Ухвала суду № 140156676, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

28 вересня 2026 року Справа № 200/5722/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Кухар М.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 в порядку ст.382 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, буд. 106,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49008, код ЄДРПОУ13486010) про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в порядку ст.382 КАС України, в якій просила суд:

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати у визначений судом строк (не менше десяти календарних днів з дня отримання ухвали суду та не більше трьох місяців) звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 200/5722/25, оформлений відповідно до вимог частин другої, третьої статті 382-2 КАС України.

-зобов`язати відповідача зазначити у звіті, з наданням підтвердних розрахунків та документів:

показник середньомісячного заробітку, застосований для обчислення пенсії ОСОБА_1 станом на дату подання звіту, з окремим (поетапним) розрахунком величини кожного з коефіцієнтів підвищення 1,0796 та 1,115, встановлених рішенням суду у справі № 200/5722/25;

складові страхового стажу ОСОБА_1 (загальний, до і після 01.01.2004, додатковий), застосовані для обчислення пенсії станом на дату подання звіту, з документальним обґрунтуванням будь-яких розбіжностей із даними, зафіксованими відповідачем станом на 01.05.2025 (лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.07.2025 № 0400-010307-8/141460), та, зокрема, окреме пояснення, з посиланням на конкретні норми законодавства, підстав не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 01.01.2023 по 30.04.2025 (2 роки 4 місяці 0 днів), який зафіксований самим відповідачем у формі РС- право та визнаний у тексті листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.06.2026 № 0400-010303-8/124191;

підсумковий розмір призначеної ОСОБА_1 пенсійної виплати з відповідним розрахунком та відомостями про фактично виплачені суми з 31.01.2025до дати подання звіту.

-зобов`язати подати зазначений звіт особисто керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (частина четверта статті 382-1 КАС України).

В обгрунтування зазначено, що Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 200/5722/25, яке набрало законної сили 15 січня 2026 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов`язано провести, починаючи з 31 січня 2025 року, перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі Закон № 1058) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії за 2020-2022 роки (1.2 236,71 гри): на коефіцієнт 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 з 31.01.2025, та додатково на коефіцієнт 1,115 (з урахуванням коефіцієнта 1,0796) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 з 01.03.2025.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.06.2026 № 0400-010303-8/124191 (наданий Позивачем у відповідь на адвокатський запит) повідомлено, що зазначене судове рішення виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 30.01.2026 у повному обсязі в межах покладених судом зобов`язань, а саме із застосуванням показника середньої заробітної плати в розмірі 13 210,75 грн. (з 31.01.2025) та 14 729,99 грн. (з 01.03.2025, з урахуванням обох коефіцієнтів).

Однак за даними електронної пенсійної справи Позивача (розрахунок пенсії від 30.01.2026, 11:50, підстава виконання РС), для фактичного обчислення пенсії застосовано середньомісячний заробіток лише в розмірі 18 371,53 грн., що арифметично відповідає застосуванню виключно коефіцієнта 1,0796 (12 236,17 х 1,0796 х 1,39065, де 1,39065 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати Позивача після оптимізації) і не враховує подальшого кумулятивного збільшення на коефіцієнт 1,115, прямо приписаного резолютивною частиною судового рішення та визнаного самим відповідачем у листі від 30.06.2026. Коректне застосування обох коефіцієнтів (12 236,71 х 1,0796 х 1,115 х 1,39065) дає середньомісячний заробіток у розмірі 20 484,26 грн. тобто судове рішення в частині індексації заробітку виконано лише частково.

Одночасно в тому самому розрахунку від 30.01.2026 страховий стаж Позивача визначено в розмірі 41 рік 0 місяців 7 днів, у тому числі додатковий стаж 23 роки 5 місяців 5 днів, коефіцієнт стажу 0,41000. Це показники, які діяли до перерахунку пенсії Позивача за частиною четвертою статті 42 Закону № 1058, здійсненого відповідачем ще 01.05.2025 у зв`язку з уточненням даних в Єдиному державному реєстрі (лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.07.2-025 № 0400-010307-8/141460), за наслідками якого страховий стаж Позивача уточнено до 41 року 2 місяців 7 днів, у тому числі додатковий стаж 21 рік 3 місяці 5 днів, коефіцієнт стажу 0,41167, і саме з урахуванням цих уточнених показників з 01.05.2025 Позивачу вже виплачувалася пенсія в розмірі 7 224,06 грн. тобто ще до звернення до суду і до ухвалення судового рішення у справі № 200/5722/25.

Джерело цього уточнення прямо зафіксоване самим відповідачем у формі РС- право (додаток до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.06.2026 № 0400-010303-8/124191): за період з 01.01.2023 по 30.04,2025, тобто за час, протягом якого Позивач, отримуючи пенсію по інвалідності, продовжувала працювати і сплачувати страхові внески, до страхового стажу зараховано 2 роки 4 місяці 0 днів. Саме цей документально підтверджений самим відповідачем страховий стаж за 2023-2024 роки не враховано в розрахунку пенсії від 30.01.2026, здійсненому нібито на виконання судового рішення.

В тексті самого листа від 30.06.2026 відповідач стверджує: З 01.05.2025 проведено перерахунок пенсії по стажу. Загальний страховий стаж заявниці, зарахований по 30.04.2025, становить 41 рік 2 місяці 7 днів, тобто визнає коректність уточненого стажу з урахуванням періоду 2023-2024 років. Однак долучений до цього самого листа розрахунок фактичного виконання судового рішення від 30.01.2026 містить інший показник 41 рік 0 місяців 7 днів, тобто без урахування страхового стажу за 2023-2024 роки. Ця внутрішня суперечність у відповіді самого відповідача коли в тексті листа стаж визнається одним, а у фактичному розрахунку пенсії застосовується інший, менший, додатково підтверджує, що виключення страхового стажу за 2023-2024 роки під час виконання судового рішення не мало під собою жодних правових чи фактичних, підстав.

Питання страхового стажу Позивача предметом судового рішення у справі № 200/5722/25 не було воно стосувалося виключно порядку індексації заробітку. Жодних правових підстав чи документального обґрунтування повернення показників страхового стажу Позивача до раніше уточнених (гірших) значень відповідачем не наведено.

Внаслідок наведених дій відповідача під час формального виконання судового рішення розмір пенсії Позивача з 31.01.2025 становить 6 986,30 грн., що:

на 237,76 грн. менше розміру пенсії, яку Позивач отримувала до ухвалення судового рішення (7 224,06 грн з 01.05.2025);

на 810,39 грн. менше розміру пенсії (7 796,69 грн.), на яку Позивач має право за умови коректного поєднання обох документально підтверджених компонентів уточненого станом на 01.05.2025 страхового стажу (коефіцієнт 0,41167) та повністю (кумулятивно) індексованого відповідно до судового рішення заробітку (20 484,26 грн). Розрахунок із такими показниками наявний у самій електронній пенсійній справі Позивача (версія розрахунку від 06.02.2026, 13:03, рішення № 056350011498 від 09.02.2026), однак відповідачем офіційно не підтверджений і фактично не виплачується.

Таким чином, дії відповідача, вчинені під час формального виконання судового рішення, не забезпечили його реального виконання в частині індексації заробітку (застосовано лише один із двох приписаних судом коефіцієнтів) та додатково призвели до безпідставного погіршення становища Позивача порівняно зі станом, який існував до звернення до суду.

Розглянувши вказану заяву, суд вказує наступне.

Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, що встановлено ч.1 ст.381-1 КАС України.

За правилами ч.2 ст. .381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Відповідно до частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Судом під час розгляду заяви про встановлення судового контролю встановлено, що рішення суду відповідачем не виконано у повному обсязі.

Проте, як убачається з наданих відповідачем до матеріалів справи доказів, ним здійснюються необхідні заходи для виконання рішення суду у даній справі.

Суд зазначає, що виділення фінансування на оплату для виконання судового рішення не залежить від волевиявлення відповідача та в повній мірі ставиться в залежність від надходження бюджетного фінансування.

Судом не встановлено умисного та свідомого невиконання відповідачем судового рішення, а відсутність цільових асигнувань та вільного обсягу фінансових ресурсів у відповідача не може бути доказом на підтвердження ухилення відповідача від виконання судового рішення.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Відповідно до частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, що встановлено ч.1 ст.381-1 КАС України.

За правилами ч.2 ст.381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст.382-1 КАС України).

За правилами ч.4 ст. 382-1 КАС України суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців ( ч.3 ст.382-1 КАС України).

Враховуючи викладене суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просить заявник, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Оскільки станом на час розгляду судом даної заяви рішення суду залишається невиконаним у повному обсязі, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача, шляхом встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 200/5722/25 та зобов`язання відповідача протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення суду у даній справі.

З огляду на те, що положеннями частини 3 статті 382-1 КАС України надано суду право власного розсуду щодо визначення тривалості встановленого строку для подання звіту, з урахування положень, що такий строк має становити не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищувати трьох місяців, суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строку для подання звіту тривалістю три місяці з дня отримання цієї ухвали.

З огляду на викладене, заява позивача підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що звіт суб`єкта владних повноважень має відповідати вимогам, встановленим ч.ч.2, 3 ст.382-2 КАС України.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу (ч.2 ст.382-3 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

При цьому, згідно ч.2 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд наголошує, що постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту, є підставою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додаткового встановлення нового строку подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, що випливає з положень ч.3 ст.382-3 КАС України.

У такому разі, за правилами ч.4 ст.382-3 КАС України половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції (ч.7 ст.382-3 КАС України).

Згідно ч. 10 ст.382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.6 ст.382-1 КАС України ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання судового рішення по справі № 200/5722/25/25 задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №200/5722/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі № 200/5722/25.

Зобов`язати відповідача зазначити у звіті, з наданням підтвердних розрахунків та документів:

показник середньомісячного заробітку, застосований для обчислення пенсії ОСОБА_1 станом на дату подання звіту, з окремим (поетапним) розрахунком величини кожного з коефіцієнтів підвищення 1,0796 та 1,115, встановлених рішенням суду у справі № 200/5722/25;

складові страхового стажу ОСОБА_1 (загальний, до і після 01.01.2004, додатковий), застосовані для обчислення пенсії станом на дату подання звіту, з документальним обґрунтуванням будь-яких розбіжностей із даними, зафіксованими відповідачем станом на 01.05.2025 (лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.07.2025 № 0400-010307-8/141460), та, зокрема, окреме пояснення, з посиланням на конкретні норми законодавства, підстав не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 01.01.2023 по 30.04.2025 (2 роки 4 місяці 0 днів), який зафіксований самим відповідачем у формі РС- право та визнаний у тексті листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.06.2026 № 0400-010303-8/124191;

підсумковий розмір призначеної ОСОБА_1 пенсійної виплати з відповідним розрахунком та відомостями про фактично виплачені суми з 31.01.2025до дати подання звіту.

Попередити відповідача, що звіт повинен відповідати вимогам частин другої та третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Звернути увагу відповідача, що суд згідно положень статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України:

- відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення; якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу;

- у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення;

- у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Копію ухвали направити на адресу учасників справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Кухар М.Д.