Рішення № 140149327, 29.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/23419/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

04.08.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії за віком із застосуванням коефіцієнту збільшення у розмірі 1,121 - до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022-2024 роки, у розмірі 15057,09 грн, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням при розрахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022-2024 роки, у розмірі 15057,09 грн і коефіцієнту його збільшення у розмірі 1,121, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та у зв`язку зі вказаним провести перерахунок і виплату пенсії, починаючи з дати, за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 17.06.2010 отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 02.01.2025 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає, що при обчисленні розміру пенсії за віком підлягав застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки, тоді як відповідачі застосували показник за 2014-2016 роки, помилково розцінивши призначення пенсії за віком як переведення з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

03.09.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог. Просить у задоволенні позову відмовити.

Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 17.06.2010 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

02.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою № 68, за результатами розгляду якої з 02.01.2025 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, у розмірі 7994,47 грн.

06.07.2026 позивач через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася із заявою № 11196 про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки у розмірі 15057,09 грн.

За наслідками розгляду цієї заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 13.07.2026 № 932470140014 про відмову в перерахунку пенсії. Підставою відмови зазначено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років 17.06.2010, а з 02.01.2025 здійснено переведення на пенсію за віком, у зв`язку з чим підстав для розрахунку пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, немає.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 13.07.2026 № 50071-76364/Л-03/8-2600/26 позивачу надано відповідь на її звернення, в якій, з посиланням на частину третю статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зазначено, що підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки в розмірі 15057,09 грн відсутні, а пенсію позивача проіндексовано з 01.03.2025 та з 01.03.2026 на коефіцієнти збільшення 1,115 та 1,121 відповідно.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Натомість статтею 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» такого виду пенсійної виплати, як пенсія за вислугу років, не передбачено. За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою Зп = Зс х (Ск : К), де Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 45 цього ж Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частина третя статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлює порядок переведення з одного виду пенсії на інший тих пенсій, які призначені саме за цим Законом. Оскільки пенсія за вислугу років цим Законом не передбачена та призначається за Законом України «Про пенсійне забезпечення», який визначає інші підстави та інший порядок призначення пенсії, звернення особи, якій було призначено пенсію за вислугу років, за пенсією за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є призначенням пенсії за віком, а не переведенням з одного виду пенсії на інший.

За таких обставин розмір пенсії за віком підлягав обчисленню із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цього виду пенсії, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 577/2576/17 виснувала, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Цей висновок є усталеним і підтверджений подальшою практикою. У постанові від 12.05.2026 у справі № 460/25663/23 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від наведеного правового висновку, та вказала, що його застосування не залежить від того, за яким саме законом призначено попередній вид пенсії, за умови, що він призначений не за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У постанові від 13.05.2026 у справі № 420/26153/24 Верховний Суд, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що якщо попередній вид пенсії було призначено за Законом України «Про пенсійне забезпечення», а особа звертається за призначенням пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», це є первинним призначенням іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведенням; якщо ж особа змінює вид пенсії в межах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовується частина третя статті 45 цього Закону. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Отже, відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії з підстав здійснення переведення з одного виду пенсії на інший, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло без урахування наведених висновків Верховного Суду та неправильно застосувало частину третю статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до правовідносин, які нею не регулюються.

Розмір показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки - 15057,09 грн між сторонами не є спірним, оскільки саме цей розмір зазначено Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві у листі від 13.07.2026 № 50071-76364/Л-03/8-2600/26, в якому відповідач заперечував не розмір показника, а наявність підстав для його застосування.

Вирішуючи питання про те, який саме орган Пенсійного фонду України зобов`язаний поновити порушене право позивача, суд виходить із того, що заяву позивача про перерахунок пенсії від 06.07.2026 № 11196 було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким і прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 13.07.2026 № 932470140014. Саме цей орган є суб`єктом владних повноважень, рішенням якого порушено право позивача, а отже, саме на нього має бути покладено обов`язок вчинити дії, спрямовані на поновлення цього права. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23 та від 04.08.2026 у справі № 340/5804/25.

Водночас Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії не приймало, а листом від 13.07.2026 № 50071-76364/Л-03/8-2600/26 надало відповідь на її звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян». За таких обставин позовна вимога про визнання протиправними дій цього відповідача є похідною та задоволенню не підлягає.

Суд окремо зазначає, що позовну вимогу сформульовано як вимогу про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії та провести її виплату. Разом із тим позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві, тоді як обов`язок з проведення перерахунку покладається судом на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Верховний Суд у постанові від 04.08.2026 у справі № 340/5804/25 вказав, що вимога про зобов`язання здійснити виплату є передчасною та похідною від вирішення питання про здійснення перерахунку. З урахуванням наведеного суд уважає за необхідне обмежити зобов`язальну частину рішення покладенням на відповідача обов`язку здійснити перерахунок пенсії, а у задоволенні вимоги про проведення виплати - відмовити, оскільки виплата пенсії в перерахованому розмірі є наслідком виконання цього обов`язку та здійснюється органом, який веде пенсійну справу позивача.

Щодо вимоги про застосування коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121 суд зазначає, що з листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 13.07.2026 вбачається, що пенсію позивача вже проіндексовано з 01.03.2025 та з 01.03.2026 на коефіцієнти збільшення 1,115 та 1,121 відповідно. Спірним у цій справі є не застосування коефіцієнтів збільшення, а показник середньої заробітної плати (доходу), який підлягає збільшенню на ці коефіцієнти. Оскільки за частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» коефіцієнти збільшення застосовуються до показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії, після проведення перерахунку з урахуванням правильного показника коефіцієнти збільшення підлягають застосуванню до нього органом Пенсійного фонду України без окремого судового зобов`язання. Тому в частині окремого зобов`язання застосувати коефіцієнт 1,121 позов задоволенню не підлягає.

Визначаючи дату, з якої підлягає проведенню перерахунок пенсії, суд виходить із такого. Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З огляду на щомісячний характер пенсійної виплати позивач могла та повинна була дізнатися про розмір призначеної їй пенсії за віком не пізніше отримання перших пенсійних виплат після 02.01.2025, а подання нею 06.07.2026 заяви про перерахунок перебігу цього строку не перериває. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.07.2026 у справі № 420/38374/24. Позивач самостійно обмежила період, за який просить провести перерахунок, шістьма місяцями, що передують даті звернення до суду, тобто заявила вимоги в межах строку звернення до суду. Позовну заяву подано до суду 04.08.2026, а тому перерахунок пенсії підлягає проведенню з 04.02.2026.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.07.2026 № 932470140014 про відмову в перерахунку пенсії прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та не на підставі норми права, яка підлягала застосуванню, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наведений вище спосіб. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.08.2026.

Водночас за підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а згідно з частиною третьою цієї ж статті при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. З урахуванням встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цього позову в електронній формі, становить 1064,96 грн.

За рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі ставки - 1064,96 грн.

Зайво сплачений судовий збір у розмірі 266,24 грн може бути повернутий позивачу за її клопотанням у порядку, встановленому пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір». При цьому суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає солідарного стягнення судових витрат, у зв`язку з чим вимога про солідарне стягнення судового збору з обох відповідачів задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 122, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку пенсії, оформленої рішенням від 13.07.2026 № 932470140014 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 04.02.2026 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2022, 2023 та 2024 роки у розмірі 15057,09 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез