Рішення № 140150255, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року справа № 320/45538/24

Судді Київського окружного адміністративного суду в складі головуючої судді Терлецької О.О., судей Колеснікової І.С., Лисенко В.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулись Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Національного банку України в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України № 21/256-рк від 25.03.2024 р. «Про визнання ділової репутації власників істотної участі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАЧАЙ ГРОШІ» небездоганною».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення № 21/256-рк є необгрунтованим, прийнятим без врахування усіх обставин справи в порушення п. 3) ч. 2 ст. 2 КАС України, без оцінювання обставин з урахуванням їх фактичного змісту в порушення п. 5 ч. З ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», пп. 1) п. 7 Положення про Комітет, затвердженого Постановою Правління НБУ 29.07.2020 р. № 498- рш у редакції Рішення Правління НБУ від 27.01.2022 №42-рш та ґрунтується на припущеннях ДБР, викладених в двох листах, та НБУ щодо наявності у ОСОБА_2 громадянства рф, комітет не врахував пояснення та документи надані ОСОБА_3 під час прийняття Рішення № 21/256-рк.

Від відповідача надійшов відзив в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог посилаючись на інформацію та документи, отримані 30.01.2024 та 23.02.2024 від Державного бюро розслідувань відповідно до яких ОСОБА_1 документований паспортом громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 , виданим 22 липня 2016 року, 230006 ОУФМС росії по Краснодарському краю в Карасунському окрузі м. Краснодар.

Вказує, що відповідно до пункту 33 глави 2 розділу І Положення № 199 Національний банк має право запросити заявника або уповноваженого представника заявника/надавача фінансових послуг у разі розгляду Комітетом питань, розгляд яких відповідно до Положення № 199 належить до його компетенції, для участі в засіданні Комітету з метою надання пояснень / заперечень, таким чином запрошення на Комітет є правом, а не обов`язком Національного банку.

Окрім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_4 особисто був присутній на засіданні Комітету і жодним чином не спростував наявність у нього громадянства російської федерації.

У відповіді на відзив та запереченнях у відповідь на відзив сторони підтримали заявлені вимоги і заперечення.

Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 8і частини першої статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк виконує функцію щодо здійснення державного регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі на ринках небанківських фінансових послуг за діяльністю небанківських фінансових установ, інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та осіб, які надають супровідні послуги, в межах визначених Законом про фінансові послуги та іншими законами України.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі - Закон про фінансові послуги) визначено, що відносини, які виникають на ринку фінансових послуг, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Законом про фінансові послуги, спеціальними законами та нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону про фінансові послуги державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових послуг здійснює щодо діяльності з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги, та супровідних до них послуг - Національний банк.

Основними завданнями, які виконує Національний банк для державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг відповідно до частини другої статті 21 Закону про фінансові послуги є, зокрема:

додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

контроль за прозорістю та відкритістю функціонування ринку фінансових послуг.

Частиною четвертою статті 21 Закону про фінансові послуги передбачено, що державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг здійснюється Національним банком шляхом, зокрема:

нормативно-правового регулювання діяльності з надання фінансових та супровідних послуг та нагляду за такою діяльністю

здійснення пруденційного нагляду та нагляду за ринковою поведінкою учасників ринку фінансових послуг.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону про фінансові послуги Національний банк здійснює нагляд за здійсненням діяльності з надання фінансових та/або супровідних послуг відповідно до Закону про фінансові послуги, спеціальних законів та нормативно-правових актів Національного банку у формі безвиїзного нагляду та інспекційної перевірки (інспектування).

Положення про авторизацію надавачів фінансових послуг та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг, що затверджено постановою Правління Національного банку № 199 від 29.12.2023 (далі - Положення № 199) визначає порядок та процедури авторизації діяльності осіб, які мають намір здійснювати / право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг, та умови здійснення ними діяльності з надання фінансових послуг включаючи: вимоги до ділової репутації та порядок оцінки ділової репутації надавачів фінансових послуг, державне регулювання і нагляд за якими здійснює Національний банк, а також керівників, учасників, ключових осіб (кандидатів на ці посади) таких надавачів фінансових послуг, юридичних і фізичних осіб, які є власниками істотної участі або мають намір набути або збільшити істотну участь у надавачі фінансових послуг.

Щодо виявленої ознаки небездоганної ділової репутації власників істотної участі ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» - ОСОБА_1 та АТ «ЗНВКІФ «Канберра».

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 23 Закону про фінансові послуги діяльність з нагляду Національного банку охоплює власників істотної участі та ключових учасників у структурі власності, афілійованих та споріднених осіб надавачів фінансових послуг.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону про фінансові послуги Національний банк здійснює нагляд за ринковою поведінкою надавача фінансових послуг, зокрема щодо ділової репутації власників істотної участі фінансових установ.

Згідно з частиною шостою статті 40 Закону про фінансові послуги власники істотної участі у фінансовій компанії повинні мати бездоганну ділову репутацію та відповідати іншим вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку.

Пунктом 11 частини першої статті 1 Закону про фінансові послуги визначено, шо ділова репутація це сукупність зібраної Національним банком документально підтвердженої інформації про фізичну або юридичну особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її за додержанням діяльності вимогам законодавства, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про професійні та управлінські здібності фізичної особи.

Відповідно до підпункту 10 пункту 41 глави 3 розділу II Положення № 199 ділова репутація небанківської фінансової установи та власників істотної участі небанківської фінансової установи має відповідати вимогам законів України та Положення № 199 протягом усього строку дії ліцензії.

Підпунктом 4 пункту 344 глави 24 розділу IV Положення № 199 передбачено, що оцінка ділової репутації власників істотної участі небанківської фінансової установи здійснюється Національним банком протягом усього строку дії ліцензії небанківської фінансової установи на вид діяльності з надання фінансових послуг.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також поданими до Національного банку відомостями про структуру власності власниками істотної участі у ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» станом на дату прийняття відповідних рішень та є:

- АТ «ЗНВКІФ «Канберра», що прямо володіє істотною участю в ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» в розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ»;

- ОСОБА_1 , що опосередковано через АТ «ЗНВКІФ «Канберра» володіє 100 % статутного капіталу ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ».

Згідно з підпунктами 5 та 7 пункту 350 глави 25 розділу IV Положення № 199 ознаками небездоганної ділової репутації фізичної особи, пов`язаними з дотриманням законодавства України та публічного порядку, є:

надання особою недостовірної інформації Національному банку, яка вплинула або могла вплинути на прийняття Національним банком рішення (застосовується протягом трьох років із дня встановлення факту недостовірності такої інформації);

наявність в особи громадянства та/або податкового резидентства, та/або місця її постійного проживання в державі, що здійснює / здійснювала збройну агресію проти України в значенні, наведеному в статті 1 Закону України «Про оборону України».

Згідно із документами, поданими до Національного банку на виконання вимог підпункту 2 пункту 2 Постанови № 153 Постанова Правління Національного банку України від 24.12.2021 № 153 "Про затвердження Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг", а саме відповідно до анкети фізичної особи стосовно участі в надавачі фінансових послуг, складеної за формою, наведеною в додатку 3 до Положення № 153 Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затверджене постановою Правління Національного банку України від 24.12.2021 № 153 (далі - Положення № 153) (далі - анкета), а також документами, поданими на виконання вимог пункту 4121 глави 49 розділу VIII Положення № 153, ОСОБА_1 є громадянином України (паспорт у формі Ш-картки № НОМЕР_2 від 03.12.2021, орган, що видав 8030), має реєстраційний номер облікової картки платника податків України - НОМЕР_3 , місце постійного проживання: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, відповідно до інформації та документів, отриманих 30.01.2024 та 23.02.2024 від Державного бюро розслідувань (далі - ДБР), ОСОБА_1 документований паспортом громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 , виданим 22 липня 2016 року, 230006 ОУФМС росії по Краснодарському краю в Карасунському окрузі м. Краснодар.

Також, в таблиці 1 та таблиці 17, поданої анкети, яка засвідчена кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_1 , надіслана листом від 12.05.2023 № 9927, зазначено про те, що ОСОБА_1 має громадянство України та не має громадянства держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному в статті 1 Закону України «Про оборону України».

Здійснення російською федерацією збройної агресії проти України визнано, зокрема, у Зверненні Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою- агресором, затвердженому постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VІІІ.

Згідно з пунктом 351 глави 25 розділу IV Положення № 199 фізична особа вважається такою, яка надала Національному банку недостовірну інформацію, якщо нею / від її імені / за її підписом / за підписом її уповноваженого представника до Національного банку подано документи, що містять недостовірну інформацію, або якщо на підставі отриманої від неї інформації або документів інша особа подана недостовірну інформацію до Національного банку України, яка вплинула або могла вплинути на прийняття Національним банком рішення.

Відповідно до вищенаведеного, ОСОБА_1 було надано до Національного банку недостовірну інформацію щодо відсутності громадянства російської федерації.

Ураховуючи викладене, до ОСОБА_1 застосовувалась ознака небездоганної ділової репутації, що передбачені підпунктами 5 та 7 пункту 350 глави 25 розділу IV Положення № 199.

Крім того, згідно з пунктом 366 глави 26 розділу IV Положення № 199 ознакою небездоганної ділової репутації юридичної особи також є наявність в її власника істотної участі ознак небездоганної ділової репутації, визначених у главах 25, 26 розділу IV Положення № 199.

Також, відповідно до підпункту 3 пункту 359 глави 26 розділу IV Положення № 199 ознакою небездоганної ділової репутації юридичної особи, пов`язаною з дотриманням закону та публічного порядку, є надання особою недостовірної інформації Національному банку, яка вплинула або могла вплинути на прийняття Національним банком рішення (застосовується протягом трьох років із дня встановлення факту надання такої недостовірної інформації).

Так, в таблиці 22, поданої анкети юридичної особи стосовно участі в надавачі фінансових послуг, складеної за формою, наведеною в додатку 4 до Положення № 153, яка засвідчена кваліфікованим електронним підписом діючого на той момент керівника ТОВ «КУА «ДАЛІЗ-ФІНАНС», яке управляє активами АТ «ЗНВКІФ «Канберра», надіслана листом від 12.05.2023 № 9927, зазначено про відсутність у власника істотної участі в юридичній особі, а саме ОСОБА_1 , ознак небездоганної ділової репутації, визначених Положенням № 153.

Відповідно до пункту 360 глави 26 розділу IV Положення № 199 юридична особа вважається такою, що надала Національному банку недостовірну інформацію, якщо нею / її уповноваженим представником до Національного банку подано документи, що містять недостовірну інформацію, або якщо на підставі отриманої від неї інформації або документів інша особа надала недостовірну інформацію Національному банку, яка вплинула або могла вплинути на прийняття Національним банком рішення.

Таким чином, наявність у власника істотної участі ОСОБА_1 ознак небездоганної ділової репутації, а також подання недостовірної інформації про її відсутність, були підставами для застосування до АТ «ЗНВКІФ «КАНБЕРРА» ознак небездоганної ділової репутації, передбачених підпунктом 3 пункту 359 та пунктом 366 глави 26 розділу IV Положення № 199.

Відповідно до пункту 374 глави 29 розділу IV Положення № 199 Національний банк України у разі виявлення під час оцінки ділової репутації фізичної або юридичної особи ознаки небездоганної ділової репутації, визначеної в пункті 350 глави 25 або в пункті 359 глави 26 розділу IV Положення № 199, визнає ділову репутацію такої особи небездоганною.

З огляду на отримання інформації щодо невідповідності власників вимогам щодо ділової репутації, зокрема тих, що пов`язані з дотриманням публічного порядку та були впроваджені Національним банком для протидії впливу держави-агресора на фінансовий ринок України, а також юридичну конструкцію пункту 374 глави 29 розділу IV Положення № 199, яка є імперативною в частині обов`язку Національного банку визнати ділову репутацію такої особи небездоганною, Національним банком 25.03.2024 прийнято рішення № 21/256-рк (про визнання ділової репутації власників істотної участі у ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» ОСОБА_1 та АТ «ЗНВКІФ «Канберра» небездоганною).

Щодо тверджень про порушення права АТ «ЗНВКІФ «Канберра» на участь в процесі прийняття рішення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 21 Закону про фінансові послуги Національний банк при здійсненні державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг керується принципом забезпечення можливості участі у встановленому законом порядку учасників ринку фінансових послуг у процесі прийняття послуги Національним банком рішень.

Разом з цим, порядок оцінки ділової репутації власників істотної участі учасників ринку фінансових послуг Законом про фінансові послуги не встановлено.

Натомість, порядок оцінки Національним банком ділової репутації юридичних і фізичних осіб визначено, зокрема, главою 29 розділу IV Положення № 199.

Відповідно до пункту 33 глави 2 розділу І Положення № 199 Національний банк має право запросити заявника або уповноваженого представника заявника / надавача фінансових послуг у разі розгляду Комітетом питань, розгляд яких відповідно до Положення № 199 належить до його компетенції, для участі в засіданні Комітету з метою надання пояснень / заперечень.

З огляду на що запрошення на Комітет є правом, а не обов`язком Національного банку.

Крім того, згідно з пунктом 377 глави 29 розділу IV Положення № 199 юридична особа, щодо якої є ознака небездоганної ділової репутації, визначена в пункті 359 глави 26 розділу IV Положення № 199 (зокрема, у зв`язку із наданням особою недостовірної інформації Національному банку, яка вплинула або могла вплинути на прийняття Національним банком рішення) не має права подавати до Національного банку клопотання про незастосування до неї ознаки небездоганної ділової репутації відповідно до пункту 375 глави 29 розділу IV Положення № 199.

А також юридична особа, щодо якої наявна ознака небездоганної ділової репутації, визначена в пункті 366 глави 26 розділу IV Положення № 199, пов`язана з наявністю у власника істотної участі в цій особі ознаки небездоганної ділової репутації, визначеної в пункті 350 глави 25 розділу IV Положення № 199. не має права подавати до Національного банку клопотання про незастосування до неї ознаки небездоганної ділової репутації відповідно до пункту 375 глави 29 розділу IV Положення № 199.

Таким чином, рішення про визнання ділової репутації АТ «ЗНВКІФ «КАНБЕРРА» небездоганною є похідним від рішення про визнання ділової репутації ОСОБА_5 небездоганною, що визнається самими Позивачами, та пов`язане саме з фактом володіння Андрієм Савченко істотною участю в АТ «ЗНВКІФ «КАНБЕРРА».

Виходячи з викладеного, при розгляді питання щодо визнання ділової репутації АТ «ЗНВКІФ «Канберра» Національним банком було повністю дотримано вимоги Положення № 199.

Щодо висновку експерта долученого позивачем.

Представником Позивача було подано висновок експертного дослідження судовотехнічної експертизи документа із назвою « 1 ОСОБА_6 Источник информации: СПО СК: АС «Российский паспорт», що складений 14.04.2025 ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз».

Відповідно до положень частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні. Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Висновок експерта не містить посилань на те, що даний висновок підготовлено для подання до суду.

У постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 307/2175/15-ц визначено, що:

«…експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом із тим, у висновку експертного дослідження від 03 липня 2015 року не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду».

Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого суд, беручи до уваги висновок експерта як доказ у справі, зобов`язаний здійснити перевірку попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України;

недотримання судом такої вимоги не може вважатися формальним порушенням норм процесуального закону, оскільки КАС України визначає це обов`язковою вимогою, від якої залежить допустимість чи недопустимість висновку як доказу (постанова Верховного Суду від 5 квітня 2024 року у справі № 420/5521/19).

Висновок експерта не містить інформації про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відтак, такий документ складено з порушенням положень статті 104 КАС України, пункту 4.12. Інструкції про проведення експертиз та є недопустимим доказом у справі та відхиляється судом.Отже, при прийнятті Рішення № 21/261-рк (про визнання небездоганної ділової репутації власників істотної участі ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ») Національний банк не використовував припущення щодо можливого громадянства рф у ОСОБА_1 . а опирався на інформацію, яка була підтверджена документами, наданими ДБР.

Щодо нотаріально посвідченої копії довідки консульського відділу.

Позивачі у відповіді на відзив зазначають про нотаріально посвідчену копію Довідки консульського відділу посольства російської федерації в Іспанії (ID4030498) від 24.10.2024, засвідчену нотаріусом Валенсії, із нотаріальним перекладом на українську мову і долучають її до відповіді на відзив, що на їх переконання свідчить про відсутність у ОСОБА_1 громадянства рф.

У вищевказаній довідці зазначено: «Консульський відділ Посольства Російської Федерації в Іспанії цим засвідчує, що не володіє інформацією щодо належності пана ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Херсон, Українська Радянська Соціалістична Республіка, УРСР, до громадянства Російської Федерації».

Консульство може не мати повного доступу до всіх необхідних реєстрів і баз даних, підтверджується низкою норм російського законодавства, що регулюють доступ до персональних даних і інформаційних ресурсів:

1) Федеральний закон «Про персональні дані» (№ 152-ФЗ): стаття 6 цього закону визначає, що обробка персональних даних повинна здійснюватися лише за згодою суб`єкта даних або на підставі закону. Консульство, як закордонний орган, може мати обмежений доступ до централізованих баз даних, які містять персональні дані, якщо немає прямого дозволу або законодавчої підстави для цього.

2) Федеральний закон «Про консульську службу Російської Федерації» (№ 154- ФЗ): стаття 13 визначає функції консульської служби, серед яких є обробка заяв громадян, але не передбачено прямого доступу до всіх державних реєстрів або баз даних, що ведуться в Росії. Консульства можуть звертатися до відповідних органів в РФ для отримання інформації, але це не означає, що вони мають повний доступ до цих даних.

3) Федеральний закон «Про інформацію, інформаційні технології і захист інформації» (№ 149-ФЗ): стаття 16 встановлює обмеження на доступ до інформаційних ресурсів. Доступ до державних інформаційних систем може бути обмежений, якщо це пов`язано із забезпеченням конфіденційності персональних даних або захистом державної таємниці. Консульства можуть не мати автоматичного доступу до таких систем через обмеження, передбачені цим законом.

4) Закон російської федерації «Про громадянство Російської Федерації» (ст. 9, 10) - цей закон визначає порядок отримання, припинення та облік громадянства. Однак він не зобов`язує громадян РФ обов`язково звертатися до консульства для підтвердження або реєстрації свого громадянства. У разі відсутності звернень громадян можливе відсутнє або неповне відображення інформації про громадянство в консульських базах.

5) Консульський статут Російської Федерації - відповідно до нього консульства мають право вести облік своїх громадян, однак цей облік залежить від того, чи зверталася особа до консульства.

Відповідно до статей 10 і 11 Консульського статуту, консульства можуть надавати певну інформацію лише про тих осіб, хто офіційно зареєстрований або звертався за консульськими послугами.

6) Указ Президента РФ № 868 від 14 жовтня 2014 року «Про порядок ведення консульського обліку громадян Російської Федерації за кордоном» - цей указ зобов`язує громадян, які планують перебувати за межами Росії більше 90 днів, пройти консульський облік.

Проте якщо громадянин не зареєстрований або не подав заяву на такий облік, консульство не має інформації про нього, що може пояснити відсутність даних в консульських базах.

Отже, на основі цих норм можна стверджувати, що консульства мають обмежений доступ до централізованих баз даних і реєстрів рф, що може бути причиною відсутності у них інформації про громадянство конкретної особи.

Разом із тим, питання оспорювання встановлення факту наявності чи відсутності у позивача громадянства іншої держави, а також дій ДБР не є предметом розгляду у даній справі, а має бути досліджено в окремому позовному провадженні.

Тобто, оспорювання факту набуття позивачем громадянства іншої держави має бути доведено або спростовано в межах розгляду справи щодо оскарження дій ДБР щодо складання зазначених листів та правомірності чи протиправності викладеної в ньому інформації.

Доводи щодо ймовірних порушень ДБР і порядку їх взаємодії з іншими органами державної влади, порушень Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про державне бюро розслідувань», конфлікту інтересів, тощо, ґрунтуються виключно на припущеннях Позивачів.

З метою виконання покладеного на надавачів фінансових послуг, у тому числі ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», обов`язку перевірки щодо наявності/відсутності у власників істотної участі громадянства/податкового резидентства або постійного місцезнаходження/місця реєстрації/місця постійного проживання у державі-агресорі, ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», у тому числі після отримання відповідних листів та рішень Національного банку, що містили інформації щодо наявності у ОСОБА_1 громадянства російської федерації, мали змогу, у тому числі з метою спростування вказаної інформації, звернутись до офіційних органів, у тому числі СБУ. СЗРУ та ДБР з метою спростування вказаної інформації.

Отже, позовна заява є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуюча суддя Терлецька О.О.

Суддя Колеснікова І.С.

Суддя Лисенко В.І.