Рішення № 140150953, 29.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ № 320/47044/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений

підрозділ ДПС

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Інформаційних Систем та Технологій"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Інформаційних Систем та Технологій", в якому просить суд стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Інформаційних Систем та Технологій" податковий борг у розмірі 677 450,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія Інформаційних Систем та Технологій» (код ЄДРПОУ 32049204) перебуває на податковому обліку в контролюючих органах та відповідно до вимог податкового законодавства зобов`язане своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні суми податків і зборів. Обов`язок платника податків сплачувати податки та збори у строки та розмірах, установлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Про відкриття провадження відповідач був проінформований шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі засобами поштового зв`язку Укрпошта, на адресу місцезнаходження відповідача (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 26, що підтверджується відомостями списку згрупованих відправлень та рекомендованим повідомленням № 0601134708658, яке було повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є, серед іншого: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лабораторія Інформаційних Систем та Технологій» (код ЄДРПОУ 32049204) перебуває на податковому обліку в контролюючих органах.

ТОВ «Лабораторія Інформаційних Систем та Технологій» подано податкову декларацію з плати за землю №9034454863, у якій платником самостійно визначено податкові зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 677 450,96 грн.

Відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби України «Податковий блок» самостійно визначені відповідачем податкові зобов`язання у встановлені строки в повному обсязі сплачені не були, унаслідок чого за ТОВ «Лабораторія Інформаційних Систем та Технологій» обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 677 450,96 грн.

У зв`язку з наявністю у відповідача податкового боргу Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу від 03.04.2023 №0003340-1302-2615, яку направлено товариству за адресою його реєстрації.

Водночас поштове відправлення, яким відповідачу направлялася зазначена податкова вимога, було повернуто контролюючому органу у зв`язку з відсутністю підприємства за адресою реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та відомостей, наданих контролюючим органом, станом на час звернення до суду заборгованість відповідача з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 677 450,96 грн залишалася непогашеною.

З огляду на несплату ТОВ «Лабораторія Інформаційних Систем та Технологій» самостійно задекларованих сум податкових зобов`язань та наявність непогашеного податкового боргу, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до адміністративного суду з цим позовом про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 677 450,96 грн.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку. Визначена платником у такий спосіб сума грошового зобов`язання вважається узгодженою.

Отже, правове значення подання платником податкової декларації полягає у тому, що зазначене у ній грошове зобов`язання визначається не контролюючим органом, а безпосередньо самим платником податків.

Відтак для набуття таким зобов`язанням статусу узгодженого не вимагається прийняття контролюючим органом будь-якого додаткового рішення, зокрема податкового повідомлення-рішення.

При цьому пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України прямо передбачено, що грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Як встановлено судом, ТОВ «Лабораторія Інформаційних Систем та Технологій» 17.02.2022 самостійно подало податкову декларацію з плати за землю №9034454863, у якій визначило грошові зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 677 450,96 грн.

Таким чином, з моменту подання вказаної декларації визначене у ній грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого в силу прямої вказівки пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України. Відповідно, у відповідача виник безумовний обов`язок сплатити самостійно задекларовану суму податкового зобов`язання у строк, установлений податковим законодавством.

Суд наголошує, що предметом доказування у цій справі не є правильність визначення контролюючим органом податкового зобов`язання, оскільки спірна сума не була нарахована позивачем за результатами перевірки чи іншим владним рішенням. Її розмір визначений самим відповідачем шляхом подання відповідної податкової декларації. Тому для вирішення цього спору юридично значущими є обставини узгодженості такого зобов`язання, настання строку його сплати, фактичної несплати відповідної суми та дотримання контролюючим органом установленої законом процедури стягнення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є, зокрема, сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк.

Матеріалами справи підтверджується, що самостійно визначене відповідачем грошове зобов`язання у встановлений законом строк сплачено не було. Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС «Податковий блок» за ТОВ «Лабораторія Інформаційних Систем та Технологій» обліковується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 677 450,96 грн.

Отже, після закінчення встановленого законом строку сплати самостійно узгодженого грошового зобов`язання та за відсутності його фактичної сплати така сума набула статусу податкового боргу.

Суд також враховує, що відповідачем не надано доказів сплати зазначеної суми, її списання, розстрочення чи відстрочення, а так само інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про припинення податкового обов`язку або відсутність спірної заборгованості.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі виникнення у платника податків податкового боргу контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Водночас пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України окремо передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили визначені у них суми податкових зобов`язань, при цьому попереднє надсилання податкового повідомлення-рішення у такому випадку не вимагається.

На виконання зазначених положень контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 03.04.2023 №0003340-1302-2615, яку направлено відповідачу за адресою його реєстрації, а саме: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 26, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення № 0103332138387.

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення повернулося контролюючому органу у зв`язку з відсутністю підприємства за адресою реєстрації.

Разом з тим сама по собі обставина фактичного неотримання відповідачем поштового відправлення не свідчить про недотримання контролюючим органом порядку вручення податкової вимоги.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони, зокрема, надіслані за місцезнаходженням (податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України прямо передбачено, що якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника, незнаходженням його фактичного місцезнаходження, відмовою прийняти документ або з інших причин, такий документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою у повідомленні із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд також виходить із того, що надсилання документа рекомендованим листом за належною податковою адресою платника є достатнім для застосування правил статті 42 ПК України, а неможливість фактичного вручення внаслідок відсутності платника за зареєстрованим місцезнаходженням не може покладати негативні наслідки на контролюючий орган. Зокрема, така позиція відображена у постанові Верховного Суду від 07.04.2026 у справі №120/7828/25 із посиланням також на позицію Судової палати КАС ВС у справі №810/3116/18.

Отже, оскільки податкову вимогу було направлено контролюючим органом за зареєстрованою адресою відповідача, повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність підприємства за такою адресою не спростовує факту належного виконання позивачем покладеного на нього законом обов`язку щодо направлення податкової вимоги та не перешкоджає подальшому застосуванню передбачених законом заходів погашення податкового боргу.

При цьому доказів скасування або відкликання податкової вимоги від 03.04.2023 №0003340-1302-2615, а також доказів повного погашення податкового боргу після її направлення матеріали справи не містять.

За змістом пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, якщо після направлення податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, проте податковий борг не був повністю погашений, нова податкова вимога платнику додатково не направляється, а погашенню підлягає вся сума податкового боргу, яка існує на день його погашення.

Таким чином, визначальним для збереження юридичної дії податкової вимоги є саме безперервність існування податкового боргу після її направлення. Матеріали справи не містять доказів того, що після направлення податкової вимоги податковий борг відповідача був погашений у повному обсязі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення його податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності такого платника. При цьому відповідні заходи можуть вживатися не раніше ніж через 30 календарних днів з дня направлення (вручення) платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків та електронних гаманців платника податків здійснюється за рішенням суду у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У спірних правовідносинах передбачений пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України строк після направлення податкової вимоги сплинув, однак відповідач податковий борг добровільно не погасив.

Беручи до уваги те, що відповідач доказів погашення податкового боргу не надав, позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з підстав, наведених у позовній заяві та доданих до неї матеріалів. Натомість, матеріали справи свідчать про те, що відповідач не вчиняє жодних заходів на спростування наявності податкового боргу, не зазначив про факт неузгодженості такого боргу та не сплачує самостійно грошові зобов`язання зі сплати податків.

Отже, оскільки судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу в сумі 677450,96 грн, щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано до суду відзиву на позов, доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, наявні підстави для стягнення з відповідача податкового боргу.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши подані до справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабораторія Інформаційних Систем та Технологій" (ЄДРПОУ: 32049204, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 26) податковий борг у розмірі 677 450,96 грн

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.