Рішення № 140152278, 28.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11841/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру, починаючи з дати застосування обмеження 23.11.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пенсію призначено у розмірі 34802,87 грн. Проте, під час виплати пенсії відповідач застосував обмеження максимальним розміром до 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність сумою 23610 грн., посилаючись на ст.27 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ст.7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2025 рік". Вважає таке обмеження протиправним, оскільки воно звужує його право на належне пенсійне забезпечення та суперечить гарантіям соціального захисту. Зазначає, що обмеження застосовується з 23.11.2018 р. та має триваючий характер. У зв`язку з цим просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо обмеження пенсії і зобов`язати здійснити її перерахунок та виплату без обмеження максимального розміру з 23.11.2018 р.

Ухвалою від 28.04.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

13.05.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-IV, а її розмір відповідно до ч.3 ст.27 цього Закону обмежується десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з цим пенсійну виплату позивачу встановлено у розмірі 23610 грн. Зауважує, що підстав для незастосування обмеження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. № 1 немає, оскільки пенсія позивача призначена за Законом № 1058-IV. Вважає, що діяв у межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, а тому права позивача не порушував. Щодо вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії відповідач посилається на те, що прийняття рішень про призначення, перерахунок пенсії та визначення її розміру належить до компетенції органів Пенсійного фонду, а суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача. У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Також вказує на порушення позивачем строку звернення до суду.

19.05.2026 р. представник позивача подав до суду відповідь на відзив та зазначив, що сума обмеження не була матеріально відчутною на момент призначення пенсії 23.11.2018 р., оскільки перевищення розміру було незначним. Обмеження стало істотним лише після проведення подальших перерахунків за Списком №1 та застосування індексацій, коли розмір нарахованої пенсії зріс до 34 802,87 грн. Повний та документально підтверджений обсяг відомостей про структуру утримань і точні суми обмежених індексацій позивач отримав лише з листа-відповіді ГУ ПФУ від 02.09.2025 р.

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Одеській області та отримує пенсію з 23.11.2018 р. за віком на пільгових умовах, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач 18.08.2025 р. звернувся до Головного управління із заява, в якій просив розрахувати пенсію без застосування обмеження, як особі з інвалідністю ІІ групи в наслідок війни.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за вих.№ 24761-23872/З-02/8-1500/25 від 02.09.2025 р. повідомив, що позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону обчислену при страховому стажі 51 рік 3 місяці (враховано по 29.02.2024), в тому числі робота за Списком №1 - 22 роки, середньомісячній заробітній платі 44443,73 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 31.10.2018 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір становить 34802,87 грн, де: розмір пенсії за віком - 22777,41 грн; доплата за 16 років понаднормового стажу - 377,76 грн; доплата до пенсії згідно Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" - 12399.81 грн; обмеження індексації ОРП з 01.03.2025 - (-849,23 грн); цільова допомога інвалідам війни II-ї групи - 50,00 грн; підвищення інвалідам війни 2 групи (40% від 2361 грн) - 944,40 грн; збільшення ЗВС згідно Постанови №1381 - 5482,05 грн; обмеження на індексації з 01.03.2023 - (-3361,12 грн); обмеження на індексації з 01.03.2024 - (-851,13 грн); обмеження на індексації з 01.03.2025 - (-2167,08 грн). Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361 грн. Відповідно до ч.3 ст.27 Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з вищезазначеним, пенсійну виплату встановлено в розмірі 23610,00 грн. Вказано, що оскільки позивач отримує пенсію на пільгових умовах для урахування п.2 Постанови КМУ №1 від 03.01.2025 р. підстав немає.

Згідно розрахунку пенсії позивача станом на листопад 2025 р. зазначено розмір пенсії за віком у розмір 22777,41 грн., доплата за понаднормовий стаж - 377,76 грн., доплата до пенсії по ЗУ "Про підвищення престижності шахтарської праці" - 35554,98 грн., збільшення ст. 21 Постанова №1361 п. 1 - 5482,05 грн., підвищення інвалідам війни ІІ групи - 50,00 грн., максимальний розмір - 23610,00 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 р. № 1058-IV.

Статтею 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

За приписами ч.3 ст.27 Закону № 1058-IV максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Обмеження граничного розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 р.

За правилами ч.1 ст.2 Закону № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 р., максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII ч.3 ст.27 доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 1774-VIII у ч.3 ст.27 слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінити словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.06.2020 р. у справі № 580/234/19 вирішив правову проблему щодо визначення порядку здійснення перерахунку пенсій особам, яким пенсія призначена до набрання чинності Закону № 3668-VI, що запровадив обмеження пенсій максимальним розміром до низки спеціальних законів з питань пенсійного забезпечення громадян та зазначив наступне.

Наведені в пункті 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

Тлумачення пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI; 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

При цьому, норми пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом, останній поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).

Відтак, на осіб, яким пенсія призначена після набрання чинності Закону № 3668-VI та перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 22.12.2022 р. у справі № 440/608/19, від 26.12.2022 р. у справі № 280/5502/19, від 22.12.2022 р. у справі № 440/4371/18, від 21.05.2021 р. у справі № 347/2083/16.

Дана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.11.2024 р. у справі № 160/15794/21.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення № 7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

Разом з цим, Законом № 3668-VI також внесено зміни, зокрема і до Закону № 1058-ІV шляхом викладення ч.3 ст.27 Закону № 1058-ІV в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону № 3668-VI та ч.3 ст.27 Закону № 1058-ІV неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому є обов`язковими для застосування.

Як встановлено (згідно розрахунку пенсії станом на листопад 2025 р.) розмір пенсії позивача за віком визначений у розмірі 22777,41 грн., доплата за понаднормовий стаж - 377,76 грн., доплата до пенсії по ЗУ "Про підвищення престижності шахтарської праці" - 35 554,98 грн., збільшення ст.21 Постанова № 1361 п.1 - 5482,05 грн., підвищення інвалідам війни ІІ групи - 50,00 грн., при цьому максимальний розмір пенсії становить - 23610,00 грн.

Таким чином, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що на позивача розповсюджуються положення ст.27 Закону № 1058-IV, а отже, відповідач при призначенні позивачу пенсії правомірно застосував обмеження максимальним розміром пенсії у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд вбачає зазначити, що відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік" прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2025 встановлено в розмірі 2361,00 грн.

З наведених положень слідує, що максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, у 2025 році не може перевищувати 23610,00 грн.

Отже судом установлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області правомірно визначило позивачу розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, у максимально можливому розмірі 23610,00 грн.

Щодо позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії з 23.11.2018 р. суд зазначає таке.

Як убачається з позовної заяви, позивач вважає, що відповідач протиправно здійснює виплату призначеної йому пенсії з обмеженням максимальним розміром починаючи з 2018 р., у зв`язку з чим просить зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії за вказаний період.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема перерахунком пенсії позивача станом на листопад 2025 року, підтверджують застосування відповідачем обмеження максимальним розміром пенсії позивача починаючи з 01.11.2025 р.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт застосування відповідачем такого обмеження саме з 2018 року, як зазначає позивач, а також не містять пенсійних розрахунків чи інших документів, які б давали можливість установити фактичний розмір пенсії, нарахованої та виплаченої позивачу протягом спірного періоду, і наявність різниці між належною до виплати та фактично виплаченою сумами.

При цьому суд ураховує, що сама по собі обставина призначення або перерахунку пенсії позивача у 2018 р. не є достатньою для висновку про застосування відповідачем обмеження максимальним розміром саме з цієї дати без дослідження відповідних розрахунків та відомостей щодо фактично здійснених пенсійних виплат.

Отже, за відсутності належних і достатніх доказів на підтвердження факту порушення пенсійних прав позивача у період з 2018 р. до 01.11.2025 р., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними, тому не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає правомірним обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивача, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

.