Рішення № 140154417, 29.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19784/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 01 липня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 20.05.2026 року № 11032-9142/Х-02/8-2100/26 про неврахування періоду страхового стажу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області внести зміни до облікової картки застрахованої особи ОСОБА_1 до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом внесення відомостей про сплачені страхові внески та страховий стаж у період з 01.01.2002 по 25.02.2004 на сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Млин» (Херсонська область, Цюрупинський р-н; код ЄДРПОУ 31013109);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.10.1992, дата заповнення 22.10.1992 р. період з 18.04.1993 р. по 27.09.1999 р. та з 01.01.2002 р. по 25.02.2004 р.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області як отримувач пенсії по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання.

21.04.2026 він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. За результатами її розгляду до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 18.04.1993 по 27.09.1999 у виробничо-комерційному колективному підприємстві «Реноме» та з 01.01.2002 по 25.02.2004 у СГТОВ «Млин». Підставами незарахування першого періоду визначено неналежне оформлення записів у трудовій книжці, а другого відсутність у реєстрі застрахованих осіб відомостей про нарахування заробітної плати.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, посилаючись на те, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, а недоліки її оформлення, допущені роботодавцем, не можуть покладатися на працівника та бути підставою для позбавлення його права на зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу. Також зазначає, що відсутність відомостей у реєстрі застрахованих осіб щодо нарахування заробітної плати за період роботи не може мати наслідком неврахування такого періоду, оскільки працівник не відповідає за невиконання роботодавцем обов`язку щодо сплати страхових внесків та подання відповідних відомостей.

Посилаючись на положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій та правові висновки Верховного Суду, позивач вважає, що надана ним трудова книжка є достатньою підставою для зарахування спірних періодів роботи до його страхового стажу.

У зв`язку з наведеним позивач просить визнати протиправним рішення (дії) відповідача щодо незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу та зобов`язати відповідача провести перерахунок його пенсії з урахуванням зазначених періодів.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Головне управління з вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись в цілому на те, що 21.04.2026 Позивачем через ВЕБ портал подано заяву (ВЕБ-21001-Ф-С-26-247787) про перерахунок пенсії та зарахування стажу. За матеріалами електронної пенсійної справи Позивача, до страхового стажу враховано 33 роки 01 місяць 03 дні (в тому числі період проходження військової служби з 25.07.1983 по 22.05.1992). Головним управлінням, за результатами розгляду даної заяви листом від 20.05.2026 за № 11032-9142/Х-02/8-2100/26 в межах компетенції повідомлено Позивача про зарахування трудового стажу, та підстави які унеможливлюють врахування відповідних періодів роботи.

Так, за результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу згідно трудової книжки від 22.10.1992 року НОМЕР_2 не зараховано періоди роботи: з 18.04.1993 по 27.09.1999 - оскільки, дату прийняття на роботу і підстави внесення запису дописано іншим чорнилом та запис про звільнення засвідчено печаткою без коду організації.

Щодо внесення змін до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.01.2002 по 25.02.2004, відповідач зазначив, що за даними підсистеми ІКІС ПФУ: «Відомості з реєстру страхувальників» Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Млин» (далі - СТОВ «Млин») (код ЄДРПОУ 31013109) переребувало на обліку в Головному управлінні з 14.08.2000 по 26.12.2003. Однак, відповідно до даних архівної електронної бази даних Головного управління страхувальником СТОВ Млин подано Розрахунки зобов`язань зі сплати збору (Додаток 22) за періоди з січня по листопад 2002 року без нарахованого фонду оплати праці найманим працівникам. Крім того, за періоди з грудня 2002 року звітність до Пенсійного фонду України по СТОВ Млин - відсутня. Більш того, за даними реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація щодо нарахування заробітної плати за період роботи з 01.01.2002 по 25.02.2004 Просимо також врахувати, що будь-яких доказів сплати за періоди (з 01.01.2002 по 25.02.2004) трудової діяльності страхових внесків інформація про сплату яких обліковується органами Пенсійного фонду Позивачем не надано. Уточнюваних довідок для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду роботи, первинних документів (розрахунково платіжних відомостей, відомостей про заробітну плату) Позивачем також - не надано.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

22 липня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

05 серпня 2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи відповіді Державного архіву Херсонської області від 14.07.2026 року № 05-12/0-26/842 та відповіді КУ Трудовий архів м. Херсона від 01.07.2026р. вих. № 01-18/22.

Станом на 29 вересня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку з 10.12.2025 року як отримувач пенсії по ІІ групі інвалідності внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування№ (далі - Закон № 1058).

21.04.2026 року позивачем через ВЕБ портал подано заяву (ВЕБ-21001-Ф-С-26- 247787) про перерахунок пенсії та зарахування стажу.

За матеріалами електронної пенсійної справи позивача, до страхового стажу враховано 33 роки 01 місяць 03 дні (в тому числі період проходження військової служби з 25.07.1983 по 22.05.1992).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, за результатами розгляду даної заяви листом від 20.05.2026 року за № 11032-9142/Х-02/8-2100/26 повідомлено позивача про наступне: «За матеріалами електронної пенсійної справи, до страхового стажу враховано 33 роки 01 місяць 03 дні (в тому числі період проходження військової служби з 25.07.1983 по 22.05.1992).

За записами трудової книжки НОМЕР_1 від 22.10.1992, до страхового стажу не враховано періоди роботи:

- з 18.04.1993 по 27.09.1999 - дату прийняття на роботу і підстави внесення запису дописано іншим чорнилом та запис про звільнення засвідчено печаткою без коду організації. Застосування печаток із кодом підприємства розпочато після створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій з 01.01.1996, положення якого затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Для врахування періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів;

- з 01.01.2002 по 25.02.2004 - за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація щодо нарахування заробітної плати.».

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, оформленого листом від 20.05.2026 року за № 11032-9142/Х-02/8-2100/26, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі по тексту Закон № 1058-ІУ).

Стаття 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-ІУ), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058-ІУ, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно п. д ч. 3 ст. 56 Закону № 1788, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до вимог ст. 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-ІУ передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до вимог пунктів 1.1, 1.7, 1.8 розділу 1, пунктів 4.1, 4.2, 4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон).

Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

- з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його

оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), пенсійний орган при прийманні документів щодо призначення пенсії не позбавлений права направляти відповідні запити для отримання необхідних відомостей з державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних до власників (розпорядників) зазначених відомостей. При цьому, в разі відсутності необхідних документів або їх неналежного оформлення, пенсійний орган повинен повідомити заявника про необхідність надання ним додаткових документів або дооформлення поданих документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії (пункт 4.2. Порядку № 22-1).

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто позивачка, як громадянка України, за умови підтвердження трудового стажу, наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Зі змісту листа вбачається, що за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 22.10.1992, до страхового стажу не враховано періоди роботи:

- з 18.04.1993 по 27.09.1999 - дату прийняття на роботу і підстави внесення запису дописано іншим чорнилом та запис про звільнення засвідчено печаткою без коду організації. Застосування печаток із кодом підприємства розпочато після створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій з 01.01.1996, положення якого затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Для врахування періоду необхідно надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів;

- з 01.01.2002 по 25.02.2004 - за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація щодо нарахування заробітної плати.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.10.1992 року у період з 18.04.1993 року по 27.09.1999 року позивач працював у виробничо-комерційному колективному підприємстві «Реноме».

А у період з 01.01.2002 року по 25.02.2004 року у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Млин» (Херсонська область, Цюрупинський р-н; код ЄДРПОУ 31013109).

Станом на сьогоднішній день СГТОВ «Млин» припинило свою діяльність у 2011 році, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань доданому до матеріалів справи.

При цьому, судом враховано, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 22.10.1992 року підтверджує періоди роботи позивача, адже записи щодо прийняття та звільнення із займаної посади мають номер та дату наказу, на підставі яких такі були винесені, а також містять печатки організації.

Трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує його трудову діяльність, також з неї не вбачається жодних виправлень, підчищень тощо.

Тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства. Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Згідно вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

При цьому в трудовій книжці позивача маються відповідні записи щодо спірних періодів її роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового (страхового) стажу позивача.

При цьому Позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини уповноваженої на ведення трудових книжок особи не може бути підставою для позбавлення Позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, на позивача не покладено обов`язок щодо перевірки усіх реквізитів печатки товариства (підприємства) при внесенні записів до його трудової книжки уповноваженою особою. Такі повноваження щодо перевірки дотримання відомостей про підприємство у сфері дозвільної системи відсутні і в органів Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 5.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 (далі Інструкція №58), якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т.інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї).

Відповідно до п.4 Постанови КМУ від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже із змісту цих норм слідує що, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства і це не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Дії відповідача, щодо не врахування трудової книжки та відповідно не врахування страхового стажу, нею підтвердженого суперечить принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, в моєму випадку видачі дублікату трудової книжки.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Слід зауважити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Посилання відповідача на недоліки оформлення трудової книжки не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивачки на пенсійне забезпечення, оскільки, вказані записи у трудовій книжці містять всі необхідні відомості щодо дати та підстав прийняття на роботу/звільнення її з роботи, мають підписи посадових осіб, що їх вносили, які завірені печатками, вони не мають виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідної дати, тим більше, що і сам відповідач не зазначає жодних зауважень до змісту цих записів.

Таким чином виявлені недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою підставою для відмови у врахуванні трудової книжки при обрахунку страхового стажу, оскільки вина позивачки в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, сама по собі наявність окремих недоліків в оформленні записів у трудовій книжці, якщо такі недоліки не ставлять під обґрунтований сумнів факт трудової діяльності особи, не може бути достатньою підставою для неврахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

При цьому суд звертає увагу, що спірні періоди трудової діяльності позивача охоплюють як період до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18.04.1993 по 31.12.2003, так і період після набрання ним чинності з 01.01.2004 по 25.02.2004.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, періоди роботи позивача до 01 січня 2004 року підлягають оцінці за правилами законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а основним документом для підтвердження такого стажу є трудова книжка.

Як встановлено судом, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 22.10.1992 містяться записи про роботу у виробничо-комерційному колективному підприємстві «Реноме» у період з 18.04.1993 по 27.09.1999 та у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Млин» у період з 01.01.2002 по 25.02.2004.

Щодо періоду роботи з 18.04.1993 по 27.09.1999 суд зазначає, що відповідач фактично не заперечує наявність відповідного запису у трудовій книжці та не наводить обставин, які б свідчили про недостовірність самого факту роботи позивача на зазначеному підприємстві. Єдиною підставою для неврахування цього періоду визначено те, що дату прийняття на роботу та підставу внесення відповідного запису дописано іншим чорнилом, а запис про звільнення засвідчено печаткою без коду організації.

Разом з тим, такі обставини самі по собі не спростовують факту трудових відносин позивача з підприємством. Записи у трудовій книжці містять відомості про прийняття на роботу та звільнення, із зазначенням відповідних дат та реквізитів наказів, а відповідачем не наведено доказів того, що зазначені записи є недостовірними або внесені до трудової книжки не уповноваженою особою.

Суд враховує, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Отже, працівник не може нести негативні наслідки у вигляді неврахування періоду його трудової діяльності до страхового стажу лише через недотримання роботодавцем вимог щодо оформлення трудової книжки.

За таких обставин суд доходить висновку, що період роботи позивача з 18.04.1993 по 27.09.1999 підтверджується належним документом трудовою книжкою, а встановлені відповідачем формальні недоліки її оформлення не є достатньою правовою підставою для неврахування цього періоду до страхового стажу.

Щодо періоду роботи позивача у СГТОВ «Млин» суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, трудова книжка містить запис про роботу позивача у зазначеному підприємстві з 01.01.2002 по 25.02.2004. Водночас відповідач відмовив у зарахуванні всього цього періоду виключно з тієї підстави, що в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про нарахування заробітної плати, а також послався на відсутність звітності підприємства за відповідний період.

Однак такий підхід відповідача не враховує, що більша частина зазначеного періоду з 01.01.2002 по 31.12.2003 припадає на час до набрання чинності Законом №1058-IV. Відтак, відсутність відповідної інформації в системі персоніфікованого обліку не може бути визначальною обставиною для вирішення питання про зарахування цього періоду до страхового стажу, оскільки такий стаж має обчислюватися за правилами законодавства, що діяло до 01.01.2004, на підставі документів, передбачених цим законодавством.

При цьому трудова книжка позивача містить запис про його роботу у СГТОВ «Млин» у зазначений період, а відповідачем не спростовано достовірність цього запису та не надано доказів того, що позивач фактично не перебував у трудових відносинах із вказаним підприємством.

Саме по собі припинення діяльності СГТОВ «Млин» та відсутність у відповідача звітності підприємства не свідчать про відсутність трудових відносин позивача з цим підприємством. Більше того, невиконання роботодавцем обов`язків щодо ведення бухгалтерського та персоніфікованого обліку не може покладати на працівника негативні наслідки у вигляді втрати набутого ним трудового стажу.

Суд також враховує, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей. Отже, за наявності сумнівів щодо достовірності відомостей про трудову діяльність саме на пенсійному органі лежить обов`язок здійснити належну перевірку, а не обмежуватися посиланням на відсутність інформації в інформаційній системі.

Відтак, період роботи позивача з 01.01.2002 по 31.12.2003, тобто до набрання чинності Законом №1058-IV, підлягає зарахуванню до його страхового стажу на підставі запису у трудовій книжці. Такий підхід відповідає положенням частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV та правовій природі трудової книжки як основного документа, що підтверджує стаж роботи за відповідний період.

Водночас щодо періоду з 01.01.2004 по 25.02.2004 суд зазначає, що цей період припадає на час дії Закону №1058-IV, відповідно до якого страховий стаж обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку. Тому лише наявність запису у трудовій книжці за цей період, за відсутності відомостей про сплату страхових внесків, не є безумовною підставою для його зарахування до страхового стажу.

Разом з тим відповідач, посилаючись на відсутність відомостей у реєстрі застрахованих осіб, не надав суду доказів проведення належної перевірки обставин трудової діяльності позивача у період з 01.01.2004 по 25.02.2004, зокрема доказів з`ясування можливості підтвердження цього періоду іншими документами, передбаченими законодавством.

За таких обставин суд вважає, що висновок відповідача про неврахування всього періоду роботи позивача з 01.01.2002 по 25.02.2004 лише з посиланням на відсутність відомостей у реєстрі застрахованих осіб є передчасним та не ґрунтується на повному і всебічному з`ясуванні обставин, що мають значення для вирішення питання про страховий стаж позивача.

Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, оформлене листом від 20.05.2026 року №11032-9142/Х-02/8-2100/26 у частині неврахування періоду роботи позивача з 18.04.1993 по 27.09.1999 є протиправним, оскільки наведені відповідачем формальні недоліки оформлення трудової книжки не спростовують факту трудової діяльності позивача.

Також протиправним є рішення відповідача в частині неврахування періоду роботи з 01.01.2002 по 31.12.2003, оскільки цей період підтверджений трудовою книжкою та підлягає оцінці за законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а відсутність відповідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб не є належною підставою для його неврахування.

Щодо періоду з 01.01.2004 по 25.02.2004 суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути питання про його зарахування до страхового стажу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та надати належну оцінку всім наявним у пенсійній справі документам і відомостям, у тому числі записам трудової книжки позивача та інформації щодо діяльності СГТОВ «Млин».

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є не безпосереднє внесення судом відомостей до Реєстру застрахованих осіб, а зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути питання щодо зарахування відповідного періоду до страхового стажу та вчинити передбачені законодавством дії за результатами такого розгляду.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у даній справі судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, оформлене листом від 20.05.2026 року № 11032-9142/Х-02/8-2100/26, в частині неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 18.04.1993 року по 27.09.1999 року та з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.04.1993 року по 27.09.1999 року та з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.10.1992 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 року по 25.02.2004 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057).

Суддя С.О. Cтефанов