Ухвала суду № 140147340, 28.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про передачу за підсудністю

"28" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3384/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши матеріали позовної заяви по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПЕТ" (62495, Харківська обл., с. Васищеве, Орєшковий в`їзд, буд. 1) до 1. Фізичної особи-підприємця Космина Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ) , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Світ" (04203, м. Київ, пр. Європейського Союзу, буд. 41-Б) про визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПЕТ" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: фізичної особи-підприємця Космина Андрія Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Світ", згідно якої просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 01.07.2022, укладений між фізичною особою-підприємцем Косминою Андрієм Володимировичем, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПЕТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВС ЛАЙН" (нова назва "ІНТЕРТРЕЙД СВІТ"). Разом з тим, просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ПЕТ" судові витрати.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає про наступне.

Статтями 55 та 124 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Приписами частини 1 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та у абзаці першому підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.11.2011 №9-рп/2011.

Суд зазначає, що юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Разом з тим, слід враховувати, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

З матеріалів позовної заяви убачається, що позов обґрунтовано наявністю підстав для визнання недійсним договір про відступлення права вимоги від 01.07.2022, укладений між фізичною особою-підприємцем Косминою Андрієм Володимировичем, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПЕТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВС ЛАЙН" (нова назва "Інтертрейд Світ").

Так, матеріали позовної заяви містять договір про відступлення права вимоги від 01.07.2022 між ФОП Космина Андрія Володимирович (боржник), ТОВ "ЕКО-ПЕТ" (первісний кредитор) та ТОВ "АВС ЛАЙН" (новий кредитор).

Відповідно до пункту 1 договору передбачено, що цим договором регулюються відносини, пов`язані із відступленням права вимоги у зобов`язанні, що виникає із договору поставки №П-7 від 02.08.2021 укладеного між боржником та первісним кредитором (основний договір).

Згідно умов пункту 2 договору новий кредитор стає кредитором боржника по грошовому зобов`язанню за основним договором на суму 7582976,16 грн., що виникло на підставі основного договору та підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між первісним кредитором та боржником, який є невід`ємною складовою частиною цього договору.

Згідно з пункту 3 договору передбачено, що до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання грошового зобов`язання боржника, викладеного в основному договорі, а боржник зобов`язується перед новим кредитором в строк до 01.04.2024 належно виконати свої зобов`язання та перерахувати новому кредитору грошове зобов`язання за основним договором на суму 7582976,16 грн.

Відповідно до пункту 7 договору усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідного до чинного в Україні законодавства.

Відповідно до умов пункту 11 договору передбачено, що усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

В обґрунтування позову вказано, що 02.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПЕТ" (далі - постачальник, позивач) та фізичною особою - підприємцем Косминою Андрієм Володимировичем (далі - покупець, відповідач - 1) укладено договір поставки №П-7 згідно пункту 1.1 якого, постачальник зобов`язався поставити покупцю і передавати в його власність преформу ПЕТ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, які погодженні сторонами у заявці, визначені у відповідних видаткових накладних, додатках або специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Видаткові накладні та додатки до договору оформляються на кожну партію товару, що і мають силу специфікації до цього договору.

Позивачем вказано, що на виконання договору позивач поставив, а відповідач -1 прийняв товар (преформа ПЕТ 28,5 гр. блак., 34,5 гр. проз., 27,1 гр. кор., 34,5 гр. кор., 32,5 гр. проз., 29,8 гр. проз., 29,8 гр. кор., 43,7 гр. кор.) на загальну суму 9972976,16 грн., відповідно до специфікації до договору №П-7 від 02.08.2021 та видаткові накладних. Відповідачем - 1 було лише частково сплачено вартість отриманого товару в розмірі 2390000 грн., що підтверджується копією банківської виписки ПАТ "Банк Восток" з рахунку ТОВ "ЕКО-ПЕТ" від 21.10.2021. Товар на суму 7582976,16 грн. відповідач - 1 не оплатив.

Враховуючи невиконання відповідачем - 1 зобов`язань за договором, позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав до Господарського суду Тернопільської області (справа №921/770/23). З відзиву на позовну заяву відповідача - 1 ФОП Космина А.В. у вказаній справі позивач дізнався про відступлення права вимоги у зобов`язані, що виник із договору поставки №П-7 від 02.08.2021 ТОВ "Авс Лайн" (нова назва - "Інтертрейд Світ") (далі - відповідач 2) за договором про відступлення права вимоги від 01.07.2022. Позивач заперечував факт укладення зазначеного під час розгляду справи №921/770/23.

На підставі пункту 3.5. договору позивачем було здійснено переоцінку товару, згідно з умовами яких, за результатами переоцінки змінено вартість поставленого товару. Загальна вартість товару за накладними після здійсненої переоцінки становить 10114543,96 грн.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, в провадженні Господарського суду Тернопільської області була справа №921/770/23 за позовом ТОВ "ЕКО-ПЕТ" до ФОП Космина А.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "АВС Лайн" (нова назва "Інтертрейд Світ") про стягнення заборгованості у розмірі 10279798,15 грн.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ "ЕКО-ПЕТ" послався на неналежне виконання з боку ФОП Косминим А.В. умов договору поставки №П-7 від 02.08.2021 унаслідок неоплати ним отриманого товару на суму 7582976,16 грн., яка згодом збільшилася відповідно до здійсненого перерахунку, що передбачено пунктом 3.5 названого договору, за порушення покупцем строків оплати товару.

ФОП Космин А.В. заперечив проти наявності у нього обов`язку оплачувати ТОВ "ЕКО-ПЕТ" заявлену суму за товар, оскільки у додатковій угоді від 15.12.2021 до названого договору сторони виключили умову пункту 3.5 договору про можливість перерахунку вартості товару шляхом збільшення, а також 01.07.2022 уклали договір відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ "ЕКО-ПЕТ" відступило третій особі - ТОВ "АВС Лайн" право вимог до підприємця за цим договором.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2024 по справі №921/770/23 позов ТОВ "ЕКО-ПЕТ" задоволено частково, стягнуто з ФОП Космини Андрія Володимировича на користь ТОВ "ЕКО-ПЕТ" борг у розмірі 10114543,96 грн.

Позивачем зазначено, що мотивуючи рішення Господарський суд Тернопільської області, з урахуванням:

- встановленої у висновку експерта №СЕ-19/120-24/4041-ДД від 25.06.2024 у справі №921/770/23 обставини, що у договорі про відступлення права вимоги від 01.07.2022, акті звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 04.07.2022 між ФОП Косминою Андрієм Володимировичем і ТОВ "ЕКО-ПЕТ" за договором поставки №П-7 від 02.08.2021, додатковій угоді до договору поставки №П-7 від 15.12.2021 відбитки печатки ТОВ "ЕКО-ПЕТ" нанесені не печаткою ТОВ "ЕКО-ПЕТ";

- відсутності в матеріалах справи доказів фактичного виконання умов договору про відступлення права вимоги від 01.07.2022, а саме здійснення дій, передбачених його п. 5 (передачі первісним кредитором/ТОВ "ЕКО-ПЕТ" новому кредитору/ТОВ "АВС ЛАЙН" документів, які засвідчують права, що передаються за договором);

- заперечення позивачем факту передачі таких документів третій особі;

- невиконання третьою особою вимоги суду щодо надання таких документів до матеріалів справи; відсутності відображення третьою особою у її бухгалтерському обліку інформації про фінансово-господарську операцію на підставі договору про відступлення права вимоги (за даними податкового органу);

- перерахування ФОП Косминою А.В. третій особі коштів у розмірі 7582976,16 грн., починаючи з 24.11.2023 після відкриття провадження у справі №921/770/23 (22.11.2023), дійшов висновку, що у даному випадку більш переконливими, вірогідними є докази, які вказують на факт неукладення договору про відступлення права вимоги від 01.07.2022 між сторонами та третьою особою, а також оформлення акта звірки за період 01.01.2022-04.07.2022 між позивачем та відповідачем (на який міститься посилання у п. 2 такого договору).

Разом з тим, зазначено, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 по справі №921/770/23, вказане рішення суду скасовано, вирішено в задоволені позову відмовити. У мотивувальній частині суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції, із застосуванням принципу вірогідності доказів щодо неукладеності додаткової угоди від 15.12.2021 до договору поставки та договору про відступлення права вимоги від 01.07.2022 з підстав невідповідності печатки ТОВ "ЕКО-ПЕТ" на вказаних правочинах є передчасним. Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2025 було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЕКО-ПЕТ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у справі №921/770/23.

Позивачем зазначено, що оскільки остаточним у справі №921/770/23 судовим рішенням презюмується правомірність договору про відступлення права вимоги від 01.07.2022, позивач звертається з вимогою про визнання цього правочину недійсним з підстав, які не були предметом дослідження в межах справи №921/770/23, а саме - перевищення повноважень директора та недобросовісність контрагентів при його укладенні й виконанні.

Позивачем в обґрунтування позову наголошено, що Тернопільським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було проведено судову технічну експертизу документів. У висновку за №СЕ-19/120-24/4041-ДД від 25.06.2024 експерт Тернопільського НДЕКЦ МВС України на поставлені питання дав таку відповідь: відбитки печатки ТОВ "ЕКО-ПЕТ" у договорі про відступлення права вимоги від 01.07.2022; акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 04.07.2022 між ФОП Косминою А.В. і ТОВ "ЕКО-ПЕТ" за договором поставки №П-7 від 02.08.2021; додатковій угоді від 15.12.2021 до договору поставки №П-7 нанесені не печаткою ТОВ "ЕКО-ПЕТ", зразки якої надані для порівняння.

Зазначено про звернення із претензією вих. №04/10 від 04.10.2023 до ФОП Космина А.В. як відповідача у справі про сплату заборгованості за договором поставки №П-7 від 02.08.2021 та отримано лист від 03.11.2023, яким відповідач повідомив, що відповідь на претензію буде надана в установлений строк за результатом з`ясування всіх обставин викладених в претензії. Позивач наголошує, що відповідач - 1 ФОП Космин А.В. жодним чином не зазначив про укладення договору про відступлення права вимоги від 01.07.2022.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно частини 1 статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вказане, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається (висновок Верховного Суду у постановах від 10.04.2025 у cправі №915/1818/23, від 23.07.2025 у cправі №907/311/21, від 11.11.2025 у cправі №909/1028/20, від 14.04.2026 у cправі №907/248/25).

Верховний Суд у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 зазначив, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Як зазначено судом вище та убачається з пункту 7 договору про відступлення права вимоги від 01.07.2022 усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідного до чинного в Україні законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Суд зазначає, що у параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29), правила виключної підсудності (стаття 30).

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, тобто просторова компетенція однорідних судів. Отже, слід вважати, що територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

При цьому щодо посилань позивача у позовній заяві на положення частини 1, 5 статті 29 ГПК України суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Враховуючи вказане, суд зазначає, що правила вказаної статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою і узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

З позовної заяви слідує, що предметом позову є визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.07.2022, згідно умов пункту 3 якого передбачено, що до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання грошового зобов`язання боржника, викладеного в основному договорі, а боржник зобов`язується перед новим кредитором в строк до 01.04.2024 належно виконати свої зобов`язання та перерахувати новому кредитору грошове зобов`язання за основним договором на суму 7582976,16 грн.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

При цьому суд також приймає до уваги, що спірні правовідносини не мають особливостей щодо виконання зобов`язань за спірним договором у чітко визначеному місці, а умови (пункти) спірного договору з урахуванням статтею 532, 628 ЦК України, не містять жодних вимог щодо місця виконання зобов`язань.

З огляду на наведене, для розгляду даного спору ГПК України не передбачає іншої територіальної юрисдикції (підсудності), ніж розгляд господарським судом за місцезнаходженням відповідача, а тому юрисдикція даного спору має визначатись виходячи з місцезнаходження відповідача у порядку частини 1 статті 27 ГПК України.

Враховуючи наведені норми права, а також визначений позивачем предмет та підстави позову, наведені у позовній заяві фактичні обставини та подані докази в обґрунтування позовної заяви, підсудність справи повинна визначатись з урахуванням частини 1, 2 статті 27 ГПК України, якою передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до ГПК України місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини 1, 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з частиною 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього кодексу, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями.

Відповідно до частини 3 статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Як убачається з позовної заяви, позивачем визначено наступних відповідачів: фізичну особу-підприємця Космина Андрія Володимировича, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Світ".

Судом було зроблено запити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою отримання відомостей про ФОП Космина Андрія Володимировича (рнокпп НОМЕР_1 ) та ТОВ "Інтертрейд Світ" (код ЄДРПОУ 43860387).

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що ФОП Космина Андрій Володимирович має адресу місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Крім того, ТОВ "Інтертрейд Світ" має адресу місцезнаходження: 04203, м. Київ, пр. Європейського Союзу, буд. 41-Б.

З урахуванням викладеного, враховуючи положення частини 1, 2 статті 27 ГПК України, предмет та підстави позову, наведені у позовній заяві фактичні обставини спору та обґрунтування позову з посиланням на судові рішення у справі №921/770/23, яка розглядалась Господарським судом Тернопільської області в контексті спірного договору про відступлення права вимоги від 01.07.2022, з поданням разом з позовом судових рішень по вказаній справі, висновку судового експерта, а також інших доказів у їх сукупності щодо предмета спору за даним позовом, характеру та специфіки спірних правовідносин, суд зазначає, що дана позовна заява підлягає розгляду з дотриманням правил територіальної підсудності Господарським судом Тернопільської області.

Суд також приймає до уваги правові позиції про необхідність передачі позовної заяви за місцезнаходженням відповідача у порядку частини 1 статті 27 ГПК України, що викладені в постановах від 07.11.2022 по справі №922/1325/22, від 15.02.2023 по справі №910/12540/22, від 22.10.2024 по справі №902/810/24, від 22.04.2025 по справі №905/173/25, від 10.06.2025 по справі №905/375/25.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За наведених обставин суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заява №29458/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься господарський позов.

Між тим, суд наголошує, що статтею 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції. Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції за даних обставин.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №918/572/19, від 12.10.2021 у справі №910/6902/20.

З огляду на зазначене, щоб ухвалене судом рішення було законним необхідно, щоб дану справу розглянув повноважний суд з дотриманням законодавства щодо підсудності.

За таких обставин, розгляд Господарським судом Харківської області даної позовної заяви свідчитиме про порушення правил територіальної підсудності, а прийняте за результатами розгляду позовної заяви судове рішення буде вважатися таким, що в цілому нівелює інститут підсудності справ та ставитиме під сумнів саму сутність судового розгляду.

Таким чином, передання справи за належною територіальною підсудністю не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є безумовною гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом, а законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання норм процесуального права щодо підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частини 9 статті 176 ГПК України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 176, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Матеріали позовної заяви по справі №922/3384/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ПЕТ" до фізичної особи-підприємця Космина Андрія Володимировича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Світ" про визнання недійсним договору передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області (46002, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14а).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 28.09.2026 р.

Суддя Сальнікова Г.І.