Рішення № 140150757, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ №320/59100/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт" до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Софілайт" з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві, у якому просить суд скасувати 22 постанови про накладення адміністративного штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем проведено перевірку продукції, за результатами якої зроблено висновок про її невідповідність вимогам законодавства у сфері державного ринкового нагляду та прийнято значну кількість рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів. Позивач вважає такі рішення протиправними, оскільки під час проведення перевірок відповідачем допущено порушення встановленого законодавством порядку здійснення державного ринкового нагляду та контролю. Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем не було належним чином встановлено обставини щодо походження та характеристик продукції, її виробника, постачальника, документів про відповідність та інших відомостей, необхідних для висновку про наявність порушень. Позивач також посилається на неналежне проведення перевірок, порушення порядку їх призначення та оформлення результатів, а також на недотримання відповідачем вимог законодавства щодо повідомлення позивача та надання йому можливості надати відповідні документи, пояснення та заперечення. На думку позивача, відповідач безпідставно дійшов висновку про наявність порушень та застосував до товариства обмежувальні (коригувальні) заходи. Позивач вказує, що продукція, яка була предметом перевірок, реалізовувалась відповідно до вимог законодавства, а висновки відповідача про її невідповідність не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не враховано подані товариством документи та пояснення, а окремі рішення прийняті без належного дослідження обставин, що мають значення для вирішення питання про застосування обмежувальних заходів. У зв`язку з наведеним позивач вважає рішення відповідача про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів такими, що прийняті необґрунтовано, без належного встановлення фактичних обставин та з порушенням вимог законодавства. На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що перевірку ТОВ «СОФІЛАЙТ» проведено на підставі наказу від 16.05.2024 №1364 та направлення від 16.05.2024 №201 у межах повноважень, визначених Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Відповідач вказує, що підставою для проведення перевірки стали матеріали перевірок інших територіальних органів Держпродспоживслужби, якими встановлено невідповідність продукції, постачальником або імпортером якої є ТОВ «СОФІЛАЙТ». Відповідач також посилається на те, що за результатами перевірки 07.06.2024 складено акт №1364/120, яким встановлено невідповідність продукції вимогам технічних регламентів. Позивач надав окремі документи, однак не надав протоколів випробувань, розрахунків та вичерпної інформації щодо приведення всієї введеної в обіг продукції у відповідність до встановлених вимог. Відповідач зазначає, що технічна помилка у зазначенні окремої характеристики продукції в наказі та направленні не впливає на законність перевірки, оскільки відповідна продукція фактично була включена до предмета перевірки. На думку відповідача, така помилка є формальною та не порушує прав позивача. Також відповідач заперечує доводи позивача щодо неправомірності включення до перевірки люмінесцентних ламп, посилаючись на інформацію, отриману від територіальних органів Держпродспоживслужби, та на результати проведених ними перевірок. Відповідач наголошує, що за результатами перевірки прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, які позивач у встановлені строки не виконав. Зазначає, що позивачу неодноразово продовжувався строк виконання відповідних рішень, однак вимоги контролюючого органу залишилися невиконаними або виконаними частково. У зв`язку з невиконанням рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів 05.11.2024 складено протоколи про порушення, а 14.11.2024 прийнято оскаржувані постанови про накладення штрафів №136/4833№157/4833. Відповідач вважає, що оскаржувані постанови прийняті на законних підставах, у межах наданих повноважень та з дотриманням установленої процедури, а тому підстави для їх скасування відсутні. У задоволенні позову просить відмовити повністю.

Позивач надіслав відповідь на відзив у якій зазначив про те, що під час перевірки надав відповідачу наявні технічні документи та тест-репорти, які підтверджують відповідність продукції встановленим вимогам. Вказує, що ці документи відповідач належним чином не врахував. Позивач також посилається на порушення відповідачем процедури проведення перевірки, зокрема неналежне здійснення відеофіксації та неврахування наданих товариством пояснень і документів. Позивач стверджує, що матеріали справи не містять документального підтвердження того, що відповідна продукція становила небезпеку або серйозний ризик. Зазначає, що застосовані обмежувальні (корегувальні) заходи повинні бути пропорційними рівню загрози, а рішення про їх застосування мають містити належне обґрунтування. Позивач заперечує правомірність включення до перевірки окремих видів ламп, на які, на його думку, не поширюються вимоги Технічного регламенту №734. Вказує, що відповідач у подальшому скасував відповідні рішення щодо цієї продукції. Позивач наголошує, що посилання відповідача на порушення, встановлені іншими територіальними органами Держпродспоживслужби, не підтверджують правомірність оскаржуваних постанов. Позивач зазначає, що обов`язок доведення правомірності рішень суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Вважає, що відповідач не може обґрунтовувати оскаржувані постанови обставинами та доказами, які не були покладені в їх основу. Позивач вказує, що до 14.11.2024 подав відповідачу значний обсяг документів та повідомлень про виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. На думку позивача, ці документи підтверджували виконання ним вимог контролюючого органу. Також позивач зазначає, що в подальшому відповідач прийняв рішення про скасування відповідних рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. У зв`язку з цим позивач вважає, що підстав для накладення штрафів не було, а оскаржувані постанови підлягають скасуванню.

Також, позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме матеріалів відеофіксації позапланової перевірки характеристик продукції, отриманих ним від відповідача 27.05.2025 на виконання адвокатського запиту. Позивач зазначив, що не мав можливості подати ці докази разом із позовною заявою, оскільки отримав їх лише після звернення до відповідача. На його думку, відеозаписи мають значення для встановлення обставин проведення перевірки та можуть підтвердити порушення відповідачем порядку її проведення. У зв`язку з цим позивач просив долучити до матеріалів справи три відеофайли: IMG_1469, IMG_1470 та IMG_1471, отримані від відповідача 27.05.2025.

Відповідач подав заперечення на клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання додаткових доказів. Зазначив, що докази подані позивачем із порушенням установленого процесуального строку. Відповідач вважає, що долучення таких доказів може порушити принцип змагальності сторін, права іншої сторони та призвести до затягування розгляду справи. Також зазначає, що долучення нерелевантних доказів може відволікти суд від обставин, які мають значення для вирішення спору. Посилаючись на статтю 74 КАС України, відповідач зазначає, що суд не повинен брати до уваги докази, одержані з порушенням установленого законом порядку. У зв`язку з наведеним відповідач просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання додаткових доказів та їх долучення до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софілайт» є суб`єктом господарювання, який здійснює реалізацію світлотехнічної продукції, зокрема ламп торговельної марки «DELUX», виробником яких зазначено Китай, та виступає імпортером відповідної продукції, тобто особою, яка ввела її в обіг. Відомості про продукцію, її найменування, технічні характеристики, штрихові коди, країну виробництва та суб`єкта господарювання наведені в матеріалах перевірки.

16 травня 2024 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві видано наказ №1364 та направлення на проведення позапланової перевірки характеристик продукції. Предметом перевірки визначено світлодіодні та люмінесцентні лампи торговельної марки «DELUX», які реалізуються ТОВ «Софілайт». Перевірку проведено за місцезнаходженням суб`єкта господарювання у м. Києві по вул. Семена Скляренка, 17. Проведення заходу розпочато 05 червня 2024 року та завершено 07 червня 2024 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки характеристик продукції, у якому наведено перелік продукції, щодо якої, на думку посадових осіб відповідача, встановлено невідповідність вимогам технічних регламентів.

Під час перевірки досліджувалась світлодіодна LED лампа торговельної марки «DELUX», арт. 90020464, тип лампи BL60, потужністю 10 Вт, напругою 200 В, частотою 50 Гц, колірною температурою 4100К, світловим потоком 860 Лм, цоколем Е27, датою виробництва 04.2023 року, штриховим кодом 4823085809285, виробник Китай.

За результатами перевірки відповідач зазначив, що на упаковці цієї продукції відсутня передбачена інформація для споживачів, зокрема щодо кількості циклів вмикання до передчасного виходу лампи з ладу та часу розігрівання лампи до 60 % повної світлової віддачі. Зазначені обставини відповідач пов`язав із вимогами Технічного регламенту щодо вимог до екодизайну для побутових ламп неспрямованого випромінення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №734.

В акті також зазначено, що ТОВ «Софілайт» надало інформацію щодо обсягу поставок цієї продукції, а також документи щодо її походження та відповідності, зокрема митні документи, контракт, фотографії маркування упаковки, декларацію відповідності та видаткову накладну. Водночас відповідач зазначив про ненадання протоколів випробувань або розрахунків, які, на його думку, підтверджували б відповідність продукції вимогам відповідних технічних регламентів.

Іншим об`єктом перевірки була світлодіодна LED лампа ТМ «DELUX», арт. 90011753, тип BL60, потужністю 15 Вт, напругою 220 В, частотою 50 Гц, колірною температурою 6500К, світловим потоком 1300 Лм, цоколем Е27, датою виробництва 10.2022 року, штриховим кодом 4823085809537.

Щодо цієї продукції відповідачем встановлено аналогічні невідповідності: відсутність на упаковці інформації про кількість циклів вмикання до передчасного виходу лампи з ладу, час розігрівання лампи до 60 % повної світлової віддачі, а також, як зазначено в акті, розміру лампи у міліметрах.

В акті зазначено, що загальний обсяг поставок цієї продукції становив 22 500 штук, при цьому станом на 04.06.2024 року залишок на складі був відсутній. Відповідач послався також на попереднє виявлення аналогічного порушення Головним управлінням Держпродспоживслужби в Закарпатській області за результатами перевірки від 14.12.2023 року №0000005, відомості про яке були внесені до національної інформаційної системи державного ринкового нагляду.

У ході перевірки ТОВ «Софілайт» надало лист, митну декларацію, контракт на поставку, фотофіксацію маркування упаковки, декларацію відповідності та видаткову накладну. Разом із тим відповідач зазначив, що протоколи випробувань або розрахунки щодо відповідності продукції вимогам технічних регламентів не надані.

Третім об`єктом перевірки була світлодіодна лампа ТМ «DELUX», Е27, 2700К, потужністю 7 Вт, світловим потоком 620 Лм, модель BL50P, арт. 90011757, штриховий код 4823085808585, дата виробництва 12.2021 року, виробник Китай.

Відповідач встановив відсутність на упаковці інформації про кількість циклів вмикання до передчасного виходу лампи з ладу, час розігрівання до 60 % повної світлової віддачі та розмір лампи у міліметрах.

Згідно з актом, суб`єкт господарювання повідомив про поставку 2500 штук такої продукції, із яких станом на 04.06.2024 року на складі залишалося 169 штук.

При цьому відповідач послався на те, що аналогічне порушення вже було встановлено під час перевірки характеристик продукції від 18.10.2023 року №2653/02, проведеної Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві, та відображено в національній інформаційній системі державного ринкового нагляду.

ТОВ «Софілайт» надало документи щодо походження та постачання продукції, фотографії маркування та декларацію відповідності. Однак, за висновком відповідача, протоколи випробувань або розрахунки відповідності продукції вимогам технічних регламентів відсутні.

Наступним об`єктом перевірки була світлодіодна лампа ТМ «DELUX», Е27, 4100К, потужністю 18 Вт, світловим потоком 1400 Лм, модель GLOBE G120, арт. 90012693, штриховий код 4823085814302, дата виробництва 03.2021 року.

Відповідачем встановлено відсутність на упаковці інформації про кількість циклів вмикання до передчасного виходу лампи з ладу, час розігрівання до 60 % повної світлової віддачі та розмір лампи у міліметрах.

Обсяг поставок цієї продукції, згідно з актом, становив 2500 штук, залишок на складі станом на 04.06.2024 року 169 штук.

Відповідач також зазначив, що аналогічні порушення були раніше встановлені актом перевірки від 18.10.2023 року №2653/02. ТОВ «Софілайт» надало лист, митну декларацію, контракт, фотографії маркування, декларацію відповідності та видаткову накладну на поставку продукції ТОВ «Леруа Мерлен Україна».

П`ятим об`єктом була світлодіодна лампа ТМ «Magnum», модель BL60, Е27, потужністю 10 Вт, світловим потоком 860 Лм, колірною температурою 4100К, арт. 90011744.

За результатами перевірки відповідач встановив відсутність на упаковці інформації про кількість циклів вмикання, час розігрівання до 60 % повної світлової віддачі та розмір лампи у міліметрах.

Обсяг поставок цієї продукції становив 12 000 штук. Щодо продукції відповідачем наведено посилання на раніше проведену перевірку характеристик продукції від 18.10.2023 року №2653/02.

ТОВ «Софілайт» надало документи щодо імпорту та постачання продукції, фотографії упаковки та декларацію відповідності, однак, як зазначено в акті, не надало протоколів випробувань або розрахунків щодо відповідності продукції вимогам технічних регламентів.

Шостим об`єктом була лампа ТМ «DELUX», потужністю 5 Вт, тип Е14, модель BL37B, колірною температурою 4100К, штриховий код 4823085808479, виробник Китай. За цією продукцією відповідачем встановлено, що на упаковці відсутня інформація щодо номінального світлового потоку, який повинен окремо відображатися шрифтом, що щонайменше у два рази більший за напис про номінальну потужність лампи за межами енергетичної етикетки, а також щодо часу розігрівання лампи до 60 % повної світлової віддачі. Обсяг поставок становив 6000 штук. Відповідач послався на результати перевірки від 13.02.2024 року №000635, проведеної Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Сьомим об`єктом була лампа ТМ «DELUX», потужністю 7 Вт, тип Е14, форма «свічка», 4100К, модель BL37B, арт. 90011755, штриховий код 4823085808653. Відповідач встановив відсутність на упаковці інформації про номінальний світловий потік лампи та час її розігрівання до 60 % повної світлової віддачі. Обсяг поставок зазначеної продукції становив 5000 штук. Порушення, за твердженням відповідача, раніше було зафіксовано під час перевірки від 13.02.2024 року №000635 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Восьмим об`єктом була лампа ТМ «DELUX», потужністю 7 Вт, тип Е27, форма «свічка», колірна температура 4100К, модель BL37B, арт. 90011756, штриховий код 4823085808639. Щодо неї відповідачем встановлено відсутність інформації про номінальний світловий потік лампи та час розігрівання до 60 % повної світлової віддачі. Обсяг поставок становив 3000 штук. В акті наведено посилання на попередню перевірку від 13.02.2024 року №000635 та відповідні записи в національній інформаційній системі державного ринкового нагляду.

Дев`ятим об`єктом була лампа ТМ «DELUX», потужністю 5 Вт, тип Е27, форма «шар», колірна температура 4100К, модель BL50P, дата виробництва 01.2023 року, штриховий код 4823085808523.

Відповідач зазначив, що на упаковці відсутня інформація про номінальний світловий потік лампи та час розігрівання до 60 % повної світлової віддачі. Обсяг поставок становив 8000 штук. Вказане порушення, за матеріалами акта, раніше було зафіксовано під час перевірки від 13.02.2024 року №000635.

Десятим об`єктом була лампа ТМ «DELUX», потужністю 7 Вт, тип Е14, форма «шар», колірна температура 4100К, модель BL50P, дата виробництва 03.2021 року, штриховий код 4823085808615. Щодо цієї продукції відповідач також встановив відсутність на упаковці інформації про номінальний світловий потік та час розігрівання до 60 % повної світлової віддачі. Обсяг поставок становив 3000 штук. Як і щодо попередніх позицій, відповідач послався на акт перевірки характеристик продукції від 13.02.2024 року №000635 та відповідні записи в інформаційній системі.

Одинадцятим об`єктом була лампа ТМ «DELUX», потужністю 7 Вт, тип Е27, форма «шар», колірна температура 4100К, модель BL50P, дата виробництва 01.2023 року, штриховий код 4823085808592. Відповідачем встановлено аналогічні порушення вимог до інформації на упаковці, а саме відсутність належного зазначення номінального світлового потоку та часу розігрівання лампи до 60 % повної світлової віддачі. Обсяг поставок становив 7000 штук.

Дванадцятим об`єктом була лампа ТМ «DELUX», потужністю 15 Вт, тип Е27, форма «шар», колірна температура 4100К, модель BL60, дата виробництва 01.2023 року, штриховий код 4823085809322. За цією продукцією відповідач встановив відсутність на упаковці інформації про номінальний світловий потік та час розігрівання лампи до 60 % повної світлової віддачі. Обсяг поставок, зазначений у матеріалах перевірки, становив 17 000 штук.

Тринадцятим об`єктом була лампа ТМ «DELUX», потужністю 12 Вт, тип Е27, форма «шар», колірна температура 4100К, модель BL60, дата виробництва 01.2023 року, штриховий код 4823085809308. Щодо цієї продукції відповідачем встановлено відсутність на упаковці інформації про номінальний світловий потік та час розігрівання лампи до 60 % повної світлової віддачі. Обсяг поставок становив 24 000 штук. Відповідач також послався на попередню перевірку характеристик продукції від 13.02.2024 року №000635, проведену Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Чотирнадцятим об`єктом була лампа ТМ «DELUX», потужністю 7 Вт, тип Е27, форма «шар», колірна температура 4100К, модель BL60, арт. 90012419, дата виробництва 01.2023 року, штриховий код 4823085809261. Відповідачем встановлено відсутність на упаковці інформації про номінальний світловий потік лампи та час розігрівання до 60 % повної світлової віддачі. Обсяг поставок цієї продукції становив 12 000 штук. В акті зазначено, що аналогічне порушення було зафіксовано в акті перевірки характеристик продукції від 13.02.2024 року №000635.

П`ятнадцятим об`єктом була світлодіодна LED лампа ТМ «DELUX», арт. 90020464, тип BL60, потужністю 10 Вт, напругою 200 В, частотою 50 Гц, колірною температурою 4100К, світловим потоком 860 Лм, цоколем Е27, датою виробництва 04.2023 року, штриховим кодом 4823085809285. За змістом акта щодо цієї продукції встановлено аналогічні невідповідності вимогам технічних регламентів. Водночас у самому акті окремо зазначено, що продукція, наведена в позиціях 1 та 15, є повторюваною. Тобто відповідач фактично зафіксував одну й ту саму модель продукції у двох позиціях.

Шістнадцятим об`єктом була світлодіодна лампа ТМ «DELUX», арт. 90011753, тип BL60, потужністю 15 Вт, напругою 220 В, частотою 50 Гц, колірною температурою 6500К, світловим потоком 1300 Лм, цоколем Е27, датою виробництва 10.2022 року, штриховим кодом 4823085809537. Щодо цієї продукції відповідач встановив відсутність на упаковці інформації про кількість циклів вмикання до передчасного виходу лампи з ладу та час розігрівання до 60 % повної світлової віддачі. Обсяг поставок становив 22 500 штук, при цьому залишок на складі станом на 04.06.2024 року був відсутній. В акті зазначено, що аналогічне порушення раніше встановлювалося органом ринкового нагляду в іншій області.

Сімнадцятим об`єктом була люмінесцентна лампа ТМ «DELUX», тип Т8, потужністю 18 Вт, світловим потоком 980 Лм, колірною температурою 6500К, цоколем G13, дата виробництва 07.2023 року, штриховий код 4823085800466, виробник Китай. Щодо цієї продукції відповідач встановив декілька невідповідностей: відсутність інформації про кількість циклів вмикання до передчасного виходу лампи з ладу, час розігрівання до 60 % повної світлової віддачі, розмір лампи в міліметрах, а також застереження щодо можливості регулювання освітленості лампи за допомогою відповідних пристроїв (димера). Обсяг поставок зазначеної продукції становив 37 000 штук. В акті наведено посилання на попередню перевірку характеристик продукції від 27.03.2024 року та відповідні записи в національній інформаційній системі державного ринкового нагляду.

Вісімнадцятим об`єктом була люмінесцентна лампа ТМ «DELUX», тип Т8, потужністю 18 Вт, світловим потоком 980 Лм, колірною температурою 6500К, цоколем G13, дата виробництва 07.2023 року, штриховий код 4823085800466. Щодо цієї продукції відповідач зазначив аналогічні невідповідності вимогам технічних регламентів. При цьому безпосередньо в акті вказано, що продукція, зазначена у позиціях 17 та 18, є повторюваною.

У процесі проведення перевірки ТОВ «Софілайт» надавало відповідачу документи, що стосувалися походження, ввезення та реалізації відповідної продукції, зокрема листи товариства, митні декларації, контракти на поставку продукції, фотографії нанесення інформації на упаковку, декларацію відповідності №UA.TR.D.00018-24 від 06.02.2024, зареєстровану ТОВ «УКРСИСТЕМС» та чинну до 05.02.2026 року, а також видаткові накладні на поставку продукції відповідним контрагентам.

Водночас відповідач у кожному з наведених епізодів зазначав, що ТОВ «Софілайт» не надало протоколів випробувань або розрахунків щодо підтвердження відповідності продукції вимогам Технічного регламенту щодо вимог до екодизайну для побутових ламп неспрямованого випромінення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №734, а також Технічного регламенту щодо встановлення системи для визначення вимог з екодизайну енергоспоживчих продуктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №804.

Крім того, за висновками відповідача, товариством не було надано вичерпної інформації про приведення всієї введеної в обіг продукції відповідної моделі у відповідність до вимог технічних регламентів. За результатами дослідження наданих документів відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Софілайт» є імпортером зазначеної продукції, тобто особою, яка ввела її в обіг.

При цьому з матеріалів перевірки вбачається, що щодо значної частини продукції відповідач посилався не на первинне встановлення відповідних невідповідностей саме під час перевірки 05 07 червня 2024 року, а на те, що аналогічні порушення вже були зафіксовані територіальними органами Держпродспоживслужби під час попередніх перевірок та внесені до національної інформаційної системи державного ринкового нагляду.

Таким чином, за результатами позапланової перевірки характеристик продукції відповідачем було встановлено, що щодо окремих моделей ламп ТМ «DELUX» та іншої зазначеної в акті продукції, на думку органу державного ринкового нагляду, не виконано вимоги щодо належного маркування та надання споживачам визначеної технічними регламентами інформації, а також не надано документів, які, за позицією відповідача, підтверджували б відповідність продукції встановленим вимогам.

Зазначені обставини стали підставою для прийняття відповідачем рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо відповідної продукції, а в подальшому для складення матеріалів щодо невиконання таких заходів та прийняття оскаржуваних постанов про накладення штрафних санкцій.

За результатами перевірки характеристик продукції, проведеної 04 07 червня 2024 року, та складення акта перевірки характеристик продукції від 07.06.2024 №1364/120 Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві щодо ТОВ «Софілайт» 20.06.2024 прийнято низку рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Так, щодо кожної окремої моделі продукції відповідачем приймалися рішення про приведення продукції у відповідність до встановлених вимог, усунення формальної невідповідності та тимчасову заборону надання продукції на ринку.

Зокрема, щодо світлодіодної лампи ТМ «DELUX», арт. 90011753, BL60, 15 Вт, 220 В, 6500К, 1300 Лм, Е27, виробництва 10.2022 року, штриховий код 4823085809537, були прийняті рішення №04.1-01-277 про приведення продукції у відповідність, №04.1-01-278 про усунення формальної невідповідності та №04.1-01-279 про тимчасову заборону надання продукції на ринку.

Щодо лампи ТМ «DELUX», Е27, 2700К, 7 Вт, 620 Лм, модель BL50P, арт. 90011757, штриховий код 4823085808585, прийнято рішення №04.1-01-271, №04.1-01-272 та №04.1-01-273 відповідно.

Щодо лампи ТМ «DELUX», Е27, 4100К, 18 Вт, 1400 Лм, модель GLOBE G120, арт. 90012693, штриховий код 4823085814302, прийнято рішення №04.1-01-280, №04.1-01-281 та №04.1-01-282.

Щодо лампи ТМ «DELUX», 7 Вт, Е14, форма «свічка», 4100К, модель BL37B, арт. 90011755, штриховий код 4823085808653, прийнято рішення №04.1-01-289, №04.1-01-290 та №04.1-01-291.

Щодо лампи ТМ «DELUX», 7 Вт, Е27, форма «свічка», 4100К, модель BL37B, арт. 90011756, штриховий код 4823085808639, прийнято рішення №04.1-01-292, №04.1-01-293 та №04.1-01-294.

Щодо лампи ТМ «DELUX», 5 Вт, Е27, форма «шар», 4100К, модель BL50P, дата виробництва 01.2023 року, штриховий код 4823085808523, прийнято рішення №04.1-01-295, №04.1-01-296 та №04.1-01-297.

Щодо лампи ТМ «DELUX», 7 Вт, Е14, форма «шар», 4100К, модель BL50P, дата виробництва 03.2021 року, штриховий код 4823085808615, прийнято рішення №04.1-01-298, №04.1-01-299 та №04.1-01-300.

Щодо лампи ТМ «DELUX», 7 Вт, Е27, форма «шар», 4100К, модель BL50P, дата виробництва 01.2023 року, штриховий код 4823085808592, прийнято рішення №04.1-01-301, №04.1-01-302 та №04.1-01-303.

Щодо лампи ТМ «DELUX», 15 Вт, Е27, форма «шар», 4100К, модель BL60, дата виробництва 01.2023 року, штриховий код 4823085809322, прийнято рішення №04.1-01-304, №04.1-01-305 та №04.1-01-306.

Щодо лампи ТМ «DELUX», 12 Вт, Е27, форма «шар», 4100К, модель BL60, дата виробництва 01.2023 року, штриховий код 4823085809308, прийнято рішення №04.1-01-307, №04.1-01-308 та №04.1-01-309.

Щодо лампи ТМ «DELUX», 7 Вт, Е27, форма «шар», 4100К, модель BL60, арт. 90012419, дата виробництва 01.2023 року, штриховий код 4823085809261, прийнято рішення №04.1-01-310, №04.1-01-311 та №04.1-01-312.

Щодо світлодіодної LED лампи ТМ «DELUX», арт. 90020464, тип BL60, потужністю 10 Вт, 200/220 В, 4100К, світловим потоком 860 Лм, Е27, дата виробництва 04.2023 року, штриховий код 4823085809285, прийнято рішення №04.1-01-313, №04.1-01-314 та №04.1-01-315.

Щодо світлодіодної LED лампи ТМ «DELUX», арт. 90011753, BL60, потужністю 15 Вт, 220 В, 6500К, 1300 Лм, Е27, дата виробництва 10.2022 року, штриховий код 4823085809537, прийнято рішення №04.1-01-316, №04.1-01-317 та №04.1-01-318.

Отже, загалом щодо вказаних моделей продукції відповідачем було прийнято комплекс взаємопов`язаних рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, виконання яких у подальшому стало предметом контролю органу державного ринкового нагляду.

З метою контролю стану виконання прийнятих 20.06.2024 рішень Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві 10.09.2024 видано наказ №2624 про проведення позапланового заходу перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. На проведення перевірки також видано направлення від 11.09.2024 №485-2624. Перевірку проведено у ТОВ «Софілайт» у період з 11.09.2024 по 16.09.2024 за адресою: м. Київ, вул. Семена Скляренка, 17.

За результатами перевірки складено акт від 16.09.2024 №2624-485/69.

За змістом зазначеного акта відповідач встановив різний ступінь виконання окремих рішень.

Зокрема, рішення №04.1-01-277, №04.1-01-279, №04.1-01-271, №04.1-01-273, №04.1-01-280, №04.1-01-282, №04.1-01-289, №04.1-01-291, №04.1-01-292, №04.1-01-294, №04.1-01-295, №04.1-01-297, №04.1-01-298, №04.1-01-300, №04.1-01-301, №04.1-01-303, №04.1-01-304, №04.1-01-306, №04.1-01-307, №04.1-01-309, №04.1-01-310, №04.1-01-312, №04.1-01-313, №04.1-01-315, №04.1-01-316 та №04.1-01-318 були оцінені відповідачем як частково виконані, при цьому результативність їх виконання визнано такою, що не може бути визнана результативною.

Водночас рішення щодо усунення формальної невідповідності №04.1-01-278, №04.1-01-272, №04.1-01-281, №04.1-01-290, №04.1-01-293, №04.1-01-296, №04.1-01-299, №04.1-01-302, №04.1-01-311, №04.1-01-314 та №04.1-01-317 відповідачем оцінено як виконані повністю та результативно.

Таким чином, за результатами першої перевірки відповідач не встановив повного та результативного виконання саме тих рішень, які передбачали приведення відповідної продукції у відповідність та забороняли її надання на ринку.

Акт перевірки від 16.09.2024 №2624-485/69 був направлений ТОВ «Софілайт» поштовим відправленням та, за отриманий позивачем 25.09.2024.

За результатами аналізу повідомлення ТОВ «Софілайт» про виконання рішень та з урахуванням результатів перевірки відповідач 18.09.2024 прийняв рішення №04.1-03-28 про внесення змін до відповідних рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, яким строк їх виконання було продовжено до 07.10.2024.

Надалі, з метою повторного контролю за виконанням зазначених рішень, відповідачем 14.10.2024 видано наказ №2963 про проведення позапланового заходу перевірки стану виконання ТОВ «Софілайт» рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та направлення від 14.10.2024 №565-2963.

Перевірка проводилася у період з 14.10.2024 по 17.10.2024 за адресою: м. Київ, вул. Семена Скляренка, 17.

За результатами цієї перевірки складено акт від 17.10.2024 №2693-565/127.

У зазначеному акті відповідач дійшов висновку про невиконання низки рішень, зокрема №04.1-01-277, №04.1-01-279, №04.1-01-271, №04.1-01-273, №04.1-01-280, №04.1-01-282, №04.1-01-289, №04.1-01-291, №04.1-01-292, №04.1-01-294, №04.1-01-295, №04.1-01-297, №04.1-01-298, №04.1-01-300, №04.1-01-301, №04.1-01-303, №04.1-01-304, №04.1-01-306, №04.1-01-307, №04.1-01-309, №04.1-01-310, №04.1-01-312, №04.1-01-313, №04.1-01-315, №04.1-01-316 та №04.1-01-318.

Відповідно, результативність виконання зазначених рішень відповідач також визначив як таку, що не може бути визнана результативною.

За результатами аналізу повідомлення ТОВ «Софілайт» та матеріалів повторної перевірки відповідач прийняв рішення №04.1-03-38 про внесення змін до відповідних рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів із встановленням нового строку їх виконання до 14.11.2024.

У матеріалах відзиву відповідача зазначено дату цього рішення як 22.10.2024 року. Водночас в іншій частині відзиву згадується рішення №04.1-03-38 від 11.10.2024 року. Отже, у матеріалах справи наявна розбіжність щодо дати прийняття зазначеного рішення, яку при остаточному викладенні фактичних обставин доцільно перевірити безпосередньо за його оригіналом.

05.11.2024 головним спеціалістом відділу ринкового та метрологічного нагляду Управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Шевченком Сергієм Володимировичем складено протоколи №124 145.

Таким чином, було складено 22 протоколи, що відповідає кількості постанов про накладення штрафу, які в подальшому оскаржуються у цій справі.

За результатами розгляду матеріалів перевірок Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві 14.11.2024 прийнято 22 постанови про накладення штрафу, а саме: №136/4833; №137/4833; №138/4833; №139/4833; №140/4833; №141/4833; №142/4833; №143/4833; №144/4833; №145/4833; №146/4833; №147/4833; №148/4833; №149/4833; №150/4833; №151/4833; №152/4833; №153/4833; №154/4833; №155/4833; №156/4833; №157/4833.

Зазначені постанови є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що підставою для їх прийняття відповідач вважав невиконання ТОВ «Софілайт» рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у встановлений строк, незважаючи на те, що суб`єкту господарювання попередньо було надано додатковий час для виконання відповідних вимог спочатку до 07.10.2024, а надалі до 14.11.2024.

Водночас після прийняття спірних постанов відповідачем було продовжено здійснення контролю за станом виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Так, 21.11.2024 Головним управлінням було підготовлено наказ №3419 про проведення позапланової перевірки стану виконання ТОВ «Софілайт» відповідних рішень та направлення на проведення перевірки від 21.11.2024 №645-3419.

За результатами цієї перевірки складено акт перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 21.11.2024 №3419-645/168.

Після проведення зазначеної перевірки відповідачем 26.11.2024 прийнято рішення №04.1-02-116 про скасування відповідних рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 2 вересня 2015 р. № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Основними завданнями Держпродспоживслужби є:

1) реалізація державної політики у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і реклами в цій сфері;

2) здійснення відповідно до закону державного ветеринарно-санітарного контролю, державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), здоров`ям та благополуччям тварин, безпечністю та окремими показниками якості харчових продуктів, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивним матеріалом, племінною справою у тваринництві, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами, кормами та іншими об`єктами санітарних заходів, застосуванням санітарних та ветеринарно-санітарних заходів, профілактичних і протиепідемічних заходів щодо охорони в межах компетенції території України від проникнення хвороб людей, тварин та рослин з території інших держав або карантинних зон, вимог законодавства у сфері насінництва та розсадництва, дотриманням законодавства про захист прав споживачів, за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, законодавства щодо зберігання, транспортування, торгівлі та застосування засобів захисту рослин, показників вмісту шкідливих для здоров`я людини речовин та інгредієнтів у тютюнових виробах, які реалізуються на території України, дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері туризму та курортів, за якістю зерна та продуктів його переробки, за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування, за діяльністю суб`єктів господарювання, які здійснюють виробництво, перевезення, зберігання, реалізацію органічної продукції (сировини);

3) здійснення контролю за виконанням фітосанітарних заходів;

4) здійснення ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності;

5) здійснення метрологічного нагляду;

6) здійснення в межах компетенції контролю за факторами середовища життєдіяльності людини, що мають шкідливий вплив на здоров`я населення.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. Керівники самостійних структурних підрозділів територіальних органів Держпродспоживслужби, на які покладено здійснення повноважень Держпродспоживслужби у сфері санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення, забезпечують виконання функцій щодо затвердження та підписання передбачених законодавством документів, повноваження щодо затвердження та підписання яких належить до компетенції головних державних санітарних лікарів відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), у межах повноважень відповідного територіального органу.

Згідно з пп. 7 п. 4 Положення, Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного ринкового нагляду, зокрема:

проводить перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирає зразки продукції та забезпечує проведення їх експертизи (випробування);

приймає у випадках та порядку, визначених законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснює контроль стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень;

вживає у порядку, визначеному законом, заходів до притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні встановлених вимог.

Згідно з Постановою Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану від 13 березня 2022 р. № 303 було вирішено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Так, відповідно до п. 5 Постанови: припинити проведення планових заходів державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", крім здійснення заходів державного ринкового нагляду зокрема щодо побутових ламп неспрямованого випромінення в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту щодо вимог до екодизайну для побутових ламп неспрямованого випромінення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 р. № 734 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 66, ст. 2294), і Технічного регламенту щодо встановлення системи для визначення вимог з екодизайну енергоспоживчих продуктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 804 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 80, ст. 2678).

Закон України 2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» поширює свою дію на відносини щодо:

здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті;

здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті.

Відповідно до ст. 1 Закону, державний контроль продукції - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах повноважень, визначених законом, з метою забезпечення додержання вимог законодавства України про ринковий нагляд і контроль продукції cтосовно продукції, що ввозиться на митну територію України (далі - контроль продукції).

Відповідно до ст. 4 Закону, метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

Згідно зі ст. 15 Закону, Посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, перевірки документів та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);

2) безперешкодно відвідувати, за умови пред`явлення службового посвідчення та направлення на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об`єкта:

а) торговельні та складські приміщення суб`єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб`єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

б) місця, зазначені в пункті 3 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб`єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п`ятої статті 26 цього Закону;

в) місця, зазначені в пункті 4 частини шостої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції з дотриманням вимог Митного кодексу України;

3) вимагати від суб`єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. За згодою органу ринкового нагляду документи і матеріали, необхідні для здійснення ринкового нагляду, їх копії можуть надаватися йому мовою оригіналу або іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, якщо ця мова є зрозумілою для посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб`єкти господарювання зобов`язані у строк не більше ніж тридцять робочих днів за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду;

4) вимагати від посадових осіб суб`єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу до суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог;

6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України;

7) залучати у разі потреби в установленому порядку та за рахунок органів ринкового нагляду до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, залучених у встановленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов`язки, визначені пунктами 1-5 частини першої статті 17 цього Закону;

8) вимагати від посадових осіб суб`єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів Національної поліції за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Перевірки характеристик продукції проводяться:

1) у торговельних та складських приміщеннях суб`єктів господарювання;

2) у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію);

3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб;

4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції, з дотриманням вимог Митного кодексу України;

5) за місцезнаходженням органу ринкового нагляду.

Під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

1) декларація про відповідність;

2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);

3) загальний опис продукції , а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;

4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю;

5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори).

Орган ринкового нагляду має право вимагати надання таких документів лише в обсязі, що необхідний для встановлення ланцюга постачання продукції.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що спір виник у зв`язку із притягненням ТОВ «СОФІЛАЙТ» до відповідальності за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, прийнятих Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві 20.06.2024.

Оскаржуваними у цій справі є постанови про накладення штрафу від 14.11.2024 №136/4833№157/4833, тобто всього 22 постанови.

При цьому зазначені постанови стосуються 24 первинних рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, оскільки окремі постанови про накладення штрафу стосуються одночасно двох таких рішень.

Суд встановив, що оскаржувані постанови були прийняті за результатами проведення перевірки стану виконання рішень, за наслідками якої складено акт від 17.10.2024 №2693-565/127, а також на підставі протоколів про порушення від 05.11.2024 №124№145.

Разом із тим, обставини, які мають істотне значення для вирішення цього спору, полягають у тому, що після проведення перевірки 14 17.10.2024 відповідач прийняв рішення від 22.10.2024 №04.1-03-38 про внесення змін до відповідних рішень та встановив строк їх виконання до 14.11.2024.

Отже, станом на момент складання протоколів 05.11.2024 та на момент проведення перевірки 14 17.10.2024 встановлений відповідачем строк виконання відповідних рішень ще не сплив.

Вказана обставина є визначальною для оцінки правомірності оскаржуваних постанов.

Відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» контроль за виконанням рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів здійснюється шляхом аналізу повідомлень суб`єкта господарювання, проведення перевірок стану виконання відповідних рішень та моніторингу результативності вжитих заходів.

Частина восьма статті 34 Закону передбачає наслідки встановлення невиконання або часткового виконання рішення, а також випадку, коли його виконання не може бути визнано результативним. При цьому законодавець пов`язує відповідні правові наслідки саме з фактом невиконання рішення, встановленим у передбаченому законом порядку.

При цьому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2011 №1017, визначено, що суб`єкт господарювання подає повідомлення про виконання рішення у встановлений у самому рішенні строк, незалежно від ступеня чи результативності його виконання.

Цим же Порядком передбачено, що орган ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення повинен дослідити наведені у ньому відомості та додані документи, визначити ступінь і результативність виконання рішення, а за наявності недостатності інформації або обґрунтованих сумнівів провести перевірку стану його виконання.

Таким чином, кінцевий строк виконання рішення має істотне юридичне значення для встановлення факту його невиконання.

Саме після спливу встановленого строку може бути зроблений висновок про те, що суб`єкт господарювання не виконав покладений на нього обов`язок у визначений органом ринкового нагляду строк.

Як встановлено судом, рішенням відповідача №04.1-03-38 від 22.10.2024 строк виконання відповідних рішень було визначено до 14.11.2024.

Водночас протоколи про порушення №124№145, на які відповідач посилається як на одну з підстав прийняття оскаржуваних постанов, складені 05.11.2024, тобто за дев`ять днів до закінчення встановленого самим відповідачем строку виконання.

Отже, на момент складення протоколів строк виконання рішень не закінчився.

Відповідно, сам факт того, що станом на 05.11.2024 відповідач вважав відповідні рішення невиконаними, не може свідчити про наявність станом на цю дату завершеного правопорушення у вигляді невиконання рішення у встановлений строк, оскільки встановлений строк ще тривав.

Більше того, акт перевірки від 17.10.2024 також не може підтверджувати невиконання рішень саме станом на 14.11.2024, оскільки ним зафіксовано стан виконання рішень на іншу дату 17.10.2024.

Таким чином, відповідач фактично ототожнив два різні юридично значущі стани: стан виконання рішень 17.10.2024; стан виконання рішень після спливу встановленого строку 14.11.2024.

Однак такі обставини не є тотожними.

Сам факт невиконання рішення 17.10.2024 не означає, що воно залишалося невиконаним 14.11.2024.

Це особливо важливо з огляду на те, що саме відповідач після проведення перевірки 17.10.2024 визначив новий строк виконання до 14.11.2024, чим фактично визнав необхідність надання позивачу додаткового часу для виконання відповідних заходів.

Тому для притягнення позивача до відповідальності відповідач повинен був встановити та належними доказами підтвердити, що саме станом на момент закінчення встановленого строку 14.11.2024 відповідні рішення залишалися невиконаними або виконаними частково чи нерезультативно.

Такого доказу матеріали справи не містять.

Суд окремо враховує, що позивач скористався передбаченим законом правом на подання повідомлень про виконання рішень.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2024 та 13.11.2024, тобто до закінчення встановленого відповідачем строку 14.11.2024, позивач подав до відповідача низку повідомлень про виконання рішень із значним обсягом доданих документів.

Зокрема, 11.11.2024 були подані повідомлення №01-11-11/2024, №14-11-11/2024, №09-11-11/2024, №11-11-11/2024, №13-11-11/2024, а 13.11.2024 повідомлення №03-11-11/2024, №10-13-11/2024, №08-13-11/2024, №07-13-11/2024, №12-13-11/2024 та №02-13-11/2024 із відповідними додатками.

Таким чином, позивач не був бездіяльним та не ухилявся від виконання рішень чи від взаємодії з органом ринкового нагляду.

Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що безпосередньо перед закінченням визначеного відповідачем строку позивач надав органу ринкового нагляду значний обсяг документів, які, на його думку, підтверджували виконання відповідних рішень.

За таких обставин на відповідача покладався обов`язок не лише формально отримати відповідні повідомлення, а й належним чином їх проаналізувати, дослідити додані документи та встановити ступінь і результативність виконання кожного конкретного рішення.

Порядок №1017 прямо передбачає, що під час аналізу повідомлення орган ринкового нагляду вивчає та аналізує відомості, що містяться у повідомленні та доданих документах, і робить висновок про достатність та достовірність такої інформації.

Водночас доказів того, що подані 11.11.2024 та 13.11.2024 повідомлення і додані до них документи були належним чином досліджені відповідачем до прийняття оскаржуваних постанов 14.11.2024, матеріали справи не містять.

Отже, відповідач, приймаючи оскаржувані постанови, фактично не встановив результат розгляду поданих позивачем повідомлень та документів.

Суд не погоджується з посиланням відповідача на те, що повідомлення не означає виконання рішення.

Дійсно, відповідно до Порядку №1017 повідомлення про виконання рішення подається незалежно від ступеня або результативності його виконання, а тому сам факт подання повідомлення автоматично не свідчить про виконання рішення.

Однак подання позивачем повідомлень та документів має значення не як безумовний доказ виконання рішень, а як обставина, що покладала на відповідача обов`язок належним чином їх розглянути та на їх підставі визначити фактичний стан виконання відповідних рішень.

Якщо відповідач вважав подані документи недостатніми, він мав встановити, які саме відомості не підтверджені, які саме заходи не виконані, у чому полягає неповнота виконання кожного конкретного рішення та з яких причин подані документи не можуть підтвердити результативність виконання.

Натомість загальне посилання на ненадання «вичерпної інформації» не є достатнім для висновку про невиконання конкретного рішення.

Суд також враховує, що в актах перевірок відповідач посилався, зокрема, на ненадання позивачем «вичерпної інформації» щодо ланцюга постачання та взаємодії з іншими розповсюджувачами.

Проте для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності недостатньо констатувати, що орган ринкового нагляду не отримав бажаного ним обсягу інформації.

Відповідач повинен був встановити: яке саме рішення не виконане; які конкретно заходи були передбачені цим рішенням; які саме з цих заходів позивач не виконав; які конкретно документи або дії підтверджували б їх виконання; чому документи, надані позивачем, не підтверджують виконання; чому відповідне рішення залишалося невиконаним саме після спливу встановленого строку - 14.11.2024.

Верховний Суд у практиці щодо застосування статті 34 Закону №2735-VI звертає увагу на необхідність встановлення конкретного стану виконання відповідних заходів та оцінки повідомлень і документів суб`єкта господарювання.

Тому висновок про невиконання рішення має бути конкретним, індивідуалізованим та підтвердженим належними доказами, а не ґрунтуватися на припущенні про те, що надання неповного, на думку органу, обсягу інформації автоматично означає невиконання всього рішення.

Надаючи правову оцінку акту перевірки стану виконання рішень від 17.10.2024 №2693-565/127, суд зазначає таке.

Зазначений акт є належним доказом того, що станом на 17.10.2024 відповідач дійшов висновку про невиконання позивачем відповідних рішень.

Проте суд не може погодитися з позицією відповідача про те, що цей акт підтверджує наявність підстав для накладення штрафу 14.11.2024.

Причина полягає у часовій невідповідності.

Після складення цього акта відповідач: прийняв рішення №04.1-03-38, яким змінив строк виконання та встановив кінцевий строк до 14.11.2024. Крім того відповідач отримав від позивача повідомлення та значний обсяг документів 11.11.2024 та 13.11.2024.

Отже, після 17.10.2024 виникли нові юридично значущі обставини, які не могли бути оцінені в акті від 17.10.2024.

Тому використання цього акта як самостійного доказу невиконання рішень станом на 14.11.2024 є недостатнім.

Враховуючи наведене, суд також виходить із того, що кожна з оскаржуваних постанов про накладення штрафу є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень.

У такому акті повинні бути наведені конкретні фактичні обставини, які свідчать про вчинення відповідного правопорушення, а також належне правове обґрунтування застосування санкції.

У спірних постановах відповідач фактично послався на невиконання відповідних первинних рішень та на матеріали перевірки, проведеної 17.10.2024, а також протоколи від 05.11.2024.

Однак ні акт від 17.10.2024, ні протоколи від 05.11.2024 не підтверджують стан виконання рішень після спливу встановленого строку 14.11.2024.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач повинен був довести не лише факт існування первинних рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а й факт невиконання саме цих рішень, наявність такого невиконання у юридично значимий момент, дотримання визначеного строку їх виконання, правильність встановлення ступеня виконання, наявність передбачених законом підстав для застосування штрафу, врахування повідомлень та документів, поданих позивачем до спливу встановленого строку.

Такий підхід відповідає і загальним критеріям перевірки рішень суб`єкта владних повноважень, передбаченим статтею 2 КАС України.

Орган державної влади має діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно, а прийняте ним рішення повинно ґрунтуватися на належно встановлених фактичних обставинах.

У цій справі відповідач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок у повному обсязі, оскільки не надав достатніх доказів того, що саме станом на 14.11.2024 позивач не виконав відповідні рішення.

Особливого значення суд надає також подальшим діям самого відповідача.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено самим відповідачем, 21.11.2024 ним було проведено наступну перевірку стану виконання рішень, за результатами якої складено акт №3419-645/168. Після цього 26.11.2024 відповідач прийняв рішення №04.1-02-116 про скасування відповідних первинних рішень.

За змістом матеріалів цієї перевірки щодо 24 первинних рішень, які були підставами для 22 оскаржуваних постанов, відповідач встановив повне та результативне виконання відповідних рішень.

Суд враховує, що даний факт не означає автоматичного ретроспективного припинення відповідальності за можливе невиконання рішення у попередній період, разом із тим суд не може залишити його поза увагою.

Адже йдеться про той самий орган державного ринкового нагляду, ті самі первинні рішення та фактично той самий предмет контролю.

Таким чином, наявність 21.11.2024 акта, яким відповідач установив повне та результативне виконання відповідних рішень, у сукупності з відсутністю перевірки після спливу строку 14.11.2024, складанням протоколів ще 05.11.2024, поданням позивачем повідомлень 11.11.2024 та 13.11.2024, відсутністю доказів належного аналізу цих повідомлень до прийняття оскаржуваних постанов, свідчить про те, що відповідач не довів безперервність стану невиконання відповідних рішень до моменту закінчення встановленого строку.

Отже, наступне встановлення відповідачем повного та результативного виконання не спростовує можливості існування невиконання в минулому, але вимагає від відповідача належного доказування того, коли саме припинився стан невиконання.

Такого доказування у цій справі судом не встановлено.

Рішенням відповідача від 26.11.2024 №04.1-02-116 були скасовані відповідні первинні рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що подальше скасування первинних рішень не є безумовною підставою для висновку про незаконність раніше прийнятих постанов про накладення штрафу.

Відповідальність за невиконання рішення та подальше скасування самого рішення є різними юридичними питаннями.

Однак у цій справі рішення від 26.11.2024 має доказове значення у сукупності з іншими встановленими обставинами, оскільки скасування відбулося після проведення перевірки 21.11.2024. Підставою для скасування було встановлення відповідачем повного та результативного виконання відповідних рішень. Це, на думку суду, підтверджує, що після 17.10.2024 стан виконання відповідних рішень змінився. Відповідач не надав суду належних доказів, які б дозволили встановити, що позивач не виконав відповідні рішення саме у визначений строк до 14.11.2024.

Отже, рішення від 26.11.2024 не є самостійною підставою для скасування штрафів, але є важливим доказом у сукупності з іншими доказами, що підтверджує висновок суду про недоведеність відповідачем складу правопорушення, покладеного в основу оскаржуваних постанов.

Окремо суд оцінює постанови, якими позивача притягнуто до відповідальності у зв`язку з невиконанням рішень про тимчасову заборону надання відповідної продукції на ринку.

За своєю правовою природою невиконання рішення про тимчасову заборону не може ототожнюватися лише з тим, що на момент попередньої перевірки продукція перебувала у позивача або що документи щодо її відповідності були, на думку органу, недостатніми.

Для підтвердження невиконання такого рішення необхідно встановити конкретні факти надання забороненої продукції на ринку після настання відповідної заборони та/або інші конкретні дії, що свідчать про порушення встановленого обмеження.

Порядок №1017 передбачає, що моніторинг результативності заборони надання продукції на ринку здійснюється після закінчення строку виконання рішення, а у разі встановлення фактів надання забороненої продукції на ринку відповідні факти, кількість випадків та обсяг поставленої продукції мають бути зафіксовані в актах перевірок.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів того, що після спливу встановленого строку (14.11.2024) позивач фактично продовжував надавати на ринку продукцію, щодо якої діяла тимчасова заборона.

Тому посилання лише на акт від 17.10.2024 не є достатнім для висновку про невиконання відповідних рішень станом на 14.11.2024.

Щодо іншої групи постанов, які стосуються невиконання рішень про приведення продукції у відповідність, суд зазначає, що для встановлення правопорушення відповідач повинен був визначити конкретний обсяг дій, які залишилися невиконаними. Самого формулювання про ненадання «вичерпної інформації» недостатньо.

Якщо суб`єкт господарювання надав документи, які, на його думку, підтверджують виконання рішення, орган ринкового нагляду має оцінити кожен такий документ і зазначити, які саме обставини ним не підтверджуються.

У цій справі такого індивідуалізованого аналізу щодо документів, поданих позивачем 11.11.2024 та 13.11.2024, відповідач суду не надав.

Відповідно, висновок про невиконання відповідних рішень є недостатньо обґрунтованим.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 16.09.2024 у справі №160/7457/21.

У зазначеній справі Верховний Суд виходив із того, що для вирішення питання про відповідальність необхідно встановити саме стан виконання рішень про застосування обмежувальних (корегувальних) заходів, а орган ринкового нагляду здійснює відповідний контроль шляхом аналізу повідомлень, перевірок та моніторингу результативності.

Суд не заперечує, що позивач як суб`єкт господарювання був зобов`язаний виконати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у встановлений строк та повідомити про їх виконання. Однак наявність такого обов`язку не є доказом його порушення. Для застосування штрафу відповідач мав довести факт невиконання, а не лише існування обов`язку.

Так само факт того, що під час перевірки 17.10.2024 відповідач встановив невиконання відповідних рішень, не звільняв його від обов`язку встановити стан їх виконання після закінчення продовженого строку.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, коли встановлення невиконання рішення у будь-який проміжний момент означало б невиконання рішення до закінчення всього строку його виконання, що суперечило б самій суті встановлення строку для виконання відповідних заходів.

Суд також враховує принцип правової визначеності.

Якщо орган державного ринкового нагляду сам встановив позивачу строк виконання відповідних заходів до 14.11.2024, суб`єкт господарювання має право розраховувати на те, що до спливу цього строку він може вчинити необхідні дії для виконання рішення, а оцінка остаточного стану виконання буде здійснена з урахуванням усіх дій та документів, поданих ним у межах встановленого строку.

Натомість накладення штрафу на підставі обставин, встановлених до спливу такого строку, фактично позбавляє встановлений строк виконання його юридичного змісту.

За таких обставин суб`єкт господарювання опиняється у ситуації, коли встановлений йому строк формально існує, але до його закінчення орган уже фіксує остаточне невиконання та притягує особу до відповідальності.

Такий підхід не відповідає принципам обґрунтованості, добросовісності та правової визначеності діяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, судом встановлено сукупність обставин, які у своїй взаємопов`язаності свідчать про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваних постанов.

Таким чином, матеріали справи не дають можливості встановити наявність завершеного складу правопорушення, передбаченого законом як підстава для накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу, саме на момент прийняття оскаржуваних постанов.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови від 14.11.2024 №136/4833№157/4833, діяв без належного встановлення всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та не довів правомірність застосування до позивача штрафних санкцій.

Відповідно, зазначені постанови не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд вкотре наголошує, що предметом доказування у цій справі є не питання правомірності первинних рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та не факт їх невиконання станом на 17.10.2024, а наявність визначених законом підстав для притягнення позивача до відповідальності саме постановами від 14.11.2024. Тому встановлення відповідачем певного стану виконання рішень станом на 17.10.2024 не звільняло його від обов`язку довести наявність підстав для застосування штрафу з урахуванням установленого ним нового строку виконання до 14.11.2024 та документів, поданих позивачем у межах такого строку.

Суд враховує, що у період між 14.11.2024 та 21.11.2024 відповідачем фактично не встановлено нових обставин щодо виконання позивачем відповідних рішень, які не існували або не були йому відомі станом на 14.11.2024, що додатково свідчить про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних постанов.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як установлено судом, при зверненні до суду з цим позовом ТОВ «СОФІЛАЙТ» сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, наявним у матеріалах справи.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «СОФІЛАЙТ» у повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору в розмірі 30280,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №136/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №137/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №138/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №139/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №140/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №141/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №142/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №143/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №144/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №145/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №146/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №147/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №148/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №149/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №150/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №151/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №152/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №153/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №154/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №155/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №156/4833.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу від 14 листопада 2024 року №157/4833.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 39364360) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (код ЄДРПОУ 40414833) судовий збір у розмірі 30280 грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.