Ухвала суду № 1401558, 27.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-18553/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Степашка О.І., Федорова М.О.

при секретарі Ільченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2006р.

у справі № 14/479-05господарського суду Сумської області

за позовом відкритого акціонерного товариства «Низівський цукровий завод»

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Сумської області від 20.12.2005 р. відмовлено в задоволенні позову ВАТ «Низівський цукровий комбінат» до Сумської МДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Сумської МДПІ від 07.09.2005 р. № 0000112600/3/1412/26 про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі 811648,20 грн., в тому числі 597222,00 грн. основний платіж та 214426,20 грн. штрафні санкції; № 0000122600/3/1411/26 про зменшення в картці особового рахунку позивача суми бюджетного відшкодування, задекларованої за січень 2005 року, на 116032,86 грн.; № 0000172600/3/1410/26 про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі 105693,99 грн., в тому числі 88078,32 грн. основний платіж та 17615,67 грн. штрафні санкції.

Висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення позову вмотивований тим, що позивач в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за грудень 2004 року 474909,00 грн. та за січень 2005 року 326424,00 грн. нарахованого податку на додану вартість, не понісши при цьому витрат по сплаті сум податку постачальнику в ціні придбання товару.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову про задоволення позову.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив із встановленого в судовому процесі факту сплати позивачем 28.12.2004 р. ДП АФ «Авангард» авансового платежу у звязку з придбанням продукції яєць загальною вартістю 4808000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 801333,33 грн. з підтвердженням зазначеної поставки податковими накладними від 28.12.2004 р. № 38 та № 41, виписаними ДП АФ «Авангард», та відповідності дій позивача щодо включення до податкового кредиту в податкових деклараціях за грудень 2004 року та січень 2005 року вказаної суми ПДВ підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В касаційній скарзі Сумська МДПІ просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.7, 10, 11, 159 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання та зменшення суми бюджетного відшкодування в картці особового рахунку згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 28.04.2005 р. № 8/д/26-208/00373014, про порушення ВАТ «Низівський цукровий завод» підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок включення до податкового кредиту в податкових деклараціях за грудень 2004 року та січень 2005 року ПДВ в сумах 474909,00 грн. та 326424,00 грн. відповідно за операцією з придбання у ДП АФ «Авангард» продукції / яєць / вартістю 4808000,00 грн. в тому числі ПДВ 831333,33 грн. за договором № 93 від 27.12.2004 р. При цьому контролюючий орган виходив з того, що позивач не поніс витрат на придбання зазначеної продукції, оскільки сплачені авансовим платежем ДП АФ «Авангард» 4808000,00 грн. фактично сплачені за рахунок грошових коштів, отриманих позивачем на банківський рахунок 28.12.2004 р. від ВАТ «Птахорадгосп «Мирний»» за договором доручення від 27.12.2004 р., згідно якого позивач зобовязувався придбати для ВАТ «Птахорадгосп «Мирний» та за рахунок останнього зерно фуражне.

Відповідно до частини 1 ст.139 Господарського кодексу України майном у сфері господарювання визначається сукупність речей та інших цінностей / включаючи нематеріальні активи /, які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності субєктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих субєктів.

Згідно частини 5 цієї статті коштами у складі майна субєктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих субєктів з іншими субєктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

За визначенням пункту 3 Положення / стандарту / бухгалтерського обліку «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, які призводять до зменшення власного капіталу / за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками / за звітний період.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що сплата позивачем постачальнику ДП АФ «Авангард» грошових коштів у звязку з придбанням продукції при відсутності оспорювання контролюючим органом факту придбання позивачем цієї продукції з метою використання у власній господарській діяльності означає понесення позивачем витрат на відповідну суму, незалежно від джерела походження грошових коштів у позивача. Відтак сума податку на додану вартість, сплачена позивачем постачальнику продукції у ціні придбання, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відноситься до складу податкового кредиту.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що зазначеним підпунктом визначено лише підстави для включення сум ПДВ до податкового кредиту. Дата ж виникнення права платника податку на податковий кредит визначена підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті як дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів / робіт, послуг /, дата виписки відповідного рахунку / товарного чека / - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів / робіт, послуг /.

При сплаті позивачем ДП АФ «Авангард» авансового платежу 28.12.2004 р. / дата першої із визначених підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» події/ та виписці постачальником податкових накладних на поставку продукції № 38 та № 41 28.12.2004 р. судом не зясовані підстави для включення позивачем до податкового кредиту в податковій декларації за січень 2005 року ПДВ в сумі 326424,00 грн. згідно податкової накладної № 41 від 28.12.2004 р.

Принцип офіційного зясування всіх обставин у справі закріплений частинами 4 та 5 ст.11 КАС України, згідно яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, а також повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких на думку суду, не вистачає.

Встановлені частиною 1 ст.220 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції встановити нові обставини у справі, від яких залежить правильність вирішення спору, зокрема, сум визначених податкових зобовязань згідно спірних податкових повідомлень-рішень окремо за грудень 2004 року та січень 2005 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та виносячи у справі ухвалу про задоволення позову, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що згідно частини 2 ст. 205 КАС України процесуальний документ, яким суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги змінює постанову суду першої інстанції або задовольняє чи не задовольняє позовні вимоги, є постанова.

З огляду на це ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що не відповідають ст.ст.11, 159 КАС України, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені процесуальним законом заходи для повного встановлення обставин у справі та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2006р., постанову господарського суду Сумської області від 20.12.2005р., справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Усенко Є.А.

Судді підпис Бившева Л.І.

підпис Голубєва Г.К.

підпис Степашко О.І.

підпис Федоров М.О.