Рішення № 140150379, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ №320/58276/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури про визнання незаконним звільнення та поновлення на публічній службі,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів , Офісу Генерального прокурора , Черкаської обласної прокуратури, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 468 дп-25 від 07.10.2025 про притягнення прокурора з міжнародно-правового співробітництва Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 22-дц від 21.10.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення» відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора з міжнародно-правового співробітництва Черкаської обласної прокуратури з 22.10.2025;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора з міжнародно правового співробітництва Черкаської обласної прокуратури з 22.10.2025;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора з міжнародно-правового співробітництва Черкаської обласної прокуратури з 22.10.2025;

- стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.10.2025 до дня фактичного поновлення на посаді.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що на його думку в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки КДКП без належних доказів дійшла висновку про вчинення ним дій, що порочать звання прокурора, та про систематичне порушення правил прокурорської етики. Позивач вказує, що неприбуття на медичне обстеження не є дією, яка відповідно до чинного на той час Порядку №111 належить до таких, що порочать звання прокурора. Крім того, Порядок №69, чинний на момент прийняття оскаржуваного рішення, також не містить відповідної підстави. Також позивач зазначає, що висновки КДКП про систематичність порушень ґрунтуються на одному епізоді - неприбутті на медичне обстеження, тоді як направлені йому листи були повторними вимогами щодо однієї події, а не окремими дисциплінарними проступками. Окремо позивач посилається на неврахування КДКП характеру проступку, його особи, тривалого стажу прокурорської діяльності, відсутності дисциплінарних стягнень, наявності заохочень та інших обставин при визначенні виду дисциплінарного стягнення. У зв`язку з цим позивач вважає застосування звільнення непропорційним. Крім того, позивач вважає, що оскаржуване рішення КДКП є необґрунтованим, оскільки висновки про дискредитацію та підрив авторитету прокуратури не підтверджені належними доказами, а причинний зв`язок між його діями та будь-якими негативними наслідками для авторитету прокуратури не встановлений. На підставі наведеного позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення КДКП №468дп-25 від 07.10.2025, наказ Офісу Генерального прокурора №22-дц від 21.10.2025, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач, Черкаська обласна прокуратура, проти задоволення позову заперечує та вважає оскаржувані рішення законними й обґрунтованими. Відповідач зазначає, що позивач неодноразово був повідомлений про необхідність проходження медичного обстеження у закладі охорони здоров`я, з відповідними повідомленнями був особисто ознайомлений, однак у визначені строки до медичного закладу не прибув та обстеження не пройшов. На думку відповідача, така поведінка свідчить про систематичне порушення позивачем правил прокурорської етики, дискредитує його як представника прокуратури та може завдати шкоди авторитету органів прокуратури. При цьому відповідач посилається на положення Закону України «Про прокуратуру» та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів щодо обов`язку прокурора дотримуватися правил етики, доброчесності та не допускати поведінки, яка може зашкодити репутації прокуратури. Відповідач вважає, що КДКП, як уповноважений орган, за результатами дисциплінарного провадження правомірно встановила наявність дисциплінарного проступку та застосувала до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади. Наказ Генерального прокурора від 21.10.2025 № 22-дц, на його думку, є похідним від рішення КДКП та прийнятий на його виконання. Черкаська обласна прокуратура окремо зазначає, що оскаржувані рішення не приймалися нею, а тому заперечує проти заявлених до неї позовних вимог. Також відповідач заперечує проти стягнення середнього заробітку та судових витрат як похідних від основних позовних вимог. Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначає про необхідність їх документального підтвердження та співмірності, а у разі задоволення позову вважає можливим відшкодування таких витрат у розмірі не більше 7 000 грн. У зв`язку з наведеним відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, у відзиві на позов також заперечує проти позову та зазначає, що оскаржуване рішення прийнято за результатами належно проведеного дисциплінарного провадження. Позивач був неодноразово повідомлений про необхідність проходження повторного медичного обстеження, однак до медичного закладу не прибув, обстеження не пройшов та документально підтверджених причин цього не надав. На думку відповідача, така поведінка свідчить про систематичне порушення правил прокурорської етики, дискредитує прокурора та завдає шкоди авторитету органів прокуратури. Вимога про проходження медичного обстеження, за твердженням КДКП, ґрунтувалася на чинному законодавстві та була обов`язковою для виконання. КДКП вважає, що відсутність у відповідних підзаконних актах прямого переліку таких дій не перешкоджає Комісії надати їм оцінку на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Відповідач також зазначає, що під час дисциплінарного провадження позивачу було забезпечено можливість надати пояснення та докази, а рішення прийнято на підставі сукупності належних і допустимих доказів. Щодо виду стягнення КДКП зазначає, що врахувала характер і тривалість проступку, ступінь вини, його наслідки, особу прокурора, професійний досвід та службову характеристику. На думку відповідача, звільнення є пропорційним установленим обставинам та характеру дисциплінарного проступку. Крім того, відповідач посилається на дискреційні повноваження КДКП щодо оцінки обставин дисциплінарного проступку та вибору виду дисциплінарного стягнення. КДКП також заперечує проти застосування стандарту доказування «поза всяким розумним сумнівом», вважаючи належним у дисциплінарному провадженні стандарт «балансу ймовірностей». З огляду на викладене відповідач вважає рішення КДКП законним та обґрунтованим і просить у задоволенні позову відмовити.

Офіс Генерального прокурора у відзиві на позов зазначає про те, що позовні вимоги є безпідставними. Вказує, що КДКП діяла в межах наданих законом повноважень та з дотриманням установленої процедури дисциплінарного провадження. Відповідач зазначає, що позивач неодноразово був належним чином повідомлений про необхідність проходження повторного медичного обстеження, однак до медичного закладу не прибув та причин неявки не повідомив. На думку відповідача, така поведінка порушує правила прокурорської етики, дискредитує звання прокурора та негативно впливає на авторитет прокуратури. Також відповідач посилається на те, що перевірка законності встановлення інвалідності прокурорам проводилася на виконання рішення РНБО та в межах відповідних кримінальних проваджень. При цьому, за твердженням відповідача, позивач мав можливість пройти обстеження, однак не скористався нею. Відповідач вважає, що з огляду на статус прокурора до позивача застосовуються підвищені вимоги щодо професійної етики та поведінки, у тому числі поза межами виконання службових обов`язків. Офіс Генерального прокурора також зазначає, що наказ Генерального прокурора про звільнення був прийнятий на виконання рішення КДКП та має похідний характер. У зв`язку з цим просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду клопотання про долучення доказів, у якому просить долучити до матеріалів справи вісім рішень КДКП щодо інших прокурорів, прийнятих за аналогічних обставин. На його думку, зазначені рішення свідчать про застосування КДКП у подібних справах більш м`яких дисциплінарних стягнень та мають значення для оцінки пропорційності й індивідуалізації застосованого до нього стягнення. Також позивач зазначає, що в одному з рішень КДКП звільнення було застосовано за інших фактичних обставин, тоді як у його випадку таких обставин не було. У зв`язку з цим вважає, що застосування до нього найсуворішого дисциплінарного стягнення порушує принцип пропорційності та індивідуалізації юридичної відповідальності.

Відповідач, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, подав до суду додаткові пояснення, у яких зазначив про те, що доводи позивача про неоднаковий підхід Комісії до визначення виду дисциплінарного стягнення є безпідставними, оскільки ґрунтуються лише на формальному порівнянні застосованих стягнень без урахування індивідуальних обставин кожного дисциплінарного провадження. КДКП вказує, що наведені позивачем рішення щодо інших прокурорів не свідчать про тотожність фактичних обставин, оскільки у кожній справі Комісією оцінювалися характер дисциплінарного проступку, поведінка прокурора, ступінь вини, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин та інші обставини. Зокрема, відповідач зазначає, що інші прокурори після отримання відповідних повідомлень проходили медичний огляд, оскаржували рішення щодо скасування інвалідності, мали об`єктивні причини неприбуття, перебували на лікуванні або мали інші пом`якшуючі обставини, тоді як, на думку КДКП, у справі ОСОБА_1 таких обставин не встановлено. Також відповідач зазначає, що відмінності між дисциплінарними провадженнями полягали, зокрема, в обставинах набуття інвалідності, строках проходження медичного огляду, перебуванні прокурорів на лікарняному, у відпустках чи на стаціонарному лікуванні, наявності судових рішень, поведінці прокурорів після вчинення проступку та інших пом`якшуючих чи обтяжуючих обставинах. У зв`язку з цим КДКП вважає некоректним порівнювати лише вид застосованого дисциплінарного стягнення. Крім того, КДКП посилається на свої дискреційні повноваження щодо визначення виду дисциплінарного стягнення та зазначає, що позитивна характеристика прокурора, відсутність попередніх дисциплінарних стягнень чи наявність заохочень самі по собі не зумовлюють обов`язкового застосування більш м`якого стягнення. У зв`язку з цим відповідач просить суд врахувати наведені пояснення під час оцінки доводів позивача та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач також звернувся до суду з клопотаннями про долучення додаткових доказів, у яких просить суд долучити копію відзиву ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» у справі № 580/10305/25 та копію апеляційної скарги цієї установи від 07.05.2026. Позивач зазначає, що ці документи мають значення для встановлення обставин його дисциплінарного провадження, оскільки, на його думку, містять офіційне підтвердження того, що його особистий медичний огляд не проводився та не передбачався, а здійснювалася документальна перевірка обґрунтованості встановлення інвалідності. У зв`язку з цим позивач вважає, що зазначені документи спростовують твердження відповідачів про його ухилення від проходження медичного обстеження. Також позивач зазначає, що рішення експертної команди від 01.08.2025 № ЦО-18076 про скасування йому ІІ групи інвалідності було скасовано рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі № 580/10305/25. На думку позивача, це підтверджує, що він обрав правовий спосіб вирішення спірного питання, а тому відповідні обставини мають бути враховані при оцінці правомірності та пропорційності застосованого до нього дисциплінарного стягнення. У другому клопотанні позивач просить долучити до матеріалів справи документи, які характеризують його особу, а саме копію витягу з наказу Генерального прокурора України від 22.11.2021 № 40-зк «Про заохочення» та копію посвідчення до нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури України». Позивач вказує, що зазначеними документами підтверджуються його тривала та бездоганна служба в органах прокуратури, відсутність дисциплінарних стягнень, професійні заслуги та наявність найвищої відомчої заохочувальної відзнаки. Необхідність подання цих доказів позивач пов`язує з доводами представника відповідача, висловленими під час підготовчого судового засідання, щодо застосування в аналогічних справах більш м`яких дисциплінарних стягнень з урахуванням бездоганної служби відповідних прокурорів. Позивач зазначає, що саме після цього виникла необхідність додатково підтвердити документами обставини, які характеризують його особу та мають значення для оцінки пропорційності застосованого стягнення.

Ухвалою суду від 04.06.2026 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 16.06.2026.

У зв`язку з неявкою сторін підготовче судове засідання було відкладено на 07.07.2026.

Протокольною ухвалою суду від 07.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.08.2026.

Протокольною ухвалою суду від 04.08.2026 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту.

Позивач проходив службу в органах прокуратури та на час виникнення спірних правовідносин обіймав посаду прокурора з міжнародно-правового співробітництва Черкаської обласної прокуратури.

Судом встановлено, що рішенням Черкаської обласної МСЕК № 1 від 23.08.2017 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААА № 8701554від 23.08.2017.

У подальшому, у зв`язку із суспільним резонансом щодо можливих зловживань під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, 22.10.2024 Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введене в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, яким, крім іншого рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.

Відповідно до фабули у кримінальному провадженні №42024000000001166 від 21.10.2024 до ЄРДР внесена інформація наступного змісту: «Відповідно до повідомлень у засобах масової інформації, що викликало суспільний резонанс, окремі працівники органів прокуратури України, використовуючи корупційні зв`язки з працівниками МСЕК, шляхом внесення недостовірних відомостей до офіційних медичних документів необґрунтовано оформили різні групи інвалідності та безпідставно отримували виплати з Пенсійного фонду України».

Судом встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4, 5 статті 190, частиною 3 статті 369, частинами 1, 2 статті 366, частиною 4 статті 358, частиною 4 статті 27 частиною 2 статті 358, частиною 4 статті 191, статтею 368-5 КК України.

У цьому ж кримінальному провадженні досліджується законність встановлення медико-соціальними експертними комісіями груп інвалідності працівникам державних і правоохоронних органів, зокрема працівникам органів прокуратури, на підставі яких їм нараховано та сплачено з Державного бюджету України відповідні пенсії.

05.12.2024 кримінальне провадження № 42024000000001166 від 21.10.2024 об`єднано із кримінальним провадженням № 62024000000000923 від 21.10.2024.

У межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024000000001166 від 21.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частинами другою та четвертою статті 358, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України, яке об`єднане з кримінальним провадженням №42024000000000923, доручено Міністерству охорони здоров`я України провести перевірку правильності винесених МСЕК рішень про встановлення різних груп інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів шляхом проведення експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 №2022 покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» та затверджене Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи.

На виконання зазначеного рішення та відповідних доручень Офісу Генерального прокурора було організовано перевірку рішень МСЕК щодо працівників органів прокуратури Черкаської області.

25.10.2024 процесуальним керівником - прокурором Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Міністерству охорони здоров`я України було доручено провести перевірку відповідності рішень МСЕК про встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам законодавства, у тому числі шляхом експертизи відповідних справ та особистого переогляду. Проведення перевірки та переогляду було доручено ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» у м. Дніпрі.

Надалі до Офісу Генерального прокурора надійшла інформація від зазначеної медичної установи про необхідність забезпечення прибуття окремих прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких був і ОСОБА_1 , для проходження відповідного обстеження. На виконання цього Офісом Генерального прокурора та Черкаською обласною прокуратурою направлялися персональні повідомлення позивачу.

Зокрема, 22.11.2024 Черкаською обласною прокуратурою ОСОБА_1 було направлено персональне повідомлення про необхідність прибуття до відповідного медичного закладу для проходження обстеження 25.11.2024.

Із зазначеним повідомленням позивач був ознайомлений, що сторонами визнається.

У подальшому 18.12.2024 позивачу було направлено повторне персональне повідомлення про необхідність проходження обстеження у період з 18.12.2024 до 17.01.2025.

Зазначене повідомлення, також було доведено до відома ОСОБА_1

09.01.2025 позивачу було направлено чергове повідомлення-нагадування про необхідність проходження медичного обстеження, з яким ОСОБА_1 ознайомився 09.01.2025, а особисто підписав 10.01.2025.

14.01.2025 Черкаська обласна прокуратура направила ОСОБА_1 ще одне персональне повідомлення про необхідність прибуття до медичного закладу у період з 10.01.2025 до 18.01.2025, із цим повідомленням позивач ознайомився 14.01.2025.

Водночас до медичної установи у визначений строк він не прибув та медичного обстеження не пройшов.

За наведеними обставинами 17.04.2025 виконувач обов`язків керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою щодо ОСОБА_1 . У скарзі його поведінку було кваліфіковано як вчинення дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, чесності й непідкупності органів прокуратури, а також як систематичне порушення правил прокурорської етики.

22.04.2025 зазначена дисциплінарна скарга надійшла до КДКП. За результатами її попереднього вивчення 01.05.2025 членом Комісії ОСОБА_2 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження №07/3/2-307дс-55дп-25.

Рішенням КДКП від 04.06.2025 № 100дп-25 строк перевірки у дисциплінарному провадженні було продовжено до 22.07.2025.

За результатами проведеної перевірки 23.09.2025 членом КДКП ОСОБА_2 складено висновок про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Того ж дня висновок разом із матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд Комісії.

Про час та місце засідання КДКП, призначеного на 07.10.2025, позивача та скаржника було повідомлено листом від 26.09.2025 № 07/3/2-4123вих-25. 07.10.2025 відбулося засідання КДКП з розгляду висновку.

ОСОБА_1 особисто брав участь у засіданні Комісії, надав пояснення та висловив свою позицію. Під час засідання позивач погодився з висновком члена Комісії, однак просив застосувати до нього більш м`який вид дисциплінарного стягнення.

За результатами розгляду дисциплінарного провадження КДКП 07.10.2025 прийняла рішення № 468дп-25, яким притягнула ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. В основу рішення покладено висновок про вчинення позивачем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

КДКП виходила з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про необхідність прибуття до спеціалізованої медичної установи, протягом визначеного періоду не прибув для проходження відповідного обстеження. За позицією Комісії, така поведінка мала свідомий характер, свідчила про невиконання вимог, доведених до відома прокурора, та негативно впливала на авторитет органів прокуратури.

На виконання зазначеного рішення КДКП Генеральним прокурором 21.10.2025 видано наказ №22-дц, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора з міжнародно-правового співробітництва Черкаської обласної прокуратури та з посади в органах прокуратури з 22.10.2025 у зв`язку із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

Позивач не погоджується із зазначеними рішенням КДКП та наказом Генерального прокурора, та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України також визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов`язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі по тексту - Закон № 1697-VII).

Цим же Законом врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора.

Згідно із статтями 44, 73, 77 Закону № 1697-VII тільки за Комісією закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження стосовно прокурора.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 цього Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Дисциплінарне провадження включає такі етапи: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Згідно із частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Відповідно до частин четвертої та десятої статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член органу проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член органу за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Член органу за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні органу. На засідання запрошуються особа, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце засідання органу, має бути надіслано не пізніше як за десять днів до дня проведення засідання.

Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини не явки; 3) не з`явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає орган.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні органу заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п`ятою статті 47 Закону № 1697-VII).

Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена Комісії подавати заяву про його відвід (частина шоста статті 47 Закону № 1697-VII).

Рішення в дисциплінарному провадженні органом приймає більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення органом за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (частина перша статті 48 Закону № 1697- VII).

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).

Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора за вчинення ним дисциплінарного проступку, закріплені в частині першій статті 49 Закону № 1697-VII. До таких стягнень належать: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до статей 9 та 11 Закону № 1697-VII здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення КДКП.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора також регламентується Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі по тексту - Положення КДКП).

За правилами пунктів 61-63 Положення КДКП орган має право приймати рішення, якщо на його засіданні присутні не менше дев`яти членів органу. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального складу органу, передбаченого Законом. Рішення органу викладаються в письмовій формі.

Орган не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

У рішенні органу зазначаються дата і місце його прийняття, члени органу, які брали участь у засіданні, питання, що розглядалися, мотиви прийнятого рішення, а також порядок і строк оскарження рішення, в тому числі дозвіл особі, яка подала дисциплінарну скаргу, на оскарження рішення, якщо він наданий.

Рішення підписується головуючим та членами органу, які брали участь у засіданні.

Професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

Так, відповідно до статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливість, неупередженості та об`єктивності.

Частиною другою статті 16 Закону № 1697-VII визначено, що здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватись правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

З матеріалів справи судом встановлено, що до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія) 22 квітня 2025 року надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов`язків керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 .

Скаржник зазначив, що у межах виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року щодо перевірки обґрунтованості встановлення інвалідності прокурорам Черкаської області, на виконання доручення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора та відповідних листів Офісу Генерального прокурора Черкаською обласною прокуратурою ОСОБА_1 неодноразово направлялися повідомлення про необхідність прибути до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі - ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України») для проходження обстеження в умовах медичного закладу.

Зокрема, ОСОБА_1 було направлено персональні повідомлення від 21 листопада 2024 року, 18 грудня 2024 року, 9 та 14 січня 2025 року щодо необхідності прибуття до зазначеного медичного закладу. Повідомлення доводилися до його відома особисто та через інформаційну систему електронного документообігу.

Як зазначено у дисциплінарній скарзі, ОСОБА_1 у визначені строки до медичного закладу не прибув та медичного обстеження не пройшов. Зокрема, останнє повідомлення передбачало необхідність його прибуття у період з 10 по 18 січня 2025 року, однак і в цей період він до медичного закладу не з`явився.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях прокурора ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики.

Під час дисциплінарного провадження встановлено, що у жовтні 2024 року питання встановлення прокурорам статусу осіб з інвалідністю набуло широкого суспільного та медійного розголосу. У зв`язку з цим у органах прокуратури було організовано перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності прокурорам, у межах якої, зокрема, окремим прокурорам було визначено необхідність проходження медичного обстеження у ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України».

В органах прокуратури було виявлено достатньо велику кількість випадків установлення інвалідності за сумнівних обставин.

Суспільний резонанс щодо вказаного питання викликав зосередження уваги громадськості на цій проблемі.

З огляду на негативний суспільний резонанс, критику безкарності, вимоги забезпечення справедливих розслідувань 22 жовтня 2024 року Президентом України ініційовано засідання РНБО України, за результатами якого прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян, посилення протидії корупції в державних органах і недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи РНБО України вирішила:

- рекомендувати Офісу Генерального прокурора спільно з іншими правоохоронними органами у місячний строк прозвітувати про вжиті заходи щодо виявлення, розслідування та протидії кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, а за результатами проведеної роботи ініціювати відповідні кадрові та організаційні рішення.

- Кабінету Міністрів України разом з Офісом Генерального прокурора невідкладно забезпечити розроблення законопроекту щодо проведення повторних перевірок рішень медико-соціальних експертних комісій (далі - МСЕК), на підставі яких прокурорам установлено інвалідність.

На виконання рішення РНБО України від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 та 08 листопада 2024 року № 1276, якими були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) від 26.10.2024 №1809 було покладено права та обов`язки Центральної МСЕК МОЗ на ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» та затверджено Положення про Центральну МСЕК МОЗ.

Пунктом 8 Положення про Центральну МСЕК МОЗ було встановлено, що МСЕК проводить перевірку, зокрема, й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 №1338 затверджені Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності, які в повному обсязі набули чинності з 01 січня 2025 року.

Наказом МОЗ України від 03 грудня 2024 року № 2022 права та обов`язки Центр оцінювання функціонального стану особи (далі - ЦОФСО) було покладено на ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України». Пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що ЦОФСО проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих МСЕК у тому числі й на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19 грудня 2024 року № 4170-ІХ доповнено Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» статтею 69-1 «Комплексна оцінка обмежень життєдіяльності та оцінювання повсякденного функціонування особи», якою визначено, що перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями, проводиться експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду та за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000923 від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами четвертою, п`ятою статті 190, частиною другою статті 364, частинами першою та другою статті 366, частиною четвертою статті 191, частиною першою статті 366-2 КК України, під час якого вживаються заходи щодо перевірки обґрунтованості встановлення інвалідності працівникам органів прокуратури.

На виконання рішення РНБО України від 22 жовтня 2024 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000001166 від 21 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частинами другою та четвертою статті 358, частиною третьою статті 369 КК України, яке постановою прокурора від 05.12.2024 об`єднано з кримінальним провадженням № 62024000000000923, листом прокурора групи прокурорів від 25 жовтня 2024 року № 17/2/1- 87348вих- 24 на підставі частини другої статті 93 КПК України доручено Міністерству охорони здоров`я України провести перевірку правильності винесених МСЕК рішень про встановлення різних груп інвалідності працівникам органів прокуратури Черкаської області вимогам нормативно-правових актів шляхом проведення експертизи кожної справи МСЕК та особистого переогляду згідно з доданим переліком, у тому числі й ОСОБА_1 . Також доручено перевірити наявність можливих медичних протипоказань для роботи на посаді прокурора.

МОЗ України доручено здійснити перевірку та переогляд осіб державній установі «Український державний науково-дослідний медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (далі - ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України»).

Згодом на адресу Офісу Генерального прокурора надійшов лист ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» про необхідність забезпечити прибуття для проходження обстеження в умовах стаціонару медичного закладу деяких прокурорів Черкаської обласної прокуратури, серед яких і прокурора ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою до акта огляду Черкаської міжрайонної МСЕК № 1 від 23 серпня 2017 року №8701554 ОСОБА_1 встановлено інвалідність II групи безтерміново у зв`язку із загальним захворюванням.

Як вбачається зі змісту рішення КДКП від 07.10.2025 №468дп-25, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення визначено, зокрема, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) грубе порушення правил прокурорської етики.

Фактичною підставою для такого висновку КДКП визначено неявку ОСОБА_1 до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» для проходження обстеження в умовах медичного закладу, незважаючи на отримані ним повідомлення Черкаської обласної прокуратури про необхідність прибуття до зазначеного медичного закладу, зокрема від 21.11.2024, 18.12.2024, 09.01.2025 та 14.01.2025. Згідно з висновками КДКП, позивач був належним чином повідомлений про необхідність проходження обстеження, однак у визначені строки до медичного закладу не прибув.

КДКП встановила, що внаслідок вказаної бездіяльності позивач не вжив заходів щодо публічного або службового підтвердження законності встановлення їй групи інвалідності, обрала пасивну модель поведінки, поставила свій власний інтерес та власну думку вище інтересів суспільства та авторитету органів прокуратури всупереч складеній присязі прокурора.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

27.04.2017 Всеукраїнська конференція прокурорів затвердила Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів, відповідно до Преамбули якого Кодекс визначає основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою.

Згідно зі статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, професійна діяльність прокурорів ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина, недопущення будь-якого виду дискримінації; незалежності та самостійності; політичної нейтральності; презумпції невинуватості; справедливості, неупередженості та об`єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; прозорості службової діяльності, конфіденційності; утримання від виконання незаконних наказів та вказівок; недопущення конфлікту інтересів; компетентності та професіоналізму; доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості; поваги до незалежності суддів.

Відповідно до статті 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживає заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Сприяти йому в цьому повинні керівники відповідних прокуратур.

Статтею 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до статті 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів.

Відповідно до статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, дискредитувати його як представника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно.

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Згідно з статтями 32, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з статтею 44 Закону України «Про прокуратуру», дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про прокуратуру», дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Системний аналіз викладених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі установлення обставин, що свідчать про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, КДКП наділена повноваженнями прийняти рішення у дисциплінарному провадженні про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. КДКП наділена повноваженнями притягувати прокурора до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та/або за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики і накладати на нього дисциплінарні стягнення, зокрема, у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Розглядаючи дисциплінарну скаргу, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку - вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та/або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, КДКП має надавати оцінку фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу зазначеного дисциплінарного проступку, використовуючи відомості, отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством.

Верховний Суд у рішенні від 18.02.2019 у справі №9901/721/18 наголосив, що правила професійної етики та поведінки прокурорів, є обов`язковими для прокурорів при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою. Прокурор зобов`язаний не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 9901/19/17 визначено, що ознаками непристойної поведінки прокурорів можна вважати її компрометуючий (звання прокурора) характер, шкоду (репутації прокурора та авторитету органів прокуратури), наявність наслідків (негативний громадський резонанс). Оскільки саме ці ознаки має встановити дисциплінарний орган, щоб констатувати вчинення прокурором грубого порушення правил прокурорської етики. Дисциплінованість визначається як звичай, уміння дотримуватися дисципліни, а дисциплінований - такий, що незмінно дотримується вимог дисципліни, правил поведінки, організований, витриманий, здійснює свою діяльність на засадах твердої дисципліни.

Таким чином, саме порушення прокурором вимог щодо доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості можна кваліфікувати, як грубе порушення вимог статті 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2024 у справі №9901/865/18 дійшла висновку, що повноваження КДКП стосовно оцінювання обставин, пов`язаних з дисциплінарним проступком прокурора, його особистих якостей, наявність чи відсутність шкоди авторитету прокуратури внаслідок дій чи бездіяльності прокурора, якому ставлять у провину вчинення дисциплінарного проступку, вибір виду дисциплінарного стягнення - є дискреційними та належать до її виключних повноважень, у зв`язку із чим результати такої оцінки не можуть бути об`єктом судового контролю.

Отже, в контексті характеру спірних правовідносин, адміністративний суд враховуючи положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, наділений повноваженнями оцінити повноту дослідження та врахування КДКП фактів та обставин, які ним з`ясовувались щодо дій або бездіяльності позивача у контексті дотримання процедури, не втручаючись при цьому у дискреційні повноваження стосовно визначення дисциплінарного правопорушення, суворості обраного дисциплінарного стягнення і наданої юридичної оцінки доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок на предмет їх достатності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 640/18630/20.

Попередньо судом встановлено, що у жовтні 2024 року в засобах масової інформації оприлюднені відомості щодо можливих зловживань під час встановлення груп інвалідності посадовим особам, зокрема й прокурорам, що спричинило значний суспільний резонанс.

У подальшому виконувач обов`язків керівника Черкаської обласної прокуратури повідомляв ОСОБА_1 про необхідність прибуття до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» для проходження обстеження в умовах медичного закладу у такі строки: листом від 21.11.2024 №07-172вн-24 - на 25.11.2024; листом від 18.12.2024 №07-223вн-24 - у період з 18.12.2024 до 17.01.2025; листом від 09.01.2025 №07-19вн-25 - у період з 18.12.2024 до 17.01.2025; листом від 14.01.2025 №07-47вн-25 - у період з 10.01.2025 до 18.01.2025.

Водночас листом від 21.04.2025 №07-389вих-25 ОСОБА_1 додатково було повідомлено про необхідність прибуття до зазначеної медичної установи у період з 14.04.2025 до 29.05.2025.

Позивач не заперечує, що був ознайомлений з вказаними листами та не з`явився у вказані дати до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» для особистого переогляду.

Натомість, ОСОБА_1 не надав КДКП та суду належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин неприбуття до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» у визначені прокуратурою строки, а саме: 25.11.2024, у період з 18.12.2024 до 17.01.2025 та з 10.01.2025 до 18.01.2025.

При цьому, як зазначено у матеріалах дисциплінарного провадження, позивач не повідомляв Черкаську обласну прокуратуру про наявність об`єктивних обставин, які перешкоджали б його прибуттю до медичної установи у визначені строки.

Отже, позивач необґрунтовано та неодноразово ухилився від виконання вимог виконувача обов`язків керівника Черкаської обласної прокуратури про необхідність прибуття до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» для особистого переогляду з метою підтвердження інвалідності, встановленої попередньо та спростування інформації, що оприлюднена у засобах масової інформації та викликала суспільний резонанс.

Суд звертає увагу на те, що вказані обставини досліджені у спірному рішенні КДКП, їм надана правова оцінка та належна кваліфікація.

Враховуючи встановлені обставини, суд вказує, що факт зловживання державними соціальними гарантіями осіб з інвалідністю з боку представника органів прокуратури прямо суперечить засадам законності та професійної етики прокурора, його доброчесності, честі та гідності.

На переконання суду, подібна поведінка позивача підриває авторитет прокурора та органів прокуратури, оскільки така бездіяльність має наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, зокрема, органів прокуратури, викликає негативний громадський резонанс. Вчинення прокурором дисциплінарного проступку, що виразилось в описаній вище бездіяльності, є несумісним з подальшим зайняттям цим прокурором будь-якої посади в органах прокуратури і не може мати наслідком накладення більш м`якого стягнення ніж звільнення з посади в органах прокуратури.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що КДКП не порушила необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких застосовані заходи дисциплінарного впливу, не порушила принципу пропорційності при винесенні рішення.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності у його діях складу дисциплінарного правопорушення та недоведеності КДКП наявності правових підстав для застосування дисциплінарного стягнення у вигляду звільнення з органів прокуратури.

При цьому, доводи позивача про те, що непроходження ним обстеження в умовах медичного закладу не віднесено Порядком №111 чи Порядком №69 до конкретного переліку дій, що порочать звання прокурора, а тому КДКП не мала правових підстав кваліфікувати його поведінку за пунктом 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», суд вважає необґрунтованими.

Так, за змістом пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарним проступком є, зокрема, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Наведена норма не містить вичерпного переліку конкретних дій, які за будь-яких обставин можуть бути кваліфіковані як такі, що порочать звання прокурора.

Порядок організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затверджений наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111 (далі - Порядок № 111), на який посилається позивач, також не може розглядатися як акт, що вичерпно визначає всі можливі форми поведінки прокурора, які можуть свідчити про порушення вимог, встановлених пунктом 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Наведений у ньому перелік конкретних дій має значення для організації внутрішньої безпеки в органах прокуратури, однак відсутність у такому переліку прямої вказівки на неприбуття прокурора до медичного закладу не означає, що така поведінка за жодних обставин не може бути оцінена як така, що порочить звання прокурора.

При цьому КДКП не створювала нової підстави дисциплінарної відповідальності та не розширювала перелік дисциплінарних проступків, визначених Законом України «Про прокуратуру». Комісія надала правову оцінку конкретній поведінці позивача на предмет її відповідності вимогам пункту 5 частини першої статті 43 цього Закону.

Суд враховує, що у спірних правовідносинах йдеться не про одноразову формальну неявку позивача до медичної установи, а про неприбуття до неї у визначені строки після неодноразового повідомлення про необхідність проходження обстеження. Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 отримував відповідні повідомлення, однак у визначені строки до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» не прибув. Саме сукупність цих обставин, а не лише факт непроходження медичного обстеження, була предметом оцінки Комісії при вирішенні питання про наявність у його діях дисциплінарного проступку.

Крім того, пункт 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» пов`язує наявність дисциплінарного проступку не з обов`язковим включенням конкретної дії до певного підзаконного переліку, а з характером поведінки прокурора та її здатністю порочити звання прокурора і викликати сумнів у визначених законом професійних якостях.

Посилання позивача на Наказ виконувача обов`язки Генерального прокурора «Про затвердження Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури» від 27.03.2025 (далі - Порядок №69) також не спростовує висновків КДКП. Зазначений Порядок набрав чинності вже після виникнення спірних обставин, а тому його положення не можуть визначати правову оцінку поведінки позивача у період, коли йому надсилалися повідомлення про необхідність прибуття до медичної установи. Водночас відсутність у Порядку №69 прямої згадки про неприбуття прокурора для проходження медичного обстеження не виключає можливості кваліфікації такої поведінки за пунктом 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Також безпідставним є твердження позивача про те, що КДКП фактично самостійно визначила новий перелік дій, що порочать звання прокурора. Комісія не встановлювала нової норми поведінки та не притягувала позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення Порядку №111 чи Порядку №69 як самостійної підстави. Правовою підставою дисциплінарної відповідальності було визначено пункт 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а зазначені Порядки оцінювалися Комісією у сукупності з іншими обставинами дисциплінарного провадження.

Отже, доводи позивача про те, що відсутність прямої вказівки у Порядку №111 або Порядку №69 на неприбуття прокурора для проходження медичного обстеження виключає можливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності, ґрунтуються на помилковому розумінні змісту пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» та не спростовують висновків КДКП про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку.

Відтак, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 07.10.2025 №468дп-25 про накладення на прокурора Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є обґрунтованим, а видане на його виконання наказ Генерального прокурора від 21.10.2025 №22-дц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора з міжнародно-правового співробітництва Черкаської обласної прокуратури та з посади в органах прокуратури з 22.10.2025 - правомірним.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача про непропорційність застосованого до нього дисциплінарного стягнення та неврахування пом`якшуючих обставин, оскільки визначення виду дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. При цьому така дискреція не є необмеженою та підлягає судовому контролю щодо дотримання встановлених законом меж, обґрунтованості та пропорційності прийнятого рішення.

У цьому випадку КДКП під час визначення виду дисциплінарного стягнення врахувала характер та обставини вчиненого дисциплінарного проступку, його тривалість, кількість повідомлень позивача про необхідність прибуття до медичної установи та його неявку у визначені строки, а також дійшла висновку про істотність допущеного порушення та необхідність застосування найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення.

Посилання позивача на тривалий стаж роботи, позитивні характеристики, відсутність попередніх дисциплінарних стягнень, наявність заохочень та інші позитивні обставини не свідчить про протиправність рішення КДКП та не зобов`язує Комісію застосовувати виключно більш м`який вид дисциплінарного стягнення.

З огляду на наведене, суд не встановив, що при обранні виду дисциплінарного стягнення КДКП вийшла за межі наданих їй повноважень, діяла свавільно або не врахувала обставини, які мали істотне значення для вирішення питання про вид стягнення. Відтак доводи позивача про непропорційність застосованого дисциплінарного стягнення не знаходять свого підтвердження та не є підставою для скасування рішення КДКП.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача про неоднаковий підхід КДКП до визначення виду дисциплінарного стягнення, зокрема посилання на випадки застосування до інших прокурорів більш м`яких стягнень, оскільки вид дисциплінарного стягнення визначається з урахуванням конкретних обставин кожного дисциплінарного провадження, характеру та тяжкості проступку, поведінки прокурора та інших обставин, що мають значення для його індивідуалізації. Застосування до інших прокурорів догани чи іншого, більш м`якого стягнення не свідчить про протиправність рішення КДКП щодо позивача та не зобов`язує Комісію застосовувати аналогічне стягнення.

Щодо посилань позивача на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі №580/10305/25, яким було скасовано рішення експертної команди про скасування встановленої позивачу інвалідності, суд зазначає, що наведені обставини не входять до предмета доказування у цій справі та не спростовують встановленого КДКП складу дисциплінарного проступку.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність рішення КДКП від 07.10.2025 №468дп-25 та наказу Генерального прокурора від 21.10.2025 №22-дц, прийнятих у зв`язку з притягненням ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. При цьому підставою дисциплінарної відповідальності позивача визначено не встановлення чи скасування йому інвалідності, не правильність або неправильність висновків медико-соціальної експертизи та не законність рішення експертної команди, а його поведінку, яка, за висновком КДКП, полягала у неявці до ДУ «Укрдержндімспі МОЗ України» у визначені строки для проходження обстеження, незважаючи на неодноразове повідомлення про необхідність такого прибуття.

Отже, склад дисциплінарного проступку, встановлений КДКП, стосується саме поведінки позивача та його неявки до медичної установи, а не результатів проведеного чи непроведеного медичного огляду і не подальшої оцінки законності рішення щодо його інвалідності.

Обставина, що рішенням суду у справі №580/10305/25 було визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди про скасування рішення про встановлення інвалідності позивачеві, не свідчить про відсутність факту його неявки до медичної установи та не спростовує обставин, покладених КДКП в основу оскаржуваного рішення. Зазначене судове рішення було прийнято в іншому адміністративному спорі, предметом якого була правомірність рішення експертної команди щодо інвалідності позивача, тоді як у цій справі суд перевіряє правомірність дисциплінарного рішення КДКП.

Крім того, правомірність чи неправомірність подальшого рішення щодо інвалідності позивача не змінює факту отримання ним повідомлень про необхідність прибуття до медичної установи та неявки у визначені прокуратурою строки, які саме й були покладені в основу висновку КДКП про наявність дисциплінарного проступку.

Так само, суд не вважає визначальним для цієї справи посилання позивача на те, що за результатами розгляду справи №580/10305/25 було поновлено встановлену йому інвалідність. Навіть за умови врахування зазначеної обставини вона не усуває необхідності окремої правової оцінки поведінки позивача у період, коли йому надсилалися повідомлення про необхідність прибуття до медичної установи.

Таким чином, рішення у справі №580/10305/25 може мати значення для правовідносин, пов`язаних із встановленням та скасуванням інвалідності позивача, однак не визначає правомірність його поведінки щодо виконання отриманих повідомлень про необхідність прибуття до медичної установи та не спростовує висновків КДКП щодо наявності у цій поведінці ознак дисциплінарного проступку.

Відтак суд не приймає наведені позивачем посилання на рішення у справі №580/10305/25 як такі, що спростовують встановлені у цій справі обставини та свідчать про протиправність рішення КДКП від 07.10.2025 №468дп-25.

Отже, судом встановлено, що під час прийняття рішення від 07.10.2025 №468дп-25 КДКП діяла у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, враховуючи повноваження та функції Генерального прокурора, визначені Законом України «Про прокуратуру», отримавши вказане рішення КДКП, Генеральним прокурором обґрунтовано та правомірно прийнято наказ від 21.10.2025 №22-дц, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора з міжнародно-правового співробітництва Черкаської обласної прокуратури та з посади в органах прокуратури з 22.10.2025 у зв`язку із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

Відтак, підстав для визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 21.10.2025 №22-дц судом не встановлено.

Решта доводів сторін не спростовує висновків суду у цій справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.