Рішення № 140147624, 29.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2509/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"29" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром,

встановив:

у травні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 200330130 від 26.08.2015 року у розмірі 26553,71 грн., яка складається з: суми заборгованості за кредитом 20291,97 грн, суми інфляційних втрат 4437,13 грн, суми 3% річних 1824,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» 26.08.2015 року була укладена угода щодо кредитування, відповідно до якої банк надав на умовах повернення, платності, строковості кредитні кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит у визначений договором строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

У подальшому, 20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року.

Позивач зазначає, що банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у погоджений сторонами строк.

Станом на 20.05.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 20291,97 грн, з яких: 6543,16 грн заборгованість за кредитом; 13748,81 грн. заборгованість за відсотками. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на його користь разом із сумою збитків з урахуванням 3% річних 1824,61 грн та сумою збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 4437,13 грн.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи є заява, в якій він просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив, клопотань, заяв на адресу суду не надіслав.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

У відповідності до приписів статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, одночасно з подачею позову, позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності для подання позову.

Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд звертає увагу, що жодних заяв про застосування строку позовної давності від відповідача до суду не надходило, отже і підстав для вирішення заяви про поновлення строку позовної давності - немає.

Судом встановлено, що 26.08.2015 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 укладено угоду №200330130 щодо кредитування та підписано Довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту, відповідно до умов яких сума кредиту - до 50000 грн., строк кредитування - 12 місяців, процентна ставка - фіксована 58,8%.

Також, відповідачем підписано Договір добровільного страхування життя від 26.08.2015 та Тарифи по продукту "Прибуткова картка "Кредитка".

Відповідно до розписки від 26.08.2015 відповідач підтвердив, що отримав платіжну картку.

На підтвердження стану розрахунків за договором позивачем надані виписки ПАТ «Банк Михайлівський» по особових рахунках, яка сформована за період з 23.05.2016 до 27.07.2020.

Надана банківська виписка не є лише одностороннім розрахунком позивача, а містить відомості бухгалтерського обліку первісного кредитора щодо конкретного кредитного договору, особи позичальника, проведених операцій та суми непогашеної заборгованості.

20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №200330130, наданим позивачем, сума заборгованості позичальника перед Банком станом на 20.05.2026 року ( заборгованість зафіксована у додатку до договору факторингу і розрахована станом на 20.07.2020 року) становить 20291,97 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6543,16 грн та заборгованості за відсотками 13748,81 грн.

За таких обставин суд вважає доведеним існування у відповідача заборгованості за кредитним договором №200330130, у розмірі 20291,97 грн.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму непогашеної заборгованості 20291,97 грн за період із 25.02.2019 до 23.02.2022 нараховано 4437,13 грн інфляційних втрат та 1824,61 грн трьох процентів річних.

Розрахунок містить визначення періоду нарахування, застосованих індексів інфляції, кількості днів прострочення та формули обчислення відповідних сум. Відповідачем іншого розрахунку суду не надано та арифметичної правильності розрахунку позивача належними доказами не спростовано.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс», становить: 20291,97 грн + 1824,61 грн + 4437,13 грн = 26553,71 грн.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положенням ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ч. 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст..626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства(ст..628 ЦК України).

В силу вимог ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В силу вимог ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, за змістом наведених норм права, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки судом встановлено, що відповідач отримав від ПАТ "Банк Михайлівський" кредитні кошти, які зобов`язався повертати в строки та розмірах, визначених в кредитному договорі, але свій обов`язок належним чином не виконував, внаслідок чого має заборгованість перед Банком, який право грошової вимоги за кредитним договором передав ТОВ «Діджи фінанс», уклавши з останнім договір факторингу .

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №200330130 в загальному розмірі 26553,71 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується наступним.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані наступні документи: договір №26 від 15 лютого 2024 року, додаткова угода №26 про надання юридичної допомоги від 15.02.2024 року, акт про підтвердження надання правничої допомоги адвокатом від 17.04.2026 року, детальний опис.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає, що розмір гонорару в 7000 грн. є не обґрунтованим та завищеним.

справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» ( ЕДРПОУ 42649746, юридична адреса Київська область м. Бровари вул.. Симона Петлюри 21/1) заборгованість за кредитним договором №200330130 від 26.08.2015 року у розмірі 26553,71 грн, яка складається з: суми заборгованості за тілом кредиту 6543,16 грн, відсотки за час користування кредитом у розмірі 13748,81 грн, суми інфляційних втрат 4437,13 грн, суми 3% річних 1824,61 грн, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу (правову допомогу) у розмірі 4000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Суддя М.М. Ротар