Рішення № 140152562, 28.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34419/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000087/1 від 12.07.2025, №UA500110/2025/000095/1 від 26.07.2025, №UA500110/2025/000102/1 від 16.08.2025, №UA500110/2025/000118/1 від 24.09.2025, №UA500110/2025/000112/1 від 11.09.2025;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000230 від 12.07.2025, №UA500110/2025/000241 від 26.07.2025, №UA500110/2025/000253 від 16.08.2025, №UA500110/2025/000305 від 24.09.2025, №UA500110/2025/000289 від 11.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом подано митні декларації на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митними деклараціями до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірними рішеннями про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної Митного кодексу України як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом було надіслано електронні повідомлення, в яких вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МИТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно п.3 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості резервний. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, Митного кодексу Украни, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, Митного кодексу України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п. 1 Митного кодексу України у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями Митного кодексу Украни, оскільки, відповідно до п. 2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ), а саме: резервним методом.

У відповіді на відзив позивач наполягає на протиправності рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів за резервним методом та наголошує, що під час митного оформлення за декларацією надано вичерпний пакет документів, який повністю підтверджував заявлену ціну за основним методом.

У запереченнях Одеська митниця обґрунтовує правомірність свого рішення про коригування митної вартості.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» (Покупець) та компанією «ACMA for Chemikals & Mining», Єгипет (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № ТЕТ-АСМА/37 від 28.03.2024 (далі Контракт) згідно з предметом якого Продавець продає, а Покупець купує сировину (надалі товар) згідно зі специфікацією.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» здійснило декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією МД № 25UA500110006026U0 від 10.07.2025, 25UA500110006614U0 від 25.07.2025, UA500110/2025/000095/1 від 26.07.2025, № 25UA500110007417U7 від 15.08.2025, № 25UA500110009359U3від 23.09.2025, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з Митним кодексом України.

Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000087/1 від 12.07.2025, № UA500110/2025/000095/1 від 26.07.2025, № UA500110/2025/000102/1 від 16.08.2025, № UA500110/2025/000118/1 від 24.09.2025, № UA500110/2025/000112/1 від 11.09.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500110/2025/000230 від 12.07.2025, № UA500110/2025/000241 від 26.07.2025, № UA500110/2025/000253 від 16.08.2025, № UA500110/2025/000305 від 24.09.2025, № UA500110/2025/000289 від 11.09.2025.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000087/1 від 12.07.2025 зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути застосовано, оскільки, подані документи містять розбіжності та не можуть бути використані для підтвердження заявленої вартості, а саме:

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Але копії наданих платіжних інструкцій від 03.06.2025 № 676 та від 08.07.2025 № 703 не є документами, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», не підтверджує факт переказу коштів на рахунок продавця, оскільки не містять жодних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій;

- у наданих до митного оформлення копії експортної митної декларації від 02.07.2025 № 4975-1-176-2025 зазначено умову поставку FOB та вартість згідно інвойсу 24872 дол. США, при цьому номер інвойсу та валюта платежу у копії експортної митної декларації не зазначено. У проформі-інвойсі від 03.06.2025 № ACMA25-14482, інвойсі від 25.06.2025 №ACMA25-14482, специфікації від 28.05.2025 № 110-111 до контракту від 28.03.2024 № TET-ACMA/37, митній декларації від 10.07.2025 № 25UA500110006026U0 зазначено умови поставки CIF ЧОРНОМОРСК вартість товару 31752 дол. США. Слід зазначити, що на час подання експортної декларації в країні відправлення 02.06.2025 складено проформу-інвойс від 03.06.2025 № № ACMA25-14482, специфікацію від 28.05.2025 № 110-111;

- у наданих копіях платіжних дорученнях не зазначено проформу-інвойс та інвойс, що не дає можливості ідентифікувати оплату за товар. Вищезазначені розбіжності викликають сумніви щодо дійсності, заявленої митної вартості;

- згідно наданого до митного оформлення коносаменту на перевезення, умовою оплати є передоплата, відправником для підтвердження вартості перевезення надано лише лист із зазначенням вартості перевезення за 1 контейнер у розмірі 800 дол. США, що не відповідає вимогам порядку заповнення декларації митної вартості (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599) та положенням Митного та Податкового кодексів України, лист не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі листа не може здійснюватися оплата за надані послуги. Ненадання декларантом на розгляд рахунку на транспортування (послуг) не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором перевізником послуг, пов`язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, у тому числі додаткових, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар;

- відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах CIF Чорноморськ, тобто до обов`язків продавця входить обов`язкове страхування товару. Проте, до митного оформлення такі документи не надавались, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000095/1 від 26.07.2025 зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути застосовано, оскільки, подані документи містять розбіжності та не можуть бути використані для підтвердження заявленої вартості, а саме:

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Але копії наданих платіжних інструкцій від 03.06.2025 № 676; від 08.07.2025 № 703 та від 21.07.2025 №711 не є документами, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», не підтверджує факт переказу коштів на рахунок продавця, оскільки не містять жодних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій, у наданих копіях платіжних дорученнях не зазначено проформу-інвойс та інвойс, що не дає можливості ідентифікувати оплату за товар;

- у поданому до митного оформлення інвойсі від 09.07.2025 №ACMA25-14483 зазначені наступні умови оплати: 9525,6 дол. США передоплата, 22401,9 дол. США

оплата після отримання сканованих копій оригіналів документів. Суми оплати в інвойсі не збігаються з сумою зазначених у платіжних документах. Вищезазначені розбіжності викликають сумніви щодо дійсності, заявленої митної вартості;

- згідно наданого до митного оформлення коносаменту на перевезення від 20.07.2025 №255296347, умовою оплати є передоплата, відправником для підтвердження вартості перевезення надано лише лист із зазначенням вартості перевезення за 1 контейнер у розмірі 860 дол. США, що не відповідає вимогам порядку заповнення декларації митної вартості (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599) та положенням Митного та Податкового кодексів України, лист не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі листа не може здійснюватися оплата за надані послуги. Ненадання декларантом на розгляд рахунку на транспортування (послуг) не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором перевізником послуг, пов`язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, у тому числі додаткових, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар;

- у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 01.06.2025 б/н зазначені ціни товарів на умовах CIF Чорноморськ, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000102/1 від 16.08.2025 зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути застосовано, оскільки, подані документи містять розбіжності та не можуть бути використані для підтвердження заявленої вартості, а саме:

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Але копії наданих платіжних інструкцій від 23.07.2025 № 715 та від 12.08.2025 № 724, а також платіжні доручення від 23.07.2005 № 715JBKLP7 та від 12.08.2025 № 724JBKLP8 на суму більшу ніж зазначено в інвойсі від 31.07.2025 № ACMA25-14639, також банківські платіжні документи від 23.07.2025 № 715 та від 12.08.2025 № 724 не є документами, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», не підтверджує факт переказу коштів на рахунок продавця, оскільки не містять жодних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій; а в платіжних інструкціях від 23.07.2005 № 715JBKLP7 та від 12.08.2025 № 724JBKLP8 зазначено інший банк та рахунок отримувача (банк JP MORGAN CHASE BANK, рахунок отримувача UA57 305299 00000 15002007028086), ніж в контракті (банк Abu Dhabi Islamic Bank, рахунок EG250030017800000100000856287)

- у наданих до митного оформлення копії експортної митної декларації від 30.07.2025 № 6355-1-176-2025 зазначено умову поставку FOB та вартість згідно інвойсу 25074,5, при цьому в гр.. 21 зазначено «карбонат кальцію за рахунком фактурою 14639», але валюту платежу у копії експортної митної декларації не зазначено. Також копія декларації країни відправлення датується 30.07.2025, а інвойс з схожим номером ACMA25-14639 датується 31.07.2025. Також у проформі інвойсі від 06.07.2025 № ACMA25-14633, інвойсі від 31.07.2025 №ACMA25-14639, специфікації від 06.07.2025 № 141 та додатку №1 до специфікації 141 від 24.07.2025 до контракту від 28.03.2024 № TET-ACMA/37, митній декларації від 15.08.2025 № 25UA500110007417U7 зазначено умови поставки CIF ЧОРНОМОРСК вартість товару 31927,5 дол. США. Слід зазначити, що на час подання експортної декларації в країн відправлення 30.07.2025 складено проформу-інвойс від 06.07.2025 № ACMA25 14633, специфікацію від 06.07.2025 № 141, та додаток №1 до специфікації 141 від 24.07.2025;

- у наданих копіях платіжних дорученнях не зазначено проформу-інвойс та інвойс, що не дає можливості ідентифікувати оплату за товар. Вищезазначені розбіжності викликають сумніви щодо дійсності, заявленої митної вартості;

- згідно наданого до митного оформлення коносаменту на перевезення, умовою оплати є передоплата, відправником для підтвердження вартості перевезення надано «freight invoice» із зазначенням вартості перевезення за 1 контейнер у розмірі 860 дол. США, та загальної вартості, але документ має вигляд звичайного листа за місцем вимоги, без дати та номеру, що не відповідає вимогам порядку заповнення декларації митної вартості (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599) та положенням Митного та Податкового кодексів України, лист не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі листа не може здійснюватися оплата за надані послуги. Ненадання декларантом на розгляд рахунку на транспортування (послуг) не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором перевізником послуг, пов`язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, у тому числі додаткових, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар;

- у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 11.06.2025 б/н зазначені ціни товарів на умовах CIF Чорноморськ, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів;- відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах CIF Чорноморськ, тобто до обов`язків продавця входить обов`язкове страхування товару. Проте, до митного оформлення такі документи не надавались, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000118/1 від 24.09.2025 зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути застосовано, оскільки, подані документи містять розбіжності та не можуть бути використані для підтвердження заявленої вартості, а саме:

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Але копії наданих платіжних інструкцій від 23.07.2025 № 715, від 09.09.2025 № 747 та від 19.09.2025 № 755 на суму більшу ніж зазначено в інвойсі від 14.08.2025 №ACMA25-14640 та не є документами, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», у наданих копіях платіжних дорученнях не зазначено проформу-інвойс та інвойс за які виконується оплата, що не дає можливості ідентифікувати оплату за товар. У поданому до митного оформлення інвойсі від14.08.2025 № ACMA25-14640 зазначені наступні умови оплати: 6350,40 дол. США -передоплата, 25401,60 дол.США - оплата після отримання сканованих копій оригіналів документів. Суми оплати в інвойсі не збігаються з сумою зазначених у платіжних документах;

- у наданих до митного оформлення копії експортної митної декларації від 17.08.2025 №700334838827247 зазначено умову поставку FOB та вартість згідно інвойсу 24872, при цьому валюта платежу у копії експортної митної декларації не зазначено. У проформі-інвойсі від 06.07.2025 №ACMA25-14633, інвойсі 14.08.2025 №ACMA25 14640, специфікації від 06.07.2025 №141 до контракту від 28.03.2024 №ТЕТ-ACMA/37, митній декларації від 23.09.2025 №25UA500110009359U3 зазначено умови поставки CIF ЧОРНОМОРСК вартість товару 31752 дол. США. Слід зазначити, що на час подання експортної декларації в країні відправлення 17.08.2025 складено проформу-інвойс від 06.07.2025 №ACMA25-14633, специфікацію від 06.07.2025 №141 та інвойс від 14.08.2025№ACMA25-14640. Вищезазначені розбіжності викликають сумнів щодо дійсності, заявленої митної вартості;

- згідно наданого до митного оформлення коносаменту на перевезення від 21.08.2025 №256782638 умовою оплати є передоплата, відправником для підтвердження вартості перевезення надано лише лист із зазначенням вартості перевезення за 1 контейнер у розмірі 900дол.США, що не відповідає вимогам порядку заповнення декларації митної вартості (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N599) та положенням Митного та Податкового кодексів України, лист не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі листа не може здійснюватися оплата за надані послуги. Не надання декларантом на розгляд рахунку на транспортування (послуг) не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором перевізником послуг, пов`язаних з перевезенням товарів a6o що с умовою ix перевезення, у тому числі додаткових, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар;

- у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 01.06.2025 б/н зазначені ціни товарів на умовах CIF Чорноморськ, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів UA500110/2025/000112/1 від 11.09.2025 зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути застосовано, оскільки, подані документи містять розбіжності та не можуть бути використані для підтвердження заявленої вартості, а саме:

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Копії наданих платіжних інструкцій від 23.07.2025 № 715 та від 09.09.2025 №747 а також платіжні доручення від 23.07.2005 № 715JBKLP7 та від 09.09.2025 № 747JBKLP9 на суму більшу ніж зазначено в інвойсі від 28.08.2025 №ACMA25-14697 та не є документами, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, у наданих копіях платіжних дорученнях не зазначено проформу-інвойс та інвойс за які виконується оплата, що не дає можливості ідентифікувати оплату за товар. У поданому до митного оформлення інвойсі від 28.08.2025 №ACMA25-14697 зазначені наступні умови оплати: 6385,5 дол. США передоплата, 25542 дол. США оплата після отримання сканованих копій оригіналів документів. Суми оплати в інвойсі не збігаються з сумою зазначених у платіжних документах. В платіжних інструкціях від 23.07.2005 № 715JBKLP7 та від 09.09.2025 № 747JBKLP9 зазначено інший банк та рахунок отримувача (банк JP MORGAN CHASE BANK, рахунок отримувача UA57 305299 00000 15002007028086), ніж в контракті (банк Abu Dhabi Islamic Bank, рахунок EG250030017800000100000856287);

- у наданих до митного оформлення копії експортної митної декларації від 28.08.2025 № 7510-1-176-2025 зазначено умову поставку FOB та вартість згідно інвойсу 24999,47, при цьому валюта платежу у копії експортної митної декларації не зазначено. У проформі-інвойсі від 06.07.2025 № ACMA25-14633, інвойсі 28.08.2025 №ACMA25-14697 специфікації від 06.07.2025 № 141 до контракту від 28.03.2024 № TET-ACMA/37, митній декларації від 10.09.2025 № 25UA500110008557U6 зазначено умови поставки CIF ЧОРНОМОРСК вартість товару 31927,50, дол. США. Слід зазначити, що на час подання експортної декларації в країні відправлення 28.08.2025 складено проформу-інвойс від 06.07.2025 № ACMA25-14633, специфікацію від 06.07.2025 № 141. Вищезазначені розбіжності викликають сумніви щодо дійсності, заявленої митної вартості;

- згідно наданого до митного оформлення коносаменту на перевезення від 04.09.2025 № 257156692 умовою оплати є передоплата, відправником для підтвердження вартості перевезення надано лише лист із зазначенням вартості перевезення за 1 контейнер у розмірі 900 дол. США, що не відповідає вимогам порядку заповнення декларації митної вартості (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599) та положенням Митного та Податкового кодексів України, лист не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі листа не може здійснюватися оплата за надані послуги. Ненадання декларантом на розгляд рахунку на транспортування (послуг) не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором перевізником послуг, пов`язаних з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, у тому числі додаткових, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар;

- у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 01.06.2025 б/н зазначені ціни товарів на умовах CIF Чорноморськ, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до Митного кодексу України або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього Митного кодексу України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 Митного кодексу України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст. 7 Митного кодексу України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення. Відповідно до п. 23 та 24 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою ст. 53 Митного кодексу України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу, щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 та 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч. 3 Митного кодексу України ( - розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

Так, суд погоджується із доводами позивача про те, що форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.

До митного оформлення декларантом були подані платіжні інструкції в іноземній валюті в електронній формі, а саме SWIFT-повідомлення, які формуються банком платника та надсилаються банку отримувача для здійснення міжнародних платежів, подані до митного оформлення, завірені ЕЦП позивача та містять відмітку банку.

Банківські реквізити отримувача вказані у всіх платіжних інструкціях в іноземній валюті, що подавались до митного оформлення банк-кореспондент (або банк- посередник) задіяний у проведенні транзакції, щоб забезпечити переказ коштів між банком платника та банком отримувача є поширеною практикою міжнародних розрахунків.

Платіжними інструкціями, поданими до митного оформлення, підтверджується сплата вартості товару на умовах, визначених продавцем у специфікаціях.

Відсутній обов`язок у призначенні платежу зазначати реквізити проформи-інвойсу чи інвойсу, водночас у поданих платіжних документах в призначенні платежу міститься посилання на відповідний контракт та специфікації, що дає змогу ідентифікувати здійснені оплати.

Таким, чином відсутність у платіжних інструкціях інформації щодо інвойсу (проформи-інвойсу) не робить документи недійсними і не може бути покладена в основу рішення про коригування митної вартості.

Митне оформлення експорту товарів здійснювалось не позивачем, що унеможливлює вплив на питання заповнення митної декларації країни відправлення, відповідно позвач не відповідає за правильність її заповнення

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок за свій рахунок укласти договір на перевезення товару з узгодженого пункту поставки до названого порту призначення та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця немає жодного зобов`язання щодо укладення договору перевезення та страхування.

Витрати на перевезення товару, понесені продавцем товару на умовах поставки CIF згідно Інкотермс, не є складовою митної вартості, яка окремо додається до ціни товару при визначенні його митної вартості згідно з положеннями частини десятої статті 58 Кодексу.

Також, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, а тому продавець може оформлювати останній у довільній формі.

Страхування товару на умовах поставки CIF згідно Інкотермс також не є додатковою складовою митної вартості, визначеною пунктом 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, всупереч твердженням митниці.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем не вказано яким саме чином вказані обставини впливають на визначення митної вартості товару.

З огляду на викладене, такі твердження є необґрунтованими та безпідставними.

Також суд зазначає, що відповідач не наводить конкретних розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту (договору). В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Крім цього суд зазначає, що решта доводів та заперечень відповідача приведених у відзиві не спростовують висновки суду по суті заявлених позовних вимог.

Приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 по справі № 140/804/19, від 11.06.2020 по справі № 815/5464/16, від 30.04.2020 по справі № 820/231/16, від 31.03.2020, від 19.03.2020 по справі № 808/4127/15)

Митним кодексом України встановлено, що при відсутності застережень, щодо застосування основного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів. Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту), щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору, щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами третьою та шостою цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до пункту другого та четвертого Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі, щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п. 2 та 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки, щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація, щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних, щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020 справа № 260/718/19; 27.04.2020 справа № 140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 по справі № 820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем не вказано яким саме чином вказані обставини впливають на визначення митної вартості товару.

Такі докази не містяться і в матеріалах справи.

Частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або, якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір за подання даного позову.

Керуючись ст. 77 - 79, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» (03039, вул. Фрометівська, 18-Г, м. Київ, ЄДРПОУ 36957744) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А; ЄДРПОУ: 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000087/1 від 12.07.2025, №UA500110/2025/000095/1 від 26.07.2025, №UA500110/2025/000102/1 від 16.08.2025, №UA500110/2025/000118/1 від 24.09.2025, №UA500110/2025/000112/1 від 11.09.2025;

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної деклараціїUA500110/2025/000230 від 12.07.2025, №UA500110/2025/000241 від 26.07.2025, №UA500110/2025/000253 від 16.08.2025, №UA500110/2025/000305 від 24.09.2025, №UA500110/2025/000289 від 11.09.2025.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕТРАВІОН К» судовий збір у розмірі 3770,74 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.09.2026.

Суддя Олександр ХУРСА