Рішення № 140150921, 29.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року справа №320/10620/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05.02.2025 року № 932380124793 щодо відмови в переведені з 30.01.2025 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 08.01.2025 року № 3 та № 4;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести з 30.01.2025 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII урахуванням довідок про заробітну плату від 08.01.2025 року № 3 та № 4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.01.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою та належними документами про переведення її на пенсію державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05.02.2025 № 932380124793 позивачу було відмовлено в такому переведенні з підстав незарахування періодів роботи в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби.

Позивач вважає такі дії та рішення відповідача протиправними та зазначає, що станом на 01.05.2016 її стаж державної служби складав 25 років 9 місяців 2 дні. Зокрема, до цього стажу має бути включено період роботи з 01.07.1987 по 15.04.1997 на посаді голови виконкому Ольшанської сільської ради народних депутатів, а також період з 15.04.1997 по 01.04.2013 на посаді начальника відділу освіти Рокитнянської районної державної адміністрації. На переконання позивача, вказаний стаж є достатнім для призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII.

Окремо представник позивача наголошує, що за змістом Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, чинного на момент проходження служби, робота на вищевказаних посадах та в органах місцевого самоврядування підлягає зарахуванню до стажу державної служби. З огляду на це, позивач просить суд скасувати спірне рішення та зобов`язати відповідача здійснити переведення на пенсію державного службовця з 30.01.2025 з урахуванням наданих довідок про заробітну плату.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Витребувано докази від відповідача та від Головного управління Пенсійного фонду у Київський області (за місцем обліку).

29.04.2025 відповідачем через підсистему "Електронний Суд" подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органом, що приймав рішення за заявою позивача про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889 за принципом екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Спірним рішенням від 05.02.2025 № 932380124793 позивачу було законно відмовлено в такому переведенні.

Відповідач зазначає, що з 10.03.2021 позивач була переведена з пенсії державного службовця (за Законом № 3723-ХІІ) на загальну пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV у зв`язку з тим, що її розмір був більшим. На час звернення із заявою від 30.01.2025 підстави для переведення на пенсію державного службовця згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ Закону № 889 відсутні. Станом на 01.05.2016 позивач не працювала на посадах державної служби, а її стаж державної служби становить менше необхідних 20 років, а саме 15 років 11 місяців 17 днів. Періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Окремо відповідач наголошує на неможливості обчислення розміру пенсії на підставі доданих позивачем довідок про заробітну плату за грудень 2024 року № 3 та № 4, виданих Рокитнянською селищною радою. Відповідно до Порядку № 622 (із змінами, внесеними Постановою КМУ № 823), для осіб, які звільнилися до 1 січня 2024 року з органів, що провели класифікацію посад, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються виключно в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 року, тому довідки за грудень 2024 року не можуть бути прийняті. З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, до законодавчого врегулювання Верховною Радою України питання перерахунку пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, правові підстави для такого перерахунку чи перегляду відсутні. З огляду на це, відповідач вважає свої дії правомірними та просить суд повністю відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 повторно витребувано докази у справі від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області:

- копії всіх матеріалів пенсійної справи позивача;

- письмові пояснення про підстави призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а саме зазначити дату призначення такої пенсії, розрахунок страхового стажу при призначення такої пенсії, зокрема чи увійшли до цього розрахунку періоди роботи позивача у виконавчому комітеті Ольшанської сільської ради народних депутатів та Рокитнянській районній державній адміністрації Київської області.

Крім того, повторно витребувано докази у справі від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області:

- копії всіх матеріалів пенсійної справи позивача, зокрема, але не виключно з моменту призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

21.07.2026 через підсистему "Електронний Суд" від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до суду надійшли додаткові пояснення у справі та докази, витребувані ухвалою суду від 15.07.2026.

З наданих відповідачем пояснень та матеріалів справи вбачається, що позивачу з 21.08.2007 була первинно призначена пенсія за віком як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII. Разом з тим, під час здійснення зазначеного розрахунку до спеціального стажу державної служби було зараховано лише період роботи позивача з 16.04.1997 по 01.04.2013 у Рокитнянській районній державній адміністрації, який склав 15 років 11 місяців 17 днів.

При цьому період роботи позивача з 01.07.1987 по 15.04.1997 у виконавчому комітеті Ольшанської сільської ради народних депутатів уповноваженим органом не був зарахований до стажу державної служби. Надалі, з 10.03.2021 позивача було переведено на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV у зв`язку з отриманням більш вигідного розміру виплати.

30.07.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, якою надано документи, витребувані ухвалою суду від 15.07.2026.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час працювала в органах управління та державної влади. Зокрема, відповідно до записів у її трудовій книжці НОМЕР_1 , яка видана 15.08.1978 року, у період з 01.07.1987 по 15.04.1997 вона займала виборну посаду голови виконавчого комітету Ольшанської сільської ради народних депутатів, з 15.04.1997 по 01.04.2013 позивач проходила службу на посаді начальника відділу освіти Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області. 01.04.2013 звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Позивач перебуває на обліку як пенсіонер у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. Первинно позивачу Управлінням Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області було призначено пенсію за віком як державному службовцю відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на підставі заяви про призначення пенсії від 31.08.2007, пенсію призначено з 21 серпня 2007 року, що підтверджено протоколом про призначення пенсії та документами, на підставі яких призначено пенсію (а.с.56-58).

Судом встановлено, що з 10.03.2021 позивача за її заявою від 10.03.2021 було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Таке переведення зумовлювалося тим, що розрахований на той момент розмір за віком за Законом № 1058-IV був більшим, ніж пенсійні виплати, обраховані за нормами Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (а.с.59-60).

30.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою встановленого зразка про її переведення з пенсії за віком (за Законом № 1058-IV) на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII. До вказаної заяви позивачем було додано пакет документів, серед яких містилися копія трудової книжки, копія розписки-повідомлення від 30.01.2025, а також довідки про заробітну плату за грудень 2024 року від 08.01.2025 № 3 та № 4, видані Рокитнянською селищною радою Білоцерківського району Київської області.

Відповідно до затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, розгляд заяви та формування матеріалів електронної пенсійної справи здійснювалися за принципом екстериторіальності програмними засобами фонду. За результатом випадкового автоматизованого розподілу органом, уповноваженим розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

05.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло рішення № О/Р 932380124793, яким позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу" № 889-VIII. Мотивуючи відмову, відповідач зазначив, що стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 (дату набрання чинності Законом № 889-VIII) становить 15 років 11 місяців 17 днів, оскільки період роботи позивача в органах місцевого самоврядування не підлягає зарахуванню до спеціального стажу. Внаслідок цього, на думку відповідача, у позивача відсутній необхідний 20-річний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що виключає право на переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком на підставі Закону України "Про державну службу", оскільки станом на 01.05.2016 не працювала на посадах державної служби, стаж державної служби становить менше 20 років.

Не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Абзацом 22 статті 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина 2 статті 45 Закону №1058-IV).

Аналіз наведених вище правових норм вказує на те, що за загальним правилом для виникнення у особи права на призначення пенсії за віком необхідна наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Суд враховує ту обставину, що за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача про переведення на пенсію державного службовця було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1"Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961.

Даною постановою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою встановленого зразка про її переведення з пенсії за віком (за Законом № 1058-IV) на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII. До вказаної заяви позивачем було додано пакет документів, серед яких містилися копія трудової книжки, копія розписки-повідомлення від 30.01.2025, а також довідки про заробітну плату за грудень 2024 року від 08.01.2025 № 3 та № 4, видані Рокитнянською селищною радою Білоцерківського району Київської області.

За наслідками автоматизованого розподілу справ за принципом екстериторіальності, органом, уповноваженим розглянути заяву та прийняти рішення, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яким і було прийнято рішення від 05.02.2025 № О/Р 932380124793 про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком на підставі Закону України "Про державну службу", оскільки станом на 01.05.2016 не працювала на посадах державної служби, стаж державної служби становить менше 20 років.

Умови та порядок призначення пенсій державним службовцям встановлюються спеціальними законами, до яких відносяться Закон України "Про державну службу" №

3723-ХII від 16.12.1993 (далі Закон № 3723) та Закон України № 889-VIII від

10.12.2015, який набрав чинності 01.05.2016.

Згідно з пунктом 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положенння" Закону №

889-VIII, Закон № 3723 втратив чинність, крім статті 37, якою визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців, та яка застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10 та 12 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII) визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII (далі Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством (пункт 8 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII).

Згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 9 листопада 2023 року № 3460-IX у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці. Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі Порядок №229).

Згідно з пунктом 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення Закону.

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби у період проходження позивачем служби визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі Порядок №283).

Пунктом 2 Порядку №283 визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування;

Згідно з пунктом 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час роботи, зокрема, в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049.

Порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років членам Кабінету Міністрів України, працівникам Адміністрації Президента України, Секретаріат Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади та інших державних органів, Служби безпеки, Антимонопольного комітету, Управління державної охорони, Фонду державного майна та їх територіальних органів визначається положенням про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049 (далі Положення №1049).

До стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, зокрема, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.

Водночас відповідно до статті 118 Кодексу законів про працю України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Крім того, пунктом 4-2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі Порядок №622) для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до дати введення класифікації посад з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про відмову у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи позивачки в органах місцевого самоврядування та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу державного службовця період роботи позивача з 01.07.1987 по 15.04.1997, суд зазначає таке.

При вирішенні цього спору суд керується правовими висновками, викладеними у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 квітня 2018 року, що підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18). У цій зразковій справі Верховний Суд визначив чіткі правові підстави та умови, за яких у осіб зберігається право на призначення пенсії державного службовця після 1 травня 2016 року (набрання чинності Законом № 889-VIII), роз`яснивши порядок застосування пунктів 10 та 12 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII мають особи, які станом на 01.05.2016 мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, причому це право зберігається незалежно від місця роботи особи на час досягнення нею пенсійного віку.

Стосовно періоду роботи позивача з 01.07.1987 по 15.04.1997 на посаді голови виконавчого комітету Ольшанської сільської ради народних депутатів, суд зазначає, що з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05.02.2025 року № О/Р 932380124793 вбачається, що відповідач не зарахував цей період до страхового стажу державного службовця. Суд вважає таку позицію територіального органу Пенсійного фонду України необґрунтованою та такою, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII та пункту 6 Порядку № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до 01.05.2016 обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Наведені правові приписи покладають на відповідача обов`язок щодо оцінки наявного у особи стажу за правилами тих нормативно-правових актів, які регулювали спірні правовідносини у момент проходження служби. У спірний період обчислення спеціального стажу врегульовувалося Порядком № 283.

Згідно з абзацом 11 пункту 3 Порядку № 283, до стажу державної служби включається також час роботи в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення № 1049. Здійснюючи аналіз зазначених норм, суд зазначає, що абзацом 4 пункту 3 Положення № 1049 передбачено зарахування до стажу роботи стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України. У свою чергу, стаття 118 КЗпП України визначає державні гарантії для працівників, звільнених від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах.

Оцінюючи правовий статус Ольшанської сільської ради народних депутатів та її виконавчого комітету у період з 01.07.1987 по 15.04.1997, суд зазначає, що за конституційним та адміністративно-територіальним устроєм, який був чинним у період роботи позивача, місцеві Ради народних депутатів та їхні виконавчі комітети складали єдину систему органів державної влади на місцях, здійснюючи функції державного управління та місцевого самоврядування. Посада голови виконавчого комітету сільської ради за своєю правовою природою є виборною посадою в державному органі (органі місцевого самоврядування), оскільки заміщувалася виключно шляхом обрання відповідним депутатським корпусом або безпосередньо територіальною громадою.

Таким чином, застосовуючи послідовний нормативний зв`язок між приписами пункту 3 Порядку № 283, пункту 3 Положення № 1049 та статті 118 КЗпП України, суд доходить висновку, що час роботи особи на виборній посаді голови виконавчого комітету сільської ради народних депутатів прирівнюється до стажу державної служби й підлягає врахуванню до страхового стажу державного службовця.

Зазначена правова позиція повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5138/17 та від 10 квітня 2019 року у справі № 607/2474/17, де Верховний Суд наголосив на імперативному обов`язку органів Пенсійного фонду України включати періоди виборної служби у виконавчих органах місцевих рад до стажу державної служби.

Відтак, період роботи позивача з 01.07.1987 по 15.04.1997 тривалістю 09 років 09 місяців 15 днів підлягає включенню до страхового стажу державної служби.

Щодо періоду роботи позивача з 15.04.1997 по 01.04.2013 на посаді начальника відділу освіти Рокитнянської районної державної адміністрації, суд зазначає, що Рокитнянська районна державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, а посада начальника відділу цієї адміністрації відноситься до посад державних службовців відповідно до Закону № 3723-XII, що діяв у період проходження позивачем служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах в органах державної виконавчої влади. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у своєму розрахунку визнав та обрахував стаж державної служби позивача в Рокитнянській РДА, визначивши його тривалість у розмірі 15 років 11 місяців 17 днів. Вказаний період є безспірним, підтверджується належними записами у трудовій книжці позивача та первинними документами, а тому повністю враховується судом при загальному підрахунку спеціального стажу.

Здійснюючи загальний підсумковий розрахунок стажу державної служби позивача на підставі належних доказів, суд доходить висновку, що сумарний спеціальний стаж позивача складається з 15 років 11 місяців 17 днів періоду роботи в Рокитнянській РДА та 09 років 09 місяців 15 днів періоду роботи на виборній посаді в Ольшанській сільській раді, що в сукупності становить 25 років 09 місяців 02 дні.

Відповідно до пункту 12 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Оскільки встановлений та підтверджений судом спеціальний стаж позивача об`єктивно перевищує визначений законом 20-річний мінімум, позивач набула право на призначення їй пенсії державного службовця.

Отже, оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення від 05.02.2025 № 932380124793, суд виходить з того, що з наданих матеріалів електронної пенсійної справи вбачається факт первинного призначення позивачу пенсії за віком як державному службовцю відповідно до Закону № 3723-XII ще у 2007 році. Проте вже під час первинного обрахунку спеціального стажу територіальним органом Пенсійного фонду України було протиправно не включено до стажу державної служби період роботи позивача на виборній посаді у виконавчому комітеті Ольшанської сільської ради народних депутатів з 01.07.1987 по 15.04.1997.

Розглядаючи заяву позивача від 30.01.2025 та приймаючи оскаржуване рішення від 05.02.2025 № 932380124793 про відмову в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII з підстав нібито відсутності необхідного 20-річного стажу, відповідач фактично продублював зазначену вище помилку. Відповідач безпідставно не зарахував до спеціального стажу період роботи позивача на посаді голови виконавчого комітету Ольшанської сільської ради народних депутатів (01.07.1987 15.04.1997).

Така правова позиція відповідача є помилковою та спростовується встановленими судом обставинами справи і нормами матеріального права. На підставі системного аналізу положень Порядку № 283, Положення № 1049, та гарантій, передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України, суд встановив належність підтвердження періоду роботи позивача в Ольшанській сільській раді народних депутатів (01.07.1987 15.04.1997) як стажу державної служби.

З урахуванням зарахування спірного періоду тривалістю 09 років 09 місяців 15 днів до раніше визначеного відповідачем стажу (15 років 11 місяців 17 днів), загальний стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становить 25 років 09 місяців 02 дні. Це повною мірою відповідає вимогам пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII та підтверджує наявність у позивача права на призначення (переведення) пенсії державного службовця.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05.02.2025 № О/Р 932380124793 про відмову у переведенні на пенсію державного службовця є протиправним, порушує конституційне право особи на належний соціальний захист, а тому підлягає скасуванню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити переведення позивача на пенсію державного службовця з урахуванням довідок про заробітну плату від 08.01.2025 року № 3 та № 4, виданих за грудень 2024 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач припинила проходження державної служби та звільнилася з відповідної посади задовго до 1 січня 2024 року, тобто до дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та запровадження нової моделі оплати праці державних службовців на основі класифікації посад. Суд наголошує, що з 1 січня 2024 року в Україні було змінено саму філософію та структуру грошового забезпечення в системі державної служби, де суттєво збільшено частку посадового окладу та обмежено граничні розміри стимулюючих виплат, премій і надбавок, що зумовило затвердження абсолютно нових схем посадових окладів, які не існували на момент перебування позивача на службі.

З метою врегулювання питань пенсійного забезпечення осіб, які звільнилися до початку вказаної реформи оплати праці або працювали в органах, що не провели класифікацію посад, Кабінет Міністрів України постановою від 02.04.2024 № 364 доповнив Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою КМУ від 14.09.2016 № 622, пунктом 4-2.

Відповідно до абзацу першого пункту 4-2 Порядку № 622, для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені новим штатним розписом, або які звільнилися до дати введення класифікації посад з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому законодавець встановив фіксацію, зазначивши, що посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених станом на 31 грудня 2023 року.

Аналіз зазначеної норми права дає суду підстави для висновку, що для категорії громадян, які припинили трудові правовідносини з державою до моменту реформування системи оплати праці, встановлено особливий алгоритм обрахунку заробітку для пенсії, який виключає можливість застосування до таких осіб нових схем посадових окладів та надбавок, що були запроваджені. Натомість правове поле чітко обмежує основу для розрахунку їхнього пенсійного забезпечення тими показниками та стандартами оплати праці, які були чинними станом на 31 грудня 2023 року.

Оцінюючи правомірність вимог позивача щодо застосування довідок за грудень 2024 року, суд враховує Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 (справа № 3-132/2018), яким визнано неконституційним унеможливлення перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців. Водночас, узгоджуючи вказане рішення Конституційного Суду України із поточною практикою застосування норм матеріального права, суд керується правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 28 липня 2023 року у справі № 520/6418/21, в якому Верховний Суд зазначив, що бере до уваги Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 1 пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (щодо гарантій соціального захисту державних службовців) від 23.12.2022 № 3-р/2022 у справі № 3-132/2018 (5462/17).

Цим рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ зі змінами.

Конституційний Суд Україні звернув увагу на обов`язок Верховної Ради України внормувати перерахунок розмірів пенсій осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ зі змінами, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.

Таким чином, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022, правове регулювання перерахунку пенсії позивача у майбутньому зазнає змін. Однак до врегулювання Верховною Радою України питання перерахунку пенсій, призначених на підставі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, підстав для такого перерахунку немає.

Судом з`ясовано, що надані позивачем довідки про заробітну плату від 08.01.2025 № 3 та № 4 відображають розміри посадового окладу, надбавок та інших виплат, нарахованих за аналогічною посадою за грудень 2024 року, тобто сформовані вже з урахуванням проведеної класифікації посад та за новою моделі оплати праці. Враховуючи, що позивач звільнилася до введення реформи, розрахунок її пенсії на підставі поточних довідок за грудень 2024 року суперечитиме забороні та обмеженням, встановленим пунктом 4-2 Порядку № 622. Будь-яке правове свавілля чи відхід від цієї норми призведе до порушення принципу рівності та правової визначеності у відносинах соціального захисту.

За таких обставин, територіальний орган Пенсійного фонду України при обчисленні розміру пенсії позивача зобов`язаний керуватися виключно чинним законодавством, а саме нормами Порядку № 622 із врахуванням розмірів посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років, що були актуальними станом на 31.12.2023.

Відтак, правові підстави для зобов`язання відповідача здійснити розрахунок та призначення пенсії позивачу саме на підставі довідок за грудень 2024 року у суду відсутні, оскільки такі вимоги суперечать механізму правового регулювання спірних правовідносин. З огляду на вищевикладене, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача безпосередньо призначити та здійснити переведення позивача на пенсію державного службовця, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Закону №1058-IV та Закону № 889-VIII, повноваження щодо призначення пенсії, перевірки поданих документів, первинного підрахунку стажу та визначення розміру пенсійних виплат належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (зокрема, у справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фрізен проти Німеччини") неодноразово наголошував на тому, що суд не повинен підміняти думку компетентних національних органів будь-якою своєю думкою, а судовому контролю підлягає виключно законність ухваленого рішення суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, не вправі перебирати на себе повноваження, які законом віднесені до компетенції цього органу. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, вибирати сукупність заходів у межах закону. Оскільки відповідач взагалі не здійснював перевірку довідок про заробітну плату, які відповідають критеріям фіксації станом на 31.12.2023, та не проводив розрахунок розміру пенсії позивача через протиправне виключення спірного періоду стажу, суд не може самостійно підмінити державний орган та підрахувати розмір виплат.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13.04.2018 свідчить про те, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;

- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Водночас згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини 2 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача в розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Так, з метою забезпечення належного та ефективного захисту порушених прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про переведення на пенсію державного службовця з урахуванням висновків суду щодо зарахування спірного періоду роботи до спеціального стажу та з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 4-2 Порядку № 622. За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов`язання призначити пенсію підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву особи.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1211,20 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05.02.2025 № О/Р 932380124793 щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ідентифікаційний код 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 30.01.2025 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII з урахуванням висновків суду про наявність підстав для зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 01.07.1987 по 15.04.1997 у виконавчому комітеті Ольшанської сільської ради народних депутатів, а також з урахуванням умов, встановлених пунктом 4-2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ідентифікаційний код 13358826) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.