Рішення № 140156531, 29.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року, м. Харків справа № 520/17203/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський молочний завод" (просп. Ново-Баварський, буд. 77, кім. 24А, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61020, код ЄДРПОУ 43646348) до Державної податкової служба України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобаварський молочний завод» (код ЄДРПОУ 43646348) №6724 від 18.12.2024;

- зобов`язати Державну податкову службу України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобаварський молочний завод» (код ЄДРПОУ 43646348) з 18.12.2024 року, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із збереженням індивідуального податкового номеру 136463420353, та збереженням облікових даних, записів та стану рахунків інтегрованої картка 03 «Новобаварський молочний завод" в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕЛ) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні до прийняття рішення від 18.12.2024 року №6724 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірне рішення №6724 від 18.12.2024 року про анулювання позивачеві реєстрації платника податку на додану вартість є протиправним та не ґрунтується на вимогах діючого законодавства, оскільки прийнято без з`ясування усіх суттєвих обставин та фактів, що мають значення при прийнятті спірного рішення. Відповідач діяв не послідовно при реалізації владних повноважень за встановленою порядком процедурою анулювання реєстрації платника ПДВ, зокрема, відповідачем при розгляді питання анулювання реєстрації ПДВ згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу Положення 1130 від 14.11.2014) неповно і неправильно встановлені факти та відповідно застосовані до них норми чинного законодавства, а саме останнім фактично не встановлено (не визначено) правильно 12 місяців в контексті останніх 12 послідовних податкових місяців, за які подані позивачем податкові декларації до отримання (складання) контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації, як наслідок, не встановлено факт подачі позивачем до відповідача декларацій з ПДВ, які свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредит та мають задекларовані показники обсягів оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців 0 грн., у зв`язку із чим невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності та скасування.

Заперечення відповідача

Відповідач із поданим позовом не погодився та надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Зазначає, що рішення від 18.12.2024 № 6724 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є законним. Платник податків протягом 12 послідовних податкових місяців з листопада 2023 року по жовтень 2024 подавав контролюючому органу декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобаварський молочний завод» зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 03.06.2020 року, номер запису: 14801020000084870; дата запису: 03.06.2020 року. Основним видом діяльності Позивача за кодом КВЕД 10.51- перероблення молока, виробництво масла та сиру.

20.01.2025 позивачем засобами електронного зв`язку було подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2024 року, про що свідчить квитанція № 2 від 20.01.2025 року про прийняття документу.

Відповідно до змісту отриманої квитанції № 2 від 20.01.2025 року у розділі «Результат обробки»: «Документ доставлено до ГУ ДПС у Харківській області; Прийнято пакет. На момент прийняття декларації накл складає 541 974, 23 грн. Так, згідно даних поданої Позивачем декларації з ПДВ за грудень 2024 року, у а саме у розділі «Податковий кредит» Позивачем у рядку 10.1 задекларовано обсяги придбання товарів/послуг за основною ставкою - 390, 0 грн., ПДВ - 70, 0 грн., а також у розділі «Розрахунки за звітний період» у рядку 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 541 975, 00 грн.

24.01.2025 року в електронному кабінеті платника податку у розділі «Облікові дані платника» з`явилась інформація про те, що 18.12.2024 року Головним управління ДПС у Харківській області прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

З метою встановлення обставин щодо прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивачем, на адресу Головного управління ДПС у Харківській області 07.03.2025 року було подано адвокатський запит за №б/н від 05.03.2022 року, в якому представник позивача просила надати інформацію та підтверджуючі документи, що слугували для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ -ТОВ «Новобаварський молочний завод» від 18.12.2024.

16.03.2025 року представником позивача отримано від відповідача лист №11307/6/20-40-04-01-12 від 12.03.2025, відповідно до змісту якого Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі підпункту «Г» пункту 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України прийняте рішення №6724 від 18.12.2024 року за формою 6 -РПДВ по підприємству ТОВ «Новобаварський молочний завод» та анульовано реєстрацію платника ПДВ -18 грудня 2024 року.

Відповідно до рішення №6724 від 18.12.2024, позивач протягом 12 послідовних місяців подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що підтверджено довідкою від 17.12.2024 №11/20-40-04-01-23. Платник податків подає податкові декларації з ПДВ протягом періоду з листопада 2023 року по жовтень 2024 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткування операцій 0 гривень. Відповідно до п.п. г п. 184.1 ст. 184 ПК України прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які застосовує суд: Конституція України, процесуальні та процедурні положення

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).

Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).

Норми права, які застосовує суд та висновки суду

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Процедура анулювання реєстрації платника податку на додану вартість регулюється розділом V Податкового кодексу України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1130.

Згідно із пунктом 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, зокрема:

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Пунктом 184.2 статті 184 ПК України визначено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»-«з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Постановою КМУ №1130 від 14.11.2014 р. затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі - Положення №1130), яким визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Підпунктом «г» п.5.1. Положення №1130 встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо: особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/ придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відповідно до пункту 5.2 Положення №1130 при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт «г» пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Пунктом 5.5 Положення №1130 визначено, що анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Цим же пунктом Положення №1130 визначено, що рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема:

довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/ придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Відповідно до пункту 5.6 Положення №1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою №6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою № 6-РЖ (додаток 6). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

Один примірник рішення зберігається в контролюючому органі, який прийняв рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Документи чи копії документів, на підставі яких контролюючий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника рішення.

Аналіз наведених норм права у їх сукупності дає можливість дійти висновку, що обов`язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями.

Тобто анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі п.п. «г» п.184.1 ст.184 ПК України можливе за таких умов:

неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений Верховним Судом у постановах від 05.11.2018 у справі № 820/2294/16, від 16.04.2020 у справі №826/876/17.

Отже, при розгляді питання щодо анулювання реєстрації платником ПДВ визначальним обов`язком контролюючого органу є встановлення фактів та обставин, які свідчать про подання платником податку декларації з ПДВ з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, протягом останніх 12 послідовних податкових місяців, що передують складанню контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації, інакше, у разі не визначення та не перевірки контролюючим органом показників усіх декларацій з ПДВ за останні 12 послідовних податкових місяців до складання довідки та/або реєстру (переліку) податкових декларацій прийняте останнім внаслідок цього рішення як акт правозастосування призводить до його дефектності, що є підставою для його скасування.

Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2019 року у справі № 359/7194/16-а, від 24 жовтня 2019 року у справі № 806/1243/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 210/3268/15-а та від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 820/3914/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/15358/17, від 15 грудня 2021 року у справі № 1840/2970/18, від 22 травня 2022 року у справі № 825/2328/16 та від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18 та 04 серпня 2023 року у справі № 320/9672/21 неодноразово висловлював правову позицію про те, що дефекти адміністративного акту можуть не стосуватися його змісту, а бути пов`язаними з процедурою прийняття.

Як зазначалось вище, Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі підпункту «г» пункту 184.1 ст.184 Податкового кодексу України прийняте рішення №6724 від 18.12.2024 року за формою 6 -РПДВ по підприємству ТОВ «Новобаварський молочний завод» (п.н.43646348) та анульовано реєстрацію платника ПДВ -18 грудня 2024 року.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що комісією відповідача встановлено факт подання позивачем до контролюючого органу протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях, а саме позивач подав податкові декларації з ПДВ протягом періоду з листопада 2023 року - жовтень 2024 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та мають обсяги оподаткованих операцій 0 грн.

Отже, як свідчать наведені вище обставини, при розгляді питання анулювання позивачу реєстрації ПДВ згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу при визначенні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання останнім довідки від 17.12.2024 року №11/20- 40-04-01-23 відповідачем враховано період з листопада 2023 року жовтень 2024 року.

Відповідачем при встановленні фактів подання позивачем декларації з ПДВ з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту взято за основу показники задекларованих у вказаних періодах обсягів оподаткованих операцій.

Проте, з зазначеними висновками відповідача суд не погоджується та вказує, що в порушення 5.2 Положення №1130 відповідачем неправильно визначено останні 12 послідовних податкових місяців.

Судом встановлено, що останнім податковим періодом, за який позивачем подано декларацію з ПДВ до складання відповідачем документа який є підставою для анулювання реєстрації (довідка від 17.12.2024 року №11/20-40-04-01-23) є декларація з ПДВ за листопад 2024 року, про що свідчить квитанція № 2 від 16.12.2024 року про прийняття документу.

У зв`язку із чим, в контексті застосування пункту 5.2 Положення №1130 при розгляді питання анулювання реєстрації останніми 12 послідовними податковими місяцями, за які подані позивачем податкові декларації до складання довідки від 17.12.2024 року №11/20-40-04- 01-23 є період з грудня 2023 року по листопад 2024 року, у зв`язку із чим показники декларацій за цей період мали бути перевірені відповідачем на предмет факту відсутності постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та із урахуванням даного приймати рішення про анулювання реєстрації ПДВ Позивача.

Відповідач в порушення процедури анулювання реєстрації ПДВ, визначеної п. 5.2 Положення № 1130, неправильно визначив останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації з ПДВ до отримання (складання) контролюючим органом довідки від 17.12.2024 року №11/20-40-04-01-23, не врахував дані декларації з ПДВ за листопад 2024 року, що в даному випадку впливає на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого відповідачем рішення, що є самостійною підставою для скасування такого рішення.

Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №140/2160/18 загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення.

Верховний Суд у постанові від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18 зазначає, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, враховуючи вищенаведені правові висновки, викладені Верховним Судом, в порушення принципу вмотивованості та обґрунтованості відповідачем не враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття спірного рішення, а саме не надано оцінку деклараціям з ПДВ з грудня 2023 року по листопад 2024 року на предмет відсутності постачання/придбання товарів, а за таких обставин відповідач не може посилатися на них в частині показників декларації ПДВ за листопад 2024 року як останньої поданої для складання оскаржуваного рішення для доведення його правомірності.

Крім того, аналіз підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, з урахуванням 5.2 Положення №1130 свідчить про те, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом останніх 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/ придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Конструкція вказаної правової норми передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 380/8687/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 380/8769/20, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню.

Отже, обов`язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є встановлення факту не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями.

Слід звернути увагу, що склад наведеного правопорушення передбачає встановлення факт відсутності здійснення позивачем як суб`єктом господарювання господарської діяльності, а саме постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Проте, судом встановлено, що в межах визначеного періоду з листопада 2023 року жовтень 2024 року позивач здійснював господарську діяльність, а саме у липні 2024 року мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна». За фактом надання послуг ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» (код ЄДРПОУ 36865753) позивачем складено податкову накладну від 03.07.2024 року №4111, яка у встановленому порядку подана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція від 24.07.2024 року про реєстрацію податкової накладної.

Отже, встановлюючи факт відсутності здійснення позивачем як суб`єктом господарювання господарської діяльності, а саме постачання/придбання товарів/ послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, вищенаведені докази спростовують висновки податкового органу про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Вказане підтверджує, що позивачем здійснювалась у період з листопада 2023 року жовтень 2024 року господарська діяльність з придбання послуг, за наслідками якої складалися відповідна податкова накладна від 03.07.2024 року №4111.

Декларування позивачем податкового кредиту на підставі зареєстрованих податкових накладних свідчить про наявність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового кредиту й відповідно спростовує твердження відповідача щодо протилежного.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Так, оскільки податкова накладна №4111 складена 03.07.2024 року, то відповідно Позивач має право включити суми ПДВ на підставі такої податкової накладної до складу податкового кредиту протягом 356 днів, які на момент прийняття оскаржуваного рішення 18.12.2024 року не сплинули.

Таким чином, станом на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, останнім протиправно не враховано, що ще не сплинув строк, протягом якого платник податку має право включити сплачені в ціні товару кошти до податкового кредиту і відобразити у податкових деклараціях суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, вищенаведене спростовує висновки відповідача про наявність пасивної поведінки позивача щодо ведення протягом останніх 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності, оскільки на момент прийняття спірного рішення не сплинув строк, протягом якого платник податку має право включити сплачені в ціні послуги за податковою накладною №4111 складена 03.07.2024 року суми ПДВ до податкового кредиту і відобразити у податкових деклараціях суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач як контролюючий орган мав перевірити дані Єдиного реєстру податкових накладних на предмет постачання/придбання товарів/послуг в розрізі контрагентів, та встановити у період з листопада 2023 року по жовтень 2024 року обсяги оподаткованих операцій за податковою накладною №4111 по строку включення сум ПДВ до складу податкового кредиту до 03.07.2025 року.

Наведене в сукупності свідчить, що відповідач як суб`єкт владних повноважень при ухваленні рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Слід зазначити, що позивач використав своє права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за податкової накладною №4111 складеною 03.07.2024 в межах встановленого законом строку, та включив до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ грудня 2024 року суми ПДВ за вказаною податковою накладною, про що свідчить декларація з ПДВ за грудень 2024 року разом з квитанцією №2 від 20.01.2025 року про прийняття документа.

У зв`язку з чим, прийняте на підставі підпункту «г» пункту 184.1 ст.184 ПК України рішення №6724 від 18.12.2024 року по ТОВ «Новобаварський молочний завод» (п.н.43646348) про анулюванню реєстрацію платника ПДВ підлягає скасуванню.

Відповідно до п.5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням особливостей, визначених Положенням.

Тобто підставою для внесення до Реєстру відомостей щодо скасування анулювання реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 826/11485/15.

У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей:

1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється;

2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ;

3) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, дата анулювання реєстрації відповідає даті, що передує дню переходу особи до застосування відповідної ставки єдиного податку, а причина анулювання - підпункту "в" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу. Анулювання реєстрації проводиться за заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ або за рішенням контролюючого органу;

4) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи є анульованою наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата та причина анулювання реєстрації - даті та причині анулювання повторної реєстрації.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складання податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначено Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569).

Пунктом 3 Порядку № 569 визначено, що періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДФС та Казначейством.

Згідно з пунктом 5 цього Порядку, електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку. Казначейство відповідно до вимог ст. 69 ПК України, надсилає ДФС повідомлення про відкриття електронного рахунка в день його відкриття. Після надходження такого повідомлення ДФС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка (п. 6 цього Порядку).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 липня 2020 року у справі № 520/5627/19, від 21 липня 2020 року у справі № 820/1053/16, відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ, а також надання висновків та документів, які необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ належить до повноважень ДФС України (ДПС України).

При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та операцій, які проводяться з коштами передоплати.

Крім того, слід звернути увагу на те, що 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX (далі - Закон № 466-ІХ). Цим законодавчим актом пункт 200-1.3 статті 201-1 ПК України доповнено абзацами двадцять сьомим і двадцять восьмим. Згідно з положеннями цих норм, у разі внесення за рішенням контролюючого органу або рішенням суду, яке набрало законної сили, до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування (відміни) анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, (сума, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) такого платника підлягає перерахунку за звітний (податковий) період, в якому відбулося анулювання реєстрації платника податку, яке скасоване (відмінене). Такий перерахунок здійснюється контролюючим органом протягом трьох робочих днів, що настають за днем внесення контролюючим органом до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації такого платника, крім випадків, коли на момент скасування рішення про анулювання реєстрації особа застосовує спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, або повторна реєстрація (наступна за відміненою) платником податку такої особи є анульованою з підстав, передбачених пунктом 184.1 статті 184 цього Кодексу.

Пунктом 200-1.8 статті 200-1 ПК України передбачено, що після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складання податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначено Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок №569).

Пунктами 3 та 5 Порядку №569 визначено, що періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДПС та Казначейством.

Електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДПС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку.

Згідно з пунктом 13 Порядку №569, ДПС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Аналізуючи вказані законодавчі норми, відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ (в тому числі реєстраційного ліміту) належить до повноважень ДПС України. При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 21.07.2020 у справі № 820/1053/16 та від 22.07.2020 у справі №520/5627/19.

Згідно витягу щодо суми, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №271183030 від 27.06.2025 року на дату анулювання реєстрації ПДВ складає 541 974, 23 грн., а також підтверджується квитанцією №2 від 20.01.2025 року до поданої декларації з ПДВ за грудень 2024 року (тобто, останньої після анулювання).

Таким чином, для повного та ефективного відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати Державну податкову службу України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість позивача з 18.12.2024 року, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із збереженням індивідуального податкового номеру 436463420353, та збереженням облікових даних, записів та стану рахунків інтегрованої картки ТОВ «Новобаварський молочний завод» в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні - до прийняття рішення від 18.12.2024 року №6724 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Аналогічного висновку при обранні належного та ефективного способу захисту прав платника податку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 17 грудня 2020 року у справі № 820/499/16, від 18 березня 2021 року у справі № 520/984/19.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 21 липня 2020 року у справі № 820/1053/16 дійшов висновку, що відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ, а також надання висновків та документів, які необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ належить до повноважень саме ДФС України, а з урахуванням реорганізації органів ДФС з 21 серпня 2019 року ці повноваження перейшли до Державної податкової служби України.

Верховний Суд у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 804/5054/16 та від 18 грудня 2020 року у справі № 804/3109/16 дійшов висновку, що рішення суду про визнання протиправним та скасування правового акта індивідуальної дії (рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ), яке набрало законної сили, означає, що такий акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, у тому числі до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Установлення судом факту протиправності рішення суб`єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього суб`єкта обов`язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податків у первинне правове становище, котре існувало до моменту прийняття цього рішення, вчинивши дії з поновлення реєстрації суб`єкта господарювання як платника ПДВ, поновлення дії договору про визнання електронних документів, поновлення функціонування рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, повернення коштів, перерахованих до бюджету з електронного рахунка, відновлення даних рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ.

У постанові від 09 серпня 2022 року у справі № 820/537/16 Верховний Суд зазначив, що у разі скасування рішення про анулювання реєстрації, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а платник має право на поновлення реєстраційного ліміту позивача у системі електронного адміністрування ПДВ. При цьому, у даному випадку, ефективним способом захисту прав позивача є поновлення стану розрахунків у системі електронного адміністрування ПДВ, що передувало анулюванню реєстрації платника ПДВ, яке згодом судовим рішенням визнано протиправним.

Враховуючи викладене, у разі прийняття судового рішення про скасування рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії із повернення платника податків у становище, що існувало до винесення протиправного акта індивідуальної дії.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору, який сплачений позивачем у розмірі 3028,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч.2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Відповідач подав заяву, в якій вказував на не співмірність заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17 додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.03.2021 у справі № 712/1720/19.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Між позивачем та представником (адвокатом) було укладено Договір про надання правової допомоги від 05.03.2025 №65.

Остаточний розмір витрат позивача на правову допомогу було визначено сторонами у Акті приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги від 25.08.2025, відповідно до якого загальна вартість наданої Адвокатом Клієнту професійної правової (правничої) допомоги згідно п. Акту відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №65 від 05.03.2025 року становить 11 000, 00 грн. Всього до сплати Клієнтом - 11 000, 00 грн.

Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу. в якому вказує, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є неспівмірними та завищеними.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суму - 8000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський молочний завод" (просп. Ново-Баварський, буд. 77, кім. 24А, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61020, код ЄДРПОУ 43646348) до Державної податкової служба України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобаварський молочний завод» (код ЄДРПОУ 43646348) №6724 від 18.12.2024.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобаварський молочний завод» (код ЄДРПОУ 43646348) з 18.12.2024 року, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із збереженням індивідуального податкового номеру 136463420353, та збереженням облікових даних, записів та стану рахунків інтегрованої картка 03 «Новобаварський молочний завод" в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕЛ) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні до прийняття рішення від 18.12.2024 року №6724 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобаварський молочний завод" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант