Рішення № 140150680, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року справа № 320/13132/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної поліції України (відповідач-1) та Головного управління Національної поліції в Київській області (відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ «По особовому складу» від 13.09.2021 № 241 о/с про звільнення полковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника управління поліції - начальника кримінальної поліції Броварського районного управління поліції, зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з 14.09.2021;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Департаменту - начальника управління протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків з 06.07.2021;

- стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення (заробіток) за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалами від 20.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви позивача про об`єднання цієї справи зі справою № 320/9767/21 та задоволено клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/9767/21.

У зв`язку зі зміною складу суду ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р.

Ухвалою від 07.10.2025 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 03.11.2025.

14.04.2026 ГУНП у Київській області подало клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на повторну неявку позивача та його представника у судові засідання, призначені на 03.11.2025 і 02.04.2026, за відсутності заяви про розгляд справи за їх відсутності.

За частиною п`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду за умови, що така неявка перешкоджає розгляду справи; до позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, це правило застосовується у разі повторної неявки.

У цій справі після подання зазначеного клопотання суд продовжив розгляд, провів підготовче засідання 29.07.2026, встановив достатність наявних матеріалів для вирішення спору та перейшов до письмового провадження. Представники відповідачів не заперечували проти такого порядку розгляду. Отже, неявка позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними доказами, а тому передбаченої частиною п`ятою статті 205 КАС України сукупності умов для залишення позову без розгляду суд не встановив.

Ухвалою від 04.06.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про повторне зупинення провадження до вирішення справи № 320/9767/21, виходячи, зокрема, з того, що постановою Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 320/9767/21 судові рішення попередніх інстанцій скасовано з направленням справи на новий розгляд, однак Верховний Суд не встановив незаконності наказів про переміщення, а зібрані у цій справі докази дають змогу оцінити обставини, що входять до предмета розгляду.

У судовому засіданні 29.07.2026 позивач та його представник не з`явилися. Представники відповідачів заперечили проти позову. Суд закрив підготовче провадження та, врахувавши відсутність заперечень учасників, продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

По суті спору позивач зазначає, що після поновлення його на службі на виконання судового рішення у справі № 320/1508/20 його попередня посада в центральному апараті Національної поліції України була скорочена. На переконання позивача, відповідач-1 не виконав установленого законом обов`язку запропонувати йому всі наявні рівнозначні вакантні посади та наказом від 06.07.2021 № 857 о/с без його згоди перемістив на посаду заступника начальника Броварського районного управління поліції - начальника кримінальної поліції ГУНП у Київській області.

Позивач вважає зазначене переміщення незаконним, оскільки нова посада не була рівнозначною попередній, передбачала проходження служби в іншій місцевості та була визначена без його згоди. З цих мотивів позивач не вважав себе зобов`язаним приступати до виконання службових обов`язків у Броварському районному управлінні поліції.

На думку позивача, службове розслідування, проведене у зв`язку з його невиходом на службу, та застосування дисциплінарного стягнення є протиправними, оскільки вони ґрунтуються на невиконанні наказів про переміщення, законність яких ним заперечується в окремій судовій справі. Позивач також посилається на порушення порядку проведення службового розслідування та вважає, що підстав для звільнення зі служби в поліції не було.

ГУНП у Київській області проти позову заперечило. Відповідач-2 зазначив, що наказом НПУ від 06.07.2021 № 857 о/с позивача в порядку переміщення призначено на посаду заступника начальника Броварського районного управління поліції - начальника кримінальної поліції, а наказом ГУНП у Київській області від 12.07.2021 № 179 о/с це призначення оформлено в територіальному органі. Позивача ознайомлено з наказом, однак з 14.07.2021 він без поважних причин до виконання службових обов`язків не приступив.

За твердженням відповідача-2, відсутність позивача на службі у період з 14.07.2021 по 26.08.2021 підтверджується актами, рапортами та іншими матеріалами службового розслідування. Позивача неодноразово викликали для надання пояснень; письмові пояснення він надав, зазначивши, що не прибуває до Броварського районного управління поліції через незгоду з наказами про переміщення. За результатами службового розслідування наказом ГУНП у Київській області від 02.09.2021 № 396 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, а наказом ГУНП у Київській області від 13.09.2021 № 241 о/с це стягнення реалізовано.

Національна поліція України також просила відмовити у задоволенні позову. Відповідач-1 наголосив, що оскаржуваний наказ від 13.09.2021 № 241 о/с видано на виконання наказу ГУНП у Київській області від 02.09.2021 № 396 про застосування дисциплінарного стягнення. Наказ № 396 позивачем у межах цієї справи не оскаржено, а вимоги про поновлення на попередній посаді фактично пов`язані з правомірністю наказів про переміщення, які є предметом іншої адміністративної справи № 320/9767/21.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України. На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі № 320/1508/20 наказом Національної поліції України від 16.04.2021 № 471 о/с його поновлено на службі в поліції на посаді заступника начальника Департаменту протидії наркозлочинності - начальника управління протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків з 19.01.2020.

05.05.2021 позивачу вручено персональне попередження про можливе наступне звільнення у зв`язку зі скороченням посади. Матеріали справи містять документи кадрових підрозділів щодо подальшого проходження ним служби та підбору посади.

Наказом Національної поліції України від 06.07.2021 № 857 о/с ОСОБА_1 призначено в порядку переміщення на посаду заступника начальника Броварського районного управління поліції - начальника кримінальної поліції ГУНП у Київській області. Наказом ГУНП у Київській області від 12.07.2021 № 179 о/с оформлено його призначення на цю посаду в територіальному органі.

Правомірність наказів від 06.07.2021 № 857 о/с та від 12.07.2021 № 179 о/с є предметом окремої адміністративної справи № 320/9767/21.

Матеріалами службового розслідування зафіксовано, що з 14.07.2021 позивач до Броварського районного управління поліції не прибував. Для перевірки причин відсутності здійснювалися телефонні виклики, надсилалися повідомлення та запрошення для надання пояснень, перевірялися відомості щодо можливого перебування позивача на лікуванні. У письмових поясненнях від 21.08.2021 ОСОБА_1 повідомив, що накази про переміщення вважає незаконними, згоди на переведення не надавав і саме з цих причин не прибув для проходження служби за новим місцем.

За результатами службового розслідування наказом ГУНП у Київській області від 02.09.2021 № 396 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Київській області «По особовому складу» від 13.09.2021 № 241 о/с, виданим відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 цього Закону у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з 14.09.2021. У самому наказі як підставу його видання прямо зазначено наказ ГУНП у Київській області від 02.09.2021 № 396 та довідку від 09.09.2021 № 206.

Разом з тим позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП у Київській області від 02.09.2021 № 396, яким безпосередньо застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби, позивач не заявив.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Суд застосовує норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною першою статті 59 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, передбачав звільнення поліцейського зі служби у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За змістом Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, дисциплінарне стягнення застосовується за результатами встановлення дисциплінарного проступку та оформлюється відповідним письмовим наказом уповноваженого керівника. Отже, наказ про застосування дисциплінарного стягнення та наказ по особовому складу про припинення служби виконують різні юридичні функції: перший вирішує питання дисциплінарної відповідальності та визначає вид стягнення, другий реалізує вже накладене стягнення шляхом оформлення припинення служби.

Саме така послідовність мала місце у спірних правовідносинах. Наказом ГУНП у Київській області від 02.09.2021 № 396 за результатами службового розслідування до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Оскаржуваний наказ від 13.09.2021 № 241 о/с не встановлював дисциплінарного проступку та не обирав виду відповідальності, а оформив припинення служби на виконання вже прийнятого дисциплінарного рішення.

Подібне співвідношення цих актів було предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 17.07.2020 у справі № 805/3706/17-а. Верховний Суд виходив з того, що наказ по особовому складу про звільнення за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII лише вводить у дію дисциплінарне стягнення, раніше накладене окремим наказом, і реалізує визначене цим наказом стягнення. У цій же постанові Верховний Суд відхилив довід про необхідність самостійного виходу суду за межі позовних вимог для скасування неоскарженого наказу про дисциплінарне стягнення, пославшись на принцип диспозитивності та обов`язок суду вирішувати спір у межах заявленого предмета.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, а суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою та в межах позовних вимог. Вихід за межі позовних вимог допускається лише тоді, коли це необхідно для ефективного захисту прав особи у межах переданого суду спору.

У цій справі вихід за межі позову означав би не уточнення способу захисту щодо оскарженого рішення, а самостійне включення до предмета спору іншого індивідуального акта - наказу від 02.09.2021 № 396, яким визначено дисциплінарну відповідальність позивача. Такий наказ має власні фактичні та правові підстави, а перевірка його законності потребує окремої оцінки перебігу службового розслідування, встановленого проступку, вини, процедури та пропорційності дисциплінарного стягнення. Суд не має підстав ініціювати вирішення такого спору замість позивача.

Оскільки наказ від 02.09.2021 № 396 не скасований у встановленому законом порядку, він є чинним індивідуальним актом і становить юридичну підставу для реалізації накладеного ним дисциплінарного стягнення. Позивач не навів і матеріали справи не містять самостійних дефектів наказу від 13.09.2021 № 241 о/с, які б стосувалися саме стадії реалізації стягнення: відсутності повноважень у посадової особи, невідповідності змісту наказу накладеному стягненню, помилки щодо особи, підстави чи дати звільнення.

Тому доводи позивача про відсутність дисциплінарного проступку, незаконність службового розслідування та необґрунтованість звільнення за своєю суттю спрямовані на спростування підстав наказу від 02.09.2021 № 396, а не на доведення самостійної протиправності наказу від 13.09.2021 № 241 о/с. За відсутності вимоги про скасування первинного дисциплінарного рішення ці доводи не дають підстав для скасування акта, який лише реалізує чинне стягнення.

Окремо суд оцінює посилання позивача на незаконність його переміщення наказами від 06.07.2021 № 857 о/с та від 12.07.2021 № 179 о/с.

Постановою Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 320/9767/21 рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову, скасовано, а справу направлено на новий розгляд. У пунктах 81-83 цієї постанови Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду необхідно встановити, чи були посади рівнозначними за критеріями граничного спеціального звання, посадового окладу та грошового забезпечення, кола посадових обов`язків і ступеня підпорядкування, а також чи було переміщення пов`язане з переведенням в іншу місцевість і, якщо так, чи надав позивач згоду на таке переміщення. Без дослідження цих обставин Верховний Суд визнав передчасним висновок про правомірність наказів № 857 та № 179.

Отже, постановою від 09.04.2026 Верховний Суд не встановив протиправності наказів про переміщення, а визначив обставини, які мають бути встановлені судом під час нового розгляду саме справи № 320/9767/21. На час вирішення цього спору остаточного судового рішення про незаконність цих наказів немає.

Разом з тим предметом справи № 320/13132/21 не є законність наказів про переміщення. Самостійне вирішення цього питання у цій справі означало б фактичне вирішення іншого спору, який уже перебуває на розгляді суду, та вихід за межі заявлених позовних вимог. Для вирішення вимоги про скасування наказу від 13.09.2021 № 241 о/с достатньо встановленого факту існування чинного наказу від 02.09.2021 № 396 про застосування дисциплінарного стягнення, який позивач не оскаржує.

Не підлягає задоволенню і вимога про поновлення позивача на службі в поліції саме на посаді заступника начальника Департаменту - начальника управління протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків з 06.07.2021.

Заявлений спосіб захисту виходить за межі правових наслідків можливого скасування наказу від 13.09.2021 № 241 о/с. На день звільнення позивач відповідно до наказів від 06.07.2021 № 857 о/с та від 12.07.2021 № 179 о/с обліковувався на посаді заступника начальника Броварського районного управління поліції - начальника кримінальної поліції. Для поновлення його на попередній посаді в центральному апараті з 06.07.2021 необхідним є вирішення питання про юридичні наслідки саме наказів про переміщення, що становить предмет справи № 320/9767/21.

Крім того, оскільки суд не встановив підстав для скасування наказу про звільнення, відсутні передумови для поновлення позивача на службі незалежно від обраної ним посади поновлення.

Вимога про стягнення з Національної поліції України середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на службі. У зв`язку з відмовою в основних позовних вимогах підстави для її задоволення також відсутні.

За частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. У справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача відповідно до частини другої цієї статті.

Відповідачі підтвердили наявність юридичної підстави для видання реалізаційного наказу, а позивач не довів самостійних порушень при його виданні, які давали б підстави для скасування цього наказу в межах заявленого предмета позову.

З огляду на викладене, вимоги про визнання протиправним та скасування наказу «По особовому складу» від 13.09.2021 № 241 о/с, поновлення на службі та стягнення середнього грошового забезпечення (заробітку) за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.