Рішення № 140149379, 29.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/5174/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Рижкова Олега Валентиновича в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів та Південно-східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Рижкова Олега Валентиновича в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів та Південно-східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Лозуватської сільської ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 27.11.2025 № 01-08/1753 щодо віднесення земель до самозалісених та зобов`язати Лозуватську сільську раду розглянути на сесії ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 27.11.2025 № 01-08/1753 та прийняти рішення у формі акту.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Управління неодноразово направляло відповідачу звернення (подання) про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 19,4339 га до самозалісених земель. Однак відповідач без прийняття відповідного рішення на сесії міської ради, посилаючись на необхідність детального обстеження земельних ділянок, відмовив Управлінню. Актуальність порушеного питання є досить важливою, так як незміна угідь земельної ділянки сільськогосподарського призначення, на якій росте ліс (наявні лісові насадження, які з часом можуть стати лісом) на угіддя самозалісеної земельної ділянки сприяє без господарському використанню лісових ресурсів, їх протиправному вирубуванню. Разом із цим, з метою захисту самозалісеної земельної ділянки, яка по факту, як в розглядуваному випадку, є землею сільськогосподарського призначення власник (уповноважений орган) не вживає будь-яких заходів, у тому числі щодо охорони, з метою захисту від вирубування лісових насаджень, які є самосійними та уже становлять єдину екологічну систему.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/5174/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд адміністративної справи №160/5174/26, що підтверджується наявними матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву проти позову не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Криворізькою центральною окружною прокуратурою з`ясовано, що ПівденноСхідне УЛМГ 27.11.2025 звернулося до Лозуватської сільської ради з поданням № 01- 08/1753 щодо ухвалення рішення про віднесення вкритої лісом земельної ділянки з кадастровим номером 1221880500:02:001:1014 загальною площею 19,4339 га, в межах якої ідентифікуються 6,0602 га ймовірно вкритих лісом, до самозалісених земель.

До вказаного подання додано викопіювання інформації (схеми розташування) з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України про місце розташування цієї самозалісеної ділянки.

Без винесення подання на розгляд сесії ради сільський голова від імені Лозуватської сільської ради листом від 09.12.2025 № 4283/0/2-25 поінформував Південно-Східне УЛМГ про те, що раніше Дозуватською сільською радою було віднесено до самозалісених сім інших земельних ділянок та попрохав надати додаткові матеріали, які б підтверджували, що дана земельна ділянка вкрита саме лісовою рослинністю.

У відповідь Південно-Східне УЛМГ листом №01-08/1819 повідомило Лозуватську сільську раду про те, що у разі створення Лозуватською сільською радою комісії з метою обстеження земельних ділянок, представники Управління приймуть участь в обстеженні самозалісених земельних ділянок.

Надалі сільський голова листом від 29.12.2025 №4541/0/2-25 повідомив Південно-Східне УЛМГ про те, що в сільській раді відсутні кваліфіковані спеціалісти з відповідним досвідом та освітою у сфері лісового господарства, у зв`язку з чим неможливо створити відповідну комісію для обстеження земельних ділянок з метою встановлення факту вкриття їх саме лісовими насадженнями.

У 2024 році Криворізька центральна окружна прокуратура листувалась з Лозуватською сільською радою з приводу іншого подання №01-08/1328 від 04.11.2024.

В додатку до вказаного подання земельна ділянка з кадастровим номером 1221880500:02:001:1014 зазначена під номером 63.

Зазначене подання на розгляд сесії також не виносилось.

В подальшому окружною прокуратурою з`ясовано, що не всі земельні ділянки в поданні №01-08/1328 від 04.11.2024 можуть бути віднесені до самозалісенних земель, у зв`язку з чим до Лозуватської сільської ради направлено лист №11494вих-24 від 06.12.2024 з проханням повідомити чи є решта земельних ділянок зазначених у поданні Південно-Східного УЛМГ, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 1221880500:02:001:1014, самозалісенними у розумінні ст.57-1 Земельного кодексу України, тобто такими, що залісились природнім шляхом.

У відповідь Лозуватська сільська рада листом №4649/0/2-24 від 12.12.2024 повідомила, що окрім зазначених в листі прокуратури, ще 9 земельних ділянок не є самозалісенними, решта ж земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 1221880500:02:001:1014, можливо буде віднести до самозалісенних, що спростовує інформацію Лозуватської сільської ради про необхідність створення комісії для обстеження земельних ділянок та підтверджує небажання розглянути на сесії ради подання Південно-Східного УЛМГ №01-08/1732 від 20.11.2025.

На думку позивача, Лозуватська сільська рада допускає бездіяльність щодо віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 1221880500:02:001:1014 загальною площею 19,4339 га, в межах якої ідентифікуються 6,0602 га ймовірно вкритих лісом, до самозалісених земель, що перешкоджає реалізації політики держави у сфері охорони самосійних лісів, визначеної, зокрема, Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розділі І Основних засадах (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року, затверджених Законом України від 28.02.19 р. № 2697-VIII, до існуючих проблем віднесено, зокрема, те, що лісистість становить 15,9 відсотка території України. Ліси на території держави розміщені нерівномірно, від 3,7 відсотка у Запорізькій до 51,4 відсотка у Закарпатській областях. Оптимальним, за європейськими рекомендаціями, є покажчик лісистості 20 відсотків, для досягнення якого необхідно створити більше двох мільйонів гектарів нових лісів. Водночас створення нових лісів не повинне здійснюватися шляхом заліснення унікальних степових ділянок.

Частиною другою і третьою статті 1 ЛК України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно частини дванадцятої статті 1 ЛК України і частини першої статті 571 ЗК України самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно з частиною третьою статті 571 ЗК України віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Абзацом четвертим частини четвертої статті 21 Закону України Про Державний земельний кадастр встановлено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Таким чином, віднесення земельної ділянки до самозалісених не має своїм правовим наслідком зміну категорії земель, до яких вона відноситься, та / або припинення чи виникнення у будь-яких суб`єктів прав на них. Це впливає лише на правовий режим таких земельних ділянок.

Відповідно до частини другої статті 571 ЗК України віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.22 р. № 404, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.22 р. за № 1231/38567, міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами.

Завданням Управлінь є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством (пункт 3 вищенаведеного Положення).

Відтак Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, до повноважень якого належить внесення подання щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної на території Миколаївської області.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, оскільки питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, тому способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття нею рішення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.05.20 р. у справі № 221/285/17.

Таким чином, за результатами розгляду подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, про віднесення земельної ділянки до самозалісеної сільська, селищна, міська рада зобов`язана прийняти рішення по суті подання, тобто:

або віднести земельну ділянку до самозалісеної;

або відмовити у задоволенні подання про віднесення земельної ділянки до самозалісеної.

Поряд з цим, суд встановив, що ПівденноСхідне УЛМГ 27.11.2025 звернулося до Лозуватської сільської ради з поданням № 01- 08/1753 щодо ухвалення рішення про віднесення вкритої лісом земельної ділянки з кадастровим номером 1221880500:02:001:1014 загальною площею 19,4339 га, в межах якої ідентифікуються 6,0602 га ймовірно вкритих лісом, до самозалісених земель. До вказаного подання додано викопіювання інформації (схеми розташування) з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України про місце розташування цієї самозалісеної ділянки.

Без винесення подання на розгляд сесії ради сільський голова від імені Лозуватської сільської ради листом від 09.12.2025 № 4283/0/2-25 поінформував Південно-Східне УЛМГ про те, що раніше Лозуватською сільською радою було віднесено до самозалісених сім інших земельних ділянок та попрохав надати додаткові матеріали, які б підтверджували, що дана земельна ділянка вкрита саме лісовою рослинністю.

У відповідь Південно-Східне УЛМГ листом №01-08/1819 повідомило Лозуватську сільську раду про те, що у разі створення Лозуватською сільською радою комісії з метою обстеження земельних ділянок, представники Управління приймуть участь в обстеженні самозалісених земельних ділянок.

Надалі сільський голова листом від 29.12.2025 №4541/0/2-25 повідомив Південно-Східне УЛМГ про те, що в сільській раді відсутні кваліфіковані спеціалісти з відповідним досвідом та освітою у сфері лісового господарства, у зв`язку з чим неможливо створити відповідну комісію для обстеження земельних ділянок з метою встановлення факту вкриття їх саме лісовими насадженнями.

Відтак Лозуватська сільська рада зобов`язана була прийняти на своєму пленарному засіданні за результатами розгляду подання від 27.11.2025 рішення:

або про віднесення відповідних земельних ділянок орієнтовною площею 483,4097 га до самозалісених;

або про відмову в задоволені подання.

Проте, жодного з вищевикладених рішень відповідач не прийняв.

Лист відповідача на звернення Криворізької центральної окружної прокуратури не є належним розглядом подання, оскільки як зазначалось, питання про віднесення відповідних земельних ділянок орієнтовною площею 19,4339 га до самозалісених не розглядалось саме на пленарному засіданні Лозуватської сільської ради.

Така триваюча бездіяльність відповідача щодо не розгляду подання є протиправною, а тому позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Рижкова Олега Валентиновича в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів та Південно-східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не понесено таких витрат, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури Рижкова Олега Валентиновича в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів та Південно-східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України до Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Лозуватської сільської ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 27.11.2025 № 01-08/1753 щодо віднесення земель до самозалісених.

Зобов`язати Лозуватську сільську раду розглянути на сесії ради подання Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 27.11.2025 № 01-08/1753 та прийняти рішення у формі акту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна