Рішення № 140149447, 28.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/19589/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.05.2026 № 20276/03-16 щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати періоди роботи до страхового стажу з травня 2017 по січень 2026 року згідно з договорами про виконання робіт на території Республіки Польща.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подав заяву про призначення пенсії за віком до органів Пенсійного фонду. Заяву за принципом екстериторіальності опрацювало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Рішенням від 01.05.2026 № 20276/03-16 у призначенні пенсії відмовлено через недостатність страхового стажу (22 роки 06 місяців 06 днів). Не зараховано до стажу період роботи з травня 2017 по січень 2026 згідно з договорами про виконання робіт на території Республіки Польща.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 18.06.2026, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що до страхового стажу не зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 28.02.2011, з 01.04.2011 по 30.04.2011, з 01.06.2011 по 30.06.2011, з 01.09.2011 по 31.10.2011, з 01.01.2016 по 30.12.2016, оскільки за вищезазначений період здійснення заявником підприємницької діяльності в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, відсутній Витяг з ЕРС для ФОП. Не зараховано період роботи з травня 2017 року по січень 2026 року на території Республіки Польща, оскільки страховий стаж зараховується на підставі формуляру, який у даному випадку відсутній. До пільгового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Таким чином, підтверджений належними документами страховий стаж становить 22 роки 06 місяців 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.04.2026 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з досягненням віку, що дає право на такий вид пенсії, та поданням необхідного пакета документів, передбаченого чинним законодавством.

Зазначена заява була передана на розгляд та прийняття рішення до структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який здійснив опрацювання поданих матеріалів.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення від 01.05.2026 № 20276/03-16, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю підтвердженого страхового стажу, який, за висновком органу, склав 22 роки 06 місяців 06 днів, що є меншим за мінімально необхідний обсяг стажу 33 роки, передбачений частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для призначення пенсії у 60 років.

До страхового стажу не було зараховано такі періоди роботи:

- здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 28.02.2011, з 01.04.2011 по 30.04.2011, з 01.06.2011 по 30.06.2011, з 01.09.2011 по 31.10.2011, з 01.01.2016 по 30.12.2016, оскільки за вищезазначений період здійснення заявником підприємницької діяльності в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків, відсутній витяг з ЕРС для ФОП;

- з травня 2017 року по січень 2026 року на території Республіки Польща, оскільки страховий стаж зараховується на підставі формуляру, який відсутній.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.05.2026 № 20276/03-16 протиправним, позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно з законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно з цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058-IV, якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років.

Згідно зі ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Спірним у цій справі є, у тому числі, питання можливості зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з травня 2017 року по січень 2026 року згідно з договорами про виконання робіт на території Республіки Польща.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не оскаржує рішення відповідача в частині невключення до страхового стажу періодів здійснення ним підприємницької діяльності (з 01.01.2011 по 28.02.2011, з 01.04.2011 по 30.04.2011, з 01.06.2011 по 30.06.2011, з 01.09.2011 по 31.10.2011, з 01.01.2016 по 30.12.2016) та не наводить жодних доводів щодо неправомірності дій відповідача в цій частині. З огляду на принцип диспозитивності адміністративного судочинства та частину першу статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд вирішує справи не інакше як за позовною заявою та в межах позовних вимог, предметом судового розгляду в цій справі є виключно питання правомірності невключення до страхового стажу позивача періоду його роботи на території Республіки Польща з травня 2017 року по січень 2026 року.

Суд зазначає, що з 01.01.2014 набула чинності Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 (далі - Угода), ратифікована Законом № 458-VII від 05.09.2013.

Відповідно до п. 4 ст. 2 Угоди вона застосовується: стосовно України - до законодавства щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, що стосується: пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі ст. 10 Угоди періоди страхового стажу, набуті відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін, враховуються, у разі необхідності, при визначенні права на допомогу та періоду її виплати, за умови, якщо вони не співпадають.

Відповідно до ст. 12 Угоди якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.

Згідно зі статтею 2 Адміністративного договору щодо застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, підписаного 18.05.2012, установи зв`язку, вказані у пункті 1, погоджують спільні процедури та двомовні формуляри, необхідні для застосування Угоди та цього Адміністративного договору.

04-05.02.2014 у м. Львові відбулася зустріч представників Пенсійного фонду України та Установи соціального страхування Республіки Польща (ZUS), на якій було узгоджено процедури дій та бланки двомовних формулярів зв`язку, необхідних для застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012. Результати зустрічі оформлено відповідним Протоколом.

Згідно з вказаним Протоколом на виконання пункту 2 статті 2 Адміністративного договору щодо застосування Угоди було обговорено та погоджено двомовні формуляри стосовно пенсійного забезпечення для співпраці при реалізації положень Угоди: для Української Сторони - UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12; для Польської Сторони - PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13. Зразки формулярів додано до Протоколу.

Якщо проаналізувати зміст наведених формулярів зв`язку, то можна дійти висновку, що формуляри UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12 заповнюються компетентним органом України та надсилаються компетентному органу Республіки Польща. Формуляри PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13, навпаки, заповнюються компетентним органом Республіки Польща та надсилаються компетентному органу України.

Формуляр зв`язку UA-PL 5 не містить жодного розділу, який передбачав би підпис особи, яка звертається за пенсією. Натомість у ньому наявний розділ 9 "Установа, що заповнює формуляр" з підрозділами 9.1 "Назва", 9.2 "Адреса", 9.3 "Печатка", 9.4 "Дата", 9.5 "Підпис". Отже, формуляр зв`язку є документом, який заповнюється та надсилається саме компетентним органом державної влади, а не особою, яка набула стаж роботи на території іншої договірної сторони міжнародної угоди.

На користь такого висновку свідчить і те, що пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, визначено перелік документів, які особа має подати органу ПФУ до заяви про призначення пенсії за віком, і серед таких документів відсутні формуляри зв`язку UA-PL 5, UA-PL 6.

Відповідно, чинне законодавство України не покладає на особу, яка звертається за призначенням пенсії, обов`язку надати органу ПФУ формуляр зв`язку, а його відсутність не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії, як і підставою для відмови зарахувати певний період трудової діяльності до страхового стажу.

У пунктах 70-71 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником проти державного свавілля. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, і дає їй можливість оскаржити таке рішення. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Суд також враховує, що відповідно до статті 2 Адміністративного договору щодо застосування Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 установою зв`язку з Польської Сторони у правовідносинах, що регулюються Угодою, визначено саме Установу соціального страхування Республіки Польща (Zakіad Ubezpieczeс Spoіecznych, ZUS). Отже, довідки, видані безпосередньо цією установою, походять від органу, спеціально уповноваженого на застосування Угоди та обмін інформацією з компетентними органами України, а тому не можуть вважатися недостовірними лише через те, що вони не мають форми формуляра зв`язку PL-UA 6.

Щодо періоду роботи позивача на території Республіки Польща судом встановлено, що до органу Пенсійного фонду України було подано довідки щодо підтвердження даних соціального страхування та періодів перерв у сплаті внесків.

Відповідно до довідки Установи соціального страхування Республіки Польща (ZUS), Краківське відділення у м. Кракові, від 27.02.2026 (номер справи OU1800000/D/2026-021630/001) ОСОБА_1 , PESEL НОМЕР_1 , у період з 01.05.2017 по 28.04.2022 підлягав соціальному та медичному страхуванню як працівник, за якого страхові внески до системи соціального страхування сплачував платник внесків - Годлевський Пьотр (ПІН НОМЕР_2 ).

Цією ж довідкою підтверджено, що у період з 29.04.2022 по 30.04.2023 позивач підлягав соціальному та медичному страхуванню як працівник, за якого страхові внески сплачував платник внесків - торгово-сервісна компанія Пабіан-Даніель Пабіан (власник - ОСОБА_2 , ПІН НОМЕР_3 ).

Крім того, у період з 12.04.2023 по 31.10.2025 позивач підлягав соціальному та медичному страхуванню як працівник, за якого страхові внески сплачував платник внесків - ТОВ "К. Куровська Логістика" (ПІН 6762499395).

Водночас ця довідка містить відомості про те, що з 23.09.2025 позивач також підлягає соціальному та медичному страхуванню як працівник, за якого страхові внески сплачує платник внесків - торгово-сервісна компанія Пабіан-Даніель Пабіан, без зазначення кінцевої дати цього періоду, тобто станом на дату видачі довідки (27.02.2026) відповідний страховий стаж триває.

Таким чином, довідка Установи соціального страхування Республіки Польща підтверджує не лише факт працевлаштування позивача на території Республіки Польща, а й факт його реєстрації у системі соціального страхування як працівника, за якого роботодавцем сплачуються внески на соціальне та медичне страхування. Суд враховує, що цей документ виданий компетентною державною установою у сфері соціального страхування, містить персональні дані позивача, відомості про платників страхових внесків, їх ідентифікаційні та реєстраційні реквізити, а також прямо засвідчує реєстрацію позивача як застрахованої особи.

Суд зазначає, що у довідці наведено конкретні відомості про базу нарахування страхових внесків, а саме: у платника торгово-сервісна компанія Пабіан-Даніель Пабіан - за 2022-2023 роки; за період з жовтня 2025 року по січень 2026 року; у платника ТОВ "К. Куровська Логістика" - за 2023-2025 роки; у платника ОСОБА_3 - за період з 2017 по 2022 роки.

Отже, довідка містить не загальні відомості про можливе перебування позивача у трудових відносинах, а конкретну інформацію, сформовану на підставі даних Центрального реєстру платників та Центрального реєстру застрахованих осіб Республіки Польща: про дату реєстрації позивача як застрахованої особи, про платників страхових внесків, про факт сплати за позивача внесків на соціальне та медичне страхування, а також про базу нарахування таких внесків за кожний відповідний період.

Суд зазначає, що наведені в довідці відомості дозволяють достовірно встановити початок перебування позивача у системі обов`язкового соціального страхування Республіки Польща з 01.05.2017, а також підтверджують відображення бази нарахування страхових внесків за період з 2017 року по січень 2026 року.

Суд також враховує, що всі наведені відомості стосуються однієї і тієї самої застрахованої особи - ОСОБА_1 , PESEL НОМЕР_1 , - і узгоджуються між собою, підтверджуючи його послідовну реєстрацію як працівника, за якого роботодавцями сплачувалися внески на соціальне та медичне страхування.

Таким чином, наведені у довідці відомості є послідовними та не суперечать одне одному, оскільки підтверджують не лише факт працевлаштування позивача на території Республіки Польща, а й набуття ним статусу застрахованої особи, сплату за нього роботодавцями внесків на соціальне та медичне страхування, а також наявність визначеної бази нарахування таких внесків за відповідні календарні періоди.

Суд звертає увагу, що наведені в довідці суми бази нарахування страхових внесків мають істотне доказове значення, оскільки свідчать про те, що реєстрація позивача у системі соціального страхування не мала виключно формального характеру, а супроводжувалася фактичним декларуванням роботодавцем доходу, з якого обчислювалися та сплачувалися відповідні страхові внески.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували зміст довідки або свідчили про її недостовірність, скасування, відкликання, видачу неналежним органом чи невідповідність відомостей, що в ній містяться, даним Центрального реєстру платників та Центрального реєстру застрахованих осіб Республіки Польща.

Разом із тим суд зауважує, що при визначенні права позивача на пенсію орган Пенсійного фонду України був зобов`язаний не лише формально констатувати наявність або відсутність окремого документа, а дослідити всі надані позивачем докази у їх сукупності, встановити зміст підтверджених ними відомостей та, у разі необхідності, забезпечити належну взаємодію з компетентними установами договірної держави для одержання додаткової інформації.

Таким чином, суд у межах позовних вимог встановив, що відповідно до довідки Установи соціального страхування Республіки Польща (ZUS), Краківського відділення, від 27.02.2026 (номер справи OU1800000/D/2026-021630/001) ОСОБА_1 у період з 01.05.2017 по теперішній час був офіційно зареєстрований на території Республіки Польща як працівник, який підлягає обов`язковому соціальному та медичному страхуванню. За вказаний період відповідними платниками страхових внесків за позивача сплачувалися внески до системи соціального страхування.

Суд зазначає, що хоча зазначені докази підтверджують реєстрацію позивача у системі соціального страхування Республіки Польща і після заявленого періоду, суд, керуючись принципом диспозитивності адміністративного судочинства та частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу в межах позовних вимог та зараховує до страхового стажу позивача період роботи на території Республіки Польща з 01.05.2017 по 01.01.2026, тобто саме в межах періоду, заявленого позивачем у позовній заяві.

Отже, суд, дослідивши всі докази, встановив, що невключення, при визначенні права позивача на пенсію за віком, до його страхового стажу періоду роботи, набутого ним на території Республіки Польща за період з 01.05.2017 по 01.01.2026, суперечить положенням чинних міжнародних договорів України у сфері соціального забезпечення, не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та порушує гарантоване позивачу право на належне пенсійне забезпечення.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії не дослідив повністю всі надані позивачем документи на підтвердження його страхового стажу, у зв`язку з чим необґрунтовано не зарахував до страхового стажу період роботи позивача на території Республіки Польща (з 01.05.2017 по 01.01.2026), що свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Оскільки остаточне обчислення точного розміру страхового стажу та визначення віку, з якого особа набуває право на пенсію (60, 63 або 65 років), належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає необхідним зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на території Республіки Польща з 01.05.2017 по 01.01.2026 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на підставі частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.05.2026 № 20276/03-16.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на території Республіки Польща з 01.05.2017 по 01.01.2026 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на підставі частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (однієї тисячі трьохсот тридцяти однієї гривні 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 28 вересня 2026 р.

28.09.26