Ухвала суду № 140155890, 29.09.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1127/26

Провадження № 1-кп/515/1793/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження покладених обов`язків на обвинуваченого в порядку, передбаченому ст.194 КПК України в рамках кримінального провадження № 42023162240000045 від 25 липня 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Суббовичи Килинцівського району Брянської області російської федерації, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , директора ТОВ «Агро-Дар», код ЄДРПОУ 32272111, раніше не судимого,

за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239, ч.2 ст.364-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Татарбунарського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023162240000045 від 25 липня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239, ч.2 ст.364-1 КК України.

Згідно з ухвалою судді від 23 червня 2026 року призначено підготовче судове засідання.

28 вересня 2026 року прокурором подано клопотання про продовження покладених обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_4 у порядку, передбаченому ст. 194 КПК України, яке обґрунтоване таким. У ході досудового розслідування згідно з ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 1 500 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб. Відповідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2026 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено та визначено заставу у розмірі 601 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 000 128,00 грн; у разі внесення застави на підозрюваного строком до 27 червня 2026 року покладено обов`язки: не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, визначеними слідчим або прокурором у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Підозрюваним ОСОБА_4 внесено заставу та повністю виконувалися покладені слідчим суддею обов`язки. 01.07.2026 р. Татарбунарським районним судом обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України. Заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239, ч.2 ст.364-1 КК України, за більш тяжке по якому передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, є обізнаним про покарання за інкримінований йому злочин. Тяжкість кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчиненні свідчить про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідків, на показання яких сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред`явленого йому обвинувачення та які у подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, а тому має місце існування ризику можливого незаконного впливу на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Також існує ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, оскільки на теперішній час ОСОБА_4 притягується до кримінальної відповідальності в рамках іншого кримінального провадження № 12025100010000551, внесеного до ЄРДР 06 лютого 2025 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України. З метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, враховуючи, що ризики не зменшилися, виникла необхідність у продовженні встановлених в рамках обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язків.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав та просив про його задоволення.

Захисник у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити, зазначив, що ОСОБА_4 виконує покладені на нього обов`язки, а тому просить змінити відносно обвинуваченого запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника, пояснив, що йому потрібно виїжджати за межі Одеської області.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання про продовження обов`язків, суд дійшов до такого.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно з ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання від вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» строком до 30 травня 2026 року; визначено в якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 1 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2026 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено та визначено заставу у розмірі 601 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 000 128,00 грн; у разі внесення застави на підозрюваного строком до 27 червня 2026 року покладено обов`язки: не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, визначеними слідчим або прокурором у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 скасовано 02 червня 2026 року у зв`язку з внесенням застави. В силу ч. 4 ст. 202 КПК України з 02 червня 2026 року обвинувачений є таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Як вбачається з вказаної ухвали слідчого судді, підставами застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 слугували наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, ч.2 ст.239, ч.2 ст.364-1 КК України, та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене; незаконного впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 01 липня 2026 року продовжено покладені обов`язки на обвинуваченого ОСОБА_4 у порядку, передбаченому ст. 194 КПК України.

В подальшому, згідно з ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 серпня 2026 року продовжено вищевказані обов`язки та встановлено строк дії обов`язків - до 17 жовтня 2026 року включно.

Встановлені у ході розгляду клопотання обставини свідчать про те, що підстави для продовження вищезазначених обов`язків не відпали та продовжують існувати на даний час.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239, ч.2 ст.364-1 КК України, за більш тяжке по якому передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, береться до уваги, що існує ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Рішення про необхідність застосування запобіжного заходу для запобігання вказаному ризику ґрунтується на тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується. Тяжкість кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення свідчать про наявність ризику переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.

Запобіжний захід необхідний для забезпечення здійснення судового провадження, яке з об`єктивних причин не закінчено на даний час; кримінальне провадження перебуває на стадії судового засідання.

На цьому етапі кримінального провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які може вирішувати тільки при ухвалені судового рішення під час вирішення обвинувачення по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, обґрунтованості обвинувачення, остаточної правової кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.

Враховуючи, що ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідків, на показання яких сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред`явленого йому обвинувачення та які у подальшому будуть допитуватися безпосередньо судом, продовжує існувати ризик можливого незаконного впливу на свідків з метою схиляння їх до надання неправдивих показань задля уникнення від кримінальної відповідальності.

Крім того, продовжує існувати ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, оскільки він притягується до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження №12025100010000551, внесеного до ЄРДР 06 лютого 2025 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.

Отже, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого обов`язків у межах обраних раніше обов`язків, враховуючи особу обвинуваченого, характер інкримінованих йому кримінальних правопорушень, стадію кримінального провадження, яка фактично лише перейшла до судового розгляду, а також те, що на даний час судом ще не досліджено жодних доказів, суд не встановив таких змін у фактичних обставинах, які б свідчили про відпадіння чи істотне зменшення ризиків, що були враховані при застосуванні та подальшому продовженні зазначених обов`язків.

За таких обставин суд вважає, що зазначені ризики на час розгляду клопотання прокурора не втратили своєї актуальності, а тому необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним покладених судом обов`язків зберігається.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання сторони захисту про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу на особисте зобов`язання суд зазначає таке.

На час розгляду клопотання про продовження покладених обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_4 у порядку, передбаченому ст. 194 КПК України судом не встановлено обставин, які б свідчили про відпадіння або істотне зменшення ризиків, з урахуванням яких обвинуваченому були визначені відповідні обов`язки. Навпаки, судовий розгляд кримінального провадження фактично лише розпочато, докази сторін ще не досліджувалися.

З огляду на вищенаведене, суд вважає клопотання сторони захисту про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу на особисте зобов`язання передчасним.

Разом з тим суд зазначає, що саме по собі бажання обвинуваченого вільно пересуватися за межами визначеної території не є достатньою підставою для скасування відповідного обов`язку, оскільки при вирішенні цього питання суд має виходити насамперед із необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання встановленим ризикам.

Суд також звертає увагу обвинуваченого на те, що встановлений обов`язок «не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду» не є абсолютною забороною на виїзд. У разі виникнення поважних обставин, що вимагатимуть виїзду за межі вказаної області, обвинувачений не позбавлений процесуального права звернутися до суду із відповідним клопотанням про надання разового дозволу на виїзд, долучивши підтверджуючі документи.

Крім того, посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 на сумлінне дотримання покладених на останнього обов`язків, на думку суду, не є тією беззаперечною обставиною, яка може свідчити про зменшення ризиків, можливість зменшення йому суми застави та розширення меж території, якою він має право пересуватися, оскільки їх виконання є обов`язковим для особи, щодо якої вони застосовані.

Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

З врахуванням вищенаведеного, суд визначає строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків до 27 листопада 2026 року включно.

Керуючись ст. 131, 132, 176-179, 194, 315 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачені ч.5 ст.194 КПК України обов`язки, а саме:

1. не відлучатися за межі Одеської області без дозволу прокурора або суду;

2. повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи;

3. утримуватися від спілкування зі свідками, визначеними прокурором у даному кримінальному провадженні;

4. здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків - до 27 листопада 2026 року включно.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу на особисте зобов`язання відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 29 вересня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1