Ухвала суду № 140150627, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 вересня 2026 року м. Київ № 640/823/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років, викладені у рішенні від 28.12.2019 року№186/К-4;

- зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок його пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах та установах прокуратури відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII у первинній редакції у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати з посади прокурора відділу Генеральної прокуратури України, з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 зі змінами від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" відповідно до інформації Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 № 19/4-2372вих-19 без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2020 та здійснювати виплату перерахованої пенсії в порядку і строки, визначені чинним законодавством, а також виплати заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку його пенсії за заявою від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років. Зобов`язано ГУ ПФ України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2019 про перерахунок пенсії за вислугу років та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Київським окружним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу від 12.05.2025 та визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не виконання рішення № 9 від 10 січня 2022 року про перерахунок пенсії за вислугу років прийнятого уповноваженими особами ГУ ПФУ в Запорізькій області на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі №640/823/20.

Позивачем 10.02.2026 (зареєстровано судом 11.02.2026, вхідний №6532) подано заяву в порядку статті 383 КАС України, в якій останній просить:

- визнати протиправною триваючу бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо триваючого невиконання рішення № 9 від 10.01.2022 ухваленого уповноваженими особами відповідача на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі № 640/823/20;

- зобов`язати відповідача усунути порушення та виконати у повному обсязі, шляхом здійснення щомісячної виплати пенсії перерахованої у визначеному рішенням № 9 від 10.01.2022 порядку та розмірі з 01.01.2020 та надалі без застосування обмеження максимальним розміром (10 прожиткових мінімумів) та без встановлення до виплати розміру пенсії 25 950,00 грн, як такого, що не відповідає рішенню № 9 та судовим рішенням у справі № 640/823/20;

- встановити строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання власного рішення № 9 від 10.01.2022 ухваленого на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі № 640/823/20 із наданням офіційних підтверджуючих документів щодо фактичного виконання рішення та виплати пенсії у визначеному ним розмірі;

- за необхідності - постановити окрему ухвалу щодо причин та умов системного невиконання судових рішень.

Вказана заява була розподілена судді Білоус А.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року заяву позивача про вжиття заходів правового реагування згідно зі статтею 383 КАС України повернуто без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року скасовано та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що відповідач формально здійснив перерахунок його пенсії з 01.01.2020 у розмірі 90 відсотків заробітної плати, що становить 59 352,05 грн, однак фактичної виплати пенсії у зазначеному розмірі не здійснив. На думку позивача, прийняття відповідачем рішень від 03.12.2025 та 05.01.2026 і фактичне обмеження з 01.01.2026 виплати пенсії сумою 25 950,00 грн свідчить про ухилення від повного виконання судового рішення та застосування альтернативного алгоритму його імітації. Позивач також посилається на те, що рішення органу Пенсійного фонду № 9 від 10.01.2022 є чинним, не скасоване та не змінене, а тому, на його переконання, відповідач не мав правових підстав звужувати його дію періодом з 01.01.2020 по 29.02.2020. Крім того, заявник вважає, що посилання відповідача на інші судові рішення та подальші перерахунки його пенсії не спростовують факт триваючого неналежного виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 у цій справі.

Судовий розгляд заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, призначено у судовому засіданні на 28 вересня 2026 року.

28 вересня 2026 року до суду надійшла заява позивача (вх. № 33511) про розгляд заяви в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Відповідно до частини п`ятої статті 383 КАС України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали заяви та наявні матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Вказана правова норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/823/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку його пенсії за заявою від 15 грудня 2019 року про перерахунок пенсії за вислугу років; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 грудня 2019 року про перерахунок пенсії за вислугу років та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що на виконання зазначеної постанови суду відповідачем було прийнято рішення № 9 від 10 січня 2022 року, яким повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 15 грудня 2019 року та здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2020 року відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-III) на підставі довідки (інформації) Генеральної прокуратури України від 10 грудня 2019 року № 19/4-2372вих-19 у розмірі 90 відсотків заробітної плати (65 946,72 грн), що склало 59 352,05 грн щомісячно, без обмеження максимального розміру.

Правомірність рішення № 9 від 10 січня 2022 року як належного способу виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/823/20 була встановлена постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року.

Разом з тим із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що починаючи з 01 березня 2020 року пенсійні правовідносини позивача зазнали подальших змін та були предметом окремих судових розглядів в інших адміністративних справах.

Зокрема, перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2020 року здійснювався на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року у справі № 640/6252/20, а з 01 квітня 2020 року - на підставі нової заяви позивача від 22 липня 2020 року та довідки Офісу Генерального прокурора від 14 травня 2020 року № 21-959зп. Надалі питання перерахунку та виплати пенсії позивача були предметом окремого судового розгляду у справах № 640/25188/20, № 640/12411/20 та № 640/23597/21.

Таким чином, перерахунок пенсії позивача після 01 березня 2020 року здійснювався вже за іншими юридичними та фактичними підставами, з урахуванням інших звернень позивача, інших довідок про складові заробітної плати та судових рішень, ухвалених в інших справах.

Судове рішення у справі № 640/823/20 стосувалося виключно конкретного спору, що виник з приводу розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 грудня 2019 року, та визначило спосіб судового захисту шляхом повторного розгляду органом Пенсійного фонду саме цієї заяви. Прийняте на виконання вказаного судового рішення розпорядче рішення органу Пенсійного фонду № 9 від 10 січня 2022 року визначило результат повторного розгляду заяви від 15 грудня 2019 року та розмір пенсії позивача з 01 січня 2020 року.

При цьому подальші зміни у пенсійному забезпеченні позивача за періоди після 01 березня 2020 року, а також у 2025- 2026 роках, які виникли у зв`язку з новими зверненнями, іншими довідками про складові заробітної плати (зокрема від 14 травня 2020 року № 21-959зп) та іншими судовими рішеннями, не були і не могли бути предметом розгляду у справі № 640/823/20.

За таких обставин доводи позивача про те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року та рішення органу Пенсійного фонду № 9 від 10 січня 2022 року мають безумовно визначати розмір його пенсії та порядок її виплати у 2025- 2026 роках незалежно від наступних перерахунків пенсії на інших правових та фактичних підставах, є необґрунтованими.

Суд не ставить під сумнів чинність рішення відповідача № 9 від 10 січня 2022 року та його відповідність постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/823/20. Проте чинність зазначеного рішення не означає, що визначений ним розмір виплат має поширюватися на всі наступні періоди та перерахунки пенсії позивача, які здійснювалися за іншими первинними документами та судовими рішеннями.

Питання правомірності визначення конкретного розміру пенсії позивача за періоди 2025- 2026 років із застосуванням обмеження виплати сумою 25 950,00 грн виходить за межі предмета судового контролю за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/823/20.

Суд у межах розгляду заяви за статтею 383 КАС України не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо правомірності наступних перерахунків пенсії позивача, здійснених на інших правових та фактичних підставах, якщо такі правовідносини не були предметом розгляду у справі, рішення в якій підлягає виконанню.

З огляду на викладене, наведені позивачем обставини не свідчать про наявність протиправної бездіяльності чи невиконання суб`єктом владних повноважень саме постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/823/20, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 205, 243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 640/823/20, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а в разі постановлення ухвали в письмовому провадженні - протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Білоус А.Ю.