Рішення № 140150401, 29.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ справа №320/61834/25

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548)провизнання протиправним дій та зобов`язання вчинити діївстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не відновлення нарахування та виплати монетизованої пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, яка передбачена п.б частини 1 ст. 6 Закону України від 24 березня 1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» з 01.07.2025 року»;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_1 відновити нарахування та виплату монетизованої пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, яка передбачена п.б частини 1 ст. 6 Закону України від 24 березня 1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» з 01.07.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 01.07.2025 позивачу ветерану військової служби не було нараховано та виплачено монетизованої пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, передбачених ст. 6 Закону України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Після чого Позивачем було відправлено запит в Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, у відповідь на який отримано лист, яким було відмовлено у нарахуванні та виплаті монетизованої пільги по сплаті житлово-комунальних послуг. Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача, тому звернувся до суду із даним позовом, який просить задовольнити у повному обсязі..

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як ветеран військової служби та отримував пільги на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 50 % з урахуванням двох осіб до 30.04.2025.

У матеріалах справи міститься відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на звернення щодо отримання інформації стосовно позивача, зі змісту якої встановлено, що позивач перебував на обліку як ветеран військової служби та отримував пільги на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 50 % до 30.04.2025, однак з 01.05.2025 право на отримання таких пільг відсутнє у зв`язку з перевищенням середньомісячного сукупного доходу сім`ї над установленим законодавством розміром доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про безпідставне припинення надання передбачених законом пільг, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 95 Конституції України визначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Частиною 1 ст.6 Закону №203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надається ряд пільг, у тому числі відповідно до пункту 6 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном, в межах норм, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.7 Закону №203/98-ВР пільги на оплату житлово-комунальних послуг та придбання твердого палива надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX встановлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, серед іншого, пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 Закону №203/98-ВР.

Пунктом 2 Порядку №389 визначено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «;Про жертви нацистських переслідувань», «;Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 1991 років». Закон №203/98-ВР у зазначеному переліку відсутній.

Постановою №1553 Порядок №389 доповнено пунктом 1-1, яким встановлено, що у 2025 році пільги, передбачені, зокрема, пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 Закону №203/98-ВР, надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024 року включно, дію цього підпункту визначено із закінчення опалювального сезону 2024/25 року тобто з 01.05.2025.

Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Ключовим питанням у цій справі є те, чи поширюється на позивача як ветерана органів внутрішніх справ умова про обмеження середньомісячного сукупного доходу сім`ї як підстава для надання (відмови у наданні) пільг, встановлених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що Закон №203/98-ВР є спеціальним законом щодо регулювання правового статусу та соціального захисту ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції та деяких інших осіб. Норми цього Закону, що регулюють зміст і обсяг пільг зазначеної категорії осіб, мають пріоритет над нормами загальних законів, у тому числі щорічних законів про Державний бюджет України.

Суд враховує, що Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 та Рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 сформулював правовий висновок про те, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Предметом регулювання закону про Державний бюджет є виключно питання, визначені статтею 95 Конституції України. Цей висновок є сталим та неодноразово підтвердженим.

Конституційний Суд України у Рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 у справі №1-247/2018(3393/18) визнав неконституційним положення Бюджетного кодексу України, яким Кабінету Міністрів України надавалось право визначати порядок та розміри пільг для ветеранів війни «виходячи з наявних фінансових ресурсів», та наголосив, що обмеження або скасування пільг для ветеранів без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням конституційних зобов`язань держави, а у разі зміни правового регулювання набуті такими особами пільги та гарантії соціального захисту мають бути збережені.

Пункт 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX встановлює умову щодо сукупного доходу для надання пільг ветеранам за Законом №203/98-ВР. По суті, ця норма вводить обмеження, яке раніше не передбачалось Законом №203/98-ВР у чинній редакції. Оскільки Закон №4059-IX є законом про Державний бюджет, він за своєю правовою природою не може слугувати підставою для обмеження пільг, гарантованих спеціальним законом Законом №203/98-ВР. Аналогічно постанова №1553 є підзаконним нормативно-правовим актом, виданим на виконання бюджетного закону, а тому не може застосовуватись всупереч спеціальному закону.

На підтримку цієї позиції Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 11.02.2026 у зразковій справі №440/11441/25 (провадження №Пз/990/15/25) констатував, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг ветеранам військової служби та органів внутрішніх справ за п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР підлягають наданню без застосування умови про сукупний дохід сім`ї, оскільки спеціальний Закон №203/98-ВР має пріоритет над загальним Законом №4059-IX та над підзаконним Порядком №389 у редакції постанови №1553.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що відповідач, припиняючи з 01.05.2025 виплату позивачу пільги за користування комунальними послугами на підставі п.7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX та п.1-1 Порядку №389, діяв усупереч спеціальному Закону №203/98-ВР, що є підставою для визнання таких дій протиправними.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту та суті порушеного права і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частин 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов належить задовольнити, а позивач поніс судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією, суд дійшов висновку про стягнення понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 1211,20 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не відновлення нарахування та виплати монетизованої пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, яка передбачена п.б частини 1 ст. 6 Закону України від 24 березня 1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» з 01.07.2025 року».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_1 відновити нарахування та виплату монетизованої пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, яка передбачена п.б частини 1 ст. 6 Закону України від 24 березня 1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» з 01.07.2025 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.