Ухвала суду № 140152498, 28.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27344/26

УХВАЛА

28 вересня 2026 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Лідер» про забезпечення позову у справі № 420/27344/26,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Лідер» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної служба України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) в Одеської області, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ058170 від 25 серпня 2026 року (за актом перевірки №ОАР097124 від 24.07.2026) про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Лідер» у розмірі 17 000 гривень

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

25.09.2026 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Лідер» надійшла заява про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі Постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ058170 від 25 серпня 2026 року (за актом перевірки №ОАР097124 від 24.07.2026) про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Лідер» у розмірі 17 000 гривень.

В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржувана позивачем постанова може бути пред`явлена до примусового виконання, при цьому позивачем до суду подано позов про її скасування. Сукупність наведених обставин вказує на існування об`єктивної необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, а також наведене свідчить, що без вжиття заходів забезпечення позову позивачу для відновлення своїх прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що є підставою для постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та доданні до неї матеріали, суд приходить до висновку, що у задоволені вказаної заяви слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а.

Суд звертає увагу, що сама лише незгода із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 у справі № 120/1001/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Як вказано вище, заявник просить забезпечити позов, шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ058170 від 25 серпня 2026 року.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано настанням негативних наслідків для позивача.

У той же час, в підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому, надаючи оцінку доводам представника позивача про очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення, суд зазначає, що клопотання не містить в собі жодних відомостей про такі обставини, а посилання позивачем з цього приводу на його позицію, викладену в позовній заяві, є фактичним бажанням заявника вирішити справу по суті без її розгляду, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Таким чином, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ058170 від 25 серпня 2026 року до набрання законної сили рішення суду по справі є фактично прийняттям судового рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інститут забезпечення позову.

Суд зауважує, що ознаки протиправності оскаржуваної постанови підлягають встановленню при вирішенні справи по суті.

Виходячи зі змісту позовної заяви та викладеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, станом на час винесення даної ухвали, беручи до уваги відсутність обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов`язують можливість забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Частиною 5 ст. 154 КАС України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241-243, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Лідер» про забезпечення позову у справі № 420/27344/26 - відмовити.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко