Ухвала суду № 140147274, 28.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

28 вересня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3401/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову (вх. № 3401/26 від 25.09.2026) у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); про переведення прав та обов`язків покупця

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову до подання позову (вх. № 3401/26 від 25.09.2026), в якій, керуючись ст. 136-141, 144 ГПК України, просить суд накласти арешт на належну ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частку у розмірі 51 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичне науково-виробниче об`єднання «Біокон» (код ЄДРПОУ 13490613; місцезнаходження: 61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13), номінальною вартістю 328 377,00 грн, передану їй ОСОБА_3 за актом приймання-передачі від 23.01.2025 на виконання договору купівлі-продажу від 23.01.2025, виключно в межах обмеження права розпорядження цією часткою, включно з її відчуженням та переданням у заставу. Арешт просить застосувати без обмеження участі та голосування ОСОБА_2 на загальних зборах, отримання нею інформації та дивідендів, без блокування управління, рахунків, коштів, майна чи господарської діяльності товариства та без поширення на інші частки.

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що відповідно до акту приймання-передачі від 23.01.2025, складений у м. Дніпрі, який прямо посилається на договір купівлі-продажу частки від тієї самої дати, ОСОБА_3 , від імені якої діяла ОСОБА_4 , передала, а ОСОБА_2 прийняла у власність усю належну продавцю частку: 328 377, 00 грн, що становить 51 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичне науково-виробниче об`єднання «Біокон». Пункт 4 акта вказує, що його складено на виконання договору. Заявник вказує, що у статуті, затвердженому протоколом № 123 від 12.02.2019, пункт 7.3 дозволяє оплатне або безоплатне відчуження частки учасникам та/або третім особам, пункт 7.5 - лише в оплаченій частині. Пункт 7.4 встановлює, що учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

Заявник вважає своє переважне право порушеним продажем спірної частки та має намір реалізувати передбачений законом спосіб захисту. Заявник вказує, що подальше відчуження цієї частки створить нового набувача та нову правову підставу її належності. Переведення прав покупця за первісним договором тоді може не відновити право заявника, спричинити необхідність зміни способу захисту, складу учасників чи нового позову. Наступна передача змінить власника предмета спору та може зробити обраний спосіб захисту неефективним. Арешт тільки цієї частки зберігає можливість захисту в одному провадженні. При цьому, заявник про намір ОСОБА_2 продати частку не стверджує та просить оцінити сукупність доказів і наслідки зміни власника за ст. 136 ГПК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 136 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (даний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (даний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

При цьому обов`язок доказування необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

В кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).

Як зазначено судом вище, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, повинен пересвідчитись, що заява про забезпечення позову, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Разом з тим як вбачається із заяви про забезпечення та доданих до неї матеріалів, заявником не надано доказів наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, відступлення для інших осіб, здійснення його поділу інше. При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не бути вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.

При зверненні до суду з даною заявою, заявник посилається на постанову КГС ВС від 20.09.2023 у справі № 911/1430/23, в якій арешт часток визнано співмірним майновим вимогам про витребування 50 % та переведення прав покупця інших 50 %.

Натомість, в якості підстави для застосування відповідних заходів забезпечення позову, суди у справі № 911/1430/23 наголошували на тому, що "1.4. в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що між сторонами у справі існує тривалий корпоративний конфлікт, розгляд якого фактично завершено шляхом ухвалення судових рішень у справі №911/2446/21. Поряд з цим, невжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову у відповідній справі дозволило відчужити частку, належну позивачеві, на користь третьої особи, яка у подальшому відчужила її ТОВ "Софт Маркет Солюшн". На переконання заявника, існує вірогідність чергового відчуження відповідної частки на користь третіх осіб, оскільки, з огляду на встановлені обставини судовими рішеннями у справах № 911/2858/20 та № 911/2446/21, є підстави вважати, що відповідачами вчиняються дії з метою завадити йому повернути у володіння належну йому частку".

Натомість, в даному випадку, при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову, заявником не надано доказів на підтвердження подальшого відчуження 51 % частки статутного капіталу Товариства, яка належить ОСОБА_2 , або доказів на підтвердження вживання останньою дій для можливого відчуження, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. При цьому, сам заявник у заяві про намір ОСОБА_2 продати частку не стверджує та відповідних фактів не наводить.

Отже, на переконання суду, самі лише твердження заявника про потенційну можливість ОСОБА_2 відчужити свою частку під час розгляду справи третім особам без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд наголошує, що у разі задоволення позову, виконання рішення суду може бути здійснено в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень, передбачених законом.

Таким чином, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

На переконання суду, позивачем не подано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову до подання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Одночасно господарський суд звертає увагу на те, що клопотання про забезпечення позову, в якому раніше було відмовлено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. 76, 77, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову (вх. № 3401/26 від 25.09.2026) - відмовити.

Згідно з приписами ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повної ухвали, відповідно до ст. 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 28.09.2026

СуддяР.М. Аюповасправа № 922/3401/26