Ухвала суду № 140151169, 28.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7552/26

УХВАЛА

про відмову в ухваленні додаткового судового рішення

28 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1159/12/17351 від 10.09.2025, виданої станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1159/12/17351 від 10.09.2025, виданої станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з розрахунку 89% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 року по день проведення перерахунку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі №380/7552/26 позов задоволено повністю. Зокрема:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2025 №1159/12/17351 про розмір його грошового забезпечення, станом на 01.01.2023, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для перерахунку розміру пенсії з 01.02.2023;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до вказаної довідки, з урахуванням виплачених сум. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

09.09.2026 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі №380/7552/26 про зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1159/12/17351 від 10.09.2025, виданої станом на 01.01.2023, у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з розрахунку 89% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 по день проведення перерахунку.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням суду від 25.05.2026 не досліджено питання щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу з розрахунку 89% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром, а також щодо виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 по день проведення перерахунку. Заявник вважає, що ці обставини є підставою для ухвалення додаткового судового рішення в розумінні п.1 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України.

15.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, мотивовані тим, що пенсія позивачу призначена, перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні заяви.

Оскільки у період з 21.09.2026 по 27.09.2026 включно суддя перебував у відрядженні, вказана заява вирішується 28.09.2026.

Вирішуючи питання про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч.2 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною 3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (ч.4 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №1540/4122/18 вказано:

«Слід зазначити, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов`язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем вимоги.

За змістом частини першої статті 252 КАС України підставою для винесення додаткового рішення може бути неухвалення судом рішення щодо однієї з позовних вимог, якщо щодо решти вимог, заявлених у позові, рішення ухвалено. Додаткове рішення необхідне також у тих випадках, коли відповідь суду не відповідає обсягу поставленого питання або ж спосіб судового захисту викладений неповно.

Отже, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази.

Разом з тим додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Водночас додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.

Додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.».

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що «Перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення, визначений статтею 252 КАС України, є вичерпним», а також що, не погоджуючись із відсутністю у судовому рішенні відповідного розрахунку, учасник справи міг звернутись із скаргою до суду вищої інстанції.

Аналогічний підхід до правозастосування застосовано Верховним Судом в ухвалі від 26.02.2024 у справі №202/1727/18: «У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №9901/118/19 зазначено, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Стаття 252 КАС України передбачає можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення (постанови чи ухвали) з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у постанові чи ухвалі.».

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві від 21.04.2026 позивач заявив дві вимоги: про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2025 №1159/12/17351 та про зобов`язання відповідача перерахувати і виплачувати пенсію з 01.02.2023 на підставі цієї довідки з розрахунку 89% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 по день проведення перерахунку.

Рішенням від 25.05.2026 суд вирішив обидві ці вимоги: позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язано його здійснити з 01.02.2023 перерахунок і виплату пенсії позивача на підставі вказаної довідки з урахуванням виплачених сум.

Суд звертає увагу на те, що наведені в позовній заяві застереження про розрахунок пенсії з 89% суми грошового забезпечення та про виплату різниці між нарахованим і фактично виплаченим розміром не є самостійними позовними вимогами. Вони становлять деталізацію єдиної вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати пенсію, щодо якої рішення ухвалено. Таким чином, питання про право вирішено, спосіб виконання судового рішення визначено, а формулювання «з урахуванням виплачених сум» означає, що перерахована пенсія підлягає виплаті за вирахуванням уже виплачених за відповідний період сум, тобто охоплює і виплату різниці, про яку просить заявник.

Більше того, як вбачається з перерахунку пенсії з 01.03.2026, пенсія виплачується позивачу, виходячи з розміру 89% грошового забезпечення.

Крім того, необґрунтованими є посилання заявника на необхідність зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, оскільки прохальна частина позовної заяви від 21.04.2026 такої вимоги не містить. Згідно ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вирішення в додатковому судовому рішенні питання, яке позивачем як позовна вимога не заявлялося і до предмета спору не входило, означало б вихід за межі спірних правовідносин.

Проаналізувавши зміст заяви, суд приходить висновку про відсутність визначених ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для ухвалення додаткового судового рішення, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.243, 248, 250, 252, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №380/7552/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.