Рішення № 140154450, 20.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1118/23

Провадження № 2/761/624/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

судді: Мальцева Д.О.,

за участю секретаря: Журавльова М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, згідно з яким просить суд: витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок» (код ЄДРПОУ 44527921) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) квартиру АДРЕСА_1 , а також стягнути судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є законним власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується, зокрема, свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_2 від 27.12.2012. Позивач набув майнові права на спірну квартиру на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва № 161 від 28 січня 2008 року, повністю виконав свої зобов`язання щодо оплати її вартості, а після завершення будівництва та передачі квартири набув право власності на неї.

У 2022 році позивачу стало відомо, що право власності на спірну квартиру зареєстроване за ТОВ «Перлина Нивок». З відомостей, отриманих позивачем із матеріалів кримінального провадження, він встановив, що у 2015 році ТОВ «Під-Ключ» відчужило майнові права на спірну квартиру на користь ЗАТ «Іменерос-Статиба», а 03.11.2021 останнє за договором купівлі-продажу квартири відчужило її на користь відповідача. При цьому позивач зазначає, що жодних договорів чи інших правочинів щодо спірної квартири із вказаними юридичними особами він не укладав.

Посилаючись на те, що право власності на спірну квартиру було набуте ним у встановленому законом порядку внаслідок виконання умов договору про участь у фонді фінансування будівництва, а подальше відчуження квартири відбулося без його волі, позивач вважає себе її єдиним законним власником. Враховуючи, що станом на момент звернення до суду право власності на квартиру зареєстроване за ТОВ «Перлина Нивок», позивач просить витребувати спірну квартиру з незаконного володіння відповідача на свою користь та визнати право власності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 року матеріали справи передані на розгляд судді Макаренко І.О.

19.09.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання вказаної ухвали, оскільки подана заява не відповідала вимогам ст. 95, 177 ЦПК України.

20.10.2023 року до суду надійшла заява на виконання ухвали про усунення недоліків.

24.10.2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О. відкрито провадження у справі, в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

04.04.2024 року на адресу суду представником відповідача було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, крім чинного власника - ТОВ «Перлина Нивок» користуватися та здійснювати будівельно-монтажні роботи (заміна вхідних замків, ремонтні роботи, реконструкція, перепланування, тощо) щодо предмета спору - квартира АДРЕСА_1 .

24.04.2024 ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Макаренко І.О., відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмежною відповідальністю «Перлина Нивок» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

03.09.2024 року від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення.

10.09.2024 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів.

24.09.2024 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог.

14.11.2024 року від представника відповідача на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти неї.

19.11.2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

12.12.2024 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про призначення експертизи.

На підставі розпорядження № 01-08-1636 від 08.05.2025 року, щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 761/1118/23 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025, матеріали позову передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.

08.05.2025 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами позовного провадження в загальному порядку.

12.08.2025 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів.

12.08.2025 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 22.09.2025 року закрито підготовче провадження в справі та призначено розгляд справи по суті.

30.01.2026 року від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі та клопотання про повернення справи до стадії підготовчого засідання.

02.02.2026 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. вирішено повернутись на стадію підготовчого провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2026 року закрито підготовче провадження в справі та призначено розгляд справи по суті.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явились, 20.08.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, також не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про дату місце та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

28 січня 2008 року між позивачем, як довірителем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артем-Банк» (далі - банк), як управителем, укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва № 161.

Об`єкт інвестування за цим договором характеризується як квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач виконав умови договору № 161 щодо оплати об`єкта інвестування (квартири) та сплатив 100 % вартості, що в сумі складає 1 184 932,00 грн (один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять дві гривні нуль копійок), з призначенням платежу «прийняття грошових коштів згідно договору № 161 про участь у фонді фінансування будівництва від 28.01.2008, ОСОБА_1 », що підтверджується квитанцією № 80_63 від 04.02.2008.

Цього ж дня позивачу видано банком свідоцтво про участь у ФФБ виду А за програмою ЗАТ «КиївСоцБуд» (Договір № 161 від 28.01.2008) та між ТОВ «Артем-Банк», як управителем, та ОСОБА_1 , як довірителем, було укладено договір відступлення майнових прав № 2, відповідно до якого управитель уступив позивачу майнові права на об`єкт інвестування.

Відповідно до вказаного договору управитель уступає довірителю майнові права на об`єкт інвестування, які управитель набув відповідно до умов договору на організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А №1/3 від 15.06.2006 із ЗАТ «КиївСоцБуд» (Забудовник).

Під об`єктом інвестування в цьому договорі розуміється закріплений за довірителем на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва №161 від 28.01.2008 об`єкт: квартира; район забудови: АДРЕСА_3 ; номер об`єкта інвестування: 76; поверх: 13; кількість кімнат: 3 (три); загальна площа: 117,32 кв. м.

В подальшому ТОВ «АРТЕМ-БАНК» перейменовано в ПАТ «АРТЕМ-БАНК».

Після завершення будівництва та здачі житлового комплексу в експлуатацію на підставі Сертифіката відповідності КВ 000562 від 24 грудня 2010 року, 04 грудня 2012 року між ПАТ «Артем-Банк» та позивачем було складено акт звірки площі квартири по договору № 161 про те, що фактична різниця загальної площі інвестування після вимірів БТІ становить 127,00 кв.м. з різницею в 9,63 кв. м. від загальної площі по договору № 161, відповідно до якого позивач повинен сплатити грошові кошти в загальній сумі 97 768,00 гривень. За результатами обмірів позивачем було здійснено доплату у розмірі 97 768,00 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією № 29_6 від 04.12.2012 та видано довідку № 161 від 04.12.2012 № 24/04-339-03 про повну сплату вартості квартири. Таким чином, остаточно проведено усі фінансові розрахунки з довірителем за договором №161.

Цього ж дня між ОСОБА_1 та генеральним підрядником будівництва ПП «Під-Ключ» у відповідності до договору № 161 було підписано акт приймання-передачі спірної квартири для оформлення свідоцтва про право власності.

Після доробки оздоблення в квартирі актом приймання-передачі квартири АДРЕСА_4 від 16.08.2016 ТОВ «Під-Ключ» передало Позивачу квартиру, в якому Позивач вказаний як Власник квартири АДРЕСА_4 .

27 грудня 2012 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано позивачу Свідоцтво про право власності на спірну квартиру серії НОМЕР_2 , відповідно до якого, квартира АДРЕСА_1 складається з 3 кімнат, жилою площею 64,80 кв.м., загальною площею 127,00 кв.м. дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Свідоцтво видано на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 26.12.2012 №2136-С/КІ.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна квартира, за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок». Підстава: договір купівлі-продажу, серія та номер: 930, виданий 03.11.2021; видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар О.М.

Згідно змісту позову, у листопаді 2022 року позивачу стало відомо про протиправне заволодіння його квартирою, яке вчинене шляхом проведення державної реєстрації права власності на квартиру за юридичною особою - ТОВ «Перлина Нивок». Позивач стверджує, що рішень про відчуження спірного майна він не приймав, його волевиявлення на відчуження нерухомого майна відсутнє.

Як встановлено судом, що 05 вересня 2006 року між Управлінням державної охорони України (Сторона 1) та Комунальним підприємством «Житомирбудзамовник» (Сторона 2) укладено договір про спільну діяльність в будівництві. Відповідно до його умов сторони зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль, фінансових та матеріальних ресурсів спільно діяти для досягнення загальної господарської мети: будівництва та введення в експлуатацію комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за будівельною адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 3.4.6. договору про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006 КП «Житомирбудзамовник» має право здійснювати залучення коштів фізичних та юридичних осіб для фінансування та інвестування будівництва Об`єкта через випуск цільових (безвідсоткових) облігацій, де базовим активом є одиниця нерухомості (право бути емітентом).

Відповідно до п. 4.5. майнові права / майно, створене на підставі даного договору про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006, не є частковою власністю Сторін (редакція пункту, визначена Додатковою угодою №5 від 12.10.2011).

Також, відповідно до пункту 4.6. договору про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006 (в редакції, визначеній Додатковою угодою №5 від 12.10.2011) сторони досягли згоди про розподіл результатів спільної діяльності:

Стороні 1 належатиме - 24% загальної житлової площі Об`єкта та, додатково, 641,65 кв.м. загальної житлової площі Об`єкта. Додаткова житлова площа, що побудована за кошти Сторони 1, належатиме Стороні 1 у повному обсязі ціною, що не перевищуватиме собівартість і визначатиметься на рівні опосередкованої вартості 1 кв.м. загальної площі житла в м. Києві, що буде встановлено Держбудом на момент внесення інвестицій та буде щоразу фіксуватись додатковим угодами до цього Договору.

Стороні 2 або залученим Стороною 2 або Управителем ФФБ третім особам (довірителям, власникам облігацій) належатиме - 76% загальної житлової площі Об`єкта. При підписанні Сторонами Протоколу розподілу площ в Об`єкті частка Сторони 2 буде зменшена в відповідному відсотковому розмірі на 641,65 кв.м.

Довірителі (власники облігацій) мають право отримати у власність профінансовані ними об`єкти інвестування в Об`єкті (квартири, нежитлові приміщення, закріплені за Стороною 2) в порядку та на умовах, визначених даним Договором та чинним законодавством.

Після досягнення Сторонами загальної цілі спільної діяльності Об`єкт буде розподілятися між Сторонами в наступному порядку:

Сторона 1 отримає закріплені за нею Протоколом розподілу площ Об`єкта квартири, з яких Сторона 1 зобов`язується провести розрахунки з органами місцевого самоврядування та відповідними експлуатаційними організаціями по передачі житла в установленому порядку.

Сторона 2 та/або залучені нею треті особи (довірителі, власники облігації тощо) отримають закріплені за Стороною-2 Протоколом розподілу площ квартири, вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, машиномісця в паркінгу та/або майнові права на них. (п. 4.10. Договору)

Додатковою угодою №6 від 27.01.2012 року до Договору від 05.09.2006 затверджено Протокол розподілу (закріплення) площ в об`єкті будівництва - в житлових будинках з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за будівельною адресою АДРЕСА_3 . Відповідно до нього Сторона 2 отримує 73,88% загальної площі квартир, в тому числі квартиру АДРЕСА_4 в зведеному будинку.

При цьому, у відповідності до положень Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», 14 грудня 2007 року між ТОВ «АРТЕМ-БАНК», як управителем з однієї сторони, та Управлінням державної охорони України та КП «Житомирбудзамовник», як забудовником з другої сторони, укладено договір №1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту по АДРЕСА_3 . За вказаним договором забудовник передає управителю майнові права на об`єкти інвестування для подальшої передачі довірителям, які повністю проінвестують закріплені об`єкти інвестування.

Відповідно до п. 1.1. цього договору Забудовник (Управління державної охорони України та КП «Житомирбудзамовник») зобов`язується збудувати за замовленням Управителя (ТОВ «АРТЕМ-БАНК») об`єкти будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об`єкти інвестування Довірителям, а Управитель зобов`язується здійснювати фінансування будівництва у порядку, визначеному Регламентом фінансування будівництва за рахунок коштів ФФБ (додаток №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною).

Згідно з положеннями п. 1.2. конкретний об`єкт будівництва, що споруджується Забудовником згідно цього договору, строк та умови передачі Довірителям об`єктів інвестування в об`єкті будівництва передбачаються в Договорі на об`єкт будівництва (додаток №2) та Порядку роботи Забудовника щодо передачі об`єктів інвестування у власність Довірителям ФФБ (додаток №3), які будуть укладатися між Управителем та Забудовником в момент організації спорудження конкретного об`єкта будівництва та є невід`ємними частинами цього договору.

Безпосередньо в Договорі на об`єкт будівництва від 14.12.2007 (Додаток №2 до договору про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів ФФБ виду А №1 від 14.12.2007) зазначено наступне:

При укладанні цього Договору Забудовник передає Управителю майнові права на об`єкти інвестування для подальшої передачі Довірителям, які повністю проінвестують закріплені об`єкти інвестування (п. 2.2.).

Повертаючись до Договору №1 від 14.12.2007, його пункт 1.7. також передбачає, що одночасно з підписанням цього договору між Забудовником та Управителем укладається зокрема договір іпотеки майнових прав на конкретний об`єкт будівництва, який є забезпеченням належного виконання Забудовником своїх зобов`язань по спорудженню об`єкта будівництва.

Також, відповідно до пункту 3.2. Договору, на Забудовника - після завершення будівництва - покладено обов`язок здійснювати необхідні заходи в порядку, передбаченому законодавством України щодо оформлення права власності Довірителів на конкретні об`єкти інвестування (які згідно інформації Управителя виконали свої зобов`язання перед Управителем у повному обсязі) та передачі цим Довірителям правовстановлюючих документів.

Сертифікатом відповідності від 24.12.2010 КВ 000562 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві засвідчила відповідність вказаного закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтвердила його готовність до експлуатації.

В подальшому, 26 квітня 2012 року між Управлінням державної охорони України, КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ» укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні, відповідно до якого КП «Житомирбудзамовник» передає, а ТОВ «Під-ключ» приймає на себе права та обов`язки КП «Житомирбудзамовник» за договором про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006.

Отже, майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , як об`єкт цивільних правовідносин, виник з моменту укладення договору про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006. В подальшому, з укладенням договору №1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів ФФБ виду від 14.12.2007 та договору на об`єкт будівництва від 14.12.2007, майнові права на квартиру передані управителю ТОВ «Артем-Банк» для закріплення за довірителем що передав грошові кошти управителю.

Після передачі позивачем коштів за об`єкт інвестування, майнові права на об`єкт інвестування були відступлені позивачеві, а після завершення будівництва будинку квартира АДРЕСА_1 в ньому передана позивачеві за відповідним актом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має, і визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Така позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/15993/16.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства.

Первинна реєстрація права власності на спірний об`єкт відбулася на підставі правочинів, виданих ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА», а саме: акт приймання-передачі майнових прав, серія та номер: б/н, виданий 23.04.2015, видавник: ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА»; договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 192/76/щ, виданий 17.04.2015, видавник: ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

Так, згідно договору №192/76/щ від 17.04.2015, укладеного між ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА», предметом договору є майнові права на технічне приміщення (п. 1.1. договору). Об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є квартира, розташована в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 з наступними характеристиками: номер секції: 1, номер квартири: 76, поверх: 13, кількість кімнат: 3, загальна площа: 127,0; житлова площа: 64,8 (п. 1.2. договору). Згідно змісту договору №192/76/щ від 17.04.2015, майнові права - це всі права на Об`єкт нерухомості, які належать Продавцю на підставі Договору про заміну сторони у зобов`язанні від 26.04.2012 між КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ» та полягають у праві продавця набути право власності на Об`єкт нерухомості після введення Об`єкту капітального будівництва в експлуатацію та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2012, на підставі договору про заміну сторони у зобов`язанні, ТОВ «Під-ключ» дійсно набуло прав КП «Житомирбудзамовник» за договором про спільну діяльність в будівництві від 05.09.2006.

Разом з тим, реалізація житлових та нежитлових приміщень, у житловому комплексі по Щербакова вул. будинок АДРЕСА_3 , здійснювалась через фонд фінансування будівництва, на підставі укладеного 14.12.2007 між ТОВ «Артем-Банк», як управителем, з однієї сторони та Управлінням державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник», як забудовником, з іншої, договору № 1 про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту по АДРЕСА_3 .

Статтею 13 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що система функціонування ФФБ передбачає в тому числі: укладання управителем ФФБ договору з довірителем про участь у ФФБ; внесення довірителем коштів до ФФБ та передачу їх управителю ФФБ в управління за договором про участь у ФФБ; закріплення управителем за довірителем обраного ним об`єкта інвестування, що є підтвердженням замовлення на спорудження цього об`єкта інвестування як складової частини об`єкта будівництва; відкриття управителем рахунку довірителю у системі обліку прав вимоги довірителів ФФБ; передачу управителем довірителям, які повністю проінвестували закріплені за ними об`єкти інвестування, майнових прав на ці об`єкти інвестування за договором про уступку майнових прав; здійснення довірителем остаточних розрахунків з управителем за даними щодо фактичної площі об`єктів інвестування; набуття довірителями у власність закріплених за ними об`єктів інвестування, припинення дій за договором про участь у ФФБ.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» фізична або юридична особа, або спільний інвестор ФОН стає довірителем ФФБ за умови передачі коштів в управління управителю ФФБ та укладання з управителем ФФБ договору про участь у ФФБ на основі типового договору, затвердженого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Крім того, на момент укладення договору про заміну сторони від 26.04.2012 майнові права на весь об`єкт будівництва, в тому числі, на квартиру АДРЕСА_1 , передано управителю.

Майнові права на зазначену квартиру передані позивачеві як довірителю на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва Договір № 161 від 28.01.2008.

Крім того, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на день укладення договору про заміну сторони у зобов`язанні, тобто 26.04.2012, на весь об`єкт будівництва, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки № 2 від 14.12.2007, укладеного між Управлінням Державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник», як іпотекодавцями, з однієї сторони, та ТОВ «Артем-Банк», як іпотекодержателем, з іншої, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було накладено заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 6863708).

З огляду на викладене, майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , належать позивачеві та не могли бути предметом цивільно-правових угод, укладених між КП «Житомирбудзамовник» та ТОВ «Під-ключ», а в подальшому - між ТОВ «Під-ключ» та ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

У зв`язку із викладеним, суд відхиляє доводи відповідача про правомірність набуття права власності на квартиру ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

Так, згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 6 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» об`єктами управління майном у системі фінансово-кредитних механізмів є ФФБ та ФОН. Об`єкт управління майном знаходиться в довірчій власності управителя. Управитель є довірчим власником отриманого ним в управління майна. Управитель здійснює управління майном відповідно до Правил фонду та договору управління майном. Майно, набуте управителем у результаті управління, включається до складу отриманого в управління майна.

Таким чином, реалізація житлових та нежитлових приміщень у житловому комплексі по Щербакова вул. будинок АДРЕСА_3 , могла здійснюватися виключно через фонд фінансування будівництва, на підставі укладеного між ТОВ «Артем-Банк» як управителем, з однієї сторони та Управлінням державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник», як забудовниками з іншої, договору від 14.12.2007 №1 Про організацію спорудження об`єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об`єкту по АДРЕСА_3 .

Згідно договору про участь у фонді фінансування будівництва № 161 від 28.01.2008 майнові права на спірну квартиру управителем передані позивачу.

Отже, майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , належать виключно позивачеві, як довірителю, що повністю виконав зобов`язання щодо оплати вартості квартири за договором про участь у фонді фінансування будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Таким чином, додаткова угода №6 від 27.01.2012 та договір № 192/76/щ купівлі-продажу майнових прав від 17.04.2015 порушують публічний порядок, оскільки ці правочини спрямовані на порушення майнових прав дійсного власника квартири, яким є позивач ОСОБА_1 .

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що КП «Житомирбудзамовник», а в подальшому і ТОВ «Під-ключ» не набули майнових прав на спірну квартиру, а отже і не мали права відчужувати ці майнові права на користь ЗАТ «ІМЕНЕРОС СТАТИБА».

Така позиція узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Згідно ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

А тому, враховуючи приписи ст. 388 ЦК України, вказана вище квартира придбана ТОВ «Перлина Нивок» у особи, яка не мала права її відчужувати. Зазначене майно також вибуло з володіння позивача не з його волі.

Згідно з вимогами вищенаведених норм право власності на майно, яке було відчужене поза межами волі власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Згідно з ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Таку позицію відображено, зокрема, в постанові Верховного Суду України, від 29.06.2016 в справі № 6-1376цс16.

Позивач набув право володіння та право користування спірною квартирою, і відповідно, право на захист цих прав.

На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією майна за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 17.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010, від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15 та від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Як встановлено вище, дійсним власником спірного нерухомого майна є позивач. Виключно власнику належить право розпорядження своїм майном. Рішення про відчуження спірного майна останнім не приймались. Волевиявлення законного власника на відчуження спірного майна не було, а отже, суд дійшов висновку, що право власності позивача на спірне майно не припинялося.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових праві на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові.

Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння в даних правовідносинах є належним та ефективним способом захисту порушених прав.

Згідно з положеннями ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а відтак позов підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 405,00 грн.

Керуючись статтями 2-7, 10, 12, 19, 76-81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, статтями 16, 202, 203, 215, 216, 228, 317, 319, 330, 387, 388, 396, 658 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Артем-Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Під-Ключ» про витребування майна з чужого незаконного володіння,- задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Нивок» (адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 61, код ЄДРПОУ 44527921) на користь власника ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) об`єкт нерухомого майна, а саме: трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 127,0 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: