Ухвала суду № 140156586, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

28 вересня 2026 р. справа № 520/27681/26Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Ольга Горшкова, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головм ВЛК ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та визнання недійсною та скасування постанови (довідки), зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та свавільними дії Військово-лікарської комісії щодо винесення постанови про придатність ОСОБА_3 до військової служби за травень 2023 року без фактичного проведення медичного огляду;

- визнати недійсною та скасувати постанову (довідку) Військово-лікарської комісії від 18 травня 2023 року про придатність ОСОБА_3 до військової служби.

- постановити Окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України та направити її до органів Державного бюро розслідувань (ДБР) для притягнення посадових осіб відповідача кримінальної відповідальності за факт складання завідомо підроблених документів (ст. 366 КК України) та фальсифікації матеріалів медогляду за 18.05.2023 р.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - залишено без задоволення. У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та визнання недійсною та скасування постанови (довідки), зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху. Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом: 1) визначитися з колом відповідачів, до яких заявлені самостійні позовні вимоги. В разі подання позову до кількох відповідачів - зазначити зміст позовних вимог щодо кожного з них та надати до суду примірник позовної заяви з додатками для відповідача. 2) привести позовну заяву у відповідність до вимог ч. 4 п. 5 ст. 160 КАС України та сформулювати позовні вимоги, відповідно до ст. 5 КАС України; 3) надати докази сплати судового збору за кожною позовною вимогою, із розрахунку 1331,20 грн за кожну немайнову вимогу; 4) зазначити повне місце місцезнаходження відповідача (відповідачів) із уточненням певної вулиці, номера будинку (квартири), поштового індексу та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України). 5) заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску з уточненням дати, коли позивач фактично дізнався про порушення свої прав, за наслідками прийняття постанови ВЛК від 18.05.2023. Надати документальне підтвердження вказаних обставин. 6) завірені належним чином додатки до позовної заяви разом з додатками для відповідачів, докази щодо наявності чи відсутності в позивача зареєстрованого електронного кабінету.

На виконання зазначеної ухвали, 17.09.2026 через канцелярію суду позивачем було подано заяву про усунення недоліків, в якій позивач надав пояснення на виконання вимог суду, долучив квитанція про оплату судового збору та повторно заявлено клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду.

Так, в обґрунтування поданої заяви про поновлення процесуального строку позивачем зазначено, що оскаржувану довідку ВЛК від 18.05.2023 позивачу під підпис ніколи не вручалась та поштою не надсилалась. Разом з тим, вказує, що вперше із повним текстом оскаржуваної довідки позивач ознайомився в 2024 році, однак у зв`язку із непереборними обставинами, а саме проживання останнього у прифронтовому м. Краматорськ була відсутня можливість вчасно звернутися до суду із захистом своїх прав.

Додатково позивач зазначив, що електронні направлення до лікарів для проходження медогляду ВЛК щодо нього були сформовані посадовими особами лише 14.07. 2023 року тобто майже через два місяці після дати так званого призову (18.05.2024). Позивач вважає, що цей факт є істотним доказом того, що станом на 18.05.2024 року жодного рішення ВЛК не існувало, а матеріали справи були виготовлені посадовими особами відповідачів з метою незаконного штучного створення підстав для притягнення мене до кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України.

У період з 21.09.2026 по 25.09.2026 суддя Ольга Горшкова перебувала на навчанні, відтак розгляд заяви відбувається в перші робочі дні судді.

Розглянувши подану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 вказано, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Як встановлено судом з матеріалів позову, позивач не погоджується із діями Військово-лікарської комісії щодо винесення постанови про придатність ОСОБА_3 до військової служби за травень 2023 року без фактичного проведення медичного огляду та просить визнати недійсною та скасувати постанову (довідку) Військово-лікарської комісії від 18 травня 2023 року про придатність ОСОБА_1 до військової служби

Однак, із даним позовом позивач звернувся лише 03.09.2026, що свідчить про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Так, посилання позивача, що оскаржувану довідку ВЛК від 18.05.2023 позивачу під підпис ніколи не вручалась та поштою не надсилалась суд вважає необґрунтованими, оскільки як зазначено самим же позивачем вперше із повним текстом оскаржуваної довідки позивач ознайомився ще в 2024 році, тобто, суд констатує, що вже з 2024 року позивач знав про наявність такої довідки ВЛК від 18.05.2023.

При цьому, жодних обґрунтованих підстав, які б унеможливлювали звернення з адміністративним позовом з 2024 позивачем також не надано.

Крім того, позивач вказує, що електронні направлення до лікарів для проходження медогляду ВЛК щодо нього були сформовані посадовими особами лише 14.07.2023 року - тобто майже через два місяці після дати так званого призову. Позивач вважає, що матеріали справи були виготовлені посадовими особами відповідачів з метою незаконного штучного створення підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України.

В свою чергу позивач не надає відповідних належних і допустимих доказів, які підтверджують факт його звернення до правоохоронних органів із заявою про підроблення відповідних документів щодо проходження ним військово-лікарської комісії.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.

Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Щодо доводів позивача про введення в країні воєнного стану та проживання в м. Краматорськ, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на момент вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом воєнний стан в Україні триває.

Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків та їх обчислення до КАС України не вносилось.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Вказана позиція підтверджена в постанові Верховного Суду від 19.02.2025 по справі №240/28167/23, від 17.04.202 року по справі № 560/18039/24.

Отже, саме по собі покликання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Позивачем не підтверджено жодними доказами, як саме запроваджений воєнний стан унеможливив своєчасне звернення до суду, який працює в умовах воєнного стану.

Посилання на те, що пропуск строку звернення до суду пов`язаний із введеням воєнного стану, регулярним оголошенням повітряних тривог, що вимагало перебування в укриттях для збереження життя та здоров`я, обстрілами, перебоями в електропостачанні, носять загальний характер та не обґрунтовані жодними доказами.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду від 15.12.2022 по справі №160/14232/21, суд не приймає до уваги, оскільки наведені обставини самі по собі не свідчать про наявність у даному випадку об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Позивачем в позовній заяві не наведено причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у нього можливості підготувати та подати позовну заяву своєчасно.

Звернення позивача до суду з інших підстав є його власним волевиявленням та не є обставинами, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного звернення до суду у строк передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Виходячи із встановлених обставин та враховуючи вищенаведені правові позиції, суд вважає, що наведені аргументи позивача, не є належними та допустимими доказами щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали звернення і не залежали б від волі позивача не зазначено, а судом не встановлено.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що підстави, викладені в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними.

Відтак, подана заява про поновлення процесуального строку вважається судом необґрунтованою.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою, наведені на виконання ухвали від 07.09.2026 у заяві про усунення недоліків, причини пропуску строку суддею визнано неповажними, то позовна заява підлягає поверненню.

Відповідно до п. 1 ч. 4, 5 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 123, 169, 241, 248, 256 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

У задоволенні заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головм ВЛК ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та визнання недійсною та скасування постанови (довідки), зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ольга ГОРШКОВА