Рішення № 140150977, 29.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року справа №320/33309/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда 2018» до Головного управління ДПС у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Плеяда 2018» (далі - позивач) із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 11.03.2024 №0181390707.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами фактичної перевірки ТОВ «Плеяда 2018», а саме належного цьому товариству відділу «ZARINA» в ТРЦ «Екватор» за адресою м. Рівне, вул. Кулика і Гудаченка, 23, відповідач протиправно прийняв податкове повідомлення-рішення від 11.03.2024 №0181390707, встановивши порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР) та застосувавши штрафні (фінансові) санкції.

На переконання позивача, ТОВ «Плеяда 2018» було надано копії первинних документів, які підтверджували факт придбання ним ювелірних виробів в контрагентів-постачальників, а також акт передачі товарів в торговий зал від 08.02.2024, Х-звіт РРО та Х-звіт з банківського терміналу.

Крім того, позивач подав заперечення на Акт фактичної перевірки №000130 від 08.02.2024, до яких додано копії видаткових накладних на підтвердження придбання товарів. Однак, відповідачем подані документи не були взяті до уваги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 відкрито провадження у справі №320/33309/24, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Рівненській області (адреса місцезнаходження: 33023, м. Рівне, вул. Відінська, буд. 12; ідентифікаційний код ВП: 44069166) та витребувано відповідні докази у позивача, відповідача та третьої особи.

19.08.2024 на адресу суду від позивача надійшли витребувані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 докази.

28.10.2024 до Київського окружного адміністративного суду подано пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області, в яких зазначено, що перевірку проведено у межах та спосіб, передбачений чинним законодавством. Вказано, що облікові документи за місцем реалізації за адресою: в магазині «ZARINA» м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека 23 на початок проведення перевірки та під час її проведення були відсутні. До заперечення були надані деякі первинні документи (видаткові накладні) із зазначенням адреси придбання: м. Київ, вул. Зоологічна, 4А оф.139, проте жодних документів, які б підтверджували облік та походження товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме в магазині «ZARINA» м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека 23, до заперечення не надано.

31.10.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що при проведенні перевірки господарської діяльності позивача було надано всі необхідні документи для проведення фактичної перевірки та встановлено не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме на початок проведення фактичної перевірки та під час її проведення не надано будь-яких документів, що підтверджують облік та походження ювелірних виробів, які під час перевірки знаходились в реалізації, згідно з актом зняття залишків ювелірних виробів на загальну суму 891 970,00 грн, чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ТОВ «Плеяда 2018» (ідентифікаційний код 42278429, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, оф. 139) є юридичною особою приватного права, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.07.2018, номер запису: 10741020000077003.

ТОВ «Плеяда 2018» зареєстроване платником ПДВ з 01.08.2018 (ІПН ПДВ №422784226596).

ГУ ДПС у Рівненській області на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2, статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункту 80.8 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України (далі ПК України) проведено фактичну перевірку відділу «ZARINA» в ТРЦ «Екватор» за адресою м. Рівне, вул. Кулика і Гудаченка, 23 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку ведення товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 08.02.2024 №000130 (далі - акт фактичної перевірки).

Згідно з висновками акта фактичної перевірки встановлено не ведення позивачем у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме на початок проведення фактичної перевірки та під час її проведення не надано будь-яких документів, що підтверджують облік та походження ювелірних виробів, які під час перевірки знаходились в реалізації, згідно з актом зняття залишків ювелірних виробів на загальну суму 891 970,00 грн. Також під час перевірки придбаний товар повернуто продавцю, а готівкові кошти покупцю.

Відповідно до пункту 3.1 Розділу 3 акта фактичної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Позивачем подано заперечення на акт фактичної перевірки, до яких додано копії видаткових накладних на підтвердження придбання товарів.

На підставі зазначених висновків акта перевірки, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2024 №0181390707, яким застосовано до ТОВ «Плеяда 2018» штраф у сумі 891 970,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано ним 05.04.2024.

10.04.2024 позивачем подано скаргу (вих. №10/04 від 10.04.2024) на податкове повідомлення-рішення від 11.03.2024 №0181390707, яка рішенням ДПС України №17051/6/99-00-06-03-02-06 від 07.06.2024 залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 11.03.2024 №0181390707, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діє станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється з місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 ПК України.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична) підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, як проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.02.2024 №304-п проведено фактичну перевірку відділу «ZARINA» в ТРЦ «Екватор» за адресою: м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 06.02.2024 №304-п фактична перевірка призначена на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Так, підпунктами 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України установлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відтак, передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктами 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - яка свідчить про можливі порушення - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

При цьому, аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2023 у справі №420/9909/23 зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

За таких обставин, наказ Головного управління ДПС у Рівненській області від 08.11.2024 №2738-п складений з дотриманням вимог чинного законодавства, а також з наявністю достатніх правових підстав для її проведення.

Щодо твердження позивача, що контролюючий орган, не дотримався вимог пунктів 85.4 статті 85 ПК України стосовно надіслання чи надання запиту на отримання копій документів позивачу чи його працівникам, що знаходилися під час перевірки в магазині, то суд зазначає наступне.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

При цьому, як зазначено судом вище, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01.01.2022 суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

З урахування наведених норм, а також того, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків, положення абазу другого пункту 12 статті 3 Закон №265/95-ВР у сукупності з пунктом 85.2 статті 85 ПК України зобов`язують суб`єкта господарювання при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Зазначений обов`язок, надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи, є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб`єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу та виникає у платника податків в силу закону при пред`явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки - це:

акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною;

заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду);

пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

За приписами пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно з підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з актом фактичної перевірки від 08.02.2024 №000130 контролюючим органом встановлено не ведення позивачем у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме на початок проведення фактичної перевірки та під час її проведення не надано будь-яких документів, що підтверджують облік та походження ювелірних виробів, які під час перевірки знаходились в реалізації, згідно з актом зняття залишків ювелірних виробів на загальну суму 891 970,00 грн. Також під час перевірки придбаний товар повернуто продавцю, а готівкові кошти покупцю.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, з огляду на вимоги наведених приписів Закону №265/95-ВР, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV).

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи норми статті 9 Закону №996-XIV, будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній.

Статтею 4 Закону №996-XIV визначено, що одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання суттєвості над формою операції враховуються у відповідності з їх суттєвості, а не тільки виходячи із юридичної форми.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Завданням обліку товару є забезпечення достовірності даних з надходження та відпуску товару. Не облікований товар, або його нестача розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.

Крім того вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Таким чином, суб`єкт господарювання зобов`язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що контролюючий орган у акті фактичної перевірки зазначив, що позивачем порушено порядок обліку товарів та не надано на його вимогу ні на початок проведення перевірки, ні під час її проведення будь-яких документів, що підтверджують облік та походження ювелірних виробів, які знаходились в реалізації.

Щодо надання позивачем копій видаткових накладних суд зазначає наступне.

Положеннями пункту 44.6 статі 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При цьому слід врахувати, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки (пункт 86.7 статті 86 ПК України).

Верховний Суд вже неодноразово аналізував положення статей 44, 85 Податкового кодексу України у їх взаємозв`язку і сформовані ним підходи щодо застосування означених норм податкового законодавства є усталеними.

Зокрема у постановах від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 31.01.2020 у справі №826/15328/18, від 03.10.2023 у справі №420/534/20 Верховний Суд сформулював висновок, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що до винесеного відповідачем оскаржуваного рішення позивачем надсилались третій особі копії видаткових накладних, що підтверджують походження відповідних ювелірних виробів, а саме їх придбання інших суб`єктів господарювання.

Проте, суд зазначає, що до 01.01.2022 пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом №1914-IX, який набрав чинності 01.01.2022, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції: «…суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)».

Таким чином, у разі не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, це є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР не залежно від надання таких документів до заперечення на акт перевірки.

Згідно з підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 Облікової політики ТОВ «Плеяда 2018», затвердженої наказом позивача від 01.01.2024 №1-Б/У, підприємство здійснює ведення обліку (в тому числі товарних запасів) на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, з подальшим відображенням у відповідних облікових регістрах.

Надходження товарних запасів на певну господарську одиницю повинно відображатись у відповідній обліковій (електронній) системі Товариства (використовуються на кожній господарській одиниці) на підставі первинних документів (зокрема, але не виключно, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, накладних на внутрішнє переміщення, актів передачі товарів в торговий зал), якими супроводжується кожна операція з переміщення (в тому числі внутрішнього) товару (в тому числі в торговий зал).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що надання позивачем копій видаткових накладних до заперечення на акт перевірки не може вважатися виконання обов`язку, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки такі документи повинні бути надані саме на початок проведення перевірки.

Однак, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач під час перевірки надав Акт передачі товарів (з артикулами та роздрібними цінами) у торгівельний зал від 08.02.2024 з повним списком товарів, що знаходяться в торговій точці на загальну суму 31 687 930,00 грн (всього 1899 найменувань).

Інформація щодо пред`явлення позивачем цього документа контролюючому органу відображена у розділі 4. Прикінцеві положення акта фактичної перевірки позивача.

За результатами дослідження Акта передачі товарів у торгівельний зал від 08.02.2024 судом встановлено, що його призначенням є фіксація переміщення товару з основного складу до торгової точки. Отже, він є документом, що підтверджує внутрішнє переміщення товару, який хоч і не дозволяє ідентифікувати первинного постачальника товару та прослідкувати ланцюг його походження, проте вказує на здійснення ТОВ «Плеяда 2018» обліку переміщення товару до місця здійснення його продажу.

Зазначений акт містить всі необхідні реквізити та дозволяє ідентифікувати кожну одиницю товару, зокрема найменування виробу, артикул, кількість та його вартість, а відтак є документом, який підтверджує ведення позивачем обліку товарних запасів у місці реалізації.

Водночас відповідач та третя особа не заперечують проти їх обізнаності із вказаним доказом, з урахуванням чого суд переконаний, що акт передачі товарів у торгівельний зал від 08.02.2024 мав бути або врахований податковим органом, або мотивовано відхилений ним під час фактичної перевірки.

Також судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки представником позивача було надано інспекторам ГУ ДПС у Рівненській області Х-звіт РРО (денний звіт реєстратора розрахункових операцій без обнулення інформації пам`яті касового апарату, який дає можливість контролювати і звіряти кількість грошових коштів з проведеними документами) та Х-звіт з банківського терміналу.

Інформація щодо пред`явлення позивачем цього документа контролюючому органу відображена у пункті 4.5 розділу 4. Прикінцеві положення акта фактичної перевірки позивача.

Таким чином судом встановлено, що висновок акта перевірки про ненадання будь-яких документів не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується змістом самого акта перевірки

Суд вважає, що зазначених фактів достатньо для спростування висновку податкового органу, що суб`єктом господарювання не надавалось жодних документів щодо здійснення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Протилежного ні відповідачем, ні третьою особою не доведено, як і не обґрунтовано неврахування наданих позивачем документів під час прийняття оскаржуваного рішення.

У справі «Руїс Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування щодо своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання про обсяг дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику ЄСПЛ, викладену, зокрема, у справах «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006), «Трофимчук проти України» (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 зазначеної Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Водночас Верховний Суд зауважує, що такий висновок ЄСПЛ звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі №910/7054/18 і від 12.02.2019 у справі №911/1694/18.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.03.2024 №0181390707, висновки відповідача спростовуються матеріалами справи, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ТОВ «Плеяда 2018» за подання позову сплатило судовий збір у розмірі 13 379,55 гривень, що підтверджується копією платіжної інструкції від 04.07.2024 №4019.

З огляду на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про відшкодування судового збору у розмірі 13 379,55 гривень на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 11.03.2024 №0181390707.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда 2018» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, оф. 139, ідентифікаційний код 42278429) судовий збір у розмірі 13 379,55 гривень (тринадцять тисяч триста сімдесят дев`ять гривень 55 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116 ідентифікаційний код ВП: 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.