Ухвала суду № 140156584, 29.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

29 вересня 2026 року Справа № 200/3972/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 бригада територіальної оборони) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему Електронний суд, надійшов адміністративний позов адвоката Скакуна Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 бригада територіальної оборони) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати накази командира в.ч. НОМЕР_5 від 31.12.2022 року №38, командира в.ч. НОМЕР_5 від 31.05.2023 року №40, командира в.ч. НОМЕР_5 від 22.02.2024 року №55 та від 29.02.2024 №61, командира в.ч. НОМЕР_5 від 29.03.2024 року №195 та від 31.03.2024 №76, командира в.ч. НОМЕР_6 від 28.01.2025 року №63/нагд, накази, які стали підстави для видання наказів про позбавлення виплат позивача за лютий 2025, березень 2025, квітень 2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 премію за грудень 2022, травень 2023, лютий 2024, березень 2024, січень 2025, лютий 2025, березень 2025, квітень 2025 відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам та додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 змінено територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом передачі їх на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2026 було визначено головуючого суддю у справі № 200/3972/26.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 прийнято до провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 бригада територіальної оборони) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

03.09.2026 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому міститься клопотання відповідача:

- залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що позивача було виключено зі списків військової частини НОМЕР_6 11.04.2025, у військовій частині НОМЕР_1 він військову службу не проходив. Позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, та коли у спірні періоди отримував грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж звичайно, то повинен був здійснити активні дії по захисту своїх прав. Відповідач вважає, що після переведення із військової частини НОМЕР_5 та в наступному із військової частини НОМЕР_6 11.04.2025 мав право на звернення до суду. Також відповідач посилається на відповідь військової частини НОМЕР_5 від 12.05.2024 №1558/1545, наданої представнику позивача, в яких зазначені накази та підстави їх винесення, які слугували позбавленню певних виплат позивачу та фінансові документи, які підтверджують виплати позивачу усіх складових грошового забезпечення за весь період служби. Також позивачем надана відповідь військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2025 №1553/8840 про ліквідацію військової частини НОМЕР_5 та передачу документів до архіву, а також надання йому розрахункових листів із усіма складовими його грошового забезпечення за весь період служби. Однак із позовом про визнання цих наказів позивач звернувся лише 16.05.2026 тобто більше ніж два роки після надання йому документів військовою частиною НОМЕР_5 , та майже через рік коли дізнався із відповіді військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2025 №1553/8840 про ліквідацію військової частини НОМЕР_5 та відомості про своє грошове забезпечення за весь період служби. Відповідач вважає, що у період з 11.04.2025 (дня виключення зі списків частини) по 03 грудня 2024 року (коли позивач отримав розрахункові листи з усіма складовими грошового забезпечення при звільненні), коли виникли та закінчились спірні правовідносини у даній справі підлягає застосуванню ст. 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01 липня 2022 року № 2352-IX. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що позовні вимоги повинні бути залишені без розгляду.

07.09.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, зокрема, просив:

- відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду;

- окремо оцінити строк звернення щодо кожної позовної вимоги; визнати, що вимоги, пов`язані з виявленим 18.06.2026 статусом у «Армія+» та невідомими/неврученими актами, не можуть бути залишені без розгляду за наведеними у відзиві підставами;

- якщо суд вважатиме строк звернення пропущеним щодо будь-якої окремої вимоги поновити його за статтею 121 КАС України з огляду на наведені у цій відповіді взаємопов`язані об`єктивні обставини;

- відхилити твердження відповідача про зловживання позивачем процесуальними правами як недоведене.

В обґрунтування клопотань представник позивача зазначив, що предмет спору охоплює декілька наказів, прийнятих у різні періоди, вимоги щодо нарахування та виплати окремих складових грошового забезпечення, а також накази за лютий, березень та квітень 2025 року, реквізити та зміст яких позивачу не повідомлені. На думку представника позивача, відповідач безпідставно визначає єдиний момент початку перебігу строку звернення до суду для всіх заявлених вимог, не враховуючи відмінностей у датах прийняття відповідних наказів, їх доведення до відома позивача та отримання ним інформації про підстави ненарахування спірних виплат.

Представник позивача зазначив, що відповідачем не надано належних доказів ознайомлення позивача з повним змістом кожного зі спірних наказів, матеріалами службових розслідувань та документами, які стали підставою для позбавлення або зменшення премії і додаткової винагороди. Щодо наказів та інших розпорядчих документів, які стали підставою для ненарахування виплат за лютий, березень та квітень 2025 року, відповідач не повідомив їх номерів, дат і змісту, у зв`язку з чим позивач не мав можливості своєчасно встановити обсяг порушення своїх прав та належним чином сформулювати відповідні вимоги.

Також представник позивача указав, що виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 11.04.2025 не є тотожним звільненню з військової служби, оскільки таке виключення могло бути пов`язане з переміщенням військовослужбовця до іншої військової частини. Відповідачем не надано наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, не зазначено правової підстави звільнення та не підтверджено дату припинення ним військової служби.

На думку представника позивача, за відсутності доказів звільнення позивача з військової служби передчасним є застосування до спірних правовідносин частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, якою встановлено строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

Представник позивача наголосив, що у матеріалах справи також відсутні грошовий атестат або інше письмове повідомлення про всі суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, а також докази вручення позивачу такого документа. Надані помісячні розрахункові листи, за твердженням представника позивача, не є письмовим повідомленням про остаточний розрахунок при звільненні та не підтверджують дату одержання позивачем повної і достовірної інформації про всі належні йому виплати.

Крім того, представник позивача звернув увагу на суперечливість наведеної відповідачем хронології. Зокрема, відповідач посилається на виключення позивача зі списків військової частини НОМЕР_6 11.04.2025, водночас зазначаючи 03.12.2024 як дату отримання позивачем розрахункових листів із усіма складовими грошового забезпечення при звільненні. На переконання представника позивача, отримання відповідних документів у грудні 2024 року не могло бути пов`язане зі звільненням, яке, за твердженням самого відповідача, відбулося у квітні 2025 року.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, представник позивача зазначив, що цим рішенням частину першу статті 233 КЗпП України визнано неконституційною в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат під час перебування у трудових або службових правовідносинах. При цьому зазначеним рішенням не відновлено автоматично попередню редакцію статті 233 КЗпП України та не встановлено запропонованого відповідачем правила застосування тримісячного строку до всіх правовідносин, які виникли до ухвалення цього рішення.

Представник позивача також послався на висновки Верховного Суду щодо необхідності розмежування правового режиму частин першої та другої статті 233 КЗпП України залежно від того, чи продовжувала особа перебувати у трудових або службових правовідносинах, чи була звільнена, а також чи отримала вона письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

Щодо листа військової частини НОМЕР_5 від 12.05.2024 №1558/1545 та листа військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2025 №1553/8840 представник позивача зазначив, що такі документи не є підтвердженням вручення позивачу повних текстів усіх спірних наказів, матеріалів службових розслідувань та письмового повідомлення про остаточний розрахунок при звільненні. Отримання окремих листів та розрахункових документів, на думку представника позивача, не свідчить про обізнаність позивача з усіма фактичними і правовими підставами прийняття кожного оскаржуваного наказу.

Стосовно зменшення розміру щомісячних виплат представник позивача зауважив, що отримання грошового забезпечення у меншому розмірі могло свідчити про обізнаність позивача з фактичним розміром виплати, однак не підтверджувало отримання ним конкретного індивідуального акта, відомостей про його реквізити, зміст, підстави прийняття та матеріали, на підставі яких його було видано.

Представник позивача вважав, що відповідач не визначив окремо щодо кожної позовної вимоги застосовний строк звернення до суду, дату початку його перебігу та обставини, які підтверджують обізнаність позивача з відповідним порушенням. У зв`язку з цим наведені у відзиві обставини, на думку представника позивача, не є достатніми для залишення без розгляду всього адміністративного позову.

Водночас представник позивача зазначив, що в разі встановлення судом пропуску строку звернення щодо окремих позовних вимог такий строк підлягає поновленню з огляду на невручення позивачу повних текстів частини наказів і матеріалів, на яких вони ґрунтувалися, фрагментарність отриманих відповідей, розформування військової частини НОМЕР_5 , передання документів до архіву, відсутність відомостей про накази за лютийквітень 2025 року та проходження позивачем військової служби в умовах воєнного стану.

Надаючи оцінку клопотанню відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас предметом заявленого позову є не лише проходження позивачем військової служби, а й нарахування та виплата йому премії, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та інших складових грошового забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що під час визначення строку звернення до адміністративного суду у справах, пов`язаних із недотриманням законодавства про оплату праці, у тому числі за позовами осіб, які перебувають або перебували на публічній службі, приписи статті 233 Кодексу законів про працю України мають перевагу в застосуванні перед положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України.

Отже, питання дотримання строку звернення до суду з вимогами про нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовця підлягає вирішенню з урахуванням положень статті 233 КЗпП України.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції.

Частиною першою статті 233 КЗпП України було передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк із дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України, частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Визнане неконституційним положення втратило чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення 11.12.2025.

При цьому частина друга статті 233 КЗпП України, яка встановлює строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, належних працівникові при звільненні, неконституційною не визнавалася і залишається чинною.

Отже, для визначення норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, принципове значення мають встановлення факту припинення позивачем військової служби, правової підстави і дати такого припинення, а в разі звільнення також факту та дати одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані й виплачені йому при звільненні.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 07.04.2026 у справі №240/16469/24, у якій розмежовано правове регулювання строків звернення працівника, який продовжує перебувати у трудових або службових правовідносинах, і звільненої особи, для якої початок перебігу тримісячного строку пов`язується з одержанням письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

У постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25 Верховний Суд дійшов висновку, що грошовий атестат може бути письмовим повідомленням про суми, нараховані й виплачені особі при звільненні, у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України. У такому разі початок перебігу тримісячного строку пов`язується з днем фактичного одержання особою грошового атестата, а подальше звернення із запитом щодо уточнення окремих складових грошового забезпечення не розпочинає нового строку звернення до суду.

Разом із тим у постанові від 03.07.2026 у справі №120/11869/25 Верховний Суд зазначив, що виключення особи зі списків особового складу військової частини не є достатньою підставою для початку перебігу строку звернення до суду. За відсутності доказів вручення позивачу при звільненні грошового атестата або іншого письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми відсутні підстави стверджувати, що перебіг строку розпочався з дати виключення особи зі списків особового складу.

Таким чином, застосування частини другої статті 233 КЗпП України та визначення початку перебігу встановленого нею тримісячного строку потребують встановлення сукупності юридично значимих обставин: факту звільнення особи з військової служби, дати такого звільнення, наявності письмового повідомлення про всі суми, нараховані й виплачені при звільненні, а також факту та дати одержання особою такого повідомлення.

Обґрунтовуючи клопотання про залишення позову без розгляду, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 11.04.2025 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 .

Проте до відзиву не додано наказу про звільнення позивача з військової служби або витягу з нього, наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 , відомостей про правову підставу такого виключення, а також документів, які підтверджували б припинення позивачем військової служби саме 11.04.2025.

Виключення військовослужбовця зі списків особового складу окремої військової частини не є тотожним звільненню з військової служби, оскільки може бути пов`язане, зокрема, з його переміщенням до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 17.08.2024 №236 позивача було направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_6 . Отже, попереднє вибуття позивача зі складу військової частини НОМЕР_5 було пов`язане не зі звільненням з військової служби, а з її продовженням в іншій військовій частині.

Матеріали справи також не містять грошового атестата позивача, письмового повідомлення про всі суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, або доказів вручення позивачу відповідного документа.

Наявні в матеріалах справи помісячні розрахункові листи містять відомості про окремі складові грошового забезпечення за відповідні місяці. Водночас у цих документах не зазначено, що вони складені у зв`язку зі звільненням позивача з військової служби та проведенням із ним остаточного розрахунку. Вказані документи не містять підпису ОСОБА_1 про одержання, дати вручення або інших відомостей, які давали б можливість установити момент отримання ним відповідної інформації.

Тому наявні розрахункові листи не підтверджують факт і дату одержання позивачем письмового повідомлення у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України.

Посилання відповідача на лист військової частини НОМЕР_5 від 12.05.2024 №1558/1545 також не є підставою для залишення позову без розгляду.

Зазначеним листом представника позивача було повідомлено про накази командира військової частини НОМЕР_5 від 22.02.2024 №55, від 29.02.2024 №61 та від 29.03.2024 №195, а також про позбавлення позивача додаткової винагороди та зменшення премії за лютий і березень 2024 року.

Отже, вказаний лист може мати значення для встановлення обізнаності позивача щодо окремих наказів та пов`язаних із ними виплат. Проте він не стосується всіх оскаржуваних наказів і всіх спірних періодів, не містить відомостей щодо наказів за лютийквітень 2025 року та не є письмовим повідомленням про всі суми, нараховані й виплачені позивачу при звільненні.

Лист військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2025 №1553/8840 містить відомості про розформування військової частини НОМЕР_5 та передання документів, у тому числі наказів про прийняття, виключення, виплату або позбавлення премії і додаткової винагороди, до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Зміст цього листа не підтверджує звільнення позивача з військової служби та не свідчить про вручення йому письмового повідомлення про всі суми, нараховані й виплачені при звільненні.

Суд також ураховує, що викладена у відзиві хронологія містить внутрішню суперечність. Відповідач посилається на виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 11.04.2025, водночас указуючи 03.12.2024 як дату отримання позивачем розрахункових листів з усіма складовими грошового забезпечення при звільненні.

Документи, отримані у грудні 2024 року, не могли бути повідомленням про остаточний розрахунок у зв`язку зі звільненням, яке, за твердженням самого відповідача, мало місце лише у квітні 2025 року.

За змістом частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

Наведені відповідачем обставини та надані сторонами документи не підтверджують належними і достатніми доказами факт звільнення ОСОБА_1 з військової служби, дату такого звільнення, вручення йому грошового атестата або іншого письмового повідомлення про суми, нараховані й виплачені при звільненні, та дату одержання такого повідомлення.

За таких обставин відсутні підстави для висновку про застосування до заявлених вимог частини другої статті 233 КЗпП України.

Суд зазначає, що наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути застосовані лише після достовірного встановлення конкретного строку, який підлягає застосуванню до відповідної вимоги, початку його перебігу та факту його закінчення до дня подання позову.

Припущення щодо дати обізнаності позивача або ототожнення виключення зі списків особового складу окремої військової частини зі звільненням з військової служби не можуть бути достатньою підставою для обмеження права особи на доступ до суду.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до суду або якщо підстави, зазначені ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною четвертою статті 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження висновок про визнання поважними причин пропуску строку був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, станом на час вирішення клопотання відповідача відсутні правові та фактичні підстави як для залишення позову без розгляду, так і для залишення позовної заяви без руху з метою подання заяви про поновлення строку.

З огляду на наведене клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 118, 122, 123, 240, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 бригада територіальної оборони) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Н.А. Полях