Рішення № 140148827, 29.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 вересня 2026 р. Справа № 120/17059/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області; Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області; Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням ГУ ПФУ у Кіровоградській області від 12.08.2025 за №024650008580 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу. Позивачка з таким рішенням непогоджується, а тому звернулася до суду.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідачами з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на адресу суду подано відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

05.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №024650008580 від 12.08.2025 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача - становить 28 років 11 місяців 3 дні.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , а саме:

- з 05.05.1986 по 29.09.1986, оскільки запис про роботу не засвідчено печаткою підприємства;

- до страхового стажу не зараховано періоди догляду за дітьми до досягнення трирічного віку, оскільки в свідоцтвах про народження дітей зазначено прізвище матері на українській мові " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".

Не погоджуючись таким рішенням пенсійного органу, позивач і звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, рішенням №024650008580 від 12.08.2025 відмовлено у зарахуванні до страхового стужу позивача, зокрема, періоду роботи з 05.05.1986 по 29.09.1986, через наявність формальних недоліків у записах трудової книжки.

На момент внесення відповідних записів до трудової книжки позивача були чинними Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, а згодом Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства юстиції України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а обов`язок щодо її ведення, правильності внесення записів, їх засвідчення підписом та печаткою покладається виключно на адміністрацію підприємства або уповноважених нею посадових осіб.

Отже, законодавством обов`язок щодо належного оформлення трудової книжки покладено саме на роботодавця, а не на працівника. Відтак неналежне оформлення записів, нечіткий відбиток печатки чи наявність незасвідчених виправлень не можуть бути поставлені у вину працівникові та бути підставою для обмеження його права на пенсійне забезпечення.

Суд враховує, що записи №9-11 та №14-15 містять відомості про прийняття позивача на роботу та його звільнення, дають можливість встановити відповідні періоди роботи, а відповідачем не наведено жодних доказів того, що такі записи є недостовірними або внесені з порушенням фактичних обставин трудової діяльності позивача.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки відповідальність за її ведення покладається на роботодвця.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зроблено висновок, що на працівника не може бути покладено тягар доведення достовірності відомостей, внесених роботодавцем до трудової книжки, а неналежний порядок її ведення не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.

Суд повністю погоджується із наведеними правовими висновками Верховного Суду та вважає їх такими, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, сам по собі непридатний для сприйняття відбиток печатки або наявність незасвідчених виправлень у даті звільнення та наказі про звільнення за відсутності доказів недостовірності відповідних записів не можуть бути достатньою правовою підставою для незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправне не зарахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 05.05.1986 по 29.09.1986.

Виначаючись щодо не зарахування до страхового стажу періоду догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, суд враховує таке.

Встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період догляду за дітьми, які народилися 06.08.1984 та 26.01.1988, через невідповідність прізвища матері у свідоцтвах про народження з паспортними даними позивача.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною другою статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 14).

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Відтак у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак відповідач таким правом не скористався.

Тому періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 , та свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_4 , підлягають зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії за віком.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду, що висвітлена у постанові суду від 15.04.2026 у справі № 560/1302/25.

З метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, керуючись статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне не лише скасувати спірне рішення, а й зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з з 05.05.1986 по 29.09.1986, а також періоди догляду за дітьми до досягнення 3 річного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас суд не вбачає підстав для зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію за віком, з огляду на те, що відповідний розрахунок страхового стажу віднесено до дискреції органів Пенсійного фонду.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 3 статті 139 КАС України.

З огляду на встановлену протиправність дій відповідача, судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок останнього у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 12.08.2025 за №024650008580 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.05.1986 по 29.09.1986, а також періоди догляду за дітьми до досягнення 3 річного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також повторно розглянути заяву від 05.08.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802)

Суддя Комар Павло Анатолійович