Рішення № 140154351, 29.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________

Провадження 2/760/16762/26

В справі 760/15887/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

29 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.,

за участю секретаря судового засідання Левіцької Н.О.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

18 травня 2026 року Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - Позивач, ТОВ «ФК «ЕЙС») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 658769863 від 28.08.2021 у загальному розмірі 58.116,71 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач посилається на те, що 28.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та Відповідачем у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV935JJ укладено кредитний договір № 658769863, за яким Первісний кредитор надав Відповідачу кредит у сумі 12.000,00 грн. У подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума отриманого кредиту становить 13.000,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку Відповідача, однак Відповідач кредит у встановлені договором строки не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив.

Позивач зазначає, що 28.11.2018 між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого продовжувався додатковими угодами. На виконання цього договору 16.11.2021 сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 160, за яким до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором.

23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 23/0224-01, на виконання якого підписано Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024, за яким право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, на виконання якого підписано Реєстр боржників від 15.07.2025 та Акт прийому-передачі Реєстру боржників від 15.07.2025, за якими до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором на загальну суму 58.116,71 грн.

За твердженням Позивача, загальна сума заборгованості Відповідача за кредитним договором становить 58.116,71 грн, з яких: 12.999,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 45.116,91 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями. Позивач наголошує, що ні ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», ні Позивач жодних нарахувань за кредитним договором не здійснювали, а заборгованість сформувалася в період перебування права вимоги у Первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Позивач також просить стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 2.662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7.000,00 грн.

Разом з позовною заявою Позивач подав клопотання про витребування доказів від банку - емітента платіжної картки Відповідача, а також просив розглядати справу без участі його представника.

Ухвалою суду від 03.06.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») інформацію щодо емітування на ім`я Відповідача платіжної картки 4149-49XX-XXXX-9991, зарахування на неї коштів у сумі 12.000,00 грн та 1.000,00 грн, а також щодо належності Відповідачу фінансового номера телефону НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 09.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260904/29670-БТ надало витребувану інформацію разом із виписками по рахунку Відповідача.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглядати справу без своєї участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Письмового відзиву на позовну заяву Відповідач до суду не подав.

У судовому засіданні Відповідач визнав, що отримував кредитні кошти від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», проте не погодився з розміром заявленої до стягнення заборгованості. Серед іншого, Відповідач зазначив, що, на його думку, нараховані проценти за користування кредитом не можуть перевищувати суму тіла кредиту, тоді як Позивач просить стягнути проценти в сумі 45.116,91 грн, що більш ніж утричі перевищує суму отриманого ним кредиту. Крім того, Відповідач вважає, що Позивач пропустив строк позовної давності, та просив застосувати наслідки її спливу.

ІІІ. Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення Відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Щодо укладення кредитного договору та отримання Відповідачем кредиту

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Положення параграфа 1 глави 71 ЦК України застосовуються до відносин за кредитним договором, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 цього Закону передбачено, що моментом підписання електронного правочину може бути, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 28.08.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 658769863 (далі - кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV935JJ, відправленим на номер телефону Відповідача НОМЕР_2 28.08.2021 о 11:05:09 та введеним Відповідачем 28.08.2021 о 11:06:15. Невід`ємною частиною кредитного договору є Паспорт споживчого кредиту та Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, продукту «СМАРТ» (пункт 4.1 кредитного договору).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 кредитного договору Первісний кредитор зобов`язався надати Відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 13.000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, при цьому перший транш у сумі 12.000,00 грн надається одразу після укладення договору.

Згідно з пунктом 1.7 кредитного договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту (Дисконтний період), а саме до 27.09.2021.

Пунктом 1.8 кредитного договору передбачено, що строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом оплати протягом Дисконтного та Пільгового періоду всіх фактично нарахованих процентів.

Пунктом 1.9 кредитного договору визначено порядок нарахування процентів: за Дисконтною процентною ставкою 160,60 процентів річних, що становить 0,44 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.9.1); у разі продовження Дисконтного періоду - за Індивідуальною процентною ставкою 692,93 процентів річних, що становить 1,90 процентів на день (пункт 1.9.2); у разі користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками скасовуються з дати надання кредиту та застосовується Базова процентна ставка 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів на день (пункт 1.9.3).

Відповідно до пункту 1.12 кредитного договору факт користування Позичальником сумою кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (загального строку дії договору) на таких умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту відкладається щоразу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (пункт 1.12.1); з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів на день від суми кредиту (пункт 1.12.2).

Згідно з пунктом 4.2 кредитного договору строк його дії обчислюється з моменту його підписання та до закінчення строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.7 договору, і може бути продовжений з урахуванням умов пунктів 1.8 та 1.12.1 договору. Пунктом 4.3 кредитного договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду), є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

У Паспорті споживчого кредиту, підписаному Відповідачем, зазначено, зокрема, базову процентну ставку 722,7% річних та процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, - 1087,70% річних.

Відповідно до платіжних доручень від 28.08.2021 та від 15.09.2021 Первісний кредитор перерахував на платіжну картку Відповідача 4149-49XX-XXXX-9991 кошти в сумі 12.000,00 грн та 1.000,00 грн з призначенням платежу «Переказ коштів згідно договору № 658769863 від 28.08.2021».

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 09.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260904/29670-БТ на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 (рахунок НОМЕР_5 ); номер телефону НОМЕР_1 був фінансовим номером за цією карткою та знаходився в анкетних даних Відповідача; по рахунку Відповідача 28.08.2021 зараховано кошти в сумі 12.000,00 грн, а 15.09.2021 - кошти в сумі 1.000,00 грн з призначенням «Viplata zaima Moneyveo».

Крім того, факт отримання кредитних коштів Відповідач визнав у судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між Первісним кредитором та Відповідачем кредитного договору та отримання Відповідачем кредиту в загальній сумі 13.000,00 грн.

З розрахунку заборгованості Первісного кредитора та Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора вбачається, що 13.09.2021 Відповідач сплатив 845,00 грн, з яких 844,80 грн зараховано в погашення процентів та 0,20 грн - в погашення тіла кредиту. Внаслідок цієї оплати Дисконтний період відповідно до пункту 1.8 кредитного договору продовжено на 16 днів - до 13.10.2021. Інших платежів Відповідач не здійснював, що ним у судовому засіданні не заперечувалось.

Щодо переходу права грошової вимоги до Позивача

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого додатковими угодами продовжувався, зокрема, до 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 та 31.12.2024. Відповідно до пункту 4.1 цього договору право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог.

Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № 160 від 16.11.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за кредитним договором № 658769863 від 28.08.2021 в сумі 36.810,26 грн, з яких 12.999,80 грн - заборгованість за тілом кредиту та 23.810,46 грн - заборгованість за процентами. Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 та Протоколом узгодження предмету факторингової операції від 16.11.2021, підписаними ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», підтверджується, що за Реєстром прав вимоги № 160 від 16.11.2021 передано права вимоги до 2.839 боржників, а Фактор 18.11.2021 здійснив повну оплату фінансування за цим Реєстром у сумі 9.072.324,46 грн.

23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Фактор) укладено договір факторингу № 23/0224-01, пунктом 4.1 якого передбачено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог. Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 658769863 від 28.08.2021 в сумі 58.116,71 грн, з яких 12.999,80 грн - заборгованість за тілом кредиту та 45.116,91 грн - заборгованість за процентами. Оплату фінансування за цим Реєстром у сумі 6.238.410,72 грн підтверджено платіжною інструкцією від 26.02.2024 № 5703.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до пункту 1.2 якого перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників. Згідно з витягом з Реєстру боржників від 15.07.2025 до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 658769863 від 28.08.2021 в сумі 58.116,71 грн, з яких 12.999,80 грн - заборгованість за тілом кредиту та 45.116,91 грн - заборгованість за процентами. Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 15.07.2025 підтверджено передання Позивачу Реєстру боржників у кількості 64.376 осіб, а платіжними інструкціями за період з 24.09.2025 по 03.11.2025 - оплату Позивачем фінансування за договором факторингу № 15/07/25-Е.

Витяги з реєстрів прав вимоги та з Реєстру боржників містять ідентифікуючі дані Відповідача (прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП), номер і дату кредитного договору та суми відступленої заборгованості, які повністю узгоджуються з розрахунками заборгованості Первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»: заборгованість, відображена в Реєстрі прав вимоги № 160 від 16.11.2021 (36.810,26 грн), відповідає залишку заборгованості за розрахунком Первісного кредитора станом на 16.11.2021, а заборгованість, відображена в Реєстрі прав вимоги № 1 від 23.02.2024 та в Реєстрі боржників від 15.07.2025 (58.116,71 грн), відповідає залишку заборгованості за розрахунком ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідач, будучи обізнаним зі змістом позовної заяви та доданих до неї документів, у судовому засіданні факту переходу права вимоги за кредитним договором до Позивача не оспорював, відповідності поданих Позивачем копій документів їх оригіналам під сумнів не ставив, доказів погашення заборгованості Первісному кредитору чи будь-якому з наступних кредиторів не надав, а його заперечення зводилися виключно до незгоди з розміром нарахованих процентів та до спливу позовної давності.

Оцінюючи надані Позивачем докази у їх сукупності та взаємозв`язку (договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги, акт прийому-передачі реєстру, акт звірки, протокол узгодження, платіжні інструкції про оплату фінансування, розрахунки заборгованості кожного з кредиторів), з урахуванням позиції Відповідача, який перехід права вимоги не оспорював, суд вважає доведеним, що право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 658769863 від 28.08.2021 в обсязі 58.116,71 грн перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС», яке є належним кредитором у цьому зобов`язанні.

Щодо розміру заборгованості та доводів Відповідача про надмірність нарахованих процентів

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною першою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів за кредитним договором, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, а в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України.

Як встановлено судом, Дисконтний період за кредитним договором з урахуванням його продовження відповідно до пункту 1.8 договору закінчився 13.10.2021. Оскільки Відповідач продовжив користуватися кредитом після закінчення Дисконтного періоду, відповідно до пунктів 1.12, 1.12.1 та 4.2 кредитного договору строк дії кредитної лінії (загальний строк дії договору) продовжився не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду, тобто до 11.01.2022. Умови про такий порядок визначення строку кредитування, розмір процентних ставок і порядок їх застосування погоджені сторонами під час укладення кредитного договору (пункт 1.15 договору), що узгоджується з положеннями статті 212 ЦК України щодо правочинів з відкладальною обставиною.

З розрахунків заборгованості Первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися в такому порядку: з 28.08.2021 по 27.09.2021 - за Дисконтною процентною ставкою 0,44% на день (52,80 грн та 57,20 грн на день); з 28.09.2021 по 13.10.2021 - за Індивідуальною процентною ставкою 1,90% на день (247,00 грн на день); 17.10.2021, після спливу Пільгового періоду, передбаченого пунктом 3.4 кредитного договору, - донараховано 7.444,76 грн у зв`язку з настанням передбаченої пунктом 1.9.3 договору відкладальної обставини та з урахуванням нарахувань за Пільговий період; з 18.10.2021 по 10.01.2022 - за ставкою 2,98% на день відповідно до пункту 1.12.2 договору (387,39 грн на день). Усього Первісним кредитором нараховано проценти в сумі 24.655,26 грн, з яких Відповідачем сплачено 844,80 грн, а залишок у сумі 23.810,46 грн відступлено ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»; ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період з 17.11.2021 по 10.01.2022 нараховано проценти в сумі 21.306,45 грн. Загальна сума заборгованості за процентами становить 45.116,91 грн (23.810,46 + 21.306,45). Після 10.01.2022 жодних нарахувань за кредитним договором не здійснювалося.

Таким чином, проценти за користування кредитом нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Нарахувань процентів за межами строку дії кредитного договору, а також нарахувань неустойки чи процентів на підставі статті 625 ЦК України розрахунки заборгованості не містять, і такі вимоги Позивачем не заявлялися.

Надаючи оцінку доводам Відповідача про те, що нараховані проценти за користування кредитом не можуть перевищувати суму тіла кредиту, суд враховує таке.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював такі висновки щодо застосування норм права:

«Норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. […] За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова.

[…] Станом на 13 травня 2021 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13 травня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом».

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Кредитний договір у цій справі укладено 28.08.2021, тобто до набрання чинності 24.12.2023 Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким частину п`яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено правилом про максимальний розмір денної процентної ставки. Строк кредитування за цим договором закінчився 11.01.2022 і після 24.12.2023 не продовжувався. Отже, правила про максимальний розмір денної процентної ставки до спірних правовідносин не застосовуються.

Станом на 28.08.2021, як і станом на 13.05.2021, на яку посилається Об`єднана палата Касаційного цивільного суду, законодавство не містило імперативної норми, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом, у тому числі сумою отриманого кредиту. Обмеження, встановлені частиною другою статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», стосуються сукупного розміру неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за порушення споживачем зобов`язань, а не процентів за правомірне користування кредитом у межах строку кредитування. Неустойку Позивач до стягнення не заявляв, а пунктом 3.3 кредитного договору її сукупна сума і так обмежена половиною суми кредиту.

Відповідач із позовом (зустрічним позовом) про визнання недійсними умов кредитного договору щодо розміру процентів як несправедливих у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», про зміну кредитного договору чи про визнання його недійсним не звертався. Кредитний договір та окремі його умови в судовому порядку недійсними не визнавалися, а відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, з урахуванням висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, суд позбавлений можливості за власною ініціативою зменшити розмір процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до умов кредитного договору.

Власного розрахунку (контррозрахунку) заборгованості, який би спростовував розрахунок Позивача, як і доказів сплати коштів у більшому розмірі, ніж враховано кредиторами, Відповідач суду не надав.

Таким чином, доводи Відповідача про те, що проценти за користування кредитом не можуть перевищувати суму тіла кредиту, не ґрунтуються на нормах законодавства, чинного на момент укладення кредитного договору, та не можуть бути підставою для зменшення розміру заборгованості.

Щодо заяви Відповідача про застосування позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України було встановлено з 12.03.2020 та відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначеної статтями 257, 258 цього Кодексу, зупиняється на строк дії такого стану. Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено, у зв`язку з чим перебіг позовної давності з 04.09.2025 поновився.

Як встановлено судом, строк повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором сплинув не пізніше 11.01.2022, а строк сплати процентів, нарахованих за Дисконтний період, - 13.10.2021. Отже, перебіг позовної давності за вимогами Позивача розпочався у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19, і відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позовна давність за цими вимогами продовжилась на строк дії карантину. Надалі, з 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, у період якого позовна давність спочатку продовжувалась на строк його дії, а з 30.01.2024 по 03.09.2025 її перебіг був зупинений.

З позовом до суду Позивач звернувся 18.05.2026, тобто в межах позовної давності з урахуванням її продовження та зупинення відповідно до пунктів 12 і 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Відтак заява Відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 658769863 від 28.08.2021 належним чином не виконав, отриманий кредит не повернув та проценти за користування кредитом, нараховані в межах строку кредитування відповідно до умов договору, не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 58.116,71 грн, з яких 12.999,80 грн - заборгованість за тілом кредиту та 45.116,91 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Право вимоги цієї заборгованості належить Позивачу.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2.662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.04.2026 № 47631. З огляду на задоволення позову в повному обсязі судовий збір у цьому розмірі підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений з Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ», додаткову угоду № 25771097390 від 01.09.2025 до цього договору щодо представництва інтересів Позивача у справі про стягнення заборгованості з Відповідача за кредитним договором № 658769863 від 28.08.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, яким підтверджено надання послуг із вивчення матеріалів справи (2 години - 1.000,00 грн), складання позовної заяви (2 години - 5.000,00 грн), підготовки адвокатського запиту (1 година - 500,00 грн) та клопотання про витребування доказів (1 година - 500,00 грн) на загальну суму 7.000,00 грн, а також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, доказів їх неспівмірності не надав. Суд вважає, що заявлений розмір витрат є документально підтвердженим, пов`язаним із розглядом цієї справи та відповідає обсягу наданих послуг, у зв`язку з чим витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7.000,00 грн підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

IV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 11, 16, 204, 212, 256, 257, 261, 267, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, пунктами 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 8, 21 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 658769863 від 28.08.2021 у розмірі 58.116,71 грн (п`ятдесят вісім тисяч сто шістнадцять гривень 71 копійка), з яких 12.999,80 грн - заборгованість за тілом кредиту, 45.116,91 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2.662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7.000,00 грн, а всього 9.662,40 грн.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: