Рішення № 140147244, 28.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3484/25 (922/2238/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

секретар судового засідання Кончаренко В.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АГРОБУД УКРАЇНА» до 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІМЕТРЕЛ» , 2 - ОСОБА_1 , 3 - ОСОБА_2 про визнання правочинів недійним, витребування майна в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АГРОБУД УКРАЇНА" за участю :

ТОВ "БК "АГРОБУД УКРАЇНА" - арбітражний керуючий Саутенко С.О. в залі суду

ТОВ "ДІМЕТРЕЛ" - не з`явився

ОСОБА_3 - не з`явився

ОСОБА_4 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АГРОБУД УКРАЇНА, код ЄДРПОУ 41969222 за заявою ТОВ "СОВТА К".

21.10.2025 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України (Вищого господарського суду України) про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АГРОБУД УКРАЇНА.

Ухвалою суду від 18.03.2026 завершено попереднє судове засідання у справі №922/3484/25про банкрутство ТОВ "Будівельна компанія "АГРОБУД УКРАЇНА".

Ухвалою суду від 18.03.2026 припинено повноваження керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АГРОБУД УКРАЇНА ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Покладено виконання обов`язків керівника боржника на розпорядника майна - арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича (РНОКПП НОМЕР_2 , свідоцтво № 216 від 20.02.2013 року, адреса: 61166, м. Харків, вул. Кримська, буд. 6).

22.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АГРОБУД УКРАЇНА звернулося до Господарського суду Харківської області з позовної заявою в якій просить суд:

- визнати недійсним договір комісії № 6896/25/000702 від 05.08.2025 року, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДІМЕТРЕЛ (ідентифікаційний код юридичної особи 35071515) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АГРОБУД УКРАЇНА (ідентифікаційний код юридичної особи 41969222).

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №6896/25/000675 від 06.08.2025 року, який укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДІМЕТРЕЛ (ідентифікаційний код юридичної особи 35071515) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

- визнати за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АГРОБУД УКРАЇНА (ідентифікаційний код юридичної особи 41969222) право власності на транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , колір білий.

- витребувати у ОСОБА_2 транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , колір білий.

Також позивач просить суд відстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АГРОБУД УКРАЇНА сплату судового збору за подання даної позовної заяви до ухвалення рішення у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 22.06.2026 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи №922/3484/25 (922/2238/26) та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою суду від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3484/25 (922/2238/26) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення за наявними у справі матеріалами наданими сторонами.

24.06.2026 позивач звернувся до суду з заявою (вх. №15381) в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову по справі № 922/3484/25 (922/1816/26) шляхом шляхом накладення арешту на транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 ; заборонити ОСОБА_2 й будь-яким іншим особам відчужувати, перереєстровувати, передавати у заставу, користування чи володіння, розукомплектовувати або вчиняти будь-які інші дії щодо зазначеного транспортного засобу; передати зазначений транспортний засіб на відповідальне зберігання ТОВ БК АГРОБУД УКРАЇНА в особі арбітражного керуючого, виконуючого обов`язки керівника Саутенка Сергія Олеговича.

Ухвалою суду від 25.06.2026 було задоволено заяву ТОВ "Будівельна компанія "Агробуд Україна" про забезпечення позову вх. №15381 від 24.06.2026.

Накладено арешт на транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 .

Заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , та будь-яким іншим особам відчужувати, перереєстровувати, передавати у заставу, користування чи володіння, розукомплектовувати або вчиняти будь-які інші дії щодо транспортного засобу MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 .

Передано транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АГРОБУД УКРАЇНА в особі арбітражного керуючого, виконуючого обов`язки керівника Саутенка Сергія Олеговича (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

ОСОБА_2 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25 червня 2026 року у справі № 922/3484/25 (922/2238/26) про забезпечення позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 було витребувано матеріали справи №922/3484/25 (922/2238/26) з Господарського суду Харківської області.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/3484/25 (922/2238/26) залишено без змін.

07.09.2026 матеріали справи №922/3484/25 (922/2238/26) були повернуті на адресу Господарського суду Харківської області.

За час перебування матеріалів справи №922/3484/25 (922/2238/26) у Східному апеляційному господарському суді, до Господарського суду Харківської області надійшли наступні документи:

- клопотання ОСОБА_2 вх. №17987 від 23.07.2026 про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву на 15 днів (сформовано в системі Електронний суд 22.07.2026).

- клопотання ОСОБА_2 вх. №18771 від 31.07.2026 про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін за правилами загального позовного провадження;

- клопотання ОСОБА_1 вх. №19191 від 06.08.2026 про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву на 5 днів (сформовано в системі Електронний суд 05.08.2026);

- відзив ОСОБА_1 на позовну заяву вх. №19502 від 10.08.2026. в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що не є заінтересованою особою, а спірний транспортний засіб було придбано за ринковою вартістю. Також Відповідач-2 послався на недоведеність Позивачем неплатоспроможності Боржника та відсутність доказів того, що відчуження майна вплинуло на можливість виконання Боржником зобов`язань перед кредиторами. У зв`язку з цим Відповідач-2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;

- відповідь ТОВ "БК "АГРОБУД УКРАЇНА" на відзив вх. №20185 від 18.08.2026 (сформована в системі Електронний суд 17.08.2026), якій позивач заперечує проти доводів Відповідача-2 щодо відсутності його заінтересованості, ринкової вартості спірного транспортного засобу та недоведеності неплатоспроможності Боржника. Позивач зазначив, що перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із Боржником на момент укладення спірних правочинів, істотна невідповідність договірної ціни середньоринковій вартості транспортного засобу, а також сукупність інших обставин його відчуження свідчать про наявність підстав для оцінки спірних правочинів на предмет їх фраудаторності.

Враховуючи повернення матеріалів справи №922/3484/25 (922/2238/26) були повернуті на адресу Господарського суду Харківської області, судом було вирішено питання щодо подальшого руху справи та розгляду клопотань, що надійшли до суду, а саме ухвалою суду від 10.09.2026 було:

- задоволено клопотання ОСОБА_2 вх. №17987 від 23.07.2026 про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву,

- задоволено клопотання ОСОБА_1 вх. №19191 від 06.08.2026 про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву,

- продовжено строк на подання відзиву на позовну заяву до 21.09.2026 р.,

- відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 вх. №18771 від 31.07.2026 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження,

- призначено розгляд справи 922/3484/25 (№922/2238/26) в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судове засідання призначено на 28 вересня 2026 р.

Станом на 28.09.2026 відповідачами ТОВ "ДІМЕТРЕЛ" та ОСОБА_2 відзивів на позовну заяву подано не було.

Відповідачі своїх представників в судове засідання не направили.

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі, яка направлялася на адресу ТОВ "Діметрел" не була вручена останнім та повернулася до суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також судом опубліковано повідомлення на сайті Судова влада про розгляд справи.

Від представника ОСОБА_2 надійшла заява (вх. №23812 від 28.09.2026) про відкладення судового засідання, у зв`язку з неможливістю участі його представника в судовому засіданні.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд виходив з наступного.

Справа №922/3484/25 (922/2238/26) розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ст. 242 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито ще 25.06.2026, однак, у зв`язку з витребуванням матеріалів справи з Господарського суду Харківської області та їх поверненням до суду лише 07.09.2026, що перешкоджало розгляду справи по суті, у встановлені кодексом строки справа розглянута не була,

Більш того, ухвалою суду від 10.09.2026 суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість задля сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, враховуючи обставини справи, суть та характер спірних правовідносин, призначив розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в межах розумних строків.

Також зазначеною ухвалою було задоволено клопотання ОСОБА_2 про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.

В свою чергу, маючи достатньо часу задля підготовки та подання до суду своєї позиції щодо позовних вимог, станом на 28.09.2026 відповідачем відзив подано не було, а заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідачем не обґрунтовано та не наведено кола питань, які не були розглянуті судом після повернення матеріалів справи.

Згідно ч. 4 ст. 252 ГПК України встановлено, що за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Таких обставин судом не встановлено.

Також суд приймає до уваги, що відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод судові справи мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. Водночас, розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення господарської справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у господарсько-правових відносинах.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи про банкрутство ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА» вбачається, що в ході здійснення процедури розпорядження майном ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА» арбітражним керуючим було встановлено, що у наявність у ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА» на праві власності перебував транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 (надалі Рухоме майно).

З відповіді Головного сервісного центру МВС №31/1026АЗ66232026 від 25.03.2026 та №31/1092АЗ70112026 від 30.03.2026, транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , який був зареєстрований за ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА», 07.08.2025 перереєстровано Територіальним сервісним центром №6341 на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №6896/25/000675 від 06.08.2025, а станом на дату звернення до суду актуальним власником транспортного засобу є ОСОБА_2 .

Оскільки колишнім керівником боржника ОСОБА_5 арбітражному керуючому не було передано бухгалтерську та первинну документацію підприємства, останній був позбавлений можливості встановити підстави відчуження вказаного транспортного засобу.

З метою з`ясування обставин відчуження транспортного засобу арбітражний керуючий звернувся до Територіального сервісного центру №6341 із запитом про надання копій документів, на підставі яких було здійснено його перереєстрацію.

Листом Територіального сервісного центру №6341 №31/32/6341-10238-2026 від 08.05.2026 арбітражному керуючому надано копії документів, що стали підставою для державної реєстрації переходу права власності на транспортний засіб, а саме:

договору комісії №6896/25/000702 від 05.08.2025, укладеного між ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА» (комітент) та ТОВ «ДІМЕТРЕЛ» (комісіонер);

договору купівлі-продажу транспортного засобу №6896/25/000675 від 06.08.2025, укладеного між ТОВ «ДІМЕТРЕЛ» та ОСОБА_1 ;

заяви про державну реєстрацію транспортного засобу №2582010396 від 07.08.2025 та інших документів, що стали підставою для проведення реєстраційної дії.

Відповідно до пункту 1.1 договору комісії №6896/25/000702 від 05.08.2025 комісіонер зобов`язався за дорученням та за рахунок комітента здійснити продаж транспортного засобу MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 за ціною 72 000,00 грн.

На виконання зазначеного договору 06.08.2025 між ТОВ «ДІМЕТРЕЛ» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №6896/25/000675, відповідно до якого право власності на транспортний засіб перейшло до покупця, а його вартість визначена сторонами у сумі 72 000,00 грн.

На підставі заяви №2582010396 від 07.08.2025 транспортний засіб було перереєстровано на ОСОБА_1 .

У подальшому право власності на зазначений транспортний засіб перейшло до ОСОБА_2 , який на момент звернення арбітражним керуючим до суду є його зареєстрованим власником та фактичним володільцем.

Позивач зазначає, що договір комісії №6896/25/000702 від 05.08.2025 та договір купівлі-продажу транспортного засобу №6896/25/000675 від 06.08.2025 укладені у підозрілий період, спрямовані на безпідставне вибуття майна боржника, вчинені на шкоду кредиторам та мають ознаки фраудаторних правочинів, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними, а транспортний засіб поверненню до ліквідаційної маси боржника.

З урахуванням наведеного можна прийти до висновку, що укладення спірних правочинів призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та спрямовано на завдання шкоди кредиторам, тобто такі правочини мають ознаки фраудаторності, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними, а Рухоме майно - поверненню до ліквідаційної маси боржника. Укладення спірних правочинів призвело до зменшення обсягу майнових активів боржника та спрямовано на завдання шкоди кредиторам, тобто такі правочини мають ознаки фраудаторності.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19) дійшла таких висновків.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику, зокрема угоди, спрямовані на виведення майна. Мета такого правочину в момент його укладання може бути прихованою, однак проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який саме правочин на шкоду кредиторам використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14- 10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 08.03.2023 у справі № 127/13995/21).

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 зазначила, що учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати у виведенні майна боржника власником на третіх осіб.

Верховним Судом неодноразово зроблений висновок щодо того, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, пункт 153; постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, п. 10.34; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.11.2022 у справі № 44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22).

Відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства - господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

Судом встановлено, що оспорюваний правочин з відчуження Рухомого майна укладено між заінтересованими особами в підозрілий період, при цьому, ці особи знали про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочинів, однак вчиняли їх на шкоду кредиторам.

На момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6896/25/000675 від 06.08.2025 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА», що підтверджується відомостями про його трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

З огляду на встановлені обставини, оспорювані правочини щодо відчуження транспортного засобу MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , були вчинені боржником у період, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство, внаслідок чого зазначене майно вибуло з володіння ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА» та фактично було виведено за межі його ліквідаційної маси.

При цьому 05.08.2025 року між ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА» та ТОВ «ДІМЕТРЕЛ» було укладено договір комісії № 6896/25/000702, відповідно до якого останньому доручено реалізацію належного боржнику транспортного засобу MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , за ціною 72 000,00 грн.

Наступного дня, 06.08.2025 року, ТОВ «ДІМЕТРЕЛ» уклало із ОСОБА_1 договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6896/25/000675, відповідно до якого зазначений транспортний засіб було відчужено за тією ж ціною 72 000,00 грн.

Таким чином, протягом двох послідовних днів було здійснено відчуження транспортного засобу, який належав ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА», спочатку шляхом укладення договору комісії з ТОВ «ДІМЕТРЕЛ», а надалі шляхом укладення договору купівлі-продажу із ОСОБА_1 .

При цьому умови реалізації транспортного засобу, зокрема його вартість у розмірі 72 000,00 грн, були визначені ще на етапі укладення договору комісії та надалі відтворені у договорі купівлі-продажу, укладеному вже наступного дня.

Після укладення договору купівлі-продажу від 06.08.2025 року транспортний засіб на підставі заяви № 2582010396 від 07.08.2025 року було перереєстровано у ТСЦ № 6341 на ОСОБА_1 .

В подальшому зазначений транспортний засіб був відчужений ОСОБА_1 іншій особі та на момент звернення до суду перебуває у власності ОСОБА_2 , який є останнім набувачем та фактичним володільцем спірного майна.

Отже, внаслідок послідовного укладення зазначених правочинів транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , який належав ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА», вибув з його володіння та на момент звернення до суду перебуває у володінні ОСОБА_2 .

Частиною 3 ст. 13 Цивільного кодексу України унормовано, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України). Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновок, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/201 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б (910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним і бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено.

Оспорювані у цій справі правочини мають ознаки фраудаторності, оскільки їх укладення призвело до вибуття транспортного засобу з володіння Боржника та зменшення його активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги кредиторів.

У даному випадку наслідком укладення договору комісії від 05.08.2025 року та подальшого договору купівлі-продажу від 06.08.2025 року стало вибуття з володіння Боржника транспортного засобу, середньоринкова вартість якого станом на 06.08.2025 року становила 466 866,00 грн, тоді як його було реалізовано лише за 72 000,00 грн, тобто за ціною, нижчою за ринкову майже у 6,5 разів.

Враховуючи зазначене, відчуження транспортного засобу за істотно нижчою від ринкової вартості ціною призвело до зменшення майнових активів Боржника та, відповідно, вплинуло на можливість задоволення вимог його кредиторів.

В свою чергу, як вже було зазначено вище, на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6896/25/000675 від 06.08.2025 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА», що підтверджується відомостями про його трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

ОСОБА_1 перебував із Боржником у трудових відносинах з 02.11.2022 року, а з 21.05.2025 року працював на посаді монтажника устаткування зерносховищ та підприємств з промислового перероблення зерна.

З огляду на це, на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 був працівником Боржника, а тому є особою, щодо якої наявні передбачені законом підстави для віднесення її до заінтересованих осіб стосовно Боржника.

Крім того, договір купівлі-продажу було укладено вже наступного дня після укладення договору комісії, при цьому ціна транспортного засобу була визначена ще на етапі укладення договору комісії та становила 72 000,00 грн, що майже у 6,5 разів менше за його середньоринкову вартість.

Враховуючи зазначені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відчуження транспортного засобу не мало характеру звичайної незалежної ринкової операції, а здійснювалося заздалегідь узгоджено та призвело до вибуття майна з активів Боржника на шкоду його кредиторам.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що договір комісії від 05.08.2025 року та договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6896/25/000675 від 06.08.2025 року укладені з порушенням загальних засад цивільного законодавства, всупереч принципам добросовісності та розумності, із зловживанням правом та на шкоду майновим інтересам Боржника і його кредиторів, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними.

Водночас судом встановлено, що після укладення договору купівлі-продажу від 06.08.2025 року спірний транспортний засіб був у подальшому відчужений ОСОБА_1 іншій особі та на момент звернення до суду перебуває у власності ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Враховуючи той факт, що ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА» було власником транспортного засобу до його відчуження, а правові підстави, на яких відбулося вибуття зазначеного майна з володіння Боржника, підлягають визнанню недійсними, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА» права власності на транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 .

Визнання права власності у даному випадку є способом підтвердження належності спірного майна Боржнику та спрямоване на відновлення його порушеного права власності.

Тому позовні вимоги щодо визнання права власності підлягають задоволенню.

Водночас, оскільки спірний транспортний засіб фактично перебуває у володінні ОСОБА_2 , для поновлення порушеного права власника підлягає застосуванню також такий спосіб захисту, як витребування майна.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати майно від добросовісного набувача у випадках, передбачених цією статтею, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

З огляду на те, що спірний транспортний засіб вибув із володіння ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА» на підставі правочинів, які підлягають визнанню недійсними, та на момент розгляду справи перебуває у володінні ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про наявність підстав для його витребування на користь ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА».

Таким чином, заявлені Позивачем вимоги про визнання недійсними договору комісії № 6896/25/000702 від 05.08.2025 року та договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6896/25/000675 від 06.08.2025 року, визнання за ТОВ «БК «АГРОБУД УКРАЇНА» права власності на транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , та витребування зазначеного транспортного засобу у ОСОБА_2 є взаємопов`язаними способами захисту та спрямовані на повне і ефективне відновлення порушеного права власності Боржника та повернення спірного майна до його ліквідаційної маси.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідачами в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ухвалою про відкриття провадження у справі, судом було відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АГРОБУД УКРАЇНА сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення рішення у справі.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову, судовий збір, відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; заяви про забезпечення позову - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином за розгляд заяви про забезпечення позову судовий збір в розмірі 1 331,20 грн покладається на всіх відповідачів порівну по 443,73 грн.

За розгляд позовних вимог про визнання недійсним договору комісії комісії від 07.07.2025 року, на ТОВ ДІМЕТРЕЛ в розмірі 2 662,40 грн.

За розгляд позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу №6896/25/000675 від 06.08.2025 року на ТОВ ДІМЕТРЕЛ та ОСОБА_1 в розмірі по 1 331,20 грн на кожного.

За розгляд позовних вимог про визнання за ТОВ БК АГРОБУД УКРАЇНА права власності на кран на транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 , колір білий та про його витребування судовий збір підлягає сплаті як за розгляд однієї майнової вимоги, виходячи з ринкової вартості такого майна - 466 866,00 грн, оскільки ці вимоги направлені на захист права, об`єктом якого виступає одне майно, підтвердження цих прав та володіння цим майном, що відповідає розумній логіці.

Тому судовий збір за розгляд цих вимог покладається ОСОБА_2 в розмірі 5 602,39 грн.

Щодо розумності строку розгляду справи суд зазначає, що поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи обставини справи, суть та характер спірних правовідносин, розгляд справи судом здійснено в межах розумних строків.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, статтями 3, 13, 203, 216, 316, 317, 319, 321, 328, 387, 388 Цивільного кодексу України, статтями 1, 7, 42, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір комісії № 6896/25/000702 від 05.08.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АГРОБУД УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41969222, адреса: Харківська область, Харківський район, місто Дергачі, вул. Соснова, будинок 2-А) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМЕТРЕЛ» (код 35071515, адреса: 61070, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шишківська, будинок 6-А, квартира 37).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6896/25/000675 від 06.08.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМЕТРЕЛ» (код 35071515, адреса: 61070, місто Харків, вулиця Шишківська, будинок 6-А, кв. 37) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), яким відчужено транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 .

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АГРОБУД УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41969222, адреса: Харківська область, Харківський район, місто Дергачі, вул. Соснова, будинок 2-А) право власності на транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 .

Витребувати у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АГРОБУД УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41969222, адреса: Харківська область, Харківський район, місто Дергачі, вул. Соснова, 2-А) транспортний засіб MAN 23.414, 1999 року випуску, № шасі НОМЕР_4 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМЕТРЕЛ» (код 35071515, адреса: 61070, місто Харків, вулиця Шишківська, 6-А, квартира 37) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 437,33 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 774,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 602,39 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АГРОБУД УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41969222, адреса: Харківська область, Харківський район, місто Дергачі, вул. Соснова, 2-А);

перший відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІМЕТРЕЛ» (код 35071515, адреса: 61070, Харківська область, місто Харків, вулиця Шишківська, будинок 6А, квартира 37);

другий відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 );

третій відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено "29" вересня 2026 р.

СуддяС.А. Прохоров