Рішення № 140149846, 29.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 вересня 2026 року Справа № 280/7784/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Запорізької обласної прокуратури

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

28.07.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) доЗапорізької обласної прокуратури (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо не виконання рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-p(II)/2023 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати з 13.09.2023 по 04.02.2026, розрахованої відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» без урахування (окладу на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років) та інших виплат передбачених Розділом ІХ Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 13.09.2023 по 04.02.2026, заробітну плату, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», яка складається з окладу на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області та щомісячної надбавки за вислугу років, яка складає 40% посадового окладу, а також інших виплат, передбачених Розділом ІХ Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач у порушення статті 81 Закону України Про прокуратуру в період з 13.09.2023 по 04.02.2026 виплачував позивачу заробітну плату у розмірі посадового окладу прокурора окружної прокуратури без надбавок за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом ІХ Закону України «Про прокуратуру». З огляду на викладене, просить задовольнити позов.

03.08.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/7784/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відтак суд, керуючись частиною 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працює в органах Запорізької обласної прокуратури з 10.07.2001 до теперішнього часу, що підтверджується довідкою відповідача від 01.04.2026 № 07-30вих-26.

Наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 07.03.2017 № 122ц позивача звільнено з посади заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області та зі служби в органах прокуратури у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 9-1, ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 07.03.2017.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі №808/900/17 визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області №122ц від 07.03.2017 року про звільнення радника юстиції ОСОБА_1 заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області зі служби в органах прокуратури, та поновлено позивача на посаді.

Зазначене судове рішення за результатом перегляду Верховним Судом в постанові від 13.10.2021 залишено без змін в цій частині позовних вимог.

Наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 05.09.2023 №402к поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області з 08.03.2017.

Відповідно до наказу керівника Запорізької обласної прокуратури від 02.02.2026 №50к ОСОБА_1 увільнено від виконання службових обов`язків на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області на період дії воєнного стану зі збереженням на період проходження служби або до дня фактичного звільнення місця роботи.

22.05.2026 позивач звернувся до відповідача із запитом щодо його заробітної плати. Листом від 19.06.2026 №1-137вих-2621-4858-26 позивача повідомлено, що з 13.09.2023 оплата праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації здійснюється на підставі ст. 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII, розрахованої на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без установлення будь-яких надбавок, у тому числі за вислугу років.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 в частині встановлення та виплати заробітної плати з 13.09.2023 по 04.02.2026, яка складається з окладу на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 40%, та інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України Про прокуратуру, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до ст. 1 Закон № 1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19.09.2019 № 113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Законом України від 19.09.2019 № 113-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури та у зв`язку з цим внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до Закону України Про прокуратуру.

Відповідно до підпункту 2 пункту 21 Закону № 113-IX у Законі України Про прокуратуру (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2 - 3, ст. 12 із наступними змінами) у статті 7: у частині першій: пункт 1 викладено в такій редакції: 1) Офіс Генерального прокурора; у пункті 2 слово регіональні замінено словом обласні; у пункті 3 слово місцеві замінено словом окружні; пункт 4 виключено.

Таким чином, згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1697-VII (у редакції Закону № 113-IX) систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону №1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.

Розділом ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ визначені принципи реформи органів прокуратури.

Так, згідно із пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №113-ІХ, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Відтак, у Законі № 113-IX збережено юридичний статус прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, а отже, гарантії їх незалежності як невіддільний елемент статусу прокурора.

Відповідно до п.п. 1-4 ч. 5 ст. 7 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII єдність системи прокуратури України забезпечується єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; єдиним статусом прокурорів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів; фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України.

Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (абзац перший частини другої статті 15 Закону № 1697-VII).

Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(11)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX.

Конституційний Суд України у даному рішенні зазначив, що прокурори сприяють здійсненню правосуддя в межах повноважень, якими їх наділено відповідно до статті 131-1 Конституції України. Вони виконують свої обов`язки на професійній основі, мають юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України або адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі. Єдиний порядок набуття статусу прокурора, наділення прокурорів однаковим обсягом гарантій незалежності, сукупність повноважень та обов`язків прокурора свідчить про єдиний юридичний статус усіх прокурорів.

Заробітна плата прокурора визначена ст. 81 Закону № 1697-VII, частиною 1 якої встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 Закону № 1697-VII визначено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:

1) вислугу років;

2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Згідно ч. 3 статті 81 Закону № 1697-VII, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

За правилами ч. 4 ст. 81 Закону № 1697-VII посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом:

1) прокурора обласної прокуратури - 1,2;

2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.

Згідно пп. 12 ч. 5 ст. 81 Закону № 1697-VII, посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у такому розмірі: першого заступника керівника окружної прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора окружної прокуратури.

За приписами ч. 7 ст. 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Із довідки Запорізької обласної прокуратури від 01.04.2026 №07-30вих-26 встановлено, що станом на день видачі довідки вислуга років позивача складає 24 роки 08 місяців 23 дні.

Відтак, позивач має право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу в період з 13.09.2023 по 04.02.2026 за наявності стажу роботи понад 20 років. Водночас, стаж роботи понад 25 років, який передбачає надбавку у розмірі 40%, позивач набув лише 10.07.2026, що виходить за межі спірного періоду.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що положення п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня Конституційним Судом України цього Рішення.

З урахуванням наведеного, суд, ухвалюючи рішення, враховує наступні обставини:

- позивач наказом від 05.09.2023 №402к поновлений на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області з 08.03.2017;

- за правилами пункту 3 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури;

- Закон України Про прокуратуру не містить будь-яких правових норм щодо оплати праці прокурорів, які не пройшли атестацію, відмінне від тих прокурорів, які таку атестацію пройшли.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання заробітної плати в період з 13.09.2023 по 04.02.2026, розрахованої відповідно до ст. 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII з урахуванням окладу на посаді на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 30%, та інших виплат, передбачених Розділом ІХ Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Також в позовній заяві міститься вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1-2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частин 3-4 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з частини 3 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При вирішенні вказаного питання судом враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги від 01.05.2026; ордер про надання правничої допомоги серії АР №1274205 від 28.07.2026; акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.07.2026; квитанція до прибуткового касового ордера №1 від 28.07.2026.

Згідно з розрахунком витрат на правову допомогу загальна сума понесених позивачем витрат складає 8000,00 грн за надання наступних послуг: надання професійної правничої допомоги (юридичних послуг), а саме: складання запиту та звернення з запитом до Запорізької обласної прокуратури, складання позовної заяви відповідно до Договору про надання правничої допомоги б/н від 01.05.2026.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, щодо неспівмірністі заявленої суми витрат на правничу допомогу, а також сталу практику та типовість позовної заяви, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що судові витрати на неї у сумі 8000,00 грн є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а з урахуванням вимог частини 5 статті 134 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу лише у сумі 5000,00 грн.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат в цій частині на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29-А; код ЄДРПОУ 02909973) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо не виконання Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати, розрахованої відповідно до положень ст. 81 Закону України Про прокуратуру, а саме без урахування окладу на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 30%, та інших виплат, передбачених Розділом ІХ Закону України Про прокуратуру.

Зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату з період з 13.09.2023 по 04.02.2026, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України Про прокуратуру, яка складається з окладу на посаді заступника начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області, щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 30%, та інших виплат, передбачених Розділом ІХ Закону України Про прокуратуру, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 29.09.2026.

Суддя М.С. Лазаренко