Рішення № 140156621, 29.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р. № 520/16098/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 045650023934 від 14.11.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV "Про загальнообов`зкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу згідно п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`зкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058- IV період роботи з 07.09.1994 по 30.09.2003р.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`зкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058- IV - з 14.08.2025р.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 06.11.2025 особисто звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою при призначення пенсії відповідно до п.8. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням № 045650023934 від 14.11.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 10 років. Позивач вважає, що вищевказане рішення пенсійного органу є протиправним, прийнятого без повного досліджень поданих документів позивачем, у зв`язку із чим звернулась до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, надав до суду відзив, в якому вказав, що право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі, на зазначеній роботі не менше 12,6 років. Апелянт зазначає, що до пільгового стажу позивача як водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовантажних автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв зараховано всі періоди. Відповідач вказує на те, що 24.10.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з недостатністю страхового стажу, а тому рішення відповідача є правомірними та вмотивованими.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 6.11.2025 особисто звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою при призначення пенсії відповідно до п.8. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 14.11.2025 прийнято рішення № 045650023934 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 10 років та долучено рішення про відмову в призначенні пенсії від 23.06.2026 на заміну рішення від 14.11.2025 (виправлення технічної помилки).

За результатом розгляду заяви від 06.11.2025, наданими документами, індивідуальними відомостями про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення склав 27 років 09 місяців 07 днів, пільговий стаж роботи склав 03 роки 06 місяців.

На час звернення за призначенням пенсії вік позивача складає 50 років 02 місяці.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового та пільгового стажу згідно п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`зкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058- IV період роботи з 07.09.1994 по 30.09.2003р.

При цьому, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що до пільгового стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою від 05.02.1996 серія НОМЕР_1 з 01.02.1995 по 30.09.2003, оскільки уточнююча довідка відповідно до пункту 20 Порядку № 637 позивачем не надавалася.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

На час звернення позивачки із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини.

Положеннями пункту "з" частини 1 статті 13 Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII) визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, пункт "з" частини першої статті 13 Закону України №1788-XII викладено у наступній редакції: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 цього Закону.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю».

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII вирішено, зокрема: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (пункт 1 резолютивної частини).

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини).

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 резолютивної частини).

Водночас, частиною першою пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Суд звертає увагу, що вказані положення статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є чинними та неконституційними не визнавалися.

Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, суд зазначає, що на даний час існує дві чинні норми для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: статтею 13 Закону №1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

У той час коли статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Також, відповідно до абзацу першого пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, суд зазначає, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, а саме: пункт "з" статті 13 Закону України №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України №213-VІІІ та пункт 8 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, тому суд доходить висновку, що вони суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення КСУ №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 за результатами перегляду рішення Верховного Суду від 21.04.2021.

Відтак на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.11.2025 № 045650023934 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням рішення про відмову в призначенні пенсії від 23.06.2026 на заміну рішення від 14.11.2025 встановлено, що позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 10 років

На час звернення за призначенням пенсії вік позивача складає 50 років 02 місяці. Страховий стаж склав 27 років 09 місяців 07 днів, пільговий стаж роботи склав 03 роки 06 місяців.

Як зазначає представник відповідача у відзиві, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи протягом жовтня грудня 2023 року, протягом січня грудня 2024 року, протягом січня червня 2025 року в АТ «ДНІПРОВАЖМАШ», оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків, а також до пільгового стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою від 05.02.1996 серія НОМЕР_1 з 01.02.1995 по 30.09.2003, оскільки уточнююча довідка відповідно до пункту 20 Порядку № 637 позивачем не надавалася.

Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а викладена правова позиція, суть якої полягає в тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна . Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) передбачено право на пенсію на пільгових умовах водіїв міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, а саме: після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років (пункт 8 частини статті 114 Закону).

Відповідно до записів трудової книжки серії серії НОМЕР_2 наявні наступні записи про роботу водієм пасажирського транспорту (трамвая) за відповідні періоди, а саме: (запис №1) з 07.09.1994р. - прийнята маневровим кондуктором (наказ №308 від 07.09.1994р.); (запис №2) 03.10.1994р. - переведена учнем водія трамвая (наказ №55-К від 03.10.1994р.); (запис №3) 01.02.1995р. - переведена водієм трамвая 3 класу (наказ №7-К від 01.02.1995р.); (запис №4) 26.03.1996р. - присвоєно другий клас водія трамваю (наказ №11 від 23.03.1996р.); (запис №5) 01.03.2003р. Згідно довідника кваліфікованих характеристик професій випуск №87 встановлено 4 розряд водія трамвая (наказ №69 від 01.03.2003р.); (запис №6) 07.07.2003р. - присвоєно 5 розряд водія трамвая (наказ №202 від 28.07.2003р.); (запис №7) 30.09.2003р. - звільнена по переводу в депо №4 МКП «Дніпропетровський електротранспорт» за узгодженням між керівниками п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №049-к від 30.09.2003р.); (запис №8) 01.10.2003р. - прийнята по переводу водієм трамвая 5 розряду (наказ №0488 від 01.10.2003р.); (запис №9) 31.12.2004р. - звільнена по переводу в депо №3 МКП «Дніпропетровський електротранспорт» за узгодженням між керівниками п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №01132 від 31.12.2004р.); (запис №10) 01.01.2005р. - прийнята по переводу з депо №4 водієм трамвая по перевезенню пасажирів 1-го класу (наказ №203к від 04.01.2005р.); (запис №11) 31.03.2007р. - звільнена відповідно до ст. 38 КЗпП України - по догляду за дитиною до 14 років (наказ №216к від 30.03.2007р.).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач через свого представника зверталася до Трамвайного депо №3 МКП «Дніпропетровський електротранспорт», з метою отримати відповідні підтверджуючи довідки про пільговий стаж роботи водієм трамваю з 07.09.1994 по 31.03.2007.

У відповідь Трамвайне депо №3 МКП «Дніпропетровський електротранспорт» надало лише довідки №55 та №56 від 23.09.2024р., згідно яких підтвердило факт роботи позивачкою водієм трамваю в Трамвайному депо №4 у період з 01.10.2003 по 31.12.2004р... та в Трамвайному депо N?3 у період з 01.01.2005 по 31.03.2007р., що у сукупності складає пільговий стаж роботи - 3 роки 6 місяців та які були зараховані відповідачем.

Також було зазначено, що довідки про підтвердження наявного трудового та пільгового стажу з 07.09.1994 року по 30.09.2003 у Трамвайному депо №2 та довідки про заробітну плату за період роботи з 07.09.1994 по 30.06.2000р. видати не можуть та треба звертатися до ліквідатора МДКЕП «Дніпроміськелектронтранс» Зибіна А.О., оскільки на сьогодні вказане підприємство МДКЕП «Дніпроміськелектронтранс» перебуває в стані банкрутства.

Також, як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово зверталась до Управління Архівної Справи Дніпровської Міської Ради у період з лютого 2025 року з метою отримання інформації та документів кадрового значення.

Відповідно до відповіді архіву, документи з кадрових питань (особового складу) трамвайного депо №2 МДКЕП "Дніпроміськелектротранс" згідно з актом приймання-передавання на зберігання до Управління архівної справи Дніпровської міської ради не надходили.

Таким чином, у трудовій книжці позивача містяться записи щодо її роботи водієм трамваю у МДКЕП "Дніпроміськелектротранс" та МКП "Дніпропетровський електротранспорт", при цьому, суд наголошує, що додаткових умов для зарахування пільгового стажу, крім факту роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв), пункт 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV не визначає.

У свою чергу, пунктом 20 Порядку № 637, яким визначено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників, в тому числі тих, які мають право на пенсію на пільгових умовах, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Враховуючи викладене, необхідність подання уточнюючої довідки підприємства або його правонаступника, а за відсутності правонаступника рішення Комісії про підтвердження стажу роботи, виникає лише у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Зважаючи на те, що у спірному рішенні відповідачем не встановлено факт відсутності або недостатності у трудовій книжці позивача відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, посилання на відсутність уточнюючої довідки відповідно до пункту 20 Порядку № 637 є безпідставними.

Окрім того, ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, при виникненні у відповідача сумнівів щодо дійсності стажу позивача в окремий період, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

У даному випадку відповідач таким правом не скористався, а неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною ним у постановах від 22.05.2018 у справі № 439/1148/17, від 03.10.2018 у справі № 235/2873/17, від 27.02.2018 у справі № 681/813/17, від 22.05.2018 у справі № 683/977/17, від 10.07.2018 у справі № 709/1360/17.

Особлива увага звертається на те, що підставою для призначення пенсії є наявність законодавчо встановленого розміру страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Щодо відсутності відомостей про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що відмова в призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недостатність страхового стажу, є протиправною.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045650023934 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах від 23.06.2026 в зміну рішення від 14.11.2025.

Разом із тим, щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`зкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058- IV - з 14.08.2025р, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Оигерка V. Пкгаіпе), заява № 61406/00, пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Кікіїа V. Роїапсі), заява № 30210/96, пункт 158) (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначає, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі №380/12913/21.

У даній справі предметом розгляду було рішення, яке обґрунтоване певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення позивачу пенсії.

У спірному рішенні йдеться про те, що у заявника відсутній необхідний стаж, що є перешкодою для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Статтею 58 Закону №1058-VІІ визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією органів пенсійного фонду, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 07.09.1994 по 30.09.2003, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.08.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045650023934 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах від 23.06.2026 в зміну рішення від 14.11.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 07.09.1994 по 30.09.2003, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 14.08.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА