Рішення № 140148836, 29.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 вересня 2026 р. Справа № 120/12934/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №025350013005 від 29.08.2025 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу.

Позивачка не погоджується із таким рішенням, а тому звернулася до суду.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Представниками відповідачів подано до суду відзиви на позовну заяву у яких відповідачі позовні вимоги не визнали та просять у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву позивачки розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та прийнято рішення №025350013005 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із недостатністю страхового стажу.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 16.07. 1984 по 04.10.1986, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26.07.1984. На титульному аркуші трудової книжки наявний запис прізвищ " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 ". В витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 " зазначено по-батькові " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспортним даним особи " ОСОБА_5 ". Тобто, за наданими документами зміна прізвища непідтверджена.

Надано довідку від 01.04.2025 №516 щодо періоду роботи з 16.07.1984 по 04.10.1986, дані якої не враховані при обчисленні страхового стажу, оскільки зазначено прізвище " ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 )".

Непогодужуючись із рішенням відповідача, позичка звернулася до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Стаття 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV).

Статтею 1 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону №1058-IV. Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Таким чином, для призначення пенсію за віком позивачу слід відповідати певним критеріям, зокрема: досягнути 60 років, мати відповідний страховий стаж.

Оскаржуваним рішенням відповідача до страхового стажу позивачки не зараховано період її роботи з 16.07.1984 по 04.10.1986 згідно записів трудової книжки, оскільки на титульному аркуші трудової книжки наявний запис прізвищ " ОСОБА_2 ", " ОСОБА_3 ". В витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 " зазначено по-батькові " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспортним даним особи " ОСОБА_5 ". Тобто, за наданими документами зміна прізвища непідтверджена.

У довідці від 01.04.2025 №516 щодо періоду роботи з 16.07.1984 по 04.10.1986, дані якої не враховані при обчисленні страхового стажу, оскільки зазначено прізвище " ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 )".

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що фактично спільною підставою для незарахування спірних періодів стало зазначення у свідоцтві про укладення шлюбу по батькові позивача мовою документа « ОСОБА_4 », в той час, як в паспортізазначено " ОСОБА_5 ".

Разом з тим, при зверненні із заявою про призначення пенсії позивачем було надано трудову книжку та інші документи, які у сукупності дають змогу ідентифікувати особу позивача та підтвердити належність їй спірних документів.

Так, трудова книжка серії НОМЕР_1 містить записи російською мовою про позивача як « ОСОБА_6 ». Відповідно до витягу з реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища зазначено " ОСОБА_7 ".

Крім того, у трудовій книжці наявний запис про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » саме на підставі актового запису про одруження позивачки.

Наведені відомості узгоджуються між собою, що у сукупності свідчить про належність поданих документів саме позивачу.

Отже, наявність у трудовій книжці відповідного запису про зміну прізвища підтверджує факт внесення таких відомостей на підставі належного документа та забезпечує можливість простежити зв`язок між дошлюбним та шлюбним прізвищем позивача.

Суд звертає увагу, що незарахування відповідачем спірних періодів роботи виключно з підстав формальної невідповідності у написанні по батькові позивача у свідоцтві про укладення шлюбу та паспорті фактично зводиться до надмірного формалізму.

За наявності поданих позивачем документів у їх сукупності можливо достовірно встановити належність трудової книжки, свідоцтва про шлюб саме позивачу, а також підтвердити факт зміни її прізвища.

Суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі №593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Крім того, на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тобто, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Отже, недотримання правил ведення трудової книжки, або ж видання довідок може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права.

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів на підприємстві.

З урахуванням викладене, суд дійшов висновку, що відповідач без наявності законних на це підстав відмовив у зарахуванні стажу для призначення пенсії за віком періодів роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.07.1984 року. Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.08.2025 №025350013005 про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги зобов`язального характеру про призначення позивачці пенсії з 22.08.2025 із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання та отримання допомоги по безробіттю з 16.07.1984 по 04.10.1986, з 01.09.1981 по 14.07.1984, з 27.06.2005 по 23.03.2006, суд зазначає таке.

Предметом розгляду даної адміністративної справи є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.08.2025 №025350013005 згідно змісту якого до страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи з 16.07.1984 по 04.10.1986, відтак в межах даної адміністративної справи не можуть бути досліджені інші періоди, які позивачка, вважає за необхідне зарахувати до її страхового стажу.

За таких обставин суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права буде саме зобов`язання органу Пенсійного фонду зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.07.1984 по 04.10.1986 згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26.07.1984, а також повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком та прийняти рішення щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

При цьому, відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, що розглядається, суд установив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду такої заяви має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат проведено відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.08.2025 №025350013005 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.07.1984 по 04.10.1986 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26.07.1984, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.08.2025 та прийняти рішення щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач: Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159)

Суддя Комар Павло Анатолійович