Рішення № 140152292, 28.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15664/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач), в інтересах якого діє представник Кокарева Євгенія Олександрівна, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 25.04.2025 №262740013935;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Списку 2 виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці згідно із пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення, а саме з 17.04.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.04.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області, яке рішенням від 25.04.2025 № 262740013935 відмовило позивачу у призначенні пенсії з посиланням на відсутність пільгового стажу за Списком № 2.

Позивач зазначає, що на дату звернення йому виповнилося 59 років, його страховий стаж становить 32 роки 11 місяців 10 днів, що встановлено самим відповідачем. Трудова діяльність позивача протягом тривалого часу пов`язана з роботою за професіями електрозварника ручного зварювання та електрогазозварника, які передбачені Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Позивач наголошує, що трудова книжка містить запис про атестацію його посади та підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, а індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відображають наявність у нього спеціального стажу з липня 2010 року по березень 2025 року з кодом підстави для обліку спеціального стажу ЗП301Б1, тобто пільговий стаж підтверджений даними, які перебувають у розпорядженні самого Пенсійного фонду України.

На думку позивача, працівник не може нести відповідальність за неналежне оформлення документів роботодавцем, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць, а відмова відповідача ґрунтується на формальних підставах та порушує його конституційне право на соціальний захист, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 23.05.2025 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Також вищенаведеною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду засвідчені належним чином копії рішення від 25.04.2025 № 262740013935 та документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано до суду засвідчену копію електронної пенсійної справи позивача.

04.06.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заяву позивача від 17.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглянуто ГУ ПФУ в Одеській області за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду до страхового стажу позивача зараховано всі періоди, страховий стаж становить 32 роки 11 місяців 10 днів, однак пільговий стаж роботи на посаді «слюсар монтажник, електрозварник, електрогазозварник» не визначено, оскільки відсутня уточнююча довідка про період роботи і характер виконуваних робіт із зазначенням перебування у відпустках без збереження заробітної плати та накази про результати атестації робочих місць. Відповідач вказує, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, необхідно подати трудову книжку, виписку із наказу про проведення атестації на відповідному робочому місці, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відповідач також зазначив, що відсутність підтвердження пільгового стажу належними доказами не породжує права на пенсію за віком на пільгових умовах, посилаючись на постанову Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 484/2323/16-а, та заперечив проти стягнення судового збору з посиланням на цільовий характер коштів Пенсійного фонду України (стаття 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.04.2025 № 262740013935 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Відповідно до вказаного рішення вік заявника становить 59 років, страховий стаж 32 роки 11 місяців 10 днів, пільговий стаж за Списком № 2 відсутній. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Пільговий стаж роботи на посаді «слюсар монтажник, електрозварник, електрогазозварник», який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, не визначено, оскільки відсутня уточнююча довідка про період роботи і характер виконуваних робіт із зазначенням перебування у відпустках без збереження заробітної плати та накази про результати атестації робочих місць. Дата, з якої заявник матиме право на пенсійну виплату, визначена відповідачем як 04.03.2029.

Судом також встановлено, що трудова книжка позивача містить записи про його роботу у публічному акціонерному товаристві «Київенерго» з 05.07.2010 на посаді електрозварника 5 розряду району теплових мереж, у тому числі запис № 15 про переведення з 01.04.2013 на посаду електрогазозварника 5 розряду району теплових мереж «Поділ» ПАТ «Київенерго», до якого внесено відмітку про те, що посаду атестовано та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно зі Списком № 2 (наказ від 01.04.2013 № 212).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), які містяться в матеріалах електронної пенсійної справи позивача, у період з липня 2010 року по березень 2025 року включно позивачу без перерв обліковано спеціальний стаж з кодом підстави для обліку спеціального стажу ЗП301Б1, який згідно з довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідає роботі працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Уточнюючої довідки роботодавця про пільговий характер роботи позивача та окремих копій наказів про результати атестації робочих місць матеріали електронної пенсійної справи не містять. Доказів звернення відповідача до роботодавця позивача з метою отримання таких документів або перевірки відомостей про умови праці позивача суду не надано.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 5 рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Згідно з пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, передбачених цією нормою.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та готує документи для її виплати.

Застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулюється Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі Порядок № 383).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 383 атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, результати якої використовуються, зокрема, при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, у розділі XXXIII «Загальні професії (у всіх галузях господарства)» були передбачені електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, та електрозварники ручного зварювання.

Аналогічні професії передбачені розділом XXXIII «Загальні професії (у всіх галузях господарства)» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Процедура подання та розгляду заяв про призначення пенсії визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), згідно з яким право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV є досягнення встановленого віку, наявність необхідного страхового стажу, а також наявність стажу роботи на посадах (за професіями), передбачених Списком № 2, зайнятість на яких повний робочий день підтверджена результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, на дату звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилося 59 років, а його страховий стаж становить 32 роки 11 місяців 10 днів, тобто позивач відповідає вимогам пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV щодо віку (не менше 55 років) та страхового стажу (не менше 30 років). Отже, спірним у цій справі є лише питання наявності у позивача пільгового стажу роботи за Списком № 2 тривалістю не менше 12 років 6 місяців.

Підставою для відмови у призначенні пенсії відповідач зазначив відсутність уточнюючої довідки про період роботи і характер виконуваних робіт та наказів про результати атестації робочих місць.

Надаючи оцінку таким підставам, суд зазначає, що зі змісту пунктів 1, 3, 20 Порядку № 637 вбачається, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 20.01.2021 у справі № 311/2865/13-а.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2026 у справі № 160/34344/23 наголосив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, та дійшов висновку про протиправність відмови у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи за професією, передбаченою Списком, записи про яку містяться в трудовій книжці, з підстав ненадання довідок, що підтверджують пільговий характер роботи.

Крім того, за змістом пункту 1 Порядку № 637 трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи саме за період до впровадження персоніфікованого обліку. Натомість за періоди після впровадження персоніфікованого обліку стаж відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а пунктом 3 Порядку № 637 дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, прямо віднесено до документів, які приймаються для підтвердження стажу роботи.

Як встановлено судом, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) у період з липня 2010 року по березень 2025 року включно позивачу без перерв обліковано спеціальний стаж з кодом підстави для обліку ЗП301Б1, тобто стаж роботи за Списком № 2 за результатами атестації робочих місць. Такі відомості внесено до реєстру застрахованих осіб на підставі звітності роботодавця, вони перебувають у розпорядженні самого Пенсійного фонду України та були наявні в матеріалах електронної пенсійної справи на час прийняття оскаржуваного рішення.

Зазначені відомості персоніфікованого обліку узгоджуються із записами трудової книжки позивача, яка містить записи про його роботу з 05.07.2010 за професіями електрозварника та електрогазозварника 5 розряду, передбаченими розділом XXXIII «Загальні професії (у всіх галузях господарства)» Списків № 2, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 № 461, а також відмітку про те, що посаду електрогазозварника атестовано та підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення згідно зі Списком № 2 (наказ від 01.04.2013 № 212).

Отже, трудова книжка позивача містить відомості, що визначають його право на пенсію на пільгових умовах, у тому числі відомості про результати атестації робочого місця, а дані персоніфікованого обліку підтверджують зайнятість позивача на роботах за Списком № 2 за весь період з липня 2010 року по березень 2025 року. За таких обставин вимога відповідача щодо надання уточнюючої довідки для підтвердження цього періоду є безпідставною.

Тривалість зазначеного періоду становить 14 років 9 місяців, що перевищує необхідні 12 років 6 місяців стажу на роботах за Списком № 2, передбачені пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Щодо посилання відповідача на відсутність наказів про результати атестації робочих місць, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, а контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Велика Палата Верховного Суду також погодилась із висновком про те, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

У цій справі факт проведення атестації робочого місця позивача та підтвердження за її результатами права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 відображено у трудовій книжці позивача з посиланням на реквізити відповідного наказу роботодавця, а облік спеціального стажу позивача з кодом ЗП301Б1, що передбачає зайнятість на роботах за Списком № 2 саме за результатами атестації робочих місць, здійснювався протягом усього спірного періоду. Відсутність у матеріалах електронної пенсійної справи окремих копій наказів про результати атестації за таких обставин не спростовує пільгового характеру роботи позивача та не може покладати на нього негативні наслідки неналежного, на думку відповідача, оформлення документів роботодавцем.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, відповідач, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача пільгового стажу, мав право звернутися до роботодавця позивача із вимогою про надання необхідних документів, у тому числі наказів про результати атестації робочих місць, та здійснити перевірку достовірності відомостей про умови праці позивача. Проте доказів вчинення таких дій відповідачем суду не надано.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 160/25901/24, в якій зазначено, що орган Пенсійного фонду, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності в особи пільгового стажу, мав право на звернення до підприємства, на якому працювала особа, із вимогою про надання необхідних додаткових документів, здійснення відповідної перевірки достовірності поданих відомостей та умов праці, а невідповідність документів встановленій формі не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 420/27852/23 у подібних правовідносинах також дійшов висновку про необґрунтованість посилань органу Пенсійного фонду України на відсутність у особи пільгового стажу роботи лише через ненадання нею відповідних уточнюючих довідок, зазначивши, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані документи шляхом звернення до підприємств, де працював заявник, із відповідними запитами.

Позивач, як особа, на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, подання звітності до системи персоніфікованого обліку та проведення атестації робочих місць, не може нести відповідальність за неповноту документів, які мали бути оформлені роботодавцем, а тому така неповнота не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 484/2323/16-а суд не бере до уваги, оскільки наведений відповідачем висновок стосується випадку відсутності підтвердження пільгового стажу належними доказами, тоді як у цій справі пільговий стаж позивача підтверджується записами трудової книжки та даними персоніфікованого обліку, які перебувають у розпорядженні самого відповідача.

Щодо періоду роботи позивача з 03.05.1990 по 02.09.2002 за професією електрозварника ручного зварювання, на який позивач посилається в позовній заяві, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку № 383 до пільгового стажу зараховується період роботи за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Матеріали справи не містять документів про умови праці та результати атестації робочого місця позивача за вказаний період, а відповідачем питання щодо його зарахування до пільгового стажу з урахуванням наведених вище висновків та повноважень, передбачених частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, не досліджувалось. Зважаючи на те, що наявність у позивача необхідного пільгового стажу підтверджується періодом його роботи з липня 2010 року по березень 2025 року, питання зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 03.05.1990 по 02.09.2002 підлягає вирішенню відповідачем під час повторного розгляду заяви позивача.

Таким чином, відповідач, приймаючи рішення від 25.04.2025 № 262740013935, не виконав свого обов`язку щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, передусім відомостей трудової книжки позивача та даних персоніфікованого обліку, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 17.04.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, оскільки прийняттю відповідного рішення передує дослідження та аналіз стажу роботи особи, що звернулася за призначенням пенсії, перевірка та оцінка наданих доказів на предмет їх прийнятності та достатності, визначення дати, з якої призначається пенсія, та обчислення її розміру.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, та перебирати на себе функції органу Пенсійного фонду щодо вирішення питання про призначення пенсії, адже завданням адміністративного суду є здійснення контролю за правомірністю рішення суб`єкта владних повноважень, а не первинний розгляд того чи іншого питання.

У цій справі відповідач, відмовляючи позивачу, взагалі не визначив пільговий стаж позивача та не надав оцінки всім періодам його роботи, а тому остаточне вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах, у тому числі з урахуванням періоду роботи з 03.05.1990 по 02.09.2002, щодо якого суд позбавлений можливості надати оцінку, належить до повноважень відповідача.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2026 у справі № 160/34344/23, встановивши обставини, які свідчать про право особи на зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи, зазначив, що в ситуації, коли судом не перевіряється зарахування до стажу інших періодів роботи, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання органу Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву особи про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду щодо зарахування до пільгового стажу відповідних періодів її роботи.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 420/27852/23 погодився з таким способом захисту у подібних правовідносинах, зазначивши, що встановлення достатності визначених судом періодів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах належить до повноважень органу Пенсійного фонду України, які відповідач реалізує при повторному розгляді заяви про призначення пенсії з обов`язковим врахуванням висновків суду.

Надаючи правову оцінку обраного способу захисту, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З огляду на наведені обставини, з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV з урахуванням висновків суду щодо зарахування до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 періоду роботи позивача з липня 2010 року по березень 2025 року, а в задоволенні вимоги про зобов`язання призначити пенсію з 17.04.2025 відмовити.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем до позову додано квитанцію № TZYB-YTTF-U8EE від 13.05.2025 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.04.2025 № 262740013935 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду щодо зарахування до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 періоду роботи ОСОБА_1 з липня 2010 року по березень 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Пекний