Рішення № 140149305, 25.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокуСправа №160/2177/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 07 вересня 2026 року винесено рішення у спрощеному провадженні у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про часткове задоволення позовних вимог, а саме:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21 січня 2026 року № 046350021715 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до страхового стажу:

період навчання з 01 вересня 1991 року по 25 червня 1993 року у Професійно-технічному училищі № 41 м. Тернівка Дніпропетровської області (диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_2 );

період навчання з 27 червня 1994 року по 24 листопада 1994 року у Професійно-технічному училищі № 41 м. Тернівка Дніпропетровської області (диплом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_3 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди роботи за професією стовбуровий (поверхневий), підтверджені довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05 січня 2026 року № 19, виданою виробничим структурним підрозділом Шахтоуправління Дніпровське Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля:

з 21 лютого 2005 року по 02 січня 2006 року; 03 січня 2011 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 січня 2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням періодів, зарахованих до стажу за цим рішенням.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) судовий збір у розмірі 532,48 грн.

На адресу суду 14 вересня 2026 року надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій позивач, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що судом щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, не ухвалено рішення.

Заявник вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2026 № 046350021715 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком № 2 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років, визначеного частиною 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За твердженням заявника, предметом судового розгляду є право на пенсію на пільгових умовах при досягненні віку 50 років відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015, як норми прямої дії згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15). Позивач стверджує, що судом не розглянуто і не підтверджено її право на пенсію у 50 років з урахуванням зазначеного рішення Конституційного Суду України, а висновки щодо цієї вимоги в рішенні відсутні.

Позивач зазначає, що під час розгляду справи судом надано належну оцінку доказам щодо характеру виконуваної роботи та умов праці, яка виконувалась у шкідливих умовах за Списком № 1 та Списком № 2, проте стосовно питання віку, при досягненні якого вона має право на пенсію за наявності пільгового стажу за Списком № 1 та Списком № 2 30 років 01 місяць і страхового стажу 31 рік, суд висновку не зробив. На переконання заявника, рішення суду не є ефективним, оскільки його виконання призведе до повторного звернення до суду за захистом права на пенсію при досягненні віку 50 років за наявності страхового та пільгового стажу, що дають право на такий вид пенсії.

З огляду на викладене позивач просить ухвалити додаткове рішення у справі №160/2177/26 стосовно права на пенсію при досягненні 50 років з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3 та 4 цієї статті закріплено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2019 року у справі №240/6150/18 зазначив, що додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Окрім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Підставою для ухвалення додаткового рішення, на яку посилається позивач, є пункт 1 частини 1 статті 252 КАС України. Перевіряючи наявність цієї підстави, суд виходить із того, що у позовній заяві позивач просила:

1) визнати протиправним та скасувати рішення № 046350021715 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.01.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без врахування рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15);

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання Професійно-технічному училищі № 41 з 01.09.1991 року по 25.06.1993 рік, з 27.06.1994 р. по 24.11.1994 р. та до пільгового стажу роботи по списку № 2 за професією стовбуровий поверхневий з 21.02.2005 року по 02.01.2006 року та 03.01.2011 року;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку 50 років, а саме з 01 грудня 2026 року, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1-р/2020.

Судовим рішенням від 07 вересня 2026 року усі три позовні вимоги вирішено, а саме:

щодо першої позовної вимоги рішення відповідача від 21 січня 2026 року № 046350021715 про відмову у призначенні пенсії визнано протиправним та скасовано;

щодо другої позовної вимоги відповідача зобов`язано зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання з 01 вересня 1991 року по 25 червня 1993 року та з 27 червня 1994 року по 24 листопада 1994 року, а до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди роботи з 21 лютого 2005 року по 02 січня 2006 року та 03 січня 2011 року;

щодо третьої позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020, суд у мотивувальній частині рішення дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. Суд зазначив, що обчислення страхового стажу та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також перевірка наявності всіх умов, з якими закон пов`язує виникнення права на такий вид пенсії, віднесені законом до компетенції органів Пенсійного фонду України і здійснюються ними під час розгляду заяви про призначення пенсії; суд не може підмінити суб`єкта владних повноважень і вирішити за нього питання, яке належить до його дискреційних повноважень та яке по суті не розглядалося з урахуванням спірних періодів стажу. Належним способом захисту порушеного права позивача суд визнав зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13 січня 2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням зарахованих судом періодів, за наслідками чого відповідач має прийняти рішення відповідно до вимог законодавства, що й відображено в резолютивній частині рішення. У решті позовних вимог позивачу відмовлено.

Суд зазначає, що дана справа розглянута в межах заявлених позовних вимог, а тому відсутні позовні вимоги, щодо яких не ухвалено рішення суду. Незгода позивача з результатом вирішення позовної вимоги про призначення пенсії та з обраним судом способом захисту не свідчить про те, що щодо цієї вимоги рішення не ухвалено.

Оцінюючи твердження позивача щодо неефективності рішення суду, суд зазначає, що згідно приписів статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Крім того, суд зазначає, що питання віку позивача на дату звернення, її страхового стажу та стажу за Списком № 1 і Списком № 2, а також дати, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, були предметом оцінки відповідача у рішенні від 21.01.2026 №046350021715, яке судом скасовано, а заява позивача від 13 січня 2026 року підлягає повторному розгляду відповідачем з урахуванням періодів, зарахованих до стажу судовим рішенням від 07 вересня 2026 року.

Також, суд наголошує на такому.

У справі Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland, заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Отже, враховуючи вищезазначене, та те, що судом вирішено всі заявлені позивачем позовні вимоги (першу та другу задоволено, у задоволенні третьої відмовлено із визначенням іншого способу захисту порушеного права), відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 248, 252, 256, 294 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/2177/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя О.В. Єфанова