Рішення № 140152334, 29.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8233/26

Провадження № 2/752/9591/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

у березні 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором № 545902-КС-001 про надання кредиту від 05.07.2025 року в розмірі 37 290,00 грн, і сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05.07.2025 року між ним та ОСОБА_1 укладено Договір № 545902-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» 05.07.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 545902-КС-001 про надання кредиту.

Цього ж дня відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 545902-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UА-2073 на номер телефону НОМЕР_1 , який вказано позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником введено/відправлено.

Відповідно до п. 2.1. Договору ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Договором № 545902-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав.

Станом на 15.02.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 545902-КС-001 про надання кредиту в розмірі 37 290,00 грн, що складається з: 11 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 18 590,00 грн - сума прострочених платежів за процентами; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 5 500,00 грн, та сума прострочених платежів за комісією - 2 200,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 02.04.2026 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін і витребувано в АТ «ПУМБ» інформацію, що містить банківську таємницю щодо ОСОБА_1 (а.с. 109-110).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 05.07.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 545902-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано зі сторони відповідача одноразовим ідентифікатором UА-2073 в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується також пропозицією та прийняттям пропозиції щодо укладення договору.

Згідно з умовами вказаного Договору визначено суму кредиту - 11 000,00 грн (п. 2.1.) Строк на який надається кредит - 24 тижні (п. 2.3.). Стандартна процентна ставка за кредитом 1 % в день (п. 2.4.). Комісія за видачу кредиту - 2 200,00 грн. Строк дії Договору - до 20.12.2025 року (п. 2.8.). Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 27 141,58 грн (п. 2.9.).

Факт отримання кредитних коштів у сумі 11 000,00 грн підтверджено ТОВ «ПрофітГід», а також інформацією, що надійшла на виконання ухвали суду від 02.04.2026 року від АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/6329 БТ від 16.04.2026 року, з якої вбачається, що в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , та випискою по рахунку, з якої вбачається зарахування 05.07.2025 року на вказану картку 11 000,00 грн кредиту.

ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за вказаним Договором, у зв`язку з чим, ТОВ «Бізнес Позика» порушило перед судом питання про стягнення з нього заборгованості, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 03.03.2026 року становить 37 290,00 грн, що складається з: 11 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 18 590,00 грн - сума прострочених платежів за процентами; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 5 500,00 грн, та сума прострочених платежів за комісією - 2 200,00 грн.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч. ч. 3,4,6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. ст. 1046, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року в справі № 300/438/18.

При цьому, питання щодо повернення кредиту, нарахування і сплати процентів за користування кредитом визначаються умовами кредитного договору.

Отже, судом встановлено, що між сторонами укладено Кредитний договір в якому зазначені умови кредитування, строк дії кредиту, сума кредиту, відсотки та інші істотні умови.

Також судом з`ясовано, що після підписання цього Договору відповідачу надано у користування кредитні кошти.

При цьому, відповідач зазначені обставини жодним чином не спростовувала.

Будь-яких заперечень щодо факту отримання від банку кредитних коштів та користування ними, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідач до суду не надала.

Також у матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували наданий позивачем розрахунок та підтверджували виконання боржником кредитного зобов`язання.

Таким чином, враховуючи, що належних і достовірних доказів погашення заборгованості за Кредитним договором та його припинення відповідач не надав та не спростував доказів, наданих позивачем, в зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині суми отриманого кредиту 11 000,00 грн та процентів за користування кредитом у межах строку дії Кредитного договору 18 590,00 грн, підлягають задоволенню.

Що ж стосується стягнення процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, в сумі 5 500,00 грн, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, періоди нарахування 3 % річних вказано з 20.07.2025 року по 13.08.2025 року. Далі сума нарахувань за ст. 625 ЦК України не змінювалась.

При цьому, процентна ставка 3 % річних, згідно зі ст. 625 ЦК України розраховується за формулою: проценти = сума боргу ? процентна ставка (%) / 100 % ? кількість днів / кількість днів у році.

Таким чином за період розрахунку з 20.07.2025 року по 13.08.2025 року - 25 днів, 3 % річних = 11 000,00 грн (сума боргу) ? 3,000 % (процентна ставка) / 100 % ? 4 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 22,60 грн.

Отже, позивачем неправильно розраховано заявлену до стягнення суму коштів у цій частині.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 200,00 грн комісії, пов`язаної з видачею кредиту.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2,3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з Додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017 року) щодо оплатності видачу кредиту, сплату якої вимагає позивач, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

До цього зводяться висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої комісії відсутні.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 29 612,60 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 11 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 18 590,00 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 22,60 грн

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 114,21 грн, що пропорційно розміру задоволеної суми позовних вимог (79,41% ціни позову).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 545902-КС-001 про надання кредиту від 05.07.2025 року в розмірі 29 612,60 грн (двадцять дев`ять тисяч шістсот дванадцять гривень 60 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2 114,21 грн (дві тисячі сто чотирнадцять гривень 21 копійку) сплаченого судового збору.

Відомості про сторін справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко