Рішення № 140147525, 29.09.2026, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/318/26

Справа № 470/329/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Іванченко В.В., секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2026 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду з відповідним позовом до відповідача, через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписаний його представником Здориком О.І., що діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 27 березня 2026 року.

В позові зазначено, що позивач є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», в якому на його ім`я відкрито картковий рахунок та видано банківську картку. 21 січня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повідомлення причин блокування карткового рахунку та про відновлення безперешкодної роботи вказаного рахунку. 18 лютого 2026 року позивачем отримано відповідь, зі змісту якої вбачається, що відповідач відмовився від обслуговування позивача, оскільки згідно п.1.1.7.12. Умов і правил надання банківських послуг, банк відмовляється від підтримання ділових відносин/відмовляє особі (Клієнту) у обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовляється від проведення фінансової операції зокрема у разі, якщо стосовно особи виявлено прояви, спроби або факти проведення підозрілої фінансової операції та/або підозри у фінансовому шахрайстві, політичній корупції, використанні рахунків/послуг Банку з метою ВК/ФТ або для вчинення іншого кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України. Дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо блокування банківських рахунків позивач вважає незаконними, безпідставними та такими, що порушують його майнові права. Позивач звернувся до поліції з метою інформування чи є він учасником шахрайських дій, а також в частині можливого вчинення ним кримінального правопорушення, на що отримав довідку, відповідно до якої підстав для внесення відомостей щодо нього до ЄРДР не вбачається. Відповідач належним чином не обґрунтував правомірність блокування (обмеження використання) карткового рахунку позивача, не надав доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні дії клієнта, не довів порушення позивачем вимог законодавства, зокрема Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», за наслідками порушення яких було заблоковано його карткові рахунки, порушив строки зупинення фінансових операцій, передбачені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» без належного обґрунтування. На підставі зазначеного, позивач просив суд визнати протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо блокування його банківських рахунків, зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» зняти встановлене обмеження права позивача на розпорядження грошовими коштами та розблокувати всі банківські рахунки, відкриті на ім`я позивача, у тому числі карткові рахунки. Крім того просив покласти на відповідача судові витрати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги, зазначені у позовній заяві, підтримав та просив суд їх задовольнити. Пояснив, що є приватним підприємцем та 17 вересня 2025 року проводив фінансові операції з продажу валюти, за які отримав грошові кошти у гривні на рахунок, відкритий в АТ «Універсал Банк». Однак згодом дізнався, що його рахунок, який відкритий у відповідача заблоковано. З цього приводу він звернувся до відповідача та отримав відповідь про відмову в обслуговуванні, через підозрілі фінансові операції або підозри у фінансовому шахрайстві. Такі дії відповідача він вважає безпідставними та будь-якими доказами не доведеними, оскільки до даного часу кримінальних справ у відношенні нього не зареєстровано.

Представник позивача в судовому засіданні також підтримав позовні вимоги позивача та просив суд їх задовольнити, вказав, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували підозрілі чи протизаконні фінансові операції позивача, а тому обмеження користування позивача картковим рахунком, є протиправним. Крім того представник позивача направив на адресу суду письмові пояснення у справі, в яких зазначив, що відповідач не довів фактів незаконності дій позивача, застосував до нього санкції без рішення суду, не довів недобросовісності дій позивача та порушив його права, як споживача банківських послуг, а тому відсутні правові підстави у обмеженні його банківського обслуговування (а.с.91-93, 105-106,127-128).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечувала та просила суд відмовити йому в задоволенні позову, пояснила, що дійсно позивач є клієнтом банку та на його ім`я відкрито картковий рахунок. 17 вересня 2025 року з рахунку іншої особи ОСОБА_3 на рахунок позивача, відкритий в АТ «Універсал Банк», було перераховано грошові кошти, в розмірі 40269 грн. За повідомленням ОСОБА_3 вказані кошти він перерахував позивачу внаслідок шахрайських дій. Позивач повернути кошти ОСОБА_3 відмовляється та доказів законності операції не надає, тому відповідач обмежив обслуговування його платіжної картки, що відповідає вимогам п.1.1.3.2.7. та 2.1.4.2.2. Умов та правил надання банківських послуг. Також повідомила, що на час розгляду справи судом ОСОБА_3 до відповідача із письмовою заявою про вчинення шахрайських дій позивачем не звертався, про реєстрації кримінального провадження за його заявою відповідач інформації не має та правоохоронні органи за період обмеження обслуговування платіжної картки позивача будь-яких слідчих дій щодо його карткового рахунку не вчиняли. Також до початку розгляду справи по суті представник відповідача направила на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позовних вимог позивача із зазначених вище підстав (а.с.35-38).

Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так судом встановлено, що 21 січня 2021 року та 30 червня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у зв`язку з чим на його ім`я було відкрито картковий рахунок та видано платіжну картку (а.с.52-67).

В грудні 2025 року позивач виявив, що його картковий рахунок заблоковано та 21 січня 2026 року звернувся до відповідача із заявою про повідомлення причин блокування та проханням відновлення безперешкодної роботи картки, на що 18 лютого 2026 року отримав відповідь, що відповідач відмовився від його обслуговування на підставі п.1.1.7.12. Умов та правил надання банківських послуг, у зв`язку з виявленням підозрілої фінансової операції, підозри у фінансовому шахрайстві та використання рахунку для вчинення кримінального правопорушення (а.с.12,18).

Підставою для обмеження позивача в обслуговуванні платіжної карти стало перерахування громадянином ОСОБА_3 на рахунок позивача, відкритого в АТ «Універсал Банк», грошових коштів, в розмірі 40269,00 грн. за інформаційні послуги та його повідомлення відповідача про перерахування вказаних коштів внаслідок шахрайських дій (а.с.49).

Як в позовній заяві так і в судовому засіданні позивач зазначає, що отримав вказані грошові кошти від ОСОБА_3 внаслідок продажу валюти, однак відповідач вважає, що вказана фінансова операція є підозрілою та вчинена внаслідок шахрайських дій з боку позивача, однак будь-яких доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надає.

У грудні 2025 року позивач звернувся до Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області із заявою про надання інформації чи є він учасником шахрайських дій і чи зареєстровано кримінальне провадження щодо нього та отримав відповідь, що звернень за даним фактом до управління поліції не надходило, підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні (а.с.17).

Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно ч.1 ст.1067 вказаного Кодексу договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

За вимогами ст.1068 зазначеного Кодексу банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Також банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

У відповідності до ч.1 ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.

Так відповідно до п.1.1.3.2.7. Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті відповідача, Банк має право призупинити обслуговування Клієнта та обмежити доступ до програмних комплексів Банку в разі виникнення у Банку підозр щодо можливих незаконних операцій із платіжним інструментом зі сторони Клієнта.

Згідно п.2.1.4.2.2. вказаних Умов Банк має право призупинити дію Платіжної картки, а також відмовити в продовженні строку її дії при здійсненні операцій, що суперечать умовам цього Договору, інтересам Клієнта або Банку, з використанням Платіжної картки або нанесеної на них інформації.

Також за положеннями п.1.1.7.12. зазначених Умов Банк відмовляється від підтримання ділових відносин/відмовляє особі (Клієнту) у обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовляється від проведення фінансової операції у разі, зокрема, якщо стосовно особи виявлено прояви, спроби або факти проведення підозрілої фінансової операції та/або підозри у фінансовому шахрайстві, політичній корупції, використанні рахунків/послуг Банку з метою ВК/ФТ або для вчинення іншого кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.

Крім того, згідно п.1.1.10.5.2. Умов та правил надання банківських послуг, у разі порушення Клієнтом вимог чинного законодавства України та/ або умов даного Договору та/або у разі виникнення Несанкціонованого овердрафту, а також з інших умов, визначених цим Договором, Банк має право зупинити (заблокувати Платіжну картку) або припинити право Клієнта на використання Платіжної картки та/або визнати її недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у встановленій Банком частині у разі невиконання Клієнтом своїх боргових зобов`язань та інших зобов`язань за цим Договором.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду доказів на підтвердження обґрунтованості підстав вважати, що дії позивача, пов`язані та/або є підозра, що вони пов`язані із здійсненням діяльності, що має ознаки шахрайства, не довів наявності у банківській операції позивача ознак шахрайства.

Заперечення відповідача фактично ґрунтуються на твердженні про реалізацію ним свого права на обмеження обслуговування платіжної картки відповідача на підставі Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приват Банк», у зв`язку з повідомленням ОСОБА_3 про перерахування грошових коштів на рахунок позивача, відкритій в іншій банківській установі, внаслідок шахрайських дій, при цьому, відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження своїх доводів, зокрема, не надано заяви ОСОБА_3 про вчинення позивачем шахрайських дій щодо нього та не підтверджено його звернення до правоохоронних органів за фактом вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем існування правових підстав для обмеження обслуговування платіжної картки позивача, а відтак позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору та його зверненням до суду через «Електронний Суд», суд покладає на відповідача обов`язок по відшкодуванню на користь держави витрат на оплату судового збору, в розмірі 1094,96 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, щодо обмеження ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у здійсненні обслуговування платіжної карти та зобов`язати акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» зняти встановлені обмеження на обслуговування платіжної карти ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, на користь держави судовий збір, в розмірі 1094,96 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001.

Повний текст рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя С. А. Луста