюється повертатися до країни свого походження.

Листом Державна міграційна служба України від 04.09.2026 №8.5-9968/52-26 повідомила адвоката О.Річко про результати звернення від 04.08.2026 щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (заява) громадянина Азербайджанської Республіки (Азербайджан) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема вказано, що частинами 1, 2, 5 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 №3671-VІ визначається порядок та строки звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. З тексту заяви ОСОБА_1 слідує, що останні обставини, на які він посилається як причини звернення за захистом, виникли у 2018 році (затримання брата та подальше його ув`язнення як спосіб переслідування ОСОБА_1 ), у зв`язку з чим він і покинув країну громадянської належності у тому ж році. Однак, регулярно відвідуючи України з 2015 року, та прибувши востаннє на її територію у 2022 році, під час перебування на законних підставах в Україні за захистом він не звертався. натомість виявив такий намір лише після відкликання 08.07.2026 посвідки на постійне проживання в Україні та затримання 27.07.2026 року компетентними органами України у зв`язку з перебуванням у міжнародному розшуку з метою арешту та екстрадиції до Азербайджану для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.178.3.2 (шахрайство, вчинене із завданням великої шкоди) Кримінального кодексу Азербайджану. Таким чином, ОСОБА_6 порушено порядок та строк звернення із заявою, передбачені Законом та Правилами. Додатково зазначено, що твердження ОСОБА_1 щодо наявності побоювань повернення до Азербайджану через обставини, які виникли 2018 року, спростовуються фактами його звернення у 2019 році до Посольства Азербайджанської Республіки в Україні та подальшого отримання національного паспорта, а також фактом відвідування Азербайджану у 2021 та 2022 роках.

Крім того, у відповіді зазначено, що Україна перебуває в умовах правового режиму воєнного стану у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, що і зумовило застосування до Гасанова Бахруза положення статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року (до якої Україна приєдналась на підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців" від 10.01.2002 №2942-ІІІ) у вигляді обмеження у прийнятті документів під час дії на території України правового режиму воєнного стану.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття та не розгляду заяви позивача про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту протиправною, а свої права порушеними, остання звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначено Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті.

Пунктом 13 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" встановлено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Згідно з частинами першою і другою статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено, що особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися (частина 6 стаття 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту").

Інших підстав відмови у прийнятті документів від особи іноземця чинне законодавство України не містить.

Процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначають Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884 (далі - Правила №649).

Відповідно до пункту 2.1 Правил №649, уповноважена посадова особа органу міграційної служби, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом:

а) встановлює особу заявника;

б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб);

в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов`язки, а також про наслідки невиконання обов`язків;

г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференцзв`язку;

ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

д) з`ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні);

е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви;

є) проводить дактилоскопію заявника;

ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи;

з) роз`яснює порядок звернення за безоплатною правовою допомогою мовою, яку розуміє заявник.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.4, 2.5 Правил №649, рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.

У разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3); під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.

У разі використання заявником права на оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає такому заявникові під підпис довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4). Довідка видається строком на три місяці з подальшим тримісячним продовженням строку її дії на весь час розгляду скарги. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

За обставинами цієї справи позивач 04.08.2026 року звернувся до Головного управління ДМС у Харківській області із заявою з питання визнання біженцем, до якої додав заяву-анкету про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Подані позивачем документи розглянуті в порядку звернення за процедурою, установленою Законом України "Про звернення громадян", за наслідками такого розгляду позивачу направлено лист від 04.09.2026 №8.5-9968/2-26 із роз`ясненням вимог національного та міжнародного законодавства щодо біженців.

Суд зазначає, що нормами чинного законодавства визначено наступні варіанти поведінки суб`єкта владних повноважень, до якого надійшла заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а саме: прийняття територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом.

При цьому, після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.

Крім того, відповідно до статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" заявник має право оскаржити таке рішення до Державної міграційної служби України, а також до суду.

Аналогічні висновки викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №120/3657/20-а.

Оскільки відповідачем у порушення Закону №3671-VI та Правил №649 не ухвалено рішення про прийняття заяви або про відмову у в прийнятті заяви суд доходить висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття заяви громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 04 серпня 2026 року та рішення за результатами розгляду такої заяви.

Суд зазначає, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву посилався на лист Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 12.08.2026 року №6301.8-20319/63.2-25, яким позивача повідомлено, що звернення від 04.08.2026 року щодо наміру бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, було розглянуто у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян". Однак, зазначений лист всупереч приписам частини 2 статті 77 та частини 3 статті 79 КАС України, відповідачем до матеріалів справи не надано.

До матеріалів справи надано лист Державної міграційної служби України від 04.09.2026 №8.5-9968/2-26, в якому вказано, що під час опрацювання звернення позивача з`ясовано, що востаннє заявник прибув в Україну в 2022 році, однак за захистом звертається лише тільки 04.08.2026 року. Таким чином, заявником порушено порядок та строк звернення за захистом в Україні. Також, у вищевказаному листі висловлено сумніви щодо обставин, відповідно до яких заявник боїться повернутись до країни походження.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Відповідно, частиною 5 статті 5 Закону не встановлено часових обмежень щодо можливості шукача притулку звернутися за захистом та бути визнаним біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за наявності відповідних умов.

Крім того, час звернення за захистом сам по собі не може свідчити про відсутність у позивача обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань в країні громадянської належності.

Посилання відповідача на частину 1 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", відповідно до якої особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд не приймає до уваги як належну підставу для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 04.08.2026, оскільки раніше позивач мав посвідку на постійне проживання в Україні, відтак на законних підставах перебував на території України. Лише після затримання співробітниками Харківського РРУП№3 ГУНП в Харківській області 27.07.2026 на підставі інформації з бази даних Генерального секретаріату Інтерполу про перебування ОСОБА_1 у міжнародному розшуку, обрання запобіжного заходу ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Харкова у справі №638/17755/26, відкликанні посвідки на постійне проживання в Україні 08.07.2026 та відмові в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в України, оформлене рішенням Головного управління ДМС України в Харківській області від 27.07.2026 року, у позивача виникли обставини для подачі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 5 вказаного Закону, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Отже, лише передбачені частиною 6 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту обставини є такими, що передбачені законом, для прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти заяву громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" керуючись зазначеними положеннями Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", судам слід ураховувати, що стаття 5 Закону не встановлює санкції за подання заяви про надання статусу біженця із зволіканням. У таких випадках на порушників можуть накладатися лише стягнення у вигляді штрафу, передбачені статтями 203 та 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ті, що відповідають вимогам статті 31 Конвенції про статус біженців 1951 року). Неприйняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до розгляду та примусове повернення або примусове видворення заявника суперечитиме захисту фундаментальних прав, передбачених Конвенцією про статус біженців 1951 року (стаття 33 "Невислання біженців"), а також Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року (стаття 3 "Заборона катування").

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, належним способом захисту є зобов`язання відповідача прийняти заяву громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 04.08.2026 року відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 року №649, прийнявши за результатами розгляду заяви відповідне рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що позивач, відповідно до пункту 14 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул.Римарська, буд.24, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо неприйняття заяви та рішення за результатами розгляду заяви громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 04.08.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти заяву г громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 04.08.2026 року відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 року №649, прийнявши за результатами розгляду заяви відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО