Рішення № 140150399, 29.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ справа №320/59027/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Білоноженко М.А., розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доГоловного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, рнокпп 40108616)провизнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні діївстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік - 14 діб, 2016 рік - 14 діб, 2017 рік - 14 діб, 2018 рік- 14 діб, 2019 рік - 14 діб, 2020 рік - 14 діб, 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, 2024 рік - 14 діб та 2025 рік - 14 діб;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік 14 діб, 2016 рік - 14 діб, 2017 рік - 14 діб, 2018 рік - 14 діб, 2019 рік - 14 діб, 2020 рік- 14 діб, 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, 2024 рік - 14 діб та 2025 рік - 14 діб.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами опрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки соціальна відпустка, визначена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» до визначеного законодавцем у нормах статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» переліку не включена, отже грошовій компенсації при звільненні не підлягає. Також зазначає, що щорічна відпустка, порядок надання якої визначено статтею 47 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відсутня серед переліку щорічних відпусток, за які нормами спеціального права поліцейському при звільненні зі служби в поліції виплачується компенсація.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області на посаді інспектора взводу №3 роти №1 батальйону №2 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький).

Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Київській області №263о/с від 01.09.2025 року Позивача було звільнено зі служби за пунктом 2 (за станом здоров`я (через хворобу)) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», 01 вересня 2025 року. Однак, при звільненні з Позивачем повного розрахунку проведено не було, зокрема Головним управлінням Національної поліції в Київській області (далі по тексту - Відповідач) в повному обсязі не було нараховано та не було виплачено компенсацію за додаткові оплачувані відпустки як учаснику бойових дій.

З метою захисту порушених прав, Позивач звернувся за правовою (правничою) допомогою до Адвокатського об`єднання «Канцелярія права», яким для надання юридичної допомоги Позивачу було призначено адвоката Прядка Олександра Анатолійовича (далі по тексту - Адвокат). Адвокатом 30.10.2025 року було надіслано запит №189 з проханням надати довідку про перебування Позивача під час проходження служби у ГУНП в Київській області у відпустках (у тому числі додаткових пільгових відпустках), з обов`язковим зазначенням відпусток учасника бойових дій та фактично невідбутих діб за кожен рік за весь час проходження служби по день звільнення, та у разі наявності невикористаних Позивачем щорічних основних, додаткових, в тому числі пільгових відпусток як учаснику бойових дій, нарахувати та виплатити компенсацію за всі невикористані ним відпустки.

До проходження служби в ГУНП в Київській області Позивач проходив службу в підрозділах ГУНП в Луганській області. Тому Адвокатом 21.10.2025 року за вих. №161 було направлено також запит до ГУНП в Луганській області для отримання інформації щодо використання відпусток. ГУНП в Луганській області було надано довідку №2844/111/19-2025 від 29.10.2025, згідно якої Позивач поміж інших не використав додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015-2020, 2022 роки. Зазначену довідку було додано до адвокатського запиту №189 та направлено на адресу Відповідача з проханням врахувати інформацію, зазначену в ній при нарахуванні та виплаті Позивачу компенсації за всі невикористані відпустки.

У листі від 13.11.2025 року №259659-2025 Відповідачем повідомлено, що відпустка учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік передбачена статтею 16-2 Закону України від 15.11.1996 «Про відпустки», статтею 77-2 Кодексу законів про працю України і пунктом 12 статті 12 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальної захисту» від 22.10.1993, надається як пільга та не належить до щорічних відпусток. Норми Закону «Про відпустки», передбачені для щорічних відпусток, на неї не поширюються. При цьому компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій передбачена лише для військовослужбовців спеціальним Законом. Для поліцейських законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки як учаснику бойових дій грошовою компенсацією. Разом з листом Відповідач надав довідку від 12.11.2025 №1010 про використання Позивачем відпусток, де зазначено, що за період проходження служби в ГУНП в Київській області Позивач відпустки, передбачені п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (як учасник бойових дій), не використовував.

Згідно наказу ГУНП в Київській області від 01.09.2025 року №263о/с зазначено щодо виплати грошової компенсації тільки за невикористані Позивачем щорічні основні та додаткові оплачувані відпустки.

При звільненні з служби, відповідачем не виплачено компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 рік - 14 діб, 2016 рік - 14 діб, 2017 рік - 14 діб, 2018 рік- 14 діб, 2019 рік - 14 діб, 2020 рік - 14 діб, 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, 2024 рік - 14 діб та 2025 рік - 14 діб, що й стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Згідно статті 4 Закону України «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Частиною третьою статті 10 Закону України «Про відпустки» визначено, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону України «Про відпустки»).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

За правилами частини першої статті 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) працівники, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення - 37 календарних днів. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 49 календарних днів.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Статтею 93 Закону № 580-VIII встановлено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.

Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Положення Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Абзацами 7-8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що нормами Закону № 580-VIII не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР, частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19, 23.09.2021 у справі № 520/12296/2020, від 14.04.2021 у справі № 620/1487/20.

За встановленими обставинами, позивач не використав наступні відпустки:

- за 2015 рік - 14 календарних днів, 2016 рік - 14 календарних днів, 2017 рік - 14 календарних днів, 2018 рік - 14 календарних днів, 2019 рік- 14 календарних днів, 2020 рік - 14 календарних днів, 2022 рік - 14 календарних днів, 2023 рік - 14 календарних днів, 2024 рік - 14 календарних днів та 2025 рік - 14 календарних днів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на компенсацію за невикористані дні зазначених вище відпусток.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік - 14 календарних днів, 2016 рік - 14 календарних днів, 2017 рік - 14 календарних днів, 2018 рік - 14 календарних днів, 2019 рік- 14 календарних днів, 2020 рік - 14 календарних днів, 2022 рік - 14 календарних днів, 2023 рік - 14 календарних днів, 2024 рік - 14 календарних днів та 2025 рік - 14 календарних днів; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік - 14 календарних днів, 2016 рік - 14 календарних днів, 2017 рік - 14 календарних днів, 2018 рік - 14 календарних днів, 2019 рік- 14 календарних днів, 2020 рік - 14 календарних днів, 2022 рік - 14 календарних днів, 2023 рік - 14 календарних днів, 2024 рік - 14 календарних днів та 2025 рік - 14 календарних днів.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, рнокпп 40108616) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік - 14 діб, 2016 рік - 14 діб, 2017 рік - 14 діб, 2018 рік- 14 діб, 2019 рік - 14 діб, 2020 рік - 14 діб, 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, 2024 рік - 14 діб та 2025 рік - 14 діб.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік 14 діб, 2016 рік - 14 діб, 2017 рік - 14 діб, 2018 рік - 14 діб, 2019 рік - 14 діб, 2020 рік- 14 діб, 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, 2024 рік - 14 діб та 2025 рік - 14 діб.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.