Ухвала суду № 140151007, 29.09.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

29 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6942/26

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кармазина Т.М., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до

Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо нездійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 24.06.2026 у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі №340/8604/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 24.06.2026 року перерахованої на виконання рішення суду у справі №340/8604/25 щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди).

Частиною 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому зазначене положення підлягає застосуванню не лише у випадках, коли спір за своєю предметною чи суб`єктною природою належить до іншого виду судочинства. Верховний Суд у своїй практиці послідовно виходить із того, що формулювання «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» охоплює також випадки, коли заявлені вимоги не можуть бути предметом самостійного позовного провадження, оскільки процесуальним законом для їх вирішення установлено спеціальний порядок судового захисту.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічні засади закріплені статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Спеціальний процесуальний механізм такого контролю в адміністративному судочинстві визначений розділом IV КАС України.

Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Такий контроль може здійснюватися, зокрема, у порядку, встановленому статтями 382 та 383 цього Кодексу.

Частиною першою статті 383 КАС України прямо передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або про порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом установлено спеціальний порядок перевірки судом правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які виникли саме на стадії виконання судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 10 березня 2026 року №2-р/2026 також зазначив, що судовий контроль за виконанням рішень адміністративних судів здійснюється, зокрема, шляхом застосування статей 382 та 383 КАС України, а механізм такого контролю є складовою права особи на ефективний судовий захист.

Таким чином, застосування спеціальної процедури, встановленої статтею 383 КАС України, не обмежує право особи на доступ до суду, а, навпаки, є передбаченим законом процесуальним засобом забезпечення фактичного виконання остаточного судового рішення та захисту прав, уже підтверджених таким рішенням.

Суд ураховує, що питання можливості оскарження шляхом подання нового адміністративного позову рішень і дій органів Пенсійного фонду України, вчинених під час виконання судових рішень про перерахунок та виплату пенсії, було предметом розгляду Верховного Суду.

У постанові від 30 квітня 2026 року у справі №620/13341/25 Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги, які стосуються порядку виконання судового рішення, не підлягають розгляду шляхом пред`явлення нового адміністративного позову. Особа, яка вважає, що суб`єкт владних повноважень неналежним чином виконує судове рішення, має використовувати спеціальні процесуальні механізми, передбачені статтями 382, 383 КАС України.

Верховний Суд у цій справі погодився з висновком про наявність підстав для відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки заявлені позовні вимоги стосувалися саме порядку виконання раніше ухваленого судового рішення.

Водночас у постанові від 30 квітня 2026 року у справі №340/7985/25 інша колегія суддів Верховного Суду сформулювала відмінний підхід, відповідно до якого застосування органом Пенсійного фонду України нового нормативно-правового регулювання під час виконання судового рішення може утворювати самостійний предмет адміністративного спору та бути предметом окремого позовного провадження.

У зв`язку з наявністю зазначених різних правових підходів ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2026 року справу №580/490/26 передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для формування єдиного правового висновку та вирішення питання про відступ від правової позиції, викладеної у постанові від 30 квітня 2026 року у справі №340/7985/25.

Постановою від 15 вересня 2026 року у справі №580/490/26 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі №340/7985/25.

Судова палата сформулювала правовий висновок про те, що у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених КАС України.

При цьому Судова палата підтримала підхід, сформульований у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі №620/13341/25, відповідно до якого визначальним при вирішенні питання про належний спосіб судового захисту є не сам по собі зміст нормативно-правового акта, який суб`єкт владних повноважень застосував під час виконання рішення, а процесуальна природа правовідносин, у межах яких були вчинені відповідні дії.

Отже, прийняття після ухвалення первісного судового рішення нового нормативно-правового акта або застосування відповідачем нового нормативного регулювання саме по собі не трансформує правовідносини з виконання судового рішення у новий самостійний публічно-правовий спір, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були вчинені суб`єктом владних повноважень при виконанні такого судового рішення і заявлені вимоги спрямовані на забезпечення його належного виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі №990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у КАС України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду є неналежне, на його думку, виконання відповідачем судового рішення у справі №340/8604/25.

Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивача на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі №340/8604/25, яке набрало законної сили.

Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.

Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

При цьому встановлений КАС України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Фактично доводи позивача зводяться до того, що відповідач, виконуючи рішення суду, неправильно визначив порядок його реалізації. Проте така обставина сама по собі не трансформує спір щодо виконання судового рішення у новий публічно-правовий спір.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Частинами п`ятою та шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для суб`єктів владних повноважень у визначених законом випадках та враховуються іншими судами при застосуванні відповідних норм права.

Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що право позивача на відповідний розмір пенсійної виплати вже було предметом судового захисту у справі №340/8604/25.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у зазначеній справі, яке набрало законної сили, визначено обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо здійснення відповідних пенсійних виплат позивачу.

Натомість підставою для звернення з цим позовом позивач визначає обставини, які виникли саме під час виконання рішення у справі №340/8604/25, а саме виплату відповідачем пенсії не у фактично нарахованому на виконання рішення суду розмірі та застосування при такій виплаті обмежень, пов`язаних із бюджетним фінансуванням.

Зміст заявленого способу захисту також безпосередньо свідчить про його зв`язок із виконанням попереднього судового рішення, оскільки позивач просить зобов`язати відповідача виплачувати пенсію саме у розмірі, нарахованому на виконання рішення суду у справі №340/8604/25.

Таким чином, юридичним фактом, з яким позивач пов`язує порушення свого права, є не первинне визначення відповідачем його пенсійних прав, а спосіб та повнота виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області рішення суду, яке набрало законної сили.

Заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку судом правомірності дій відповідача, вчинених під час та у зв`язку з виконанням рішення у справі №340/8604/25, а також на забезпечення виконання цього рішення у тому обсязі, який позивач вважає належним.

За таких обставин ці вимоги не утворюють нового самостійного предмета адміністративного позову.

Посилання позивача на те, що після ухвалення рішення у справі №340/8604/25 змінилося нормативно-правове регулювання виплати пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, не змінює зазначеного висновку, оскільки відповідно до правової позиції Судової палати Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 15 вересня 2026 року у справі №580/490/26, визначальним є те, що оскаржувані дії здійснені саме на стадії виконання судового рішення.

Перевірка того, чи мав відповідач право застосовувати відповідне нормативно-правове регулювання, чи відповідає обраний ним спосіб виплати змісту резолютивної частини рішення суду, принципу обов`язковості судового рішення та нормам матеріального права, має здійснюватися судом у межах спеціальної процедури контролю за виконанням рішення у справі №340/8604/25.

Відмова у відкритті окремого позовного провадження ґрунтується виключно на тому, що законодавець установив спеціальний процесуальний механізм захисту права позивача, який підлягає застосуванню в межах уже розглянутої адміністративної справи.

Такий підхід не позбавляє позивача права на судовий захист та не створює ситуації, за якої заявлене ним порушення взагалі не може бути предметом судового контролю.

Суд наголошує, що позивач вправі звернутися до Кіровоградського окружного адміністративного суду як суду, який розглянув справу №340/8604/25 як суд першої інстанції, із заявою в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, вчинених на виконання рішення суду, або про порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням, а за наявності відповідних підстав - також ініціювати інші передбачені КАС України заходи судового контролю за його виконанням.

При цьому, саме в межах такого провадження суд має можливість перевірити відповідність фактичного виконання змісту судового рішення, оцінити правомірність застосованого відповідачем нормативного регулювання та вжити передбачених процесуальним законом заходів, спрямованих на забезпечення належного виконання остаточного судового рішення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого адміністративного позовного провадження, а повинні вирішуватися у спеціальному порядку судового контролю за виконанням судового рішення у справі №340/8604/25.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Тому, наявні, визначені п.1 ч.1 ст.170 КАС України, підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Відтак, для повернення судового збору, сплаченого при поданні цього позову, позивачу слід звернутися до суду з відповідним клопотанням.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.5, 19, 170, 243, 248, 256, 293-297, 382-383 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, встановлений ст.295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА