Рішення № 140154390, 29.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18302/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Одеській області від 23.02.2026 № 8984-4842/К-02/8-1500/26 про відмову у призначенні та виплаті мені одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій;

- зобов`язати Головнe управління ПФУ в Одеській області призначити та виплатити мені одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.07.2025 р. звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV вказаного Закону. Рішенням управління Пенсійного фонду від 18.08.2025 р. № 154450010098 призначено пенсію за віком, проте листом від 23.02.2026 р. відмовлено у виплаті вказаної грошової допомоги. Підставою для відмови зазначено, що заклад громадського здоров`я, в якому позивач працювала на посаді помічника лікаря-епідеміолога не передбачений розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку закладів, затверджених постановою від 04.11.1993 р. № 909. Вважає на те, що позивач має необхідний страховий стаж 40 р. 7 м. 12 дн., працювала та вийшла на пенсію в закладі державної форми власності, досягла пенсійного віку та звільнилася з посади, що дає право на відповідну виплату. Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 19.06.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

26.06.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що на день досягнення пенсійного віку позивач працювала на посаді помічника лікаря-епідеміолога відділу епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики інфекційних захворювань в Білгород-Дністровському районному відокремленому підрозділі ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ", що належить до закладу громадського здоров`я та не передбачений розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку № 909, підстави для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відсутні.

02.07.2026 р. позивач подав до суду відповідь на відзив та зазначив, що Державна установа "Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" відноситься до загального переліку закладів охорони здоров`я за "старою назвою" як територіальні органи Держсанепідслужби. Періоди роботи в Білгород Дністровський районний відокремлений підрозділ Державної установи Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України" дає право на грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу ЧМ Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком з 08.08.2025 р. відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058).

08.08.2025 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління із заявою за призначенням/перерахунком пенсії - виплати грошової допомоги в розмірі 10 пенсій.

Листом від 23.02.2026 р. за вих.№8984-4842/К-02/8-1500/26 відповідач повідомив, що на день досягнення пенсійного віку позивач працював на посаді помічника лікаря-епідеміолога відділу епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики інфекційних захворювань в Білгород-Дністровському районному відокремленому підрозділі ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ", що належить до закладу громадського здоров`я та не передбачений розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку № 909, підстави для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відсутні.

Відповідно до :

- витягу з наказу Білгород-Дністровського районного відокремленого підрозділу ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ" від 08.07.2025 р. № 61-ОС позивача звільнено із займаної посади (помічник лікаря-епідеміолога, відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних хвороб) 08.07.2025 р. за згодою сторін;

- довідки ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ" Білгород-Дністровського районного відокремленого підрозділу від 17.07.2025 р. № 2, в якій зазначено, що позивач працювала в Білгород-Дністровській райсанепідемстанції на посаді помічника санітарного лікаря з 02.04.1984 року (наказ №34 від 02.04.1984р.). 07.10.1984р. переведена на посаду медичного статистика (наказ №107 від 07.10.1984р.). З 16.08.1993р. переведена на посаду помічника паразитолога (наказ №66 від 16.08.1993р.). 28.12.2000р. посада змінена на помічника епідеміолога (з паразитології) згідно штатного розпису (наказ №65-зз від 28.12.2000р.). 29.12.2012р. звільнена за власним бажанням у зв`язку з переведенням до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу ДУ "Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №98 від 29.12.2012р.). 02.01.2013р. прийнята на посаду помічника лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Білгород-Дністровського міськрайонного відділу лабораторних досліджень в порядку переводу з Білгород-Дністровської районної санітарно-епідеміологічної станції (наказ №2-ОС/МР від 02.01.2013р.). 15.02.2016р. Білгород-Дністровський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ "Одеський ОЛЦ ДСЕСУ" перейменовано у ВП "Білгород-Дністровський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ "Одеський ОЛЦ ДСЕСУ" (наказ №19-Адм від 15.02.2016р.). 11.08.2016р. ВП "Білгород-Дністровський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ "Одеський ОЛЦ ДСЕСУ" перейменовано у ВП "Білгород-Дністровський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ "Одеський ОЛЦ МОЗ України" (наказ №5 від 11.08.2016р.). 02.08.2021р. ВП "Білгород-Дністровський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ "Одеський ОЛЦ МОЗ України" змінено назву на Білгород-Дністровський районний відокремлений підрозділ ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ" (наказ №217-Адм від 03.08.2021р.). 10.07.2025р. була звільнена з роботи з займаємої посади за угодою сторін згідно ст.36 КЗпП України (наказ №61 від 08.07.2025р.). За період роботи перебувала у відпустці без збереження заробітної плати 1167 днів: з 28.03.2022р. - 31.05.2022р. (65 днів) (наказ №56-В від 24.03.2022р.); з 28.05.2022р. - 23.08.2022р. (88 днів) (наказ №87-В від 25.05.2022р.); з 26.09.2022р. - 21.11.2022р. (57 днів) (наказ №154-В від 22.09.2022р.); з 22.11.2022р. - 19.02.2023р. (90 днів) (наказ №171-В від 24.10.2022р.); з 20.02.2023р. - 20.05.2023р. (90 днів) (наказ №17-В від 21.02.2023р.); з 21.05.2023р. - 18.08.2023р. (90 днів) (наказ №59-В від 12.05.2023р.); з 21.08.2023р. - 18.11.2023р. (90 днів) (наказ №115-В від 16.08.2023р.); з 19.11.2023р. - 14.02.2024р. (88 днів) (наказ №178-В від 14.11.2023р.); з 15.02.2024р. - 14.05.2024р. (90 днів) (наказ №19-В від 13.02.2024р.); з 14.05.2024р. - 11.08.2024р. (90 днів) (наказ №67-В від 10.05.2024р.); з 12.08.2024р. - 09.11.2024р. (90 днів) (наказ №130-В від 08.08.2024р.); з 11.11.2024р. - 08.02.2025р. (90 днів) (наказ №203-В від 07.11.2024р.); з 10.02.2025р. - 09.05.2025р. (89 днів) (наказ №17-В від 10.02.2025р.); з 12.05.2025р. - 10.07.2025р. (60 днів) (наказ №72-В від 12.05.2025р.). На день досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 перебувала на посаді помічника лікаря-епідеміолога відділу епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики інфекційних захворювань в Білгород-Дністровському районному відокремленому підрозділі ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ". Довідка видана згідно книги наказів 1984-2018 р.р., книги наказів за 2018-2025р.р., особова картка П-2.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивача:

- запис №1 від 02.04.1984 р. зарахована на посаду помічниці санітарного лікаря;

- запис №2 від 07.10.1984 р. переведена на посаду медичного статиста;

- запис №3 від 16.08.1993 р. переведена на посаду помічника паразитолога;

- запис №4 від 28.12.2000 р. посада змінена на помічника епідеміолога (з паразитології) згідно штатного розпису;

- запис №5 від 29.12.2012 р. звільнена за власним бажанням;

- запис №6 від 02.01.2013 р. прийнята на посаду помічника лікаря епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень;

- запис №10 від 08.07.2025 р. звільнена із займаної посади.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, на підставі п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Згідно пункту 1 вказаного Порядку №1191, цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та механізм її виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Постанова №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 15 червня 2022 р. у справі №200/854/19-а Верховний Суд виснував, що норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання грошової допомоги при виході на пенсію за Законом №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

1) станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення;

2) пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);

3) станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

У постанові від 22 лютого 2024 р. у справі №260/323/20 Верховний Суд також зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування будь-якого іншого виду пенсії.

Зазначеного підходу до застосування пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV дотримано у постановах Верховного Суду від постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 р. у справі №234/13835/17, від 20 лютого 2019 р. у справі №462/5636/16-а, від 19 березня 2019 р. у справі №466/5637/17, від 24 квітня 2019 р. у справі №450/3061/16-а, від 15 червня 2022 р. у справі № 200/854/19-а, від 21 березня 2024 р. у справі №580/2737/23 та ін.

Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії за вислугу років, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

За приписами пунктів 6, 7 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Суд встановив, що згідно довідки ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ" Білгород-Дністровського районного відокремленого підрозділу від 17.07.2025 р. № 2, в якій зазначено, що позивач працювала в Білгород-Дністровській райсанепідемстанції на посаді помічника санітарного лікаря з 02.04.1984 року (наказ №34 від 02.04.1984р.). 07.10.1984р. переведена на посаду медичного статистика (наказ №107 від 07.10.1984р.). З 16.08.1993р. переведена на посаду помічника паразитолога (наказ №66 від 16.08.1993р.). 28.12.2000р. посада змінена на помічника епідеміолога (з паразитології) згідно штатного розпису (наказ №65-зз від 28.12.2000р.). 29.12.2012р. звільнена за власним бажанням у зв`язку з переведенням до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу ДУ "Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №98 від 29.12.2012р.). 02.01.2013р. прийнята на посаду помічника лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Білгород-Дністровського міськрайонного відділу лабораторних досліджень в порядку переводу з Білгород-Дністровської районної санітарно-епідеміологічної станції (наказ №2-ОС/МР від 02.01.2013р.). 15.02.2016р. Білгород-Дністровський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ "Одеський ОЛЦ ДСЕСУ" перейменовано у ВП "Білгород-Дністровський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ "Одеський ОЛЦ ДСЕСУ" (наказ №19-Адм від 15.02.2016р.). 11.08.2016р. ВП "Білгород-Дністровський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ "Одеський ОЛЦ ДСЕСУ" перейменовано у ВП "Білгород-Дністровський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ "Одеський ОЛЦ МОЗ України" (наказ №5 від 11.08.2016р.). 02.08.2021р. ВП "Білгород-Дністровський міськрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ "Одеський ОЛЦ МОЗ України" змінено назву на Білгород-Дністровський районний відокремлений підрозділ ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ" (наказ №217-Адм від 03.08.2021р.). 10.07.2025р. була звільнена з роботи з займаємої посади за угодою сторін згідно ст.36 КЗпП України (наказ №61 від 08.07.2025р.).

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993, в галузі охорони здоров`я відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) в таких закладах та установах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Відповідно до примітки 1-1 Постанови № 909, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у навчальних закладах і установах, перелічених у розділі "1. Освіта", відносяться до числа осіб, що мають право на пенсію за вислугу років.

В примітці 2 Постанови № 909, зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно ст.74 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" провадити медичну, фармацевтичну діяльність, надавати реабілітаційну допомогу можуть особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять певні види медичної і фармацевтичної діяльності, надають реабілітаційну допомогу, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладів охорони здоров`я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів, а також органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження відповідних видів господарської діяльності.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком № 22-1.

Відповідно до пункту 1.1. цього Порядку заява про призначення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (згідно бланків, доданих до Порядку), тощо подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Згідно пункту 1.9 Порядку № 22-1 особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.8 цього розділу.

За правилами пункту 1.8 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Крім того, Постановою Правління Пенсійного фонду України 14 грудня 2015 року № 25-1 "Деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій" установлено, що Порядок № 22-1 застосовується з урахуванням того, що: із заявами про призначення пенсії до управлінь Пенсійного фонду України у Вінницькій, Донецькій, Київській та Херсонській областях, починаючи з 01 січня 2016 року; в Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій, Хмельницькій областях та у м. Києві - з 01 червня 2016 року; у Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Полтавській, Тернопільській та Харківській областях - з 01 липня 2016 року; у Волинській, Житомирській, Одеській, Рівненській, Сумській та Чернігівській областях - з 01 серпня 2016 року, можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в цих адміністративно-територіальних одиницях, незалежно від території обслуговування таких органів; заява та інші подані документи скануються зазначеними органами із використанням технічних засобів, засвідчуються кваліфікованим електронним підписом та зберігаються в електронній пенсійній справі як копії документів, на підставі яких призначено пенсію.

Відповідно до пункту 4.1. Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Згідно із пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Згідно вимог пунктів 4.3 та 4.7 Порядку № 12-1 результат розгляду заяви про призначення пенсії повинен бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення або відмову в призначенні із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Так, з аналізу положень Закону №1058-IV та Порядку №1191 вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та довідкою від 17.07.2025 р. №2 позивачка у спірний період працювала на посаді помічника паразитолога, медичного статиста, помічником епідеміолога, помічником лікаря-епідеміолога відділення організації епідеміологічних досліджень Білгород-Дністровському районному відокремленому підрозділі ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ" у період з 02.04.1984 р. по 10.07.2025 р.

Суд звертає увагу, що відповідач відмовляючи у нарахуванні та виплати грошової допомоги зазначив, що оскільки день досягнення пенсійного віку позивач працювала на посаді помічника лікаря-епідеміолога відділу епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики інфекційних захворювань в Білгород-Дністровському районному відокремленому підрозділі ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ", що належить до закладу громадського здоров`я та не передбачений розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку № 909.

В той же час, Перелік №909 містить примітку 2, якою визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Згідно з п.2 Переліку №909 лікувально-профілактичні та санітарно-епідеміологічні заклади входять до переліку установ, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до статуту ДУ "Одеський ОЦКПХ МОЗ", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.01.2025 року № 16, Центр є санітарно-профілактичним закладом охорони здоров`я, що заснований на державній власності та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України.

Згідно з п.3 розділу І Статуту, Центр є правонаступником Державної установи "Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", що прийнята до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 437 "Про передачу цілісних майнових комплексів державних установ та організацій до сфери управління Міністерства охорони здоров`я" та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 липня 2016 року № 644 "Про прийняття до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України цілісних майнових комплексів державних підприємств та державних установ".

Таким чином, період роботи позивача дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, передбаченої п. 7-1 розділу ХV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 р. №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 р. №8-рп/99, від 20.03.2002 р. №5-рп/2002, від 17.03.2004 р. №7-рп/2004).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про помилковість твердження відповідача про те, що позивач на дату досягнення пенсійного віку не працювала на посаді, робота на яких дає право на виплату грошової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, відмова відповідача викладена в листі від 23.02.2026 р. за вих.№8984-4842/К-02/8-1500/26 у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправною.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену п.7-1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі 10 місячних пенсій, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 08.08.2025 року про нарахування і виплату грошової допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком відповідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв`язку з неправильним визначенням способу поновлення порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління ПФУ в Одеській області(65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385), викладеною в листі від 23.02.2026 № 8984-4842/К-02/8-1500/26 про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) від 08.08.2025 року про нарахування і виплату грошової допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком відповідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко