Рішення № 140155670, 23.09.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2594/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

секретаря судового засідання Лепешенкової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Овідіопольського районного суду Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі за текстом також позивачі) звернулися до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» (далі за текстом також відповідач), у якій просять суд стягнути з відповідача солідарно на їх користь 450 000,25 грн. грошових коштів, які підлягають поверненню відповідно до Угоди від 30 жовтня 2024 року про розірвання персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу від 03 листопада 2023 року № АВ-16-10/00007, а також судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 листопада 2023 року між ОК «АРТ ВІЛЛЬ», з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , з іншої сторони, було укладено персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-16-10/00007.

30 жовтня 2024 року сторони підписали Угоду про розірвання персонального меморандуму асоційованого члену кооперативу від 3 листопада 2023 року № АВ-16-10/00007 (далі за текстом також Угода). Відповідно до пункту 2 Угоди грошова сума у розмірі 651 817,25 грн, внесена Стороною-2 ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) Стороні-1 (ОК «АРТ ВІЛЛЬ») на виконання умов меморандуму, підлягає поверненню Стороні-2 на банківський рахунок, зазначений у пункті 2.1 Угоди, протягом одного календарного року.

На виконання Угоди відповідач сплатив 201 817 грн, а саме: 40 000 грн. -22 серпня 2025 року, 30 000 грн. - 05 вересня 2025 року, 81 817 грн. - 19 грудня 2025 року та 50 000 грн. - 24 лютого 2026 року. Неповернутий залишок коштів становить 450 000,25 грн.

03 березня 2026 року представник позивачів направив відповідачу адвокатський запит № 03/03/26, у якому попросив повідомити інформацію щодо стану виконання Угоди та виконати зобов`язання в повному обсязі.

Листом за вихідним № 148 від 04 березня 2026 року ОК «АРТ ВІЛЛЬ» підтвердив укладення Угоди та здійснення платежів на загальну суму 201 817 грн. Водночас відповідач послався на воєнний стан і пов`язані з ним економічні обставини як на причини затримки повернення коштів.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення грошових коштів, позивачі звернулись до суду з даним позовом про стягнення грошових коштів із відповідача з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Іншою ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 квітня 2026 року у задоволенні заяви представника позивачів про забезпечення позову відмовлено.

25 травня 2026 року представник відповідача адвокат Бойко Анастасія Вадимівна подала заяву про вступ у справу як представника, надання доступу до електронної справи, ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду.

07 липня 2026 року представник відповідача адвокат Бойко Наталія Іванівна подала через систему «Електронний суд» заяву, в якій повідомила про неможливість взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 07 липня 2026 року о 10:30, у зв`язку з її участю у слідчих діях. Представник відповідача просила визнати причини неявки поважними та відкласти розгляд справи на іншу дату і час. До заяви додано лише ордер на представництво ОК «АРТ ВІЛЛЬ».

Від відповідача до суду відзив не надходив.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 липня 2026 року строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 серпня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 23 вересня 2026 року о 15:00.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів..

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст.ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд встановив, і це підтверджується матеріалами, що 03 листопада 2023 року сторони уклали персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-16-10/00007, а 30 жовтня 2024 року сторони підписали Угоду про розірвання персонального меморандуму асоційованого члену кооперативу від 3 листопада 2023 року № АВ-16-10/00007.

Пунктом 1 Угоди передбачено, що сторони домовилися розірвати персональний меморандум разом з усіма додатками з моменту підписання Угоди.

Відповідно до пункту 2 Угоди кошти в сумі 651 817,25 грн підлягали поверненню Стороні-2 протягом одного календарного року на банківський рахунок, визначений у пункті 2.1 Угоди.

Пунктами 3 і 4 Угоди встановлено, що персональний меморандум припиняє дію з моменту підписання Угоди, а Угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Таким чином, кінцевим днем виконання грошового зобов`язання було 30 жовтня 2025 року.

Платіжні документи підтверджують повернення відповідачем коштів на загальну суму 201 817 грн. Відомості про ці платежі узгоджуються зі змістом листа відповідача № 148 від 04 березня 2026 та не суперечать іншим матеріалам справи.

03 березня 2026 року представником позивача на адресу Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» було направлено адвокатський запит з метою отримання інформації щодо строків повернення грошових коштів, сплачених позивачами на виконання умов укладеного між сторонами персонального меморандуму, на що листом № 148 від 04 березня 2026 року ОК «АРТ ВІЛЛЬ» підтвердив наявність зобов?язання та не відмовився від його виконання, поступово виконуючи його, що підтверджується частковим перерахуванням грошових коштів у розмірі 201 817,00 грн. Водночас зазначив, введення та тривале продовження воєнного стану в Україні є об?єктивною обставиною загальнонаціонального характеру, яка істотно впливає на можливість та строки виконання зобов`язань.

Неповернутий залишок становить: 651 817,25 грн - 201 817 грн = 450 000,25 грн. Тобто, загальна сума грошових коштів, що відповідачем на рахунок позивачів не сплачена, на момент звернення до суду становить 450 000,25 грн.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 540 ЦК України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч.1,3 ст. 612 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Суд зазначає, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність, яка характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 р. у справі № 209/3085/20).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 ЦК закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання - його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 р. у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Відповідно до ст. 651 ЦК, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальним правилом - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті).

Суд встановив, і це підтверджується матеріалами, що 03 листопада 2023 року сторони уклали персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № АВ-16-10/00007, а 30 жовтня 2024 року сторони підписали Угоду про розірвання персонального меморандуму асоційованого члену кооперативу від 3 листопада 2023 року № АВ-16-10/00007.

Пунктом 1 Угоди передбачено, що сторони домовилися розірвати персональний меморандум разом з усіма додатками з моменту підписання Угоди.

Відповідно до пункту 2 Угоди кошти в сумі 651 817,25 грн підлягали поверненню Стороні-2 протягом одного календарного року на банківський рахунок, визначений у пункті 2.1 Угоди.

Пунктами 3 і 4 Угоди встановлено, що персональний меморандум припиняє дію з моменту підписання Угоди, а Угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Таким чином, кінцевим днем виконання грошового зобов`язання було 30 жовтня 2025 року.

Платіжні документи підтверджують повернення відповідачем коштів на загальну суму 201 817 грн. Відомості про ці платежі узгоджуються зі змістом листа відповідача № 148 від 04 березня 2026 та не суперечать іншим матеріалам справи.

03 березня 2026 року представником позивача на адресу Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» було направлено адвокатський запит з метою отримання інформації щодо строків повернення грошових коштів, сплачених позивачами на виконання умов укладеного між сторонами персонального меморандуму, на що листом № 148 від 04 березня 2026 року ОК «АРТ ВІЛЛЬ» підтвердив наявність зобов?язання та не відмовився від його виконання, поступово виконуючи його, що підтверджується частковим перерахуванням грошових коштів у розмірі 201 817,00 грн. Водночас зазначив, введення та тривале продовження воєнного стану в Україні є об?єктивною обставиною загальнонаціонального характеру, яка істотно впливає на можливість та строки виконання зобов`язань.

Неповернутий залишок становить: 651 817,25 грн - 201 817 грн = 450 000,25 грн. Тобто, загальна сума грошових коштів, що відповідачем на рахунок позивачів не сплачена, на момент звернення до суду становить 450 000,25 грн.

Отже, Суд встановив, що в добровільному порядку відповідач не виконує свої договірні зобов`язання.

Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безумовне право позивачів вимагати поверненні своїх коштів. Посилання відповідача на складну економічну ситуацію не звільняє його від виконання грошових зобов`язань та не може вважатися належним обґрунтуванням порушення строків їх виконання.

Крім того, у відповіді ОК «Арт Вілль» не зазначає будь-які конкретні строки повного погашення заборгованості, що свідчить про невизначеність намірів відповідача та фактичне ухилення від належного виконання зобов`язання.

Відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, яке мало бути виконане до 30 жовтня 2025 року, та станом на дату звернення до суду розмір заборгованості становить 450 000,25 грн., що є істотним порушенням умов Угоди та відповідна заборгованість має бути стягнута за рішенням суду.

Відповідно до статті 540 ЦК України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 266 ЦПК України Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 3600 грн. судового збору, який покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог, наявність підстав для стягнення непогашеної суми коштів у повному обсязі та визначення права стягнення позивачів солідарним.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» (код ЄДРПОУ 39803569; місцезнаходження: 67806, Одеська область, Одеський район, селище Авангард, вул. Василя Спрейса, буд. 1, приміщення В01) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошові кошти, які підлягають поверненню відповідно до Угоди від 30 жовтня 2024 року про розірвання персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу від 03 листопада 2023 року № АВ-16-10/00007, у розмірі 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень 25 копійок.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «АРТ ВІЛЛЬ» (код ЄДРПОУ 39803569; місцезнаходження: 67806, Одеська область, Одеський район, селище Авангард, вул. Василя Спрейса, буд. 1, приміщення В01) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) 3 600 (три тисячі шістсот) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський