Рішення № 140156521, 29.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р. № 520/5729/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ольги Горшкової,

за участю секретаря судового засідання - Єлизавети Курпас,

представника позивача - Дьома К.Г.,

представника відповідача - Гундар Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 14 серпня 2024 року № 00462750707.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ на проведення фактичної перевірки не містить ані найменування, ані реквізитів суб`єкта господарювання, що перевіряється. відсутні будь-які посилання на те, що перевірка має проводитися стосовно саме позивача. На думку позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми податкового законодавства, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, при цьому не зазначивши ідентифікуючі ознаки скарги, яка надійшла до контролюючого органу, та не зазначивши суб`єкта господарювання. Окремо позивач вказує на те, що внутрішня доповідна записка, яка надійшла на адресу податкового органу, не містить жодних відомостей, які б прямо чи опосередковано ідентифікували Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 як особу, стосовно якої надійшло звернення споживача. Посилання у записці лише на назву торгової марки «Техно Їжак» має узагальнений характер і стосується невизначеного кола осіб, що унеможливлює використання такої інформації як належної фактичної підстави для перевірки конкретного платника. Вказане в сукупності дає підстави для висновку про невідповідність наказу про проведення перевірки №4736-п від 15.07.2024 вимогам п. 81.1 ст. 81 ПК України, а також свідчить про відсутність у податкового органу права на проведення перевірки позивача на підставі наказу №4736-п від 15.07.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 16.04.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026 скасовано. Вирішено направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 року визначено суддю О. Горшкову.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 року суддею Ольгою Горшковою прийнято до розгляду адміністративну справу №520/5729/25 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач, заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також, відповідачем надані додаткові письмові пояснення з урахуванням позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 16.04.2026, відповідно до яких відповідач зауважив на тому, що допущення посадових осіб контролюючого органу до перевірки, з огляду на позицію ВСУ, викладену в постановах № 804/5402/14, № 804/1113/16, № 826/17123/18, № 807/2062/17, № 140/391/19, свідчить про те, що предметом розгляду в суді може бути суть виявлених порушень податкового законодавства. Відповідач, звернувши увагу суду на положення п. п. 80. 2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, уточнив, що зі змісту наказу про проведення фактичної перевірки 15.07.2024 №4736-п вбачається, що підставою для його видання слугувала скарга покупця щодо діяльності ФОП ОСОБА_1 . Додаткового відповідач зауважив, що перевіркою встановлено не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, в магазині з адресою АДРЕСА_1 магазин «Техно їжак». На запит про надання документів від 15.07.2024 не надано жодних документів щодо обліку та походження товару, який знаходиться в магазині згідно опису №1 на загальну суму 129 289.00 грн. З наданої форму обліку товарних запасів відповідно до якої не можливо встановити який товар отримано, що в свою чергу є порушенням п.12 ст. 3 Закону України № 265.

Враховуючи характер спірних правовідносин та зміст позовних вимог, а також враховуючи висновок ВС, який викладений в постанові від 16.04.2026 щодо необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з метою повного дослідження всіх обставин справи, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 14.07.2026.

У підготовчому судовому засіданні 14.07.2026 року протокольною ухвалою суду витребувано від відповідача докази наявності правових підстав для призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідно до п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а також належним чином завірену копію заяви-скарги від 12.07.2024 року (вх. № Д/1009/ЕЗ від 15.07.2024 року) про ухилення про сплату податків та доповідну записку управління фактичних перевірок від 15.07.2024 № 1331/26-15-07-07-00-12, складену в результаті отримання письмового звернення покупця (споживача) про порушення суб`єктами господарювання мережі магазинів ТЕХНО ЇЖАК установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування з Переліком платників податків/обєктів, що здійснюють свою діяльність з порушенням вимог законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи для організацій фактичних перевірок, що є додатком до вказаної записки. Розгляд справи перенесено на 28.07.2026 року.

У підготовче судове засідання 28.07.2026 року прибули представники сторін. Представник відповідача повідомив про неможливість надання витребуваних судом документів, у зв`язку з ненаданням їх Головним управлінням ДПС в м. Києві відповідачу по справі.

Приймаючи до уваги те, що предмет спору охоплює дослідження судом наявності як фактичних, так і правових підстав у Головного управління ДПС в м. Києві для призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідно до наказу № 4736-п від 15.07.2024 року з огляду на сталу та послідовну практику Верховного суду, яка склалася у подібних правовідносинах, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 року зобов`язано Головне управління ДПС в м. Києві в десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали надати суду витребувані судом документи. Також, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.09.2026 року.

У судовому засіданні 15.09.2026 року сторони підтримали свої правові позиції по справі.

Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення якого відкладено на 24.09.2026 року.

У зв`язку із прийняттям судді участі у навчанні, організованим Національною школою суддів за період з 21.09.2026 року по 25.09.2026 року, судове засідання з 24.09.2026 року перенесено на 29.09.2026 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_2 ., який здійснює підприємницьку діяльність з 27 серпня 2019 року.

Відповідно до наявного в матеріалах справи копії договору суборенди від 01.02.2021 року, ФОП ОСОБА_1 є суборендарем об`єкта приміщення площею 8 м.кв. на 1 поверсі Торгового центру (лот 1/33), що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Головне управління ДПС у м. Києві відповідно до наказу від 15.07.2024 року №4736-п «Про проведення фактичної перевірки» мало провести фактичну перевірку господарської одиниці - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Термін перевірки не повинен перевищувати 10 діб. Перевірка розпочата 15 липня 2024 року.

Також до матеріалів справи контролюючим органом надано копії направлень № 15807/26-15-07-07-01 від 15.07.2024 та № 15806/26-15-07-07-01 від 15.07.2024 на проведення фактичної перевірки головним державним інспектором ГУ ДПС ум. Києві Робак М. та головним державним інспектором ГУ ДПС у м. Києві Будюк І. відповідно (т. 1 а.с. 93, 149).

Перед початком перевірки були проведені контрольно розрахункові операції з придбання зарядних пристроїв на загальну суму 798 грн. в тому числі за готівкові кошти на суму 299 грн, та безготівковій Формі на суму 499 грн. розрахункові операції були проведені продавцем магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 з роздрукуванням та наданням фіскального чеку від 15.07.2024 №191563 на суму 299 грн. чек №191571 на суму 499 грн.

За наслідком перевірки складено акт фактичної перевірки № 91502/26/15/07/3659201640 від 24.07.2024 року (25.07.2024 року дата реєстрації).

Актом зафіксоване порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон про РРО), а саме: перевіркою встановлено, ведення з порушенням встановленого законодавства порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: ФОП ОСОБА_1 не надано на початок та на запит в ході проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів згідно з додатком № 1 від 15.07.2024 на загальну суму 269 579,00 грн., які на початок проведення перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за вищевказаною адресою.

15 липня 2024 року ГУ ДПС у м. Києві сформовано запит про надання документів відповідно до п.п. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та п. 85.2, 85.4, 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2015 № 2755-VI (зі змінами) (далі - ПК України) на підставі наказу від 15.07.2024 № 4736-п та направлень від 15.07.2024 № 15806/26-15-07-07-01 від 15.07.2024 № 15807/26-15-07-07-01 під час проведення фактичної перевірки за період діяльності з 01.01.2024 по 15.07.2024 з вимогою надання документів в термін до 17.07.2024.

17 липня 2024 року через Електронний кабінет платника податків шляхом надсилання документів в електронній формі, позивачем було надано відповідь на запит про надання документів з поясненнями, а також документи перелічені у запиті.

24 липня 2024 року о 11 год. 13 хв. фактичну перевірку торгової точки, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивача закінчено.

14 серпня 2024 року Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі Акта перевірки від 24.07.2024 (реєстраційний № 91502/26/15/07/3659201640 від 25.07.2024), винесено податкове повідомлення-рішення № 00462750707 (далі - ППР) про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 298 033,89 грн., за порушення п. 12 ст. 3 Закону про РРО.

Не погоджуючись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду із вищевказаними позовними вимогами.

Направляючи справу № 520/5729/25 на новий розгляд до суду першої інстанції, судова колегія Верховного суду в постанові від 16.04.2026 року акцентувала увагу суду на необхідності дослідження питання наявності правових підстав для призначення та проведення вищевказаної перевірки з наданням оцінки доповідній записці № 1331/26-15-07-07-00-12 від 15.07.2024 року, та дослідженню письмового звернення покупця (споживача) про порушення суб`єктами господарювання мережі магазинів «ТЕХНО ЇЖАК» установленого порядку проведення розрахункових операції, касових операцій, патентування та ліцензування на відповідність вимогам ЗУ «Про звернення громадян» та обов`язковість її врахування як правової підстави для проведення фактичної перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 5 ст. 353 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.3 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

З аналізу вказаних положень убачається, що посадові особи контролюючого органу уповноважені розпочати проведення фактичної перевірки за умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як нормативне обґрунтування для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.

У постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд акцентував увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до яких «…неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема, фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення».

Також у випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Судом встановлено, що нормативною підставою проведення перевірки контролюючим органом у наказі від 15.07.2024 № 4736-п «Про проведення фактичних перевірок» зазначено : підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80, пункт 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, Закон «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, Закон України від 21.06.2012 № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення», а фактичною: доповідну записку управління фактичних перевірок від 15.07.2024 № 1331/26-15-07-07-00-12, складену в результаті отримання письмового звернення покупця (споживача) про порушення суб`єктами господарювання мережі магазинів «ТЕХНО ЇЖАК» установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №820/6001/16 наголосив, що фактичною підставою для проведення фактичної перевірки за підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України є письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і таке звернення має містити: дані про заявника (у тому числі адресу проживання або місце перебування); інформацію про суб`єкта господарювання, щодо якого подано скаргу; опис обставин, які заявник вважає порушенням; дату та предмет придбання товару/отримання послуги.

Верховний суд у постановах від 16 грудня 2025 року у справі № 300/670/25, від 24 грудня 2025 року у справі №580/4426/25 та від 21 січня 2026 року у справі №140/14221/24, скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанції та направляючи справи на новий розгляд, уже наголошував на тому, що у випадку, коли фактичною підставою проведення перевірок вказано підпункт 80.2.3 ПК України, суди мають навести та проаналізували зміст звернення, встановити його правову природу та обґрунтувати, з яких саме підстав скарга може бути кваліфікована як звернення покупця (споживача) у розумінні податкового законодавства, а також надати оцінку змісту звернення, встановивши, чи містить воно обставини, які можуть свідчити про ймовірне порушення законодавства конкретним суб`єктом господарювання.

Дослідивши зміст скарги-заяви від 12.07.2024 року, яка зареєстрована Головним управлінням ДПС у м. Києві 15.07.2024 року (Вх.№ 1009/ЕЗ) в день винесення наказу від 15.07.2024 № 4736-п «Про проведення фактичних перевірок», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян»).

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян»).

Приписами ст. 5 ЗУ «Про звернення громадян» передбачені загальні вимоги до звернення, згідно яких, зокрема, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Статтею 15 ЗУ «Про звернення громадян» передбачений порядок розгляду заяв (клопотань).

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про звернення громадян»).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. (ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про звернення громадян»).

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. (ч. 4 ст. 15 ЗУ «Про звернення громадян»).

Проаналізувавши вищевказані вимоги чинного законодавства, які розповсюджуються на порядок розгляду звернень громадян, а також враховуючи висновки і мотиви колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які викладені в постанові ВС від 16.04.2026 року по справі № 520/5729/25 та, які є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи, суд вважає за необхідне зазначити, що наявна в матеріалах справи заява-скарга від 12.07.2024 року не містить даних про заявника (у тому числі адреси проживання або місце перебування); жодної інформації про ФОП ОСОБА_1 чи згадки про те, що вказаний платник податків вчинив ймовірне порушення вимог податкового законодавства; не наведено опису обставин, які заявник вважає порушенням ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства та прав скаржника як споживача отриманих послуг; не вказано дати та предмет придбання товару/отримання послуг саме у ФОП ОСОБА_1 , що унеможливлює ідентифікацію обґрунтованості звернення хоча б в частині особи, яка його підписала.

А отже, суд вважає, що заява-скарга від 12.07.2024 року не містить опису фактичних порушень, допущених безпосередньо позивачем, а відтак вказане звернення не мало необхідну сукупність ознак, які за законом дозволяють контролюючому органу використовувати таку інформацію як фактичну підставу для призначення перевірки за підпунктом 80.2.3 ПК України.

Також, податковим органом не надано доказів на підтвердження того, що за наслідком розгляду вказаної скарги-заяви від 12.07.2024 року суб`єктом владних повноважень надано відповідь за результатами її розгляду, як того вимагає ЗУ «Про звернення громадян».

Додатково суд вважає за необхідним звернути увагу на вимоги підпункт 80.2.3 ПК України, де передбачена обов`язковість оформлення відповідно до вимог закону письмового звернення покупця (споживача), що в свою чергу захищає платників податків від проведення необґрунтованих та безпідставних перевірок.

Єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій. Отже вказана підстава базується на індивідуальному зверненні приватного суб`єкта - покупця (споживача), тобто визначена підпунктом 80.2.3 ПК України підстава має виразно приватноправовий та споживчий характер.

Відповідно, саме наявність письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявного письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення саме платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності фактичних підстав для призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (пункт 80.4 статті 80 Податкового кодексу України).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 81.1 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацами п`ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до вимог абзаців восьмого і дев`ятого пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що при пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 80.9 статті 80 ПК України строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 82.3 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

Суд наголошує на тому, що наказ про проведення перевірки є ключовим документом на підставі якого контролюючий орган може приступити до проведення перевірки.

Суд зазначає, що наказ про проведення перевірки є не лише внутрішнім організаційним документом контролюючого органу, а насамперед юридичним актом індивідуальної дії, який спрямований на породження правових наслідків для конкретного платника податків. Саме з моменту пред`явлення належно оформленого наказу виникає процесуальна підстава для допуску посадових осіб до перевірки, а відтак розпочинається реалізація заходів податкового контролю, які можуть впливати на майнову та правову сферу суб`єкта господарювання.

У зв`язку з цим наказ виконує, зокрема, гарантійну функцію, оскільки сприяє забезпеченню балансу між публічними інтересами держави у сфері податкового контролю та правами платника податків. Його зміст має бути достатньо визначеним і зрозумілим, таким, що дає можливість ідентифікувати особу, обсяг та межі перевірки без обґрунтованих сумнівів. Саме через наказ платник податків отримує можливість завчасно ознайомитися з підставами перевірки.

З огляду на це вимоги пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення найменування платника податків, його реквізитів, об`єкта перевірки, виду та підстав перевірки мають імперативний характер і спрямовані на забезпечення належної індивідуалізації акта контролю. Відсутність такої індивідуалізації або її заміна узагальненими позначеннями фактично нівелює правову визначеність наказу як підстави для втручання у сферу господарської діяльності.

Як встановлено судом з матеріалів справи, як в направленнях № № 15807/26-15-07-07-01 від 15.07.2024 та № 15806/26-15-07-07-01 від 15.07.2024, так і в наказі про проведення перевірки № 4736-п від 15.07.2024 року, як об`єкт визначено «ТЕХНО ЇЖАК», тобто використано комерційне найменування торговельного об`єкта, яке не є суб`єктом податкових правовідносин і не може самостійно нести обов`язки платника податків. Водночас фактичні перевірочні дії були здійснені щодо конкретної фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , на якого й були складені документи за результатами перевірки.

Така невідповідність між суб`єктом, визначеним у наказі, та суб`єктом, щодо якого фактично здійснено контрольні заходи, свідчить про порушення принципу індивідуальності адміністративного акта. Адже наказ не може ототожнюватися з абстрактним описом місця здійснення діяльності або торговельної назви, оскільки саме конкретний платник податків є носієм прав та обов`язків у податкових правовідносинах.

Суд наголошує, що належне визначення адресата наказу є визначальною умовою його легітимності, оскільки саме цей елемент забезпечує персоніфікований характер державного втручання. У разі відсутності чіткого визначення платника податків або підміни його комерційним позначенням об`єкта господарської діяльності, наказ втрачає властивість індивідуального акта та не може вважатися належною правовою підставою для допуску до перевірки.

Отже, значення наказу у процедурі податкового контролю полягає не лише у формальному оформленні рішення контролюючого органу, а у забезпеченні законності початку перевірки, визначеності її меж та гарантуванні прав платника податків. Недотримання вимог щодо індивідуалізації суб`єкта перевірки ставить під сумнів правомірність усієї процедури податкового контролю, що здійснювалася на підставі такого наказу.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 09.06.2026 року по справі № 380/26084/24.

Суд також враховує, що за змістом частини другої статті 19 Конституції України будь-яка реалізація владних управлінських функцій контролюючим органом повинна мати чітку нормативну підставу та здійснюватися у порядку, встановленому законом. Оскільки наказ про проведення перевірки не забезпечував належної індивідуалізації платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки, подальше здійснення перевірочних заходів стосовно ФОП ОСОБА_3 не відповідало вимогам законності, що є самостійним підтвердженням неправомірності спірних дій контролюючого органу.

Окрім того, судовим розглядом встановлено, що юридичною підставою для ініціювання та проведення спірної фактичної перевірки у наказі ГУ ДПС у м. Києві № 4736-п від 15.07.2024 року зазначено підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, з посиланням на доповідну записку управління фактичних перевірок від 15.07.2024 року № 1331/26-15-07-07-00-12 (т. 1 а.с. 98).

Приймаючи до уваги те, що предмет спору охоплює дослідження судом наявності як фактичних, так і правових підстав у Головного управління ДПС в м. Києві для призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідно до наказу № 4736-п від 15.07.2024 року з огляду на сталу та послідовну практику Верховного суду, яка склалася у подібних правовідносинах, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 року зобов`язано Головне управління ДПС в м. Києві надати суду: направлення на перевірку відповідно до наказу № 4736-п від 15.07.2024 року; нормативно обґрунтовані письмові пояснення із зазначення правових та фактичних підстав проведення фактичної перевірки відповідно до наказу № 4736-п від 15.07.2024 року за наслідком якої було складено акт реєстраційний № 91502/26/15/07/365920/640 від 24.07.2024 року, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до наказу № 4736-п від 15.07.2024 року; докази наявності правових підстав для призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідно до п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме - наявність письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення ФОП ОСОБА_1 установленого порядку проведення розрахункових операцій; належним чином завірену копію заяви-скарги від 12.07.2024 року (вх. № Д/1009/ЕЗ від 15.07.2024 року) про ухилення про сплату податків; належним чином завірену копію доповідної записки управління фактичних перевірок від 15.07.2024 № 1331/26-15-07-07-00-12, складену в результаті отримання письмового звернення покупця (споживача) про порушення суб`єктами господарювання мережі магазинів ТЕХНО ЇЖАК установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування з Переліком платників податків/об`єктів, що здійснюють свою діяльність з порушенням вимог законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи для організацій фактичних перевірок, що є додатком до вказаної записки.

Дослідивши надані Головним управлінням ДПС в м. Києві через систему «Електронний суд» витребувані судом докази, суд вважає за необхідне додатково зазначити, що, по-перше, як доповідна записка від 15.07.2024 № 1331/26-15-07-07-00-12, складена в результаті отримання письмового звернення покупця (споживача) про порушення суб`єктами господарювання мережі магазинів ІНФОРМАЦІЯ_1 установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування, так і Перелік платників податків/об`єктів, що здійснюють свою діяльність з порушенням вимог законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи для організацій фактичних перевірок, що є додатком до неї не містить жодної інформації про ФОП ОСОБА_1 чи згадки про вказаного платника податків. По-друге, з її тексту не можливо ідентифікувати учасників суспільних відносин суб`єктів господарювання, котрі провадять господарську діяльність за адресою, зокрема, магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований: АДРЕСА_3 , оскільки позивач орендує лишу частину торгового центру площею 8 м.кв. на 1 поверсі за вказаною адресою: лот 1/33. По-третє, отримана ГУ ДПС у м. Києві у межах спірних правовідносин доповідна записка відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у м. Києві від 15.07.2024 року № 1331/26-15-07-07-00-12, з приводу вчинення податкового правопорушення або порушення дисципліни у сфері проведення розрахункових операцій не відповідала вимогам п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України в аспекті ймовірної/можливої причетності саме ФОП ОСОБА_3 до вчинення податкових правопорушень.

Таким чином, на переконання суду, вищевказана доповідна записка відділу фактичних перевірок управління ГУ ДПС у м. Києві від 15.07.2024 року № 1331/26-15-07-07-00-12, не могла слугувати достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що встановлені у справі порушення, допущені при оформленні та визначенні змісту наказу про проведення перевірки, є такими, що мають істотний характер, оскільки стосуються базової передумови здійснення податкового контролю - належної та індивідуалізованої правової підстави для його початку.

Невідповідність наказу вимогам Податкового кодексу України щодо визначення конкретного платника податків та об`єкта перевірки, а також фактичне проведення перевірки щодо іншого суб`єкта, ніж той, який зазначений у наказі, свідчить про порушення процедури призначення перевірки, що є визначальною стадією податкового контролю. У такому випадку сам наказ не може розглядатися як належна та законна підстава для проведення перевірки.

Суд виходить з того, що протиправність наказу про проведення перевірки має наслідком незаконність усіх дій контролюючого органу, вчинених на його виконання, а також результатів такої перевірки, оформлених відповідними актами та прийнятими на їх підставі рішеннями. За відсутності належної правової підстави для проведення перевірки, сам процес її здійснення не породжує правомірних юридичних наслідків.

У зв`язку з цим усі інші доводи сторін, у тому числі щодо встановлених під час перевірки обставин, не мають вирішального значення для правильного вирішення спору, оскільки вони стосуються наслідків перевірки, яка проведена з істотним порушенням процедури її призначення.

Таким чином, встановлена протиправність наказу про проведення перевірки є самостійною та достатньою підставою для висновку про незаконність результатів перевірки, що унеможливлює їх збереження в правовому полі незалежно від інших доводів учасників справи.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи.

У межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі податкового повідомлення рішення про застосування штрафу, яке безумовно впливає на майнове (фінансове) становище заявника як учасника суспільних відносин, створюючи новий публічний обов`язок з приводу здійснення грошового платежу на користь бюджету.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень ГУ ДПС у Харківській області не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк оскаржене управлінське волевиявлення у формі податкового повідомлення рішення було прийнято на підставі неправомірно призначеного суб`єктом владних повноважень ГУ ДПС у м. Києві заходу податкового контролю у вигляді фактичної перевірки, результати якого не можуть бути кваліфіковані у якості належних та допустимих доказів існування події та складу податкового правопорушення.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наведені висновки щодо істотних порушень, допущених при прийнятті наказу про проведення перевірки, суд доходить висновку про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 14 серпня 2024 року № 00462750707 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 14 серпня 2024 року № 00462750707.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 2 312,28 (дві тисячі триста дванадцять гривень 28 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення проголошено та підписано 29.09.2026 року.

Суддя Ольга Горшкова