Ухвала суду № 140149194, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 вересня 2026 рокуСправа №160/30276/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви військової частини НОМЕР_1 в особі представника Голополосова Юрія Юрійвича до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

23.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 23.09.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява військової частини НОМЕР_1 в особі представника Голополосова Юрія Юрійвича до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) заподіяну державі шкоду в розмірі 198 273 гривень 64 копійок.

Вказані позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 у період з вересня 2023 року по січень 2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника служби радіоелектронної та кіберборотьби. За результатами перевірки фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 та проведеного службового розслідування встановлено, що відповідачу безпідставно та, за висновками службового розслідування, недобросовісно виплачувалась додаткова грошова винагорода у розмірі 50 000 грн за відсутності передбачених законодавством підстав для її отримання, у зв`язку з чим утворилася переплата в розмірі 198 273,63 грн. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.05.2026 року № 2549 службове розслідування завершено, факт безпідставного та недобросовісного набуття відповідачем зазначених коштів підтверджено, а ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності на суму 198 273,63 грн. Оскільки відповідач добровільно завдану шкоду не відшкодував, а на момент прийняття рішення про притягнення до матеріальної відповідальності вже не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення зазначених коштів.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2026 року зазначена вище справа розподілена та передана 24.09.2026 року судді Пруднику С.В.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 3 та 6 ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Позовна заява подана до суду з порушенням норм ст. ст. 160, 161 КАС України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).

Так, згідно зі ст.2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вже встановлено судом, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну державі шкоду в розмірі 198 273,64 грн.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, судовий збір за яку з урахуванням понижуючого коефіцієнта становить 2662,40 грн.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Проте до позовної заяви не долучено документа, який підтверджує факт сплати судового збору. Також у позовній заяві не зазначено про наявність у позивача пільг щодо сплати судового збору та не надано жодних підтверджуючих документів.

Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір у сумі 2662,40 грн., сплачений на наступні реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Втім, позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат, звільнити від їх оплати повністю або частково, а також відстрочити чи розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом із тим, наведене положення не передбачає безумовного права суб`єкта звернення до суду на відстрочення сплати судового збору, а пов`язує можливість застосування такого процесуального заходу, зокрема, з наявністю обставин, які свідчать про майновий стан особи та об`єктивну неможливість сплатити судовий збір на момент звернення до суду.

Позивач, заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, не навів належного обґрунтування наявності обставин, які унеможливлюють або істотно утруднюють сплату судового збору, та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.

Саме лише посилання на особливості фінансового забезпечення військової частини та необхідність використання бюджетних коштів не є достатньою підставою для автоматичного відстрочення сплати судового збору без підтвердження конкретними доказами неможливості здійснення відповідного платежу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відтак, у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.

Також судом встановлено, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом другим частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, законодавець пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду не з моментом, коли такий суб`єкт фактично скористався своїм правом на звернення до суду, а з моментом виникнення обставин, які відповідно до закону надають йому право пред`явити відповідні вимоги.

При цьому частина п`ята статті 122 КАС України, яка встановлює місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби, у даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки предметом спору є не питання прийняття відповідача на військову службу, її проходження чи звільнення з неї, а вимога військової частини як суб`єкта владних повноважень про стягнення з колишнього військовослужбовця матеріальної шкоди.

Правова позиція щодо застосування саме тримісячного строку звернення до адміністративного суду у спорах про стягнення військовою частиною матеріальної шкоди з військовослужбовця неодноразово висловлювалася Верховним Судом.

Так, у постанові від 28.01.2021 року у справі №140/6315/20 Верховний Суд зазначив, що предметом спору є правомірність стягнення майнової шкоди, заподіяної військовослужбовцем військовій частині, а строки звернення до суду у такому публічно-правовому спорі визначаються саме КАС України. Суд виходив із положень частини другої статті 122 КАС України щодо тримісячного строку звернення до суду суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 року у справі №420/4099/20, у якій військова частина звернулася з позовом до військовослужбовця про стягнення шкоди. Верховний Суд зазначив, що до таких правовідносин належить застосовувати тримісячний строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, а початок перебігу цього строку пов`язується з виникненням у військової частини підстав для звернення до суду. У цій справі Суд встановив, що такі підстави були встановлені актом службового розслідування, а тому строк розпочав перебіг з наступного дня після його складення.

У постанові від 06.04.2023 року у справі №320/7204/21 Верховний Суд також підтвердив застосування у спорах про стягнення військовою частиною матеріальної шкоди тримісячного процесуального строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. При цьому Суд наголосив, що підстави для звернення до суду виникають із моменту, коли військовій частині стало відомо про завдання матеріальної шкоди та наявність підстав для пред`явлення відповідних вимог.

Зазначена правова позиція отримала подальше підтвердження у постанові Верховного Суду від 08.11.2024 року у справі №420/13987/23, предметом якої також були вимоги військової частини про стягнення збитків з військовослужбовця.

У вказаній постанові Верховний Суд окремо зазначив, що до спорів щодо відшкодування державі шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження військової служби, застосовується саме тримісячний строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки з відповідним позовом до суду звертається суб`єкт владних повноважень. Верховний Суд прямо послався на свої попередні постанови від 28.01.2021 року у справі №140/6315/20, від 24.06.2021 року у справі №420/4099/20 та від 06.04.2023 року у справі №320/7204/21 і зазначив про відсутність підстав для відступлення від сформованої правової позиції.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що правильне визначення строку звернення до адміністративного суду є передумовою для оцінки причин його пропуску та вирішення питання про можливість його поновлення.

Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що 23.03.2026 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №2599 «Про результати проведення службового розслідування».

Зазначеним наказом службове розслідування було завершено та підтверджено факт безпідставного та недобросовісного набуття військовослужбовцями, у тому числі ОСОБА_1 , додаткової грошової винагороди у розмірі 50 000 грн.

При цьому у наказі №2599 від 23.03.2026 року безпосередньо визначено, що сума переплати щодо майора ОСОБА_1 становить 198 273,63 грн, а пунктом 3 цього наказу його притягнуто до матеріальної відповідальності на відповідну суму.

Крім того, пунктом 5.1 наказу №2599 передбачено направлення матеріалів службового розслідування командиру військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 для утримання з ОСОБА_1 на користь держави безпідставно та недобросовісно набутої виплати додаткової винагороди в сумі 198 273,63 грн.

Отже, саме станом на 23.03.2026 року позивачем було встановлено всі істотні обставини, які, на його думку, є підставою для пред`явлення до відповідача вимог про відшкодування матеріальної шкоди, а саме: встановлено особу, яка, за висновками службового розслідування, відповідальна за заподіяну шкоду; встановлено обставини її виникнення; визначено правову підставу для притягнення до матеріальної відповідальності; визначено конкретний розмір шкоди та прийнято рішення про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.

Таким чином, 23.03.2026 року є датою, з якою у даному випадку пов`язується виникнення підстав, що дають військовій частині НОМЕР_1 як суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення до суду вимог про стягнення з ОСОБА_1 визначеної суми матеріальної шкоди.

Відтак відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг тримісячного строку звернення до адміністративного суду розпочався 24.03.2026 року.

З урахуванням положень статті 122 КАС України останнім днем установленого законом тримісячного строку звернення до адміністративного суду було 23.06.2026 року.

Проте, як убачається з матеріалів позовної заяви, військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з цим позовом лише 22.09.2026 року, тобто майже через три місяці після закінчення встановленого процесуального строку.

Таким чином, позивач пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.

Суд звертає увагу, що сам по собі встановлений статтею 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб» трирічний строк притягнення особи до матеріальної відповідальності не є тотожним процесуальному строку звернення до адміністративного суду.

Зазначені строки мають різну правову природу та різне правове регулювання. Трирічний строк, установлений спеціальним законом, визначає часові межі можливості притягнення особи до матеріальної відповідальності, тоді як тримісячний строк, установлений частиною другою статті 122 КАС України, визначає процесуальні межі реалізації суб`єктом владних повноважень права на судовий захист своїх інтересів шляхом пред`явлення відповідних позовних вимог.

Отже, посилання на те, що позивач мав право притягнути відповідача до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення шкоди, саме по собі не свідчить про дотримання ним процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 року у справі №320/7204/21 також виходив із того, що наявність передбачених матеріальним законодавством строків не усуває обов`язку суб`єкта владних повноважень дотримуватися встановленого КАС України процесуального строку звернення до суду.

При цьому судом враховується, що відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення цього строку звернення до адміністративного суду позовна заява залишається без руху.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 123 КАС України протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, законодавець передбачає на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не безпосереднє повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку, а надання позивачу можливості обґрунтувати поважність причин такого пропуску та подати відповідні докази.

Разом із тим позивачем при зверненні до суду не подано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також не наведено обставин, які могли б бути попередньо оцінені судом як поважні причини його пропуску.

За таких обставин позивачу необхідно надати можливість реалізувати передбачене статтею 123 КАС України право на звернення із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин його пропуску та поданням належних доказів на їх підтвердження.

При цьому суд звертає увагу, що питання поважності причин пропуску процесуального строку може бути вирішене судом лише після наведення позивачем конкретних обставин та подання відповідних доказів. Сам факт пропуску строку не є достатньою підставою для його поновлення, так само як посилання на загальні обставини без встановлення їх безпосереднього впливу на можливість своєчасного звернення до суду не свідчить про поважність причин пропуску строку.

Окремо суд зазначає, що у поданій позовній заяві заявлено до стягнення 198 273,64 грн, тоді як у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2026 року №2599 «Про результати проведення службового розслідування» сума переплати щодо ОСОБА_1 визначена у розмірі 198 273,63 грн.

Отже, позивачу також належить надати пояснення щодо розбіжності у визначенні розміру заявленої до стягнення суми та, за необхідності, уточнити позовні вимоги з урахуванням змісту наказу №2599 та інших матеріалів службового розслідування.

Частиною 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовну заяву військової частини НОМЕР_1 слід залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням доказів на їх підтвердження, а також для усунення зазначених судом інших недоліків позовної заяви.

Суд роз`яснює позивачу, що у разі неподання у встановлений судом строк заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або якщо наведені у такій заяві підстави будуть визнані судом неповажними, позовна заява підлягатиме поверненню відповідно до частини другої статті 123 КАС України.

Верховний Суд 13.04.2022 у справі №160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Згідно з ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зазначені вище недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі, а тому позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків.

Суддя вважає за достатнє встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 в особі представника Голополосова Юрія Юрійвича до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. сплаченого на наступні реквізити:

отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП

код банку отримувача (МФО): 899998

рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632

код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу:

*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа;

- пояснення щодо розбіжності у визначенні розміру заявленої до стягнення суми та, за необхідності, уточнити позовні вимоги з урахуванням змісту наказу №2599 та інших матеріалів службового розслідування;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням доказів на їх підтвердження.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник