Рішення № 140152572, 28.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23404/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП №81279318 від 20.07.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача зазначає, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №81279318 від 16.06.2026 Головним управлінням листом №1500-0507-5/108453 від 06.07.2026 повідомлено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі №420/34869/25.

Як вказує представник позивача, ОСОБА_1 11.04.2026 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023, новий розмір пенсії становить 15902,54 грн, а сума доплати за період з 01.02.2023 до 30.04.2026, з урахуванням фактично виплачених сум, склала 120358,19 грн та за період з 01.05.2026 до 30.06.2026 - 7443,66 грн поточної заборгованості.

За твердженням представника позивача, всупереч отриманої інформації щодо повного виконання рішення суду, старшим державним виконавцем винесено постанову ВП №81279318 від 20.07.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Представник позивача вказує, що в оскаржуваній постанові державний виконавець послався на ненадання Головним управлінням відомостей, які насправді викладались у листі від 06.07.2026 №1500-0507-5/108453, а доказів перевірки наведених у цьому листі обставин і доданих до нього документів матеріали виконавчого провадження не містять.

На переконання представника позивача, для застосування відповідальності у вигляді штрафу мають бути встановлені дві умови: факт невиконання рішення про зобов`язання боржника вчинити певні дії та зумовленість такого невиконання неповажними причинами.

Представник позивача зазначає, що нарахована доплата пенсії за період з 01.02.2023 до 30.06.2026 в загальній сумі 127801,85 грн буде виплачена після виділення Головному управлінню відповідних коштів, а виділення коштів для виплати не залежить від Головного управління.

Представник позивача посилається на приписи Бюджетного кодексу України, за якими бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення, а також на те, що з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 розподіл і спрямування асигнувань на фінансування пенсійних виплат належить Пенсійному фонду України, а не Головному управлінню.

Представник позивача вказує, що Планом доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на 2026 рік передбачені обмежені обсяги коштів на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, і на погашення заборгованості на виконання ретроспективних судових рішень, а нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень.

У позові зазначено, що з метою забезпечення належного та своєчасного виконання судових рішень Головним управлінням направлено лист від 11.06.2026 №1500-0902-5/91575 до Пенсійного фонду України щодо порядку дій територіальних органів Пенсійного фонду України до прийняття відповідного нормативно-правового акта або визначення іншого механізму фінансування та здійснення зазначених виплат.

За твердженням представника позивача, станом на день подання позовної заяви заборгованість, яка утворилась після виконання рішення суду у справі №420/34869/25, становить 128930,68 грн, оскільки частину заборгованості в загальному розмірі 2593,00 грн виплачено.

Представник позивача посилається на висновки Верховного Суду, за якими невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує.

У відзиві зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП №81279318 з примусового виконання виконавчого листа №420/34869/25, виданого 19.02.2026 Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО 103596 від 07.07.2025.

Представник відповідача зазначає, що 16.06.2026 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначив про необхідність виконання боржником рішення суду протягом десяти робочих днів, а також постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 450,00 грн і постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн.

У відзиві вказано, що відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження до відділу не надходила, що свідчить про невиконання Головним управлінням рішення суду у визначений судом спосіб та у встановлений виконавцем строк, а тому 20.07.2026 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду у справі №420/34869/25.

За твердженням представника відповідача, з дня набрання законної сили рішенням суду від 05.02.2026 воно боржником не виконано і не може бути виконане без його участі, що свідчить про тривале невиконання рішення суду без поважних причин та дає підстави для висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення.

Представник відповідача вказує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправною та нечинною, а тому за частиною другою статті 265 КАС України з 08.06.2026 Порядок №821 втратив чинність та не підлягає застосуванню, і з цієї дати в Головного управління відсутня правова підстава застосовувати до виплати пенсії спеціальний режим часткової, пропорційної та відстроченої виплати.

За твердженням представника відповідача, жоден інший чинний нормативно-правовий акт спеціального порядку виплати пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, не встановлює, наявність у бюджеті Пенсійного фонду України окремих рядків видатків сама по собі не є порядком виплати, а єдиним правомірним порядком виплати пенсії є загальний порядок, визначений Законом України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за статтею 52 якого пенсія виплачується щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який вона виплачується.

Представник відповідача зазначає, що перерахунок пенсії та визначення розміру заборгованості не є виконанням рішення суду, оскільки рішенням боржника зобов`язано не лише здійснити нарахування, а й провести виплату належних сум пенсії, включення судового рішення до внутрішніх реєстрів та інформаційних систем Пенсійного фонду України про його виконання не свідчить, а доказів внесення інформації про виконання рішення до автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації позивач до відділу не надав.

Представник відповідача вказує, що позивач не надав доказів фактичної відсутності коштів або неможливості виконання рішення суду, зокрема довідок органів Казначейства щодо відсутності коштів, доказів відсутності бюджетних асигнувань, доказів звернення до Пенсійного фонду України щодо додаткового фінансування та доказів вжиття інших заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення суду, а посилання лише на загальні положення бюджетного законодавства та внутрішні процедури фінансування саме по собі про наявність поважних причин невиконання судового рішення не свідчить.

Представник відповідача посилається на те, що одним із завдань Головного управління Фонду є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, і здійснення з цією метою перерозподілу коштів між районами (містами), проте доказів направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або їх перерозподіл позивач не надав.

У відзиві зазначено, що фінансування з бюджету проводиться після внесення даних про заборгованість до Реєстру рішень та визначення відповідної черги на виплату, що боржник зобов`язаний надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, і що таких доказів боржник не надав.

Представник відповідача посилається також на практику Європейського суду з прав людини, за якою держава не може посилатися на відсутність бюджетних коштів як на підставу для невиконання остаточного судового рішення, з посиланням на рішення у справах «Бурдов проти Росії» та «Сук проти України».

Щодо судових витрат представник відповідача зазначає, що позивач є суб`єктом владних повноважень, а тому за частиною другою статті 139 КАС України з відповідача можуть бути стягнуті виключно витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, до яких судовий збір не належить, з посиланням на постанову Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №806/2642/16.

Стислий виклад пояснень третьої особи.

Станом на день розгляду справи, від ОСОБА_1 пояснень до суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 24.08.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу за правилами письмового провадження, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копії матеріалів виконавчого провадження ВП №81279318 та зобов`язав надати витребувані судом докази протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявами по суті справи та наявними в матеріалах справи доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі №420/34869/25, яке набрало законної сили 05.02.2026:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО103596 від 07.07.2025;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО 103596 від 07.07.2025, виданої станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше проведених виплат.

19 лютого 2026 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/34869/25.

Заявою від 15.06.2026, яка того самого дня надійшла до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач ОСОБА_1 просила прийняти виконавчий лист №420/34869/25 до виконання.

Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2026, на підставі виконавчого листа від 19.02.2026 №420/34869/25, виданого Одеським окружним адміністративним судом, відкрив виконавче провадження ВП №81279318 та зазначив про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів. У цій постанові зазначено, що виконавчий документ вступив у законну силу 05.02.2026.

Того самого дня, 16.06.2026, державний виконавець виніс постанову про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 450,00 грн.

Відповідно до протоколів перерахунку пенсії від 11.04.2026 за пенсійною справою №1501025612, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувало пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2023 та з 01.05.2026; підставою перерахунку в обох протоколах зазначено рішення суду, а розмір пенсії з 01.05.2026 визначено в сумі 15902,54 грн.

Згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії від 11.04.2026, сума доплати за період з лютого 2023 року до квітня 2026 року становить 120358,19 грн.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 06.07.2026 №1500-0507-5/108453 направило відповідачу лист про виконання рішення суду, в якому зазначило, що постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла до Головного управління 17.06.2026, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі №420/34869/25 ОСОБА_1 11.04.2026 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023, новий розмір пенсії становить 15902,54 грн, а сума доплати за період з 01.02.2023 до 30.04.2026 з урахуванням фактично виплачених сум склала 120358,19 грн та за період з 01.05.2026 до 30.06.2026 - 7443,66 грн поточної заборгованості, які обліковуються в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

У листі від 06.07.2026 №1500-0507-5/108453 Головне управління повідомило відповідача також про те, що частина нарахованої доплати пенсії зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 в сумі 2593,00 грн у травні та червні 2026 року за рахунок виділених асигнувань додатковими відомостями, а виплата перерахованої пенсії та нарахованої доплати до пенсії буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

У тому самому листі Головне управління повідомило відповідача, що постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправною та нечинною і що Головним управлінням направлено лист від 11.06.2026 №1500-0902-5/91575 до Пенсійного фонду України щодо порядку дій територіальних органів Пенсійного фонду України до прийняття відповідного нормативно-правового акта або визначення іншого механізму фінансування та здійснення зазначених виплат.

Лист від 06.07.2026 №1500-0507-5/108453 разом з протоколами перерахунку пенсії від 11.04.2026 та розрахунком на доплату від 11.04.2026 міститься в копіях матеріалів виконавчого провадження ВП №81279318, поданих відповідачем.

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.06.2026 №1500-0902-5/91575, Головне управління просило Пенсійний фонд України надати невідкладні роз`яснення щодо порядку дій територіальних органів Пенсійного фонду України до прийняття відповідного нормативно-правового акта або визначення іншого механізму фінансування та здійснення зазначених виплат, зазначивши, що відсутність чинного нормативно-правового акта, який би визначав порядок здійснення відповідних виплат, створює ризики неоднакового застосування законодавства територіальними органами Пенсійного фонду України та може призвести до виникнення труднощів під час виконання судових рішень і подання звітів про їх виконання.

Листом від 10.06.2026 №2800-030101-5/43074 Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України з проханням повідомити порядок виплати коштів, нарахованих органами Пенсійного фонду України на виконання судових рішень.

Листом від 24.06.2026 №1500-03-5/101123 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до Пенсійного фонду України з проханням повідомити орієнтовний термін доопрацювання програмного забезпечення щодо виконання рішень суду без урахування Постанови №821, зазначивши, що станом на 23.06.2026 Головним управлінням отримано 1405 рішень суду, які набрали законної сили.

За витягом з Реєстру судових рішень підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (реєстраційний номер РС 821-77110), відомості про рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі №420/34869/25 зареєстровані в підсистемі 22.01.2026, стан рішення зазначено як відпрацьований, залишок невиплачених коштів становить 128930,68 грн, заборгованість по пенсії - 131523,68 грн, а в розділі виплати боргу обліковані три проведені виплати на загальну суму 2593,00 грн.

Згідно з Планом доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на 2026 рік, затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України в лютому 2026 року, видатки на виконання рішень суду передбачені окремими рядками: на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, - у сумі 20146,5 тис. грн, на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень - 18318,3 тис. грн, а за рахунок коштів Державного бюджету України на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, - 34290,4 тис. грн і на погашення заборгованості на виконання ретроспективних судових рішень - 25484,9 тис. грн. Цим же Планом затверджено помісячний розпис доходів і видатків на 2026 рік.

20 липня 2026 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийняв постанову про накладення штрафу від 20.07.2026 ВП №81279318, якою, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

В обґрунтування прийнятого рішення в оскаржуваній постанові вказано, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправною та нечинною, а отже з 08.06.2026 Порядок №821 втратив чинність та не підлягає застосуванню, і з наведеної дати в Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відсутня будь-яка правова підстава застосовувати до виплати пенсії спеціальний режим часткової, пропорційної та відстроченої виплати.

У тексті оскаржуваної постанови зазначено, що з 08.06.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов`язане здійснювати виплату пенсії щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених за спеціальною пенсійною програмою відповідно до Закону №2262-XII, а також виплатити нараховану заборгованість за минулий період у повному обсязі.

За висновком державного виконавця, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не надало належних доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати пенсії не ґрунтується на нормах закону та не підтверджено належними доказами. Здійснення розрахунку на доплату пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Головне управління не надало до відділу доказів внесення інформації про виконання рішення до автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації. Воно не надало належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, не надало інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на виконання судових рішень, а також не зазначило, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили. Отже, незважаючи на наявний обов`язок виконати судове рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не вжило належних заходів для повного та належного виконання судового рішення, а невиплата заборгованості є протиправною та свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.

Вважаючи прийняту постанову про накладення штрафу протиправною, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а також розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

За змістом частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів, крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною.

Частинами першою та другою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Наведені норми пов`язують накладення штрафу не лише з фактом невиконання рішення у визначений строк, а й із відсутністю поважних причин такого невиконання. Відповідальність за статтями 63, 75 Закону №1404-VIII настає тоді, коли боржник мав реальну можливість виконати рішення, однак не вжив залежних від нього заходів для цього. Сам факт неповного виконання рішення для накладення штрафу не достатній, доки виконавець не встановив та не мотивував відсутність поважних причин.

Суд враховує, що, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.11.2025 у справі №260/9788/23 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив: «Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виплата перерахованих сум пенсії за відсутності виділення Пенсійним фондом України коштів для їх виплати та без фактичного перерахування коштів боржнику не може вважатися невиконанням рішення суду без поважних причин, а відтак, невиплата позивачу боржником у виконавчому провадженні ВП №69443733 виплат пенсії на виконання вищевказаного рішення суду у справі №260/517/21 зумовлена не недбалістю боржника чи неналежним виконанням ним обов`язків, а сталася з незалежних від боржника причин, які є поважними в розумінні статей 63 та 75 Закону №1404-VIII».

Застосовуючи наведені норми та висновки Верховного Суду до встановлених обставин, суд виходить з такого.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі №420/34869/25 складається з двох взаємопов`язаних елементів: перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки №ЮО103596 від 07.07.2025 та виплати пенсії в перерахованому розмірі.

Позивач 11.04.2026 здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з визначених судовим рішенням дат, встановив її розмір та обчислив належні до виплати суми.

Розрахунком на доплату від 11.04.2026 підтверджено нарахування за період з лютого 2023 року до квітня 2026 року суми 120358,19 грн, а витягом з Реєстру судових рішень підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України - облік рішення суду з 22.01.2026 та розмір заборгованості.

Отже, позивач виконав рішення суду в частині проведення перерахунку та визначення належної стягувачу суми.

Водночас рішення в частині фактичної виплати нарахованої заборгованості у повному обсязі виконано не було: на день прийняття оскаржуваної постанови зі 131523,68 грн заборгованості виплачено 2593,00 грн, а залишок невиплачених коштів становив 128930,68 грн.

Тому твердження позивача про повне виконання судового рішення суд відхиляє.

Разом із тим предметом цієї справи є не встановлення факту повного виконання рішення у справі №420/34869/25, а перевірка наявності передбачених законом підстав для застосування до позивача штрафу станом на 20.07.2026.

Державний виконавець обґрунтував оскаржувану постанову тим, що з 08.06.2026 Постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 втратила чинність, а отже в позивача відсутня будь-яка правова підстава застосовувати до виплати пенсії спеціальний режим часткової, пропорційної та відстроченої виплати, і з цієї дати позивач зобов`язаний виплатити нараховану заборгованість за минулий період у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 10.09.2026 у справі №320/51895/25 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 - без змін.

Суд погоджується з державним виконавцем у тому, що після 08.06.2026 Постанова Кабінету Міністрів України №821 не могла бути самостійною правовою підставою для подальшого відстрочення або пропорційної виплати заборгованості.

Проте з втрати чинності цим нормативно-правовим актом не випливає ні поява у позивача коштів на виплату, ні виникнення порядку, у якому така виплата мала б здійснюватися.

Згідно з пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено, що, починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто закон про державний бюджет відносить визначення порядку таких видатків до повноважень Кабінету Міністрів України.

Після втрати чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 такий порядок Кабінет Міністрів України визначив постановою від 19.08.2026 №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», яка набрала чинності 28.08.2026, тобто вже після прийняття оскаржуваної постанови.

Пунктом 2 постанови №1046 установлено, що розподіл відповідних видатків здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Цією ж постановою постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано такою, що втратила чинність.

Отже, станом на 20.07.2026, на момент накладення штрафу державним виконавцем, порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України для здійснення зазначених видатків, не існувало, а вимога виплатити нараховану заборгованість за минулий період у повному обсязі не ґрунтувалась на жодному чинному на той час нормативному акті. Більше того, порядок, визначений Кабінетом Міністрів України згодом, побудований саме на пропорційному розподілі в межах виділених бюджетних асигнувань, тобто на тому підході, який державний виконавець вважав неприпустимим.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Наданий позивачем План доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на 2026 рік передбачає окремий та обмежений обсяг коштів на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, і на погашення заборгованості на виконання ретроспективних судових рішень, а також помісячний розпис цих видатків.

Доказів надходження до позивача коштів у розмірі, достатньому для одноразової виплати ОСОБА_1 128930,68 грн, або можливості самостійно змінити бюджетне призначення коштів і спрямувати їх на цю виплату матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що виплата частини нарахованої доплати в сумі 2593,00 грн, проведена у травні та червні 2026 року за рахунок виділених асигнувань, підтверджує не бездіяльність позивача, а виконання ним рішення суду в тому обсязі, який дозволяли отримані асигнування.

Твердження відзиву про те, що відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження до відділу не надходила, спростовується документами самого відповідача. Лист Головного управління від 06.07.2026 №1500-0507-5/108453, яким боржник повідомив про проведений перерахунок пенсії, розмір нарахованої заборгованості, часткову виплату та причини, з яких виплата не здійснена в повному обсязі, разом з протоколами перерахунку пенсії та розрахунком на доплату міститься в поданих відповідачем копіях матеріалів виконавчого провадження і має рукописну резолюцію з прізвищем старшого державного виконавця. Це твердження спростовується і змістом самої оскаржуваної постанови, в якій державний виконавець оцінює надані боржником протоколи перерахунку пенсії та розрахунок на доплату.

Висновок державного виконавця про ненадання позивачем доказів направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або їх перерозподілу не узгоджується із встановленими судом обставинами.

Листом від 06.07.2026 №1500-0507-5/108453, який надійшов до відповідача до прийняття оскаржуваної постанови, позивач повідомив про звернення до Пенсійного фонду України листом від 11.06.2026 №1500-0902-5/91575 щодо порядку дій територіальних органів Пенсійного фонду України до прийняття відповідного нормативно-правового акта або визначення іншого механізму фінансування та здійснення зазначених виплат.

Наявність такого звернення підтверджена і самим листом від 11.06.2026 №1500-0902-5/91575, і листом Головного управління від 24.06.2026 №1500-03-5/101123, і листом Пенсійного фонду України від 10.06.2026 №2800-030101-5/43074 до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України.

Посилання в оскаржуваній постанові на ненадання доказів внесення інформації про виконання рішення до автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації також не узгоджується із встановленими судом обставинами, оскільки наявний у матеріалах справи витяг з Реєстру судових рішень підсистеми Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України підтверджує реєстрацію рішення суду з 22.01.2026, облік нарахованих сум і проведені виплати. Доказів, які б ставили під сумнів достовірність цих відомостей, відповідач не надав.

Оскаржувана постанова містить і внутрішню суперечність. Державний виконавець одночасно виходить з того, що з 08.06.2026 жодного спеціального порядку виплати пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, не існує, і водночас зазначає про ненадання позивачем інформації про те, який обсяг коштів сплачений іншим стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень. Черговість, про яку йдеться, є елементом саме того спеціального порядку, відсутність якого виконавець констатував у цій самій постанові.

Суд також зазначає, що з наявних у справі доказів не вбачається, що перед накладенням штрафу державний виконавець витребував у позивача відомості, ненадання яких він поклав в основу постанови, - про фінансування після 08.06.2026, про обсяг отриманих бюджетних асигнувань, про рух рішення в Реєстрі судових рішень та про черговість виплати, - надав строк для подання таких відомостей і перевірив фактичну можливість територіального органу здійснити виплату. Копії матеріалів виконавчого провадження, подані відповідачем, документів про такі дії не містять.

Перевірка виконання рішення боржником, яку стаття 63 Закону №1404-VIII покладає на виконавця, не зводиться до констатації факту невиплати, а обов`язок вчиняти виконавчі дії ефективно і в повному обсязі, встановлений частиною першою статті 18 цього Закону, охоплює і встановлення причин, з яких рішення не виконано.

Зокрема, відповідач не довів, що станом на 20.07.2026 позивач мав у своєму розпорядженні кошти або іншу реальну можливість виконати рішення в частині виплати, але без поважних причин цього не зробив. Не доведено й того, що перед застосуванням штрафу державний виконавець здійснив достатню та актуальну перевірку причин невиконання рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновок державного виконавця про невиконання рішення суду саме без поважних причин є передчасним і не ґрунтується на достатніх доказах, а отже обов`язкової умови відповідальності за статтями 63, 75 Закону №1404-VIII державний виконавець не встановив.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не відповідає критеріям, визначеним пунктами 1, 3 і 8 частини другої статті 2 КАС України та прийнята не у спосіб, що визначений законом, оскільки статті 63 і 75 Закону №1404-VIII дозволяють накладення штрафу лише за невиконання рішення без поважних причин.

Оскаржувана постанова прийнята без урахування обставин, про які боржник повідомив виконавця листом від 06.07.2026 №1500-0507-5/108453, та без перевірки фактичної можливості боржника здійснити виплату. Вона не є пропорційною, оскільки застосований захід не спрямований на досягнення мети виконавчого провадження: за відсутності у боржника бюджетних асигнувань штраф на користь держави не наближає стягувача до отримання належних йому коштів.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності передбачених статтями 63, 75 Закону №1404-VIII підстав для накладення на позивача штрафу, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд окремо наголошує, що скасування постанови про накладення штрафу не означає визнання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі №420/34869/25 виконаним у повному обсязі та не припиняє обов`язку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 нараховані суми. Таке скасування свідчить лише про недоведеність на дату прийняття оскаржуваної постанови необхідної умови для застосування штрафу - відсутності поважних причин невиконання.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 31.05.2023 у справі №815/4246/17, ухваленій у справі за позовом органу до відділу примусового виконання рішень про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця: «При зверненні органу місцевого самоврядування до суду з позовом до суб`єкта владних повноважень ключовим моментом виступає характер такого звернення, тобто, чи позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів (як юридична особа публічного права) (пункт 1 частина 1 статті 19 КАС України), чи з метою встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (як суб`єкт владних повноважень) (пункт 3 частина 1 статті 19 КАС України), чи відповідно до покладених на нього положеннями чинного законодавства обов`язку звернення до суду (як суб`єкт владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій) (пункт 5 частини 1 статті 19 КАС України)».

У цій же постанові Верховний Суд зазначив: «Звернення Одеської міської ради з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб`єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства».

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, звертаючись до суду з цим позовом, захищало свої порушені права як боржника у виконавчому провадженні ВП №81279318, не здійснювало у спірних правовідносинах публічно-владних управлінських функцій, і спір не пов`язаний із виконанням або невиконанням ним таких функцій.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина перша статті 139 КАС України.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №806/2642/16 суд відхиляє. Ця постанова ухвалена у справі за позовом приватної фірми «ЮрЕкс» до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування висновку та зобов`язання повторно провести державну експертизу звіту, тобто у справі, де суб`єктом владних повноважень був відповідач, а не позивач. Питання про те, за яких умов орган, який звернувся до суду як сторона виконавчого провадження, діє у цих відносинах як суб`єкт владних повноважень у розумінні статті 139 КАС України, ця постанова не вирішує і висновку з цього питання не містить.

Позивач за подання позовної заяви у цій справі №420/23404/26 сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, цей збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.2, 9, 19, 73, 77, 90, 139, 205, 241-246, 262, 265, 268, 269, 272, 287, 378 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Хмельницького Богдана, буд. 34, м. Одеса, Одеська обл., 65605, код ЄДРПОУ 45862901), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП №81279318 від 20.07.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.287 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО