Рішення № 140156537, 29.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року, м. Харків справа № 520/12874/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845), Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Європейська, буд. 155, м. Полтава, Полтавський р-н, Полтавська обл., 36008, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №069195 від 25 лютого 2025 року винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті відносно ФОП ОСОБА_1 .

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови від 25.02.2025 №069195 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача, оскільки в діях позивача відсутній склад порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Звертає увагу, що позивач не є автомобільним перевізником в спірному перевезенні, а є експедитором, а тому застосування до нього адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт є неправомірним.

Стверджує, що спірна постанова №069195 від 25.02.2025 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу винесена відповідачем без належного повідомлення Позивача та без його участі, з порушенням принципу територіальності розгляду справи про порушення.

Заперечення відповідача

Відповідач із поданим позовом не погодився та надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що в межах спірних правовідносин діяв у відповідності до чинного законодавства.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що позивачем, як перевізником, здійснювалось перевезення вантажу, на замовлення ТОВ Науково-виробниче підприємство "Езфатіхлер-ГПМ", водій - ОСОБА_2 , що підтверджується ТТН №2/2101 від 21.01.2025.

22.01.2025 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №001716 від 17.01.2025 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області було проведено перевірку додержання перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажних перевезень щодо транспортного засобу марки Mercedes-benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , за результатами якої встановлено порушення перевізником ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №АР070314 від 22.01.2025.

Відповідно до Акта проведення перевірки №АР070314 від 22.01.2025 посадовою особою виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме "здійснення внутрішніх вантажних перевезень згідно ТТН №2/2101 від 21.01.2025 (вантаж електрообладнання) транспортним засобом, обладнаним аналоговим повіреним контрольним прибором тахографом без оформлення документів, передбачених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»: відсутні щоденні реєстраційні листки (тахокарти) режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 в період з 25.12.2024 по 19.01.2025 (усього 26 тахокарт) та відповідний бланк підтвердження діяльності водія у вказаний період, чим порушено наказ МТЗУ №340 від 07.06.2010 та №385 від 24.06.2010".

Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.02.2025 №069195, згідно якої позивачем 22.01.2025 допущено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (згідно акту від 22.01.2025 № АР 070314), відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.02.2025 №069195, звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які застосовує суд: Конституція України, процесуальні та процедурні положення

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).

Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).

Норми права, які застосовує суд та висновки суду

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративногосподарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» №232/94- ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону №2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103) Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, одним із основних завдань якого є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, положеннями Порядку №1567 врегульовано, що:

- державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);

- органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3);

- державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4);

- рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12);

- рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14);

- рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Крім того, пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема:

- наявність визначених статтею 39 та 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з положеннями статті 34 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема:

- виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

- забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення дотримання вимог чинного законодавства у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ, зокрема, визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до вимог статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Формулювання «інші документи, передбачені законодавством» передбачає необхідність звернення до інших нормативно-правових актів, якими регулюються ті чи інші суспільні відносини в сфері перевезень, для визначення необхідних для здійснення внутрішніх вантажних перевезень документів.

Відтак, перелік документів, наведений у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не є вичерпним.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.

В свою чергу, відповідно до положень статті 49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов`язаний, серед іншого, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а на водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Відповідно до положень пункту 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Порушення норм, визначених положеннями Закону №2344-ІІІ, на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 22.01.2025 №АР070314.

Відтак, під час перевірок було виявлено порушення вимог статті 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за які передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону.

Як наслідок, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 25.02.2025 №069195.

Судом встановлено, що на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №001716 від 17.01.2025 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області було проведено перевірку додержання перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажних перевезень щодо транспортного засобу марки Mercedes-benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , за результатами якої встановлено порушення перевізником ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №АР070314 від 22.01.2025.

За змістом Акту проведення перевірки №АР070314 від 22.01.2025 посадовою особою виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме «здійснення внутрішніх вантажних перевезень згідно ТТН №2/2101 від 21.01.2025 (вантаж електрообладнання) транспортним засобом, обладнаним аналоговим повіреним контрольним прибором тахографом без оформлення документів, передбачених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»: відсутні щоденні реєстраційні листки (тахокарти) режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 в період з 25.12.2024 по 19.01.2025 (усього 26 тахокарт) та відповідний бланк підтвердження діяльності водія у вказаний період, чим порушено наказ МТЗУ №340 від 07.06.2010 та №385 від 24.06.2010», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, за змістом пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до зазначеного, враховуючи актуальну на момент проведення перевірки адресу місця реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця - АДРЕСА_2 , що була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказаний акт проведення перевірки №АР070314 від 22.01.2025 було направлено для розгляду до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області за місцезнаходженням позивача як автомобільного перевізника.

За змістом положень пункту 26 Порядку №1567 про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

На виконання зазначеного Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області 06.02.2025, завчасно за 19 днів до призначеної дати розгляду справи, на електронну адресу позивача gallysavchenko@gmail.com, що була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як на момент направлення, так і на даний час, направлено повідомлення за вих. №12550/36/24-25 від 06.02.2025 про призначення розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на 25.02.2025 та необхідність з`явитися до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області для участі у розгляді справи та надання пояснень/заперечень.

Зважаючи на направлення відповідачем повідомлення про призначення справи до розгляду на актуальну електронну адресу, що зазначена у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачем було в повній мірі дотримано вимог чинного законодавства, що регулює порядок розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, щодо повідомлення позивача про призначення справи до розгляду та позивач вважається таким, що був належним чином повідомлений.

Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт та застосування адміністративногосподарського штрафу стала відсутність на момент проведення перевірки обов`язкового при здійсненні перевезень документу - тахокарт до аналогового тахографа за період з 25.12.2024 по 19.01.2025 (всього 26 тахокарт) або бланку підтвердження діяльності водія за вказаний період.

Так, відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ, зокрема, визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2).

За змістом абзацу 2 пункту 6.1 Положення №340 водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Вимоги Положення №340 поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (пункт 1.3).

Дане Положення розроблено, у тому числі, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті та Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), що також перевіряється під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) відповідно до Порядку №1567.

Згідно частини 3 статті 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи пункту «а» частини 1 статті 10 вказаної Конвенції, є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Пункт 7.1 Положення №340 визначає, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн - з 01.06.2013; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.

Тобто, з 01.06.2013 вантажні транспортні засоби з повною масою понад 12 тонн, що використовуються для здійснення перевезень вантажів, у тому числі внутрішніх, повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Відповідно, у разі обладнання транспортного засобу тахографом автомобільним перевізником мають виконуватися законодавчо встановлені обов`язкові вимоги щодо забезпечення належної експлуатації такого тахографу та, зокрема, наявності всіх необхідних документів та надання їх водієві для подальшого пред`явлення під час проведення перевірок.

В свою чергу, порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для перевезення пасажирів та вантажів, визначається нормами Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, за визначенням Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Натомість, тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР. При цьому, тахокарта за визначенням ЄУТР - щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку. Тобто, тахокарта до аналогового тахографа та щоденний реєстраційний лист за своєю суттю та призначенням є одним і тим же документом, що, водночас, має різну назву відповідно до національного (тахокарта) та міжнародного (щоденний реєстраційний лист) законодавства.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: - забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; - своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; - використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; - має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; - у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); - у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

В свою чергу, перевізники відповідно до пункту 3.5 Інструкції №385: - забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); - зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; - аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа (пункт 3.6 Інструкції №385).

При цьому, відповідно до пункту 1.3 норми Інструкції №385 поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Таким чином, з огляду на зазначені вище норми, використання тахокарт до аналогового тахографа чи особистої картки водія до цифрового тахографа є щоденним обов`язком водія під час керування транспортним засобом. В свою чергу, на перевізника покладено обов`язок забезпечити водія необхідною кількістю тахокарт чи чинною особистою карткою.

Натомість, посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення рейдових перевірок здійснюється перевірка наявності документів на встановлений тахограф (зокрема, належним чином заповнених тахокарт до аналогового тахографа у визначеній законодавством кількості (поточний день та 28 попередніх днів), обов`язкова наявність яких визначається відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ.

Відсутність хоча б однієї тахокарти з числа необхідних для наявності (за поточний день та 28 попередньо відпрацьованих) становить окремий склад порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та є самостійною підставою для притягнення перевізника до відповідальності та застосування адміністративно-господарського штрафу.

Вказане дає підстави для висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки (тахокарти) за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом. Бланк підтвердження діяльності є документом, що оформлюється перевізником у разі, коли водій не здійснював перевезення пасажирів та/або вантажів, знаходився у відпустці у зв`язку з хворобою або в щорічній відпустці, здійснював роботу, не пов`язану із вантажними перевезеннями, або якщо він керував транспортним засобом, який не підпадає під дію положень ЄУТР, із зазначенням періоду та даних водія.

Отже, зазначені вище положення зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються перевезення, до яких відносяться тахокарти або бланки підтвердження діяльності у разі обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом («інші документи, передбачені законодавством» відповідно до положень статті 48 Закону №2344-ІІІ).

Однак, на момент проведення рейдової перевірки 22.01.2025 у водія транспортного засобу позивача ОСОБА_2 були відсутні тахокарти до аналогового тахографа за період з 25.12.2024 по 19.01.2025 чи відповідний бланк підтвердження діяльності та для перевірки не надавалися.

Зокрема, під час проведення перевірки водієм належного позивачу транспортного засобу було надано для перевірки посадовим особам Відповідача тахокарти до аналогового тахографа за 22.01.2025 (поточний день), попередній день (21.01.2025) та 20.01.2025. При цьому, відповідний бланк підтвердження діяльності водія, в якому б містилася відмітка про нездійснення водієм ОСОБА_2 у вказаний період (з 25.12.2024 по 19.01.2025) перевезень вантажів чи виконання іншої роботи, був відсутній у водія транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки та посадовим особам відповідача не надавався, так само як і не надавався під час розгляду справи про порушення в територіальному органі Укртрансбезпеки.

При цьому, суд звертає увагу, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

Належними доказами є документи надані в момент здійснення рейдової перевірки.

Обов`язок водія транспортного засобу використовувати тахокарти кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, та мати при собі заповнені тахокарти у визначеній законодавством кількості (поточний день та 28 попередніх днів) або бланк підтвердження діяльності водія прямо передбачений нормами пункту 3.3 Інструкції №385, пункту 6.4 Положення №340, а також нормами обов`язкової для України Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Таким чином, ненадання водієм на момент проведення перевірки заповнених тахокарт до аналогового тахографа за період з 25.12.2024 по 19.01.2025 або бланку підтвердження діяльності водія є самостійною підставою для застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Так, саме відсутність обов`язкових відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ для здійснення перевезень вантажів документів («інші документи, передбачені законодавством») стала підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу відповідно до постанови №069195 від 25.02.2025.

Таким чином, відповідачем в повній мірі дотримано вимог Закону №2344-ІІІ, Порядку №1567, Положення №340 та Інструкції №385 щодо проведення рейдової перевірки дотримання перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Щодо доводів позивача про неправомірність притягнення його до відповідальності, оскільки останній на момент проведення перевірки не мав статусу автомобільного перевізника, суд вказує таке.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що не є автомобільним перевізником в перевезенні, яке зазначено в акті проведення перевірки №AP070314 від 22.01.2025, а є експедитором, фактичним автомобільним перевізником був орендар вантажного автомобіля Mercedes-Benz Atego AX2322AP - ФОП ОСОБА_3 (яка орендує даний вантажний автомобіль на підставі договору оренди транспортного засобу від 20 травня 2024 року укладеним з ФОП ОСОБА_4 ), що підтверджується договором-заявкою на транспортноекспедиційне обслуговування №00000003764 від 21.01.2025.

Отже, позивач вважає, що не є суб`єктом відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, адже у спірних відносинах не являється автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ, а тому не може нести відповідальність на підставі статті 60 цього Закону, оскільки за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративногосподарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників.

Суд відхиляє вказані доводи позивача з огляду на таке.

Так, 22.01.2025 водієм транспортного засобу було пред`явлено посадовим особам Укртрансбезпеки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також товарно-транспортну накладну №2/2101 від 21.01.2025, відповідно до якої вказано: автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач - ТОВ Науково-виробниче підприємство «Езфатіхлер-ГПМ».

В свою чергу, положеннями статті 1 Закону №2344-ІІІ (абзац 83) встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарноматеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити, зокрема: автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі - Правила №363, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Суд звертає увагу, що як нормами Закону №2344-ІІІ (стаття 48), так і Правил №363 (додаток 7 форма ТТН) передбачено обов`язок зазначення в товарно-транспортній накладній відомостей саме щодо автомобільного перевізника.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №815/3310/17 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/ отримання транспортних послуг.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах.

Таким чином, у даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу (позивачем) матеріалами та відомостями складено акт №АР070314 від 22.01.2025, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

При цьому, варто також звернути увагу, що під час перевірки водієм транспортного засобу (позивачем) не було надано інспекторам жодних інших документів, які б підтверджували використання транспортного засобу для здійснення перевезень вантажів будь-якою іншою особою, відмінною від позивача.

Відтак, доводи позивача про відсутність у нього статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що автомобільним перевізником згідно даних товарно-транспортної накладної є позивач, спірна постанова про притягнення його до відповідальності за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є правомірною.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем порядку розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови неуповноваженим на те територіальним органом Укртрансбезпеки, суд вказує таке.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідачем порушено п. 25 Порядку №1567 через проведення розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови неуповноваженим на те територіальним органом Укртрансбезпеки (Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області), оскільки місцезнаходження Позивача на дату розгляду справи було за адресою: 61007, м. Харків, пр-т. Героїв Харкова, буд. 268-Г, кв. 57.

Судом встановлено, що як на момент проведення рейдової перевірки, так і на момент направлення повідомлення про призначення справи до розгляду на 25.02.2025 актуальною адресою місця реєстрації позивача як ФОП згідно відомостей Єдиного державного реєстру була АДРЕСА_2 .

При цьому, повідомлення про призначення справи до розгляду на 25.02.2025 було направлено на актуальну офіційну електронну адресу позивача завчасно за 19 днів до дати розгляду справи та вважається отриманим Позивачем.

В свою чергу, сам позивач в позовній заяві зазначає про те, що змінив адресу місця реєстрації фізичної особи-підприємця в Єдиному державному реєстрі 20.02.2025, тобто уже після отримання повідомлення про призначення справи до розгляду на офіційну електронну пошту та завчасно, за 5 днів до початку розгляду справи.

Однак, із заявами про відкладення/перенесення розгляду справи чи проведення розгляду справи за територіальним органом Укртрансбезпеки за новою адресою місця реєстрації позивач до відповідача не звертався та про зміну адреси не повідомляв.

Відтак, твердження позивача про порушення відповідачем територіального принципу розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не відповідають фактичним обставинам справи та є безпідставними.

В свою чергу, відповідно до п. 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З огляду на зазначене та зважаючи на допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, 25.02.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено постанову №069195 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за допущене перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ.

Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі автомобільного перевізника під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. На виконання зазначеного вказана постанова разом із супровідним листом за вих. №18220/36/24-25 від 26.02.2025 відповідно до списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих №3043 від 27.02.2025 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0601117225287 на ту ж саму адресу позивача АДРЕСА_2 .

Відтак, відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області в повній мірі дотримано вимог Порядку №1567 щодо належного повідомлення автомобільного перевізника про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та направлення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відтак, твердження позивача в позовній заяві про протиправність оскаржуваної по справі постанови №069195 від 25.02.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт через порушення відповідачем встановленого порядку розгляду справи та прав позивача є безпідставними.

Отже, враховуючи наведене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845), Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Європейська, буд. 155, м. Полтава, Полтавський р-н, Полтавська обл., 36008, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант