Ухвала суду № 140155361, 22.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/38717/26

Провадження № 1-кп/947/1408/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в місті Одесі підготовче судове засідання у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22026160000000257 від 29.04.2026 року відносно

ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Копривна, Боснія і Герцеговина, громадянина Республіки Сербія, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.11, 12 ч.2 ст.115 ч.1 ст.263 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

перекладач ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22026160000000257 від 29.04.2026 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.п.11, 12 ч.2 ст.115 ч.1 ст.263 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.п.1, 3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 , заперечував проти заявленого клопотання, просив суд обрати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

При розгляді клопотання прокурора відносно обвинуваченого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Під час досудового розслідування до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який згодом було продовжено судом.

Так, обґрунтованість повідомленої під час досудового розслідування ОСОБА_8 підозри було перевірено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, беручи до уваги обставини справи, характер вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, їх суспільно-небезпечний характер, громадянство обвинуваченого іншої держави, враховуючи, що за санкцією найбільш тяжкого кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.15, п.п.11, 12 ч.2 ст.115 КК України йому загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти до п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що надає підстави вважати, що він, перебуваючи на свободі може переховуватись або залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.

Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки та потерпілий безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків та потерпілого, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Однак, суд вважає недоведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_9 раніше не судимий, інформації щодо повідомлення йому про підозру в рамках іншого кримінального провадження суду не надано.

Таким чином, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1 та п.3 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає, що наявні правові підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 .

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyanv. Armenia», п.п. 104-105-794, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції.

Відповідно до абз.3 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.111 КК України.

На підставі вищевикладеного, враховуючи інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, суд приходить до переконання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин, а також обґрунтованості клопотання прокурора, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого в судовому засіданні встановлено не було.

Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 314, 315, 370-372 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №22026160000000257 від 29.04.2026 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 20.11.2026 року, включно,

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув`язнення обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1