Рішення № 140150896, 29.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ справа №320/43117/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альфа-Інвест Груп»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альфа-Інвест Груп» (далі ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21 серпня 2023 року № 0543140707 (далі оскаржуване рішення).

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що фактична перевірка відбулась з порушенням вимог податкового законодавства, з огляду на те, що контролюючим органом не було вручено копії наказу та направлень на проведення перевірки.

Крім того, на переконання ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп» є небанківською фінансовою установою, яка здійснює свою діяльність з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі на підставі ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Національним банком України від 26 березня 2021 року №26, а діє на підставі ліцензії на здійснення валютних операцій, а тому відсутні підстави для притягнення його до відповідальності за порушення пунктів 5, 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем було проведено операцію з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа, а також не забезпечено відповідності готівкових коштів та іноземної валюти та місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі даним фінансового звіту.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року позовну заяву ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп» залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем, у встановлені судом строки, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

17 січня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

30 жовтня 2024 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційна системи «Електронний Суд» представником позивача подано додаткові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.

Головним управлінням ДПС у Житомирській області відповідно до наказу від 10 серпня 2022 року №922-п та на підставі направлень від 10 серпня 2022 року №№2115, 2112 проведено фактичну перевірку пункту обміну валют № 560, розташованого за адресою: місто Житомир, вулиця Київська, будинок 17/1 квартира 2, де здійснюється діяльність ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп», за результатами якої складено акт від 15 серпня 2022 року № 4684/06/25/РРО/39013808 (далі акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп» вимог пунктів 4, 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено проведення операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі (купівля/продаж 100 злотих) без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа, а також незабезпечення відповідності готівкових коштів та іноземної валюти та місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі даним фінансового звіту на загальну суму 40 362, 17 грн (за курсом НБУ станом на 11 серпня 2022 року), чим порушено пункти 5, 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві (за основним місцем обліку платника податків) винесено податкове повідомлення - рішення від 21 серпня 2023 року № 0543140707, яким до ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 203 510, 87 грн.

Державна податкова служба України (далі - ДПС) за результатами розгляду скарги ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп» від 31 серпня 2023 року № 479 (вх. ДПС від 01 вересня 2023 року № 29185/6) прийняла рішення від 27 жовтня 2023 року № 32258/6/99-00-06-03-02-06, яким оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень, виключно у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно норм підпунктів 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктами 62.1.2, 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпунктів 80.1, 80.2, 80.4, 80.7 статті 80, підпунктів 81.1, 81.3 статті 81 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку). При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, без попередження платника.

Матеріалами справи встановлено, що фактичну перевірку було призначено контролюючим органом на підставі наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 10 серпня 2022 року № 922-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп» на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Так, відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Копію наказу, а також направлення на проведення перевірки були вручені касиру ОСОБА_1 15 серпня 2022 року.

Таким чином, суд в межах спірних правовідносин, дійшов висновку про відсутність порушення порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до положень пунктів 1-5 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно пунктів 5 та 7 статті 4 Закону № 265/95-ВР (всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), банки, що здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, суб`єкти господарювання, які здійснюють операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі на підставі агентських угод з банками, а також небанківські надавачі платіжних послуг, які мають право здійснювати операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції», зобов`язані:

надавати особі, яка купує або продає валютні цінності в готівковій формі, перший примірник роздрукованого розрахункового документа на повну суму операції та/або створений в електронній формі розрахунковий документ (у тому числі, але не виключно, з відтворенням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, що дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти особи, яка купує або продає валютні цінності в готівковій формі);

забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі даним фіскального звіту.

За приписами статті 18 Закону № 265/95-ВР, у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі до банків, небанківських фінансових установ, суб`єктів господарювання, які здійснюють такі операції на підставі агентських угод з банками, що здійснюють торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування розрахункового документа, що підтверджує виконання операції з купівлі-продажу іноземної валюти, або проведення операції на неповну суму коштів;

п`ятикратного розміру суми, на яку виявлено незбіг, - у разі перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті.

Отже, відповідно до вимог статті 18 Закону № 265/95-ВР зазначені фінансові санкції застосовуються виключно до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, тоді як позивач є небанківською фінансовою установою.

Згідно приписів статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» небанківська фінансова установа це фінансова установа, крім банку.

ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп» здійснює діяльність з обміну валют на підставі ліцензії на здійснення валютних операцій від 26 березня 2021 року №26, виданої Національним банком України.

Отже, оскільки позивач не є уповноваженим банком, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти та суб`єктом господарювання, який здійснює ці операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком, а діє на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, то підстави для притягнення його до відповідальності за порушення пунктів 5, 7 статті 4 Закону № 265/95-ВР відсутні.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 826/15581/16, від 23 квітня 2020 року у справі №826/13412/17 та від 16 липня 2020 року у справі №826/9164/17.

За правилами частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт того, що позивач не є уповноваженим банком, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти та суб`єктом господарювання, який здійснює ці операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком було встановлено постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 320/43114/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129876663) та від 23 жовтня 2024 року у справі № 320/41642/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122554200), які є носять преюдиційний характер при розгляді даної справи.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме проведення операції з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа, а також не забезпечення відповідності готівкових коштів та іноземної валюти та місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі даним фінансового звіту, тому оскаржуване рішення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу, що з огляду на введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року Законом № 2118-IX розділ II «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» доповнено пунктом 12 такого змісту: «Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються».

У подальшому Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17 березня 2022 року; далі - Закон № 2120-IX) пункт 12 розділ II «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР доповнено словами «крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів».

Така редакція пункту 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР діяла до набрання чинності 01 серпня 2023 року Законом № 3219-IX від 30 червня 2023 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким цей пункт викладено у наступній редакції: «Суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор».

Отже, в період дії на території України воєнного стану податковий орган до 17 березня 2022 року взагалі не міг застосовувати до суб`єктів господарювання санкції, передбачені Законом № 265/95-ВР, а з 17 березня 2022 року набув повноважень на застосування таких санкцій лише у випадку порушення порядку здійснення розрахункових операцій, предметом яких була реалізація підакцизних товарів.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, від 30 жовтня 2025 року у справі №160/6719/24.

Пункт 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265/95-ВР містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчинені відповідні порушення: з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.

В ході проведення фактичної перевірки, яка відбулась 15 серпня 2022 року контролюючий орган встановив, що станом на момент її проведення у Житомирському відділенні пункту обміну валют № 560, що належить ТОВ «ФК «Альфа-Інвест Груп» не забезпечено відповідність готівкових коштів та іноземної валюти та місці проведення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі даним фінансового звіту на загальну суму 40 362, 17 грн (за курсом НБУ станом на 11 серпня 2022 року).

Таким чином, відповідачем було застосовано штрафні санкції за нібито порушення позивачем вимог пункту 7 статті 4 Закону № 265/95-ВР у період дії мораторію, що додатково свідчить про протиправність оскарженого рішення в цій частині.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

VI. Судові витрати.

За правилами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявні докази сплати позивачем судового збору у розмірі 3 052, 66 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Водночас, позовна заява містить відомості про орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відтак, розподіл витрат на професійну правничу допомогу буде здійснений судом у разі дотримання позивачем вимог частини 7 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, КАС, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21 серпня 2023 року № 0543140707.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альфа-Інвест Груп» (місцезнаходження: 02121, місто Київ, вулиця Братства тарасівців, будинок 5, офіс 249; код ЄДРПОУ 39013808) судовий збір у розмірі 3 052 (три тисячі п`ятдесят дві) гривні 66 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.